
- •Стародавній Єгипет: державність, суспільство, культура.
- •Стародавня Месопотамія та Мала Азія: державність, суспільство, культура.
- •Світова Перська держава у VI–V ст. До н.Е.
- •Стародавня Індія: державність, суспільство, культура.
- •Стародавній Китай: державність, суспільство, культура.
- •Крито-мікенська цивілізація.
- •Культура Греція класичного періоду
- •Греко-македонська експансія на Схід: передумови, хід, наслідки.
- •Утворення Середземноморської Римської держави: етапи, наслідки, ідеологія.
- •Октавіан Август та становлення системи принципату.
- •Діоклетіан та Костянтин Великий. Становлення системи домінанту.
- •Культура імператорського Риму.
- •Велике переселення народів, падіння Західної Римської імперії та утворення варварських держав.
- •Візантійська імперія та її внесок у світову цивілізацію (політика, релігія, культура).
- •Франкська держава в епоху Меровінгів та Каролінгів.
- •Епоха хрестових походів: передумови, хід, наслідки.
- •Типологія середньовічного урбанізму.
- •Церква в середньовічній європейській цивілізації.
- •Особливості міжнародних відносин у Європі середньовічної доби.
- •Арабський халіфат: релігія, експансія, політика, культура.
- •Османська імперія (XIV – XVII ст.): експансія, політика, господарство, культура, релігія.
- •Культура Відродження: етапи, специфіка, наслідки, особистості.
- •Великі географічні відкриття та їх наслідки.
- •Реформація: сутність, етапи, напрямки, значення.
- •Ранній абсолютизм у Європі кінця XV – першої половини XVII ст.
- •Розвиток освіти і науки в країнах Західної Європи xvі – першої половини XVII ст.
- •Англія (з 1707 р. – Великобританія) з серединиXviі– до кінця XVIII ст. Промисловий переворот та його наслідки.
- •Війна за незалежність та становлення державності сша.
- •Просвітництво: витоки, ідеологія, напрямки, регіональні особливості та наслідки.
- •Угорщина і Трансільванія під владою Габсбургів XVII–XVIII ст. Національно-визвольна війна під керівництвом ф.Ракоці іі (1703 – 1711 рр.)
- •Велика Французька революція: передумови, перебіг, наслідки, новітні оцінки.
- •Зовнішня політика та війни наполеонівської Франції в період імперії (1804 – 1814 рр.). Битва під Ватерлоо.
- •Війни за незалежність колоній Латинської Америки: передумови, хід, наслідки.
- •Революції та реформи в країнах Європи хіх ст.: передумови, хід, наслідки, новітні оцінки.
- •Австрійська імперія у 50 – 60-х рр.. Хіх ст. Дуалістична угода 1867 р., її наслідки та оцінка.
- •Об’єднання Німеччини у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Отто фон Бісмарк.
- •Об’єднання Італії у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Джузеппе Гарібальді.
- •Громадянська війна та період Реконструкції в сша: передумови, хід, наслідки. А.Лінкольн.
- •Ідейні доктрини та соціальні рухи в країнах Європи та Америки хіх – початку XX ст.
- •Міжнародні відносини у кінці хіх – на початку хх ст.Формування військово-політичних блоків.
- •Перша світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Річ Посполита 1569–1795 рр.: основні етапи розвитку.
- •Слов’янські народи імперій Габсбургів та Османів у боротьбі за незалежність (кінець xviiі – початок хх ст.).
- •Російська імперія у XVIII– до початку хх ст. (політика, суспільство, культура).
- •Османська імперія, Персія та арабські країни Близького Сходу у XVII ст. – 1918 р.: загальні тенденції розвитку.
- •Антиколоніальні рухи в Азії та Африці у хіх – на початку хх ст.
- •55. Тоталітарні та авторитарні режими міжвоєнної Європи та Латинської Америки: порівняльна характеристика
- •Друга світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин
- •Західноєвропейські демократії: Велика Британія та Франція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Від авторитаризму до демократії: Італія, Іспанія, Португалія, Греція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Проблеми політичного та соціально-економічного розвитку Німеччини в хх – на початку ххі ст.
- •Країни Північної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Срср у 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Російська Федерація та країни пострадянського простору (від 1991 р.).
- •Країни Центрально-Східної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Розпад Югославії: передумови, етапи, хід, наслідки.
- •Країни Латинської Америки від 1918 р. – до нині: порівняльна характеристика.
- •Китайська Народна Республіка від 1949 р. До нині: загальна характеристика.
- •Провідні країни Східної (Японія, Корея) та Південної Азії (Індія, Пакистан) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни мусульманського світу (Туреччина, Іран, Єгипет) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни Тропічної та Південної Африки: від деколонізації до нині.
- •Європейський Союз: становлення та сучасність.
- •Україна у первісну добу. Трипільська культура.
- •Племена і народи раннього залізного віку на території України.
- •Східнослов’янські племена в епоху Великого переселення народів.
- •Київська Русь: державність, суспільство, культура.
- •Галицько-Волинська держава.
- •Українські землі в складі Великого князівства Литовського та Польського королівства (1349–1569 рр.).
- •Великий степ, Кримський ханат і Запорізька Січ (XV–xvі ст.).
- •Українські землі в складі Речі Посполитої (1569–1647 рр.).
- •Давня і середньовічна історія Закарпаття.
- •Козацька революція 1648–1657 рр. Б. Хмельницький. Нові оцінки.
- •Українські землі в добу Руїни (1657–1686 рр.).
- •Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст.
- •Інкорпорація українських земель та Криму Російською імперією (1714–1795 рр.).
- •Доля українських земель в складі Речі Посполитої (1686–1793 рр.).
- •Галичина, Буковина і Закарпаття в складі Австрійської (від 1867 р. – Австро-Угорської) імперії.
- •Українські губернії Російської імперії кінця XVIII – початку хх ст.
- •Українські землі в роки Першої світової війни.
- •Українські землі в роки революції 1917–1921 рр.
- •Усрр у 1920–1930-х рр. Нові підходи в оцінці злочинів тоталітарного режиму.
- •Західна Україна, Буковина та Підкарпатська Русь у міжвоєнний період: порівняльна характеристика.
- •Українські землі в роки Другої світової війни: нові оцінки.
- •Радянська Україна 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Україна в роки незалежності: загальна характеристика.
- •Українська діаспора: історія та сучасність.
Культура Греція класичного періоду
Класичний період (5-поч. 4ст. д . н .е) характеризується розквітом демократії, мистецтва, філософії, літератури, театру, риторики. Цьому підйому сприяла блискуча перемога греків у війні з Персією. Афіни стають центром політичного та культурного життя. Розквіт Афін пов’язаний з ім’ям Перікла.
Вищим досягненням грецького містобудування була розробка концепції регулярного міста, тобто будівництво міст за заздалегідь продуманим, заснованим на принципах раціонального благоустрою планом. Основні принципи регулярного міста були розроблені Гіпподамом з Мілета і дістали назву гіпподамова міста. Міська територія ділилася вулицями, які перетинаються під прямим кутом, на ряд правильних житлових кварталів. До міста підводилася вода по спеціальному водопроводу. Парадним і релігійним центром міста був акрополь, тут розташовувався храм головного божества — покровителя цього міста, сюди вела дорога священних процесій під час найважливіших свят, тут приносилися найбільш урочисті жертвопринесення.
Високих художніх досягнень греки добилися в області архітектури. Грецька архітектура класичного часу розвивалася на основі так званої ордерної системи. Два основні типи ордера — доричний та іонічний — сформувались ще в VII—VI ст. до н. е., але в V—IV ст. з’явився ще більше нарядний і вишуканий коринфський ордер. В той самий час грецькі архітектори починають прибігати до змішування різних ордерів в одній будівлі. Основою грецької архітектури, як і в архаїчний час, був храм. Греки охоче прикрашали будівлі, особливо храми, найрізноманітнішою скульптурою. У головному приміщенні храму знаходилася статуя божества — покровителя міста, зовнішні і внутрішні стіни будівлі, верхні частини антаблементу зазвичай покривалися рельєфними зображеннями. У IV ст. до н. е. відбувається олюднення образу божества, пом’якшення ідеальних рис і підкреслення в них чисто людських якостей.
У VII—VI ст. до н. е. грецька філософія представляла собою комплексну дисципліну, яка охоплювала по суті усю науку.
У цей період складається знаменита афінська демократія - форма державного устрою афінського поліса. Вся вища влада належаланародним зборам, у якому брали участь повноправні громадяни, які досягли 20 років. В цьому зібранні всі були рівні - незалежно від багатства, роду занять, способу життя.
Найвищого рівня досягає філософія, насамперед, завдяки Сократу, Платона і Аристотеля. Сократ перший зосередив увагу не на питаннях пізнання природи, а на проблемах людського життя, проблеми добра, зла і справедливості, проблеми пізнання людиною самої себе. Він з'явився засновником діалектики як метода відшукання істини. Він також стояв біля витоків одного з головних напрямків всієї подальшої філософії - раціоналізму, дійсним творцем якого став його учень Платон. У нього раціоналізм стає абстрактно-теоретичним способом мислення і поширюється на всі сфери буття. Учень Платона Аристотель продовжив його лінію і в той же час став засновником другого головного напряму філософії - емпіризму, згідно з яким дійсним джерелом знань є чуттєвий досвід, безпосередньо спостережувані дані.
Дуже високого рівня досягає риторика - наука про ораторське мистецтво. Речі Ісократа та Демосфена довгий час залишалися неперевершеними зразками літературної майстерності.
Розвиваються й інші науки - математика, медицина, історія.Геродот написав «Історію», основним сюжетом якої були Греко-перські війни, історія Єгипту та ін Фукідід у своїй «Історії Пелопоннеської війни» вперше застосував науково-критичний метод , спробував розкрити причинні зв'язки подій.
Вищої точки досягає література. Поезію представляв Піндар. Він створив культові гімни, оди і пісні на честь переможців Олімпійських та Дельфійських ігор. Головним літературною подією стає народження і розквіт трагедії і театру. Батьком трагедії був Есхіл («Прикутий Прометей»), її розвивали Софокл (трагедії «Цар Едіп» і «Антігона»),Евріпід («Медея»). Успішно розвивалася комедія, «батьком» якої став Арістофан. Його п'єси були доступні простому люду і користувалися великою популярністю.