8. Культура Греція класичного періоду

Класичний період (5-поч. 4ст. д . н .е) характеризується розквітом демократії, мистецтва, філософії, літератури, театру, риторики. Цьому підйому сприяла блискуча перемога греків у війні з Персією. Афіни стають центром політичного та культурного життя. Розквіт Афін пов’язаний з ім’ям Перікла.

Вищим досягненням грецького містобудування була розробка концепції регулярного міста, тобто будівництво міст за заздалегідь продуманим, заснованим на принципах раціонального благоустрою планом. Основні принципи регулярного міста були розроблені Гіпподамом з Мілета і дістали назву гіпподамова міста. Міська територія ділилася вулицями, які перетинаються під прямим кутом, на ряд правильних житлових кварталів. До міста підводилася вода по спеціальному водопроводу. Парадним і релігійним центром міста був акрополь, тут розташовувався храм головного божества — покровителя цього міста, сюди вела дорога священних процесій під час найважливіших свят, тут приносилися найбільш урочисті жертвопринесення.

Високих художніх досягнень греки добилися в області архітектури. Грецька архітектура класичного часу розвивалася на основі так званої ордерної системи. Два основні типи ордера — доричний та іонічний — сформувались ще в VII—VI ст. до н. е., але в V—IV ст. з’явився ще більше нарядний і вишуканий коринфський ордер. В той самий час грецькі архітектори починають прибігати до змішування різних ордерів в одній будівлі. Основою грецької архітектури, як і в архаїчний час, був храм. Греки охоче прикрашали будівлі, особливо храми, найрізноманітнішою скульптурою. У головному приміщенні храму знаходилася статуя божества — покровителя міста, зовнішні і внутрішні стіни будівлі, верхні частини антаблементу зазвичай покривалися рельєфними зображеннями. У IV ст. до н. е. відбувається олюднення образу божества, пом’якшення ідеальних рис і підкреслення в них чисто людських якостей.

У VII—VI ст. до н. е. грецька філософія представляла собою комплексну дисципліну, яка охоплювала по суті усю науку.

У цей період складається знаменита афінська демократія - форма державного устрою афінського поліса. Вся вища влада належаланародним зборам, у якому брали участь повноправні громадяни, які досягли 20 років. В цьому зібранні всі були рівні - незалежно від багатства, роду занять, способу життя.

Найвищого рівня досягає філософія, насамперед, завдяки Сократу, Платона і Аристотеля. Сократ перший зосередив увагу не на питаннях пізнання природи, а на проблемах людського життя, проблеми добра, зла і справедливості, проблеми пізнання людиною самої себе. Він з'явився засновником діалектики як метода відшукання істини. Він також стояв біля витоків одного з головних напрямків всієї подальшої філософії - раціоналізму, дійсним творцем якого став його учень Платон. У нього раціоналізм стає абстрактно-теоретичним способом мислення і поширюється на всі сфери буття. Учень Платона Аристотель продовжив його лінію і в той же час став засновником другого головного напряму філософії - емпіризму, згідно з яким дійсним джерелом знань є чуттєвий досвід, безпосередньо спостережувані дані.

Дуже високого рівня досягає риторика - наука про ораторське мистецтво. Речі Ісократа та Демосфена довгий час залишалися неперевершеними зразками літературної майстерності.

Розвиваються й інші науки - математика, медицина, історія.Геродот написав «Історію», основним сюжетом якої були Греко-перські війни, історія Єгипту та ін Фукідід у своїй «Історії Пелопоннеської війни» вперше застосував науково-критичний метод , спробував розкрити причинні зв'язки подій. 

Вищої точки досягає література. Поезію представляв Піндар. Він створив культові гімни, оди і пісні на честь переможців Олімпійських та Дельфійських ігор. Головним літературною подією стає народження і розквіт трагедії і театру. Батьком трагедії був Есхіл («Прикутий Прометей»), її розвивали Софокл (трагедії «Цар Едіп» і «Антігона»),Евріпід («Медея»). Успішно розвивалася комедія, «батьком» якої став Арістофан. Його п'єси були доступні простому люду і користувалися великою популярністю.