22. Ірландське питання у внутр. Політиці Великої Британії в іі п 19-20 ст.

Особлива ситуація склалася в Ірландії, яка вважалася частиною Великої Британії, але фактично була напівколонією. Ств 1879 Майклом Девіттом «Земельної ліги» надало стихійним виступам селян організованого характеру. Ліга зажадала конфіскації володінь лендлордів і організувала масові акції протесту проти насильницького позбавлення орендарів землі. Викор метод страйку: селяни примушували лендлорів та їх агентів іти на поступки, припинячи з ними будьяке спілкування. Ця тактика назив бойкот, за імям управлючого Бойкотта. Напр XIX розгорнувся масовий рух ірландців за аграрну реформу і самоуправління (гомруль). Очолив рух Чарльз Парнелл. Він використовував усі можливі парламентські методи — обструкцію, позови, запити, аби тільки привернути увагу громадськості до проблем Ірландії. «АграрнІ злочини» змусили уряд Гладстона здійснити в Ірландії в 1881 р. земельну реформу.У 1886 р. уряд Ґладстона вирішив внести на розгляд до парламенту закон про гомруль, який передбачав відновлення в Ірландії парламенту з обмеженими повноваженнями. Цей проект призвів до розколу ліберальної партії. Під керівництвом Чемберлена вел група лібералів оголосили себе уніоністами-прихильниками збереження англо-ірландської унії і зірвали прийняття гомруля, згодом вони ввійшли до консервативної партії. Розкол послабив ліберальну партію, і провідні позиції в політичному житті країни надовго перейшли до консерваторів. Премєром став Солбері. Консерватори прийняли закон про викуп в Ірландії в поміщиків част землі і продаж її в розстрочку селянам: цим вони намагались збільшити прошарок середніх і заможніх селян. На початку XX ст. ситуація в Ірландії загострилася. Радикальна частина ірландського національно-визвольного руху створила партію, яку назвали «Шинн Фейн» («Ми самі»). Вона виступила за самостійну Ірландську державу під гаслом «Ірландія для ірландців». Щоб уникнути розширення конфлікту, 1912 р. до парламенту знову було внесено закон про гомруль. Прийнятий двічі палатою громад, він двічі відхилявся палатою лордів. У самій Ірландії розгорнулася боротьба між юніоністами (та прихильниками незалежності.У 1914 р. палата громад утретє схвалила законопроект, і він став законом, але його дія не поширювалася на шість північних графств, населених переважно протестантами.

23. Державна система Франції в період ,, липневої монархії ’’ ф. Гізо.

Липнева революція 1830 р. , привела до влади фінансову аристократію. Механізм держави лишився старим, змінився лише політичний режим. Відтепер і внутрішня, і зовнішня політика Франції спрямовувалась на задоволення потреб фінансової олігархії країни, до якої належав і сам король. Липневу монархію (1830—1848) називали «царством банкірів». Державний бюджет перетворився на джерело доходів фінансистів, які отримували через нього великі субсидії і позики. Банкіри заробляли на кредитах державі, постачанні армії, підрядах на будівництво фортець, портів і громадських споруд. Використовуючи особисті зв'язки з урядовцями, вони разом із самим королем успішно грали на фондовій біржі, спекулюючи державними облігаціями і акціями приватних компаній. У результаті виняткової орієнтації Липневої монархії лише на інтереси фінансової аристократії в опозиції до неї невдовзі опинилися всі верстви суспільства. Першою виступила республікансько-демократична опозиція. Проте дві спроби республіканців підняти у Парижі повстання (1832 і 1834) були нещадно придушені урядовими військами. Одночасно уряд ввів заборонні закони про пресу. Республіканці знов перейшли у підпілля, заснувавши низку таємних революційних товариств. Одним із них було Товариство пір року на чолі з палким демократом, переконаним прибічником революційного терору і збройної боротьби Огюстом Бланкі.