48. Ідейна революція Американської державності ( Дж. Келгун, Дж. Адаме, о. Бравсон)

Джон А́дамс (англ. John Adams) (30 жовтня 1735, Квінсі, Массачусетс — 4 липня 1826) — один з лідерів американської революції, один з провідних федералістів. Йому імпонувала думка Т. Джефферсона про законодавчу і політичну незалежність Північноамериканських колоній, на підтримку якої він навів низку історичних і юридичних аргументів.

Після завоювання незалежності Дж. Адаме у праці "На захист конституцій урядової влади в Сполучених Штатах Америки" виклав основні принципи державного устрою, серед яких і принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, або систему стримувань і противаг.

Він гадав, що ця система уможливлює існування монархії, де знать контролює короля, а міністри контролюють знать. Але його соціальним ідеалом була змішана форма правління, законодавчим органом якої є двопалатний парламент (верхня палата аристократична, нижня — демократична) і підпорядкована їй виконавча влада. Існування законодавчої влади у такому вигляді він обґрунтовував тим, що в суспільстві існують різні соціальні групи і класи. Аристократія, за вченням Дж. Адамса, є панівним елементом усякого суспільства ще з давніх-давен.

Адамс був головним прихильником ідеї створення незалежної від Британії країни. Майже з початку конгресмені поділились на представників південних та північних колоній, останні більш схильні до незалежності. У червні 1775, Адамс, намагаючись об'єднати всіх конгресменів, висунув Джорджа Вашингтона, південного представника з Вірджинії, на посаду головнокомандуючого континентальної армії. Вашингтон погодився і його підтримав конгрес. Таким чином Адамс висунув Вашингтона у якості національного лідера, згодом першого президента США.

Політичні погляди на владу

Конгресмені від Провінційного конгресу Північної Кароліни звернулись до Адамса з проханням висловитись щодо форми нової влади. Він погодився і у 1776 році вийшла його брошура «Думки про владу», яка згодом стала впливовою у написанні конституцій багатьох штатів (колишніх колоній). У неї Адамс захищає республіканську систему правління й аргументує за доцільність існування двох палат законодавчої влади (бікамералізм). Він також пояснює що виконавча та судова влади мають бути незалежними. Згодом Сполучені Штати Америки приймуть всі ці основні принципи державної влади.

Питання рабства

Під час життя Джона Адамса, рабство було загальноприйнятою практикою для заможних білих людей. Сам Адамс ніколи не купував рабів й принципово відмовлявся від використання рабської сили. Абігейл Адамс також була проти рабства, вона наймала на роботу вільних чорношкірих на відміну від її батька який мав двох домашніх рабів. Тим часом, Адамс намагався не торкатись рабського питання у великій політиці. Він виступив проти звільнення рабів у рідному штаті Массачусетсі й був проти використаня чорношкірих в американській війні за незалежність.

Кэлхун выступал последовательным защитником интересов южных плантаторов от посягательств северян. Он оспаривал возможность ограничения рабства на территории отдельных штатов, поскольку каждый американец имеет право перевозить собственность из штата в штат.

В 1832 году поддержал доктрину «нуллификации», согласно которой штат имеет право приостановить действие на своей территории любого федерального закона, идущего вразрез с Конституцией США.

Кэлхун остался в истории как теоретик рабства, под которое подводил солидное юридическое обоснование. Выступал против централизации государственной власти. В случае пренебрежения интересами отдельных штатов со стороны федерального правительства признавал возможность их сецессии.