
- •Консервативні теорії суспільного договору ( е. Берк, с.Т Колрідж)
- •2.Консервативна модель конституціоналізму ( е.Берк , ж. Де Местр)
- •3. Релігійна основа консерватизму ( е. Берк, л. Де Бональд)
- •4. Внутрішня політика урядів ,, торі ’’ у Великій Британії у першої третини хіх ст.
- •5. Реставрація Бурбонів. Конституційна хартія.
- •6. ,, Система Меттерніха’’ в Німеччині у першій третині хіх ст.
- •7. Режим Реставрації в Італії перша половина хіх ст.
- •8. Британська модель лібералізму ( а. Сміт, Дж. Бентам, дж.С. Мілль)
- •14. Революція 1830 р. І утворення незалежної Бельгії.
- •15. Головні риси британського консерватизму ( б. Дізраелі, Дж. Актон, в. Меллок)
- •16. Парламентська реформа 1832 р.
- •18. Чартиський рух.
- •19. Соціальні програми лібералів і консерваторів у Великій Британії в другій половині хіх ст.
- •20. Парламенські реформи у Великій Британії 1867 і 1884 рр.
- •22. Ірландське питання у внутр. Політиці Великої Британії в іі п 19-20 ст.
- •23. Державна система Франції в період ,, липневої монархії ’’ ф. Гізо.
- •24. Проголошення Другої республіки у Франції. Соціальні конфлікти і політична боротьба в лютому-червні 1848 р.
- •25.Конституція Другої республіки у Франції. Луї Наполеон.
- •26.Криза республіканського режиму у Франції. Утворення другої імперії
- •27. Політична криза 1870-1871рр у Франції.
- •28. Внутрішньополітичний розвиток у Франції в 1870-х рр.
- •29. Конституційне законодавство Третьої республіки у Франції
- •30. Рух за національне об’єднання Німеччини 1830-1840рр.
- •32. Революційні виступи у Німеччині в 1848 р.
- •33. Діяльність загально німецьких Установчих зборів у Франкфурті в 1848-1849.
- •34. Урядові реформи в Пруссії 1848-1849рр.
- •36. Релігійна і політична уніфікація німецької імперії в 1870 рр
- •37. Криза центр. Влади в Австрійській імперії в 1848-1849 рр. Угорське повстання.
- •38.Конституційні реформи в Австрії.
- •39. Конституційна реформа в Австрії 1867. Зміни у відносинах між Цислейтанією і Транслейтанією.
- •40. Відцентрові рухи в Цислейтанії в 2 пол хіх на поч. Хх ст.
- •41.Ідеологія Рісорджименто (Дж.Мадзіні, в.Джоберті)
- •42. Революційні повст. В Іт. 1848-49 рр.
- •43. Націон. Політика Сардинського к-ва. Перша війна за незалежність.
- •44. Сардинське королівство у 1850-х рр. Друга "війна за незалежність" 1859 р.
- •45. Республіканський рух в Італії у 50-60-х рр.. Дж. Гарібальді.
- •46.Утворення італійського королівства. К. Кавур.
- •48. Ідейна революція Американської державності ( Дж. Келгун, Дж. Адаме, о. Бравсон)
- •49. Соціальні, економічні та культурні розбіжності між Північчю та Півднем сша у хіх ст.
- •50.Громадянська війна у сша. Скасування рабства. Гомстед акт".
- •51. Законодавство і політична боротьба у сша в період Реконструкції.
- •52. Соціально-економ. Перетворення у сша в 70-90-х рр.
- •53. Політична боротьба у сша наприкінці XIX - на початку XX ст. Теодор Рузвельт.
- •55. Революція 1868-1874 рр. В Іспанії. Перша республіка.
- •60. Розвиток міст і урбанізація.
- •61. Залишки старого режиму в економічному житті
- •62. Розвиток сілького господарства в Західній Європі та Північній Америці
- •63. Британська і французька моделі промислового перевороту.
- •64. Промисловий розвиток Зх. Європи у першій половині хіх ст.
- •66. Промисловий розвиток сша в останній третині XIX - початку XX ст.
- •67. Повсякденне життя: диліжанси, залізниця і водний транспорт
- •68.Міський транспорт, автомобілі.
- •71. Гігієна, здоров.Я, хвороби.
- •80. Головні етапи культурного розвитку : Модернізм
- •81. Початки масової культури. Кіно і спорт.
- •83. Соціалістичні ідеї та рухи у першій половині хіх ст.
- •84. Робітниче питання в дугрій половині хіх- хх ст.
- •86. Європейський колоніалізм : теорії та практичні різновиди.
- •87. Внутрішньополітичний розвиток Німецької імперії наприкінці хіх- на поч. Хх ст.
- •88. Внутрішньополітичний розвиток у Франції наприкінці XIX - початку XX ст.
- •89. Колоніальні суперечки великих держав наприкінці XIX - початку XX ст.
- •90. Утворення ворогуючих блоків у Європі: Троїстий союз і Антанта
- •91. Початок Першої світової війни. Бойові дії на Східному і Західному фронтах у 1914-1915 рр.
- •92. Завершення Першої світової війни. Комп'єнське перемир'я.
37. Криза центр. Влади в Австрійській імперії в 1848-1849 рр. Угорське повстання.
За формою правління Австрійська держава була абсолютною монархією з необмеженою владою імператора, який водночас був королем угорщини. Протягом майже 40 років за імператора Франца 1 і Фердинанта 1 імперією управляв міністр, князь Меттерніх ( з 1809 – сін. Внут. Справ. І фактично керівник уряду, в 1821 – 48 – канцлером), виразник консервативних поглядів. Автрійська імперія наприкінці правління Метерніха опинилась у стані глибокої кризи. Усю країну було обплутано поліцейським стеженням, придушувалась будь-яка вільна думка. Меттерніх створив систему, в якій влада Габсбургів трималась завдяки розпалюванні національної ворожнечі між народами імперії. Меттерніх усвідомлював небезпеку дезінтеграції багатонаціональної держави, тому виключав можливість введення конституції, вважав, що конституційні реформи будуть сприяти розвитку національних і ліберальних рухів, що поставить під загрозу єдину державу. Посилюючи поліцейський контроль влада намагалась уникнути революційних потрясінь. Політична система заснована на консервації старих порядків, абсолютизму, централізації тьа всевладдя бюрократії, вже не відповідала вимогам часу: в Австрії і Чехії бурхливо розвивалась промисловість, банківська сфера, розпочався культурний підйом народів імперії. Що супроводжувався зростанням впливу інтелігенції на розвиток національних рухів. Економічна криза 1846 – і 3 поспіль неврожайні роки мали для імперії Габсбургів катастрофічні наслідки. Розпочались голодні бунти. Особливістю революційних подій було поєднання завдань: проведення загальних державних перетворень і ліквідація абсолютизму, визволення народів і утворення незалежних держав, ліквідація залишків феодальних порядків. Початок революції спричинили повідомлення про лютневі події в Парижі.13 березня 1848 р. у столиці Австрії Відні розпочалися маніфестації під гаслами: "Конституція!", "Свобода!", "Геть Меттерніха!". Спроба з допомогою військ припинити виступи викликала ще більшу активізацію. Імператор Фердинанд пішов на поступки, пообіцявши скликати рейхстаг (парламент) і ввести конституцію. Меттерніха відправили у відставку. У квітні уряд опублікував проект конституції. Конституція проголошувала свободу слова, друку, зборів, відповідальність уряду перед парламентом. Одначе вона ігнорувала національні інтереси народів.Революційні виступи 15-26 травня зумовили втечу імператора та уряду з Відня до столиці Тіролю Інсбрука.Заворушення селян і робітників поширювалися по всій Австрії.У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент (рейхстаг). Останні події революції пов'язані з виступами робітників, ремісників, студентів в– Відні.Урядові війська здобули місто штурмом. Звістка про повстання у Відні швидко досягла Угорщини. 15 березня у Пешті пройшла маніфестація з вимогами надання демократичних свобод. Події в місті відбувалися під керівництвом групи радикальної молоді, очолюваної угорським поетом-демократом, лідером організації "Молода Угорщина" Шандором Петефі (1823-1849).. Вимоги – «12 пунктів": надання демократичних свобод, знищення панщини, виведення з країни австрійських військ і повернення на Батьківщину угорських частин, створення самостійного уряду тощо.Визначним діячем угорської революції був Лайош Кошут (1802-1894). ---перевага парламентській монархії.Після виступів 15 березня австрійський імператор змушений був задовольнити вимоги угорської опозиції, створивши перший національний угорський уряд. Уряд скасував кріпосне право в Угорщині. У вересні 1848 р. розпочалася війна угорців проти австрійських військ. Після поразки угорської армії під Віднем у жовтні 1848 р. австрійські війська вторглися в Угорщину, захопили в січні 1849 р. фортецю Буду та, переправившись через Дунай, м. Пешт. австрійський імператор Франц-Иосиф І, який сів на трон наприкінці 1848 p., оголосив про перетворення Угорщини на провінцію імперії та скасував усі рішення угорського парламенту, винесені 1848 р. Та в березні 1849 р. почався контрнаступ угорської армії, і австрійців було вигнано з країни. У квітні 1849 р. угорський парламент проголосив Угорщину незалежною республікою і позбавив Габсбургів угорської корони. Кошута обрали правителем-президентом. Австрійський імператор, звернувся по допомогу до - Миколи І. Російські та австрійські війська переважали сили угорців. 13 серпня 1849 р. угорська армія, оточена звідусіль, склала зброю. Командирів революційної армії (серед них 9 генералів), взятих у полон, було повішено. Жорстоко розправилися з селянами. В угорських селах діяли каральні експедиції, воєнні суди. Повсюдно відбувалися страти. Поразка революції в Угорщині завершила революційні події 1848-1849 pp. в імперії Габсбургів