7.Поясніть правила поводження з ножицями.

1. Ножиці для ручної праці повинні мати заокруглені кінці.

2. Клади ножиці чи ніж так, щоб вони не виступали за край робочого місця.

3. Не працюй тупими ножицями і ножем, а також ножицями зі слабким кріпленням.

4. У процесі різання уважно слідкуй за розміткою.

5. У процесі роботи тримай матеріал пасивною рукою так, щоб пальці були осторонь від гострого леза.

6. Не розмахуй ножицями, ножем, під час різання не ходи, а також не підходь занадто близько до того, хто ними працює.

7. Після роботи ножиці тримай складеними, бажано в чохлі, так само як ніж.

8.Охарактеризуйте інструменти і матеріали, які використовуються в писанкарстві.

Писанкарство -Чисте гладкофарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення традицій писанкарства з євангельськими подіями (страстями Христа) тощо.

Техніка цього накладання кольорів провадиться в такий спосіб: тоненьким писачком, як голка, наносяться орнаментальні лінії воском. А коли віск застигне, яйце кладуть тоді у відповідну фарбу. Тож у місцях, де були воскові лінії, звичайна фарба не візьметься і на тих лініях залишаєтья колір шкаларупи лупи яйця. Після цього воскові лінії наносяться вже поверх тієї фарби, в яку пофарбовано яйце, а яйце відтак кладеться в темнішу фарбу. І таким чином в залежності від того, скільки кольорів хотять, послідовно повторюється цей процес накладання воскових ліній і опускання яйця у відповідну фарбу.

Фарби, в які опускається яйце, треба тримати в холодному стані, щоб воскові лінії не розтопилися, бо в такому разі зіпсується ціла орнаментика. А вже коли буде покладено всі бажані фарби, аж тоді яйце дещо підігрівають, щоб знести віск.

При виконанні цієї праці дуже важливо, щоб точно нанести рисунок восковими лініями, точно розмістити і належно членувати сферияльні площі, потрібно уважно дотримуватися ритму і рівноваги в побудові орнаментальної композиції, зберігати пропорційність окремих декоративних елементів — все це вимагає від митця дуже високої і чіткої майстерності. Сучасні майстри від писанок набагато пішли вперед, вони удосконалили свою працю. Вони тепер вживають поряд з аніліновими фарбами різноманітні рослинні барвники, а ці рослинні барвники надають більше стійкости та довше тримаються, не втрачаючи кольорової свіжости. Народна мудрість винайшла багато різних рослинних барвників. Так, наприклад, жовту фарбу вони здобувають з навару кори яблуні, а до цього навару додають різні гірські квіти. Також використовують навар з коріння кропиви, додаючи до того навару ґалун.

9.Поясніть процес виготовлення писанки.

За технікою виконання писанки поділяються на "крапанки" - яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі іншого кольору; власне писанки - розписані за допомогою воску різними декоративними орнаментами; "мальованки" - розмальовані пензлем; "крашанки" - забарвлені лише одним тоном і "скробанки" - або ж "дряпанки". Найпоширенішим є "восковий" метод декорування яйця, який полягає в тому, що спеціальним писачком ("кисточкою") - маленькою бляшаною конусоподібною трубочкою, закріпленою на дерев'яному держачку, виконують рисунок бджолиним воском на поверхні яйця. Він повинен залишитись білим. Далі яйце забарвлюють жовтою фарбою і наносять на нього ті елементи розпису, що повинні бути жовтого кольору. Опісля настає черга червоної барви (за кожним разом інтенсивність фарби наростає аж до найтемнішої). Потім на цьому тлі виписуються ті деталі орнаменту, що повинні бути червоними і т.д. Це техніка нанесення "теплих" (однієї гами) барв. Для нанесення додаткових "холодних" (синіх чи зелених) усувають зайву фарбу із місць, призначених під розпис "холодними", і протравлюють шкаралупу у воді з оцтом чи капустяною кислотою. Після цього продовжується планова робота.

Дуже поширеним видом великодніх писанок є "крашанки", забарвлені лише одним тоном без усяких прикрас.

На східному Поліссі зберігся один із найдавніших методів писанкарства наших предків - виготовлення "дряпанок" чи "скробанок". Яйце фарбують в якийсь темний колір, а потім металевим вістрям чи голкою зішкрябують пофарбований шар шкаралупи, утворюючи бажаний орнамент. Деякі із лемківських та поліських скробанок за витонченістю виконання наближаються до найвишуканіших ювелірних виробів.

Фарби для писанкарства здебільшого готуються за традиційними рецептами з коріння чи кори різних дерев та кущів, з цибулиння тощо. В останні роки все ширше використовуються анілінові барвники, а замість бджолиного воску парафін.

Яйця для писанок найчастіше беруть курячі, але часто розписують також качині, гусячі та деяких голубів.

Зображали на писанках віддавна певні символічні й маґічні знаки. Нові елементи вводились рідко й нерадо. Як правило, до цього вдавались тоді, коли з плином часу губився й призабувався зміст первісних символічних зображень.

До найбільш популярних традиційних мотивів розпису писанок належать образ Великої Богині (жінки-праматері), солярні знаки (у вигляді розеток, зірочок, свастики, малюнків сонця і зірок, також "крутороги" і "павучки"), "сосенки" (символ вічнозеленої рослини, що плететься по землі, або ж "небесного змія", що запліднював яйце). Серед геометричних орнаментів найпопулярнішим є своєрідний елемент у вигляді хвилеподібної смуги - "безконечник" (український меандр). Надзвичайно цікавими є і поділ поля писанки на барви та кольорове вирішення орнаментів, розписів і тла.

Колись із писанками виконувались дії в маґічних ритуалах. Багато із цих маґічних дій, надто ж пов'язаних із землеробством, практикуються досьогодні. Так, на весняного Юра (6 травня) для забезпечення доброго врожаю писанки котили по зеленому збіжжі й закопували у землю. Великоднього ранку вмивалися водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні вироби, аби прибували сила й краса, а шкіра на личку була гладенька, як на яєчку. Шкаралупу з-під свячених яєць кидали у воду, що тече, аби задобрити пращурів і щоб у них ("на тому світі") також настало свято (на Великдень). Свячені писанки є оберегом житла від природніх стихій, а для людей і тварин - від "лихого ока". Писанки використовуються і в народній медицині.

Писанки можуть бути елементом забави для дітей і молоді: грають "навбитки", "навкатки", "чокаються" тощо.

Красиво розмальовані писанки є також чудовою прикрасою кошиків з харчами, що їх несуть до церкви святити перед Великоднем. Порожні шкаралупи з-під писанок часто зберігають для прикрашування житла, нанизуючи їх на шнурочки і підвішуючи біля ікон (як правило, по три).

Загалом писанки писали для власного вжитку, і щойно з 1960-х років їх (або розписані дерев'яні макети писанок) почали продавати на великодних базарах та ярмарках. Традиція писанкарства є однією з найдавніших і найстійкіших на всіх етнічних українських землях. Вона добре прижилась також повсюди в середовищі української діаспори (як, зрештою і вишивкарство, а почасти й різьбярство). Протягом останніх десятиліть (з 1950-х років) писанкарством все частіше зацікавлюються професійні художники, а також оформлювачі та модельєри. Мотиви розписів писанок здавна мали великий вплив і на українську вишивку, а нині творчо засвоюються, втілюються та переосмислюються майстрами різних видів українського декоративного мистецтва.