3. Світова Перська держава у VI–V ст. До н.Е.

У 553 році до н.е. проти володарювання Мідії повстали перси. Повстання очолив перський правитель Кір II. Він створив сильне військо, і вже через три роки йому вдається підкорити Мідію. Та на цьому він не спинився. З величезним військом він рушив далі на захід. Кір завойовував одну країну за другою. Він підкорив Лідію. Згодом настала черга Вавилонії. Але взяти штурмом величезне місто з надзвичайно міцними стінами було неможливо. Тоді Кір взяв його хитрощами. Однієї темної ночі, коли в Вавилоні відзначали велике свято, Кір наказав відвести воду Євфрату в інше, раніше підготовлене русло. Річка, яка протікала через місто, обміліла. І воїни по пояс у воді пробралися в місто бродом і напали на жителів під час їх розкішного бенкету. Таким чином, за одну ніч Кір заволодів містом і великим Вавилонським царством.

Після цієї перемоги владу над собою добровільно визнали Фінікія, Сирія та Палестина. Держава Кіра простяглася від кордонів Індії на сході до грецьких міст на заході. Серед інших завойовників Кіра II вирізняло те, що він поважав закони й релігію підкорених народів. Це убезпечувало його від невдоволення і повстань на завойованих територіях.

Кір мав намір вирушити й на Єгипет, проте йому завадили це зробити середньоазіатські племена масагетів, які загрожували північно-східним кордонам Перської держави. Кір здійснив похід проти войовничих племен. Але це скінчилося для цього трагічно. У безкрайніх степах армія персів була оточена ворогами і зазнала нищівної поразки. Кір, якому виповнилося на той час 70 років, загинув у цій битві. Розгнівана цариця масагетів наказала знайти тіло Кіра, відрубати голову і занурити її в бурдюк з кров'ю. При цьому вона вимовила: "Пий досита, лиходію".

Завоювання персів не припинилися і після загибелі Кіра. Його синКамбіз продовжив завоювання і в 525 р. до н.е. підкорив Єгипет. Щоб утримати владу, Камбіз залишився в Єгипті на три роки, але невдовзі помер. Тоді царем став його двоюрідний брат Дарій І (Дарявахуш) (522-486 рр. до н.е.). «Цар царів» – так його називали піддані. 36 років він правив Персією. 

4. Перське царство за Дарія І

Дарій отримав у спадок величезну державу, кордони якої ще більше розширив, здійснивши успішні походи в Індію, Грецію, Малу Азію та проти скіфів у Північне Причорномор'я. Крім цього, провів внутрішні реформи, вдосконаливши управління підвладними територіями.

Він поділив країну на 20 окремих областей – сатрапій. На чолі кожної з них стояв намісник – сатрап. Він стежив за вчасним надходженням податків до царської скарбниці, за процвітанням довіреної йому області, за тим, як виконує населення військову і трудову повинності.

Сатрапія – грецьке слово, яке бере початок від старо-перського "хатрапаван", що значить (сатрапій) начальник області. Кордони майже збігаються з кордонами колишніх самостійних держав. Так, Вавилонія являла собою одну сатрапію, Єгипет – іншу, кілька сатрапій було утворено в Малій Азії та ін.

Військові частини, розміщені в сатрапії, перебували під командуванням окремого воєначальника, який одержував накази від самого царя і був незалежним від сатрапа. Сатрап і воєначальник були зобов'язані стежити один за одним і робити доноси царю.

Крім того, по всій країні було розіслано спеціальних чиновників, яких називалися вуха царя. Вони робили раптові наїзди то в одну, то в іншу сатрапію, перевіряли все і доповідали царю. За будь-який здійснений злочин призначалось суворе покарання: зрадників чекало нестерпне катування, злодіям та розбійникам відрубували руки та ноги.

Такий суворий контроль був необхідний. Адже в віддалених від столиці сатрапіях могли виникнути змови з метою відокремлення й утворення самостійних держав. А щоб полегшити зв'язки між різними частинами великої держави, було прокладено широкі шляхи. Вони були чудово збудовані і вимощені камінням.

Головним шляхом була так звана царська дорога. Вона перетинала всю імперію від міста Сузи до міста Сарди, поблизу Егейського моря. Її довжина становила 2683 км. Уздовж дороги збудували 111 зупинок, де можна було замінити коней, відпочити та поїсти.  З неприхованим захопленням зробив опис перських шляхів Геродот. На шляхах через кожні 15-20 кілометрів стояли готелі, де приїжджий міг переночувати та відпочити. Там же він міг нагодувати коней і залишити свої речі. Цими шляхами можна було пересуватися без страху, адже вони ретельно охоронялися. Винних у розбої на шляхах суворо карали. За словами Геродота, на узбіччях шляхів можна було побачити людей з відрубаними руками й ногами. Це – покарані розбійники, які грабували перехожих.

Для кожної сатрапії Дарій І призначав строго визначені податки, а також ввів єдину для всієї держави грошову одиницю – золотий дарик. Назва монети походила або від царського імені, або, що найімовірніше, віддавньоперського слова. дари – "золото". Близько 515 р. до н.е. за наказом Дарія І було закладено столицю держави Персеполь (Парсу) – «місто персів». Місто стало символом влади царя. Тут у березні щороку чиновники з усієї імперії прямували до палацу, утворюючи велику та яскраву процесію разом із солдатами, колісницями й вершниками. Цар чекав їх у залі для прийомів, де вони звітували про свою роботу. Після цього починалося свято. У Персеполітакож відбувалися зустрічі правителів з усього світу.

5. Загибель Перської держави

Перемоги над сусідами і інші запобіжні заходи Дарія І і його наступників не вберегли державу від постійних змов, переворотів. Невдалі війни з греками призвели до ослаблення держави. У IV ст. до н.е. у персів з'явився грізний ворог в особі Александра, молодого царя Македонії. У битвах під Іссом, Ґраніком, Гавгамелами македоняни розбили війська, очолювані перським царем Дарієм III. Протягом 334-330 pp. до н.е. під ударамиАлександра величезна імперія персів упала, а землі, що входили до її складу, стали частиною імперії великого завойовника.