
- •Стародавній Єгипет: державність, суспільство, культура.
- •Стародавня Месопотамія та Мала Азія: державність, суспільство, культура.
- •Світова Перська держава у VI–V ст. До н.Е.
- •Стародавня Індія: державність, суспільство, культура.
- •Стародавній Китай: державність, суспільство, культура.
- •Крито-мікенська цивілізація.
- •Культура Греція класичного періоду
- •Греко-македонська експансія на Схід: передумови, хід, наслідки.
- •Утворення Середземноморської Римської держави: етапи, наслідки, ідеологія.
- •Октавіан Август та становлення системи принципату.
- •Діоклетіан та Костянтин Великий. Становлення системи домінанту.
- •Культура імператорського Риму.
- •Велике переселення народів, падіння Західної Римської імперії та утворення варварських держав.
- •Візантійська імперія та її внесок у світову цивілізацію (політика, релігія, культура).
- •Франкська держава в епоху Меровінгів та Каролінгів.
- •Епоха хрестових походів: передумови, хід, наслідки.
- •Типологія середньовічного урбанізму.
- •Церква в середньовічній європейській цивілізації.
- •Особливості міжнародних відносин у Європі середньовічної доби.
- •Арабський халіфат: релігія, експансія, політика, культура.
- •Османська імперія (XIV – XVII ст.): експансія, політика, господарство, культура, релігія.
- •Культура Відродження: етапи, специфіка, наслідки, особистості.
- •Великі географічні відкриття та їх наслідки.
- •Реформація: сутність, етапи, напрямки, значення.
- •Ранній абсолютизм у Європі кінця XV – першої половини XVII ст.
- •Розвиток освіти і науки в країнах Західної Європи xvі – першої половини XVII ст.
- •Англія (з 1707 р. – Великобританія) з серединиXviі– до кінця XVIII ст. Промисловий переворот та його наслідки.
- •Війна за незалежність та становлення державності сша.
- •Просвітництво: витоки, ідеологія, напрямки, регіональні особливості та наслідки.
- •Угорщина і Трансільванія під владою Габсбургів XVII–XVIII ст. Національно-визвольна війна під керівництвом ф.Ракоці іі (1703 – 1711 рр.)
- •Велика Французька революція: передумови, перебіг, наслідки, новітні оцінки.
- •Зовнішня політика та війни наполеонівської Франції в період імперії (1804 – 1814 рр.). Битва під Ватерлоо.
- •Війни за незалежність колоній Латинської Америки: передумови, хід, наслідки.
- •Революції та реформи в країнах Європи хіх ст.: передумови, хід, наслідки, новітні оцінки.
- •Австрійська імперія у 50 – 60-х рр.. Хіх ст. Дуалістична угода 1867 р., її наслідки та оцінка.
- •Об’єднання Німеччини у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Отто фон Бісмарк.
- •Об’єднання Італії у другій половині хіх ст.: передумови, хід, наслідки. Джузеппе Гарібальді.
- •Громадянська війна та період Реконструкції в сша: передумови, хід, наслідки. А.Лінкольн.
- •Ідейні доктрини та соціальні рухи в країнах Європи та Америки хіх – початку XX ст.
- •Міжнародні відносини у кінці хіх – на початку хх ст.Формування військово-політичних блоків.
- •Перша світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Річ Посполита 1569–1795 рр.: основні етапи розвитку.
- •Слов’янські народи імперій Габсбургів та Османів у боротьбі за незалежність (кінець xviiі – початок хх ст.).
- •Російська імперія у XVIII– до початку хх ст. (політика, суспільство, культура).
- •Османська імперія, Персія та арабські країни Близького Сходу у XVII ст. – 1918 р.: загальні тенденції розвитку.
- •Антиколоніальні рухи в Азії та Африці у хіх – на початку хх ст.
- •55. Тоталітарні та авторитарні режими міжвоєнної Європи та Латинської Америки: порівняльна характеристика
- •Друга світова війна: передумови, перебіг бойових дій, наслідки, нові оцінки.
- •Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин
- •Західноєвропейські демократії: Велика Британія та Франція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Від авторитаризму до демократії: Італія, Іспанія, Португалія, Греція (1918 р. – початок ххі ст.).
- •Проблеми політичного та соціально-економічного розвитку Німеччини в хх – на початку ххі ст.
- •Країни Північної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Срср у 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Російська Федерація та країни пострадянського простору (від 1991 р.).
- •Країни Центрально-Східної Європи (1918 р. – початок ххі ст.): порівняльна характеристика.
- •Розпад Югославії: передумови, етапи, хід, наслідки.
- •Країни Латинської Америки від 1918 р. – до нині: порівняльна характеристика.
- •Китайська Народна Республіка від 1949 р. До нині: загальна характеристика.
- •Провідні країни Східної (Японія, Корея) та Південної Азії (Індія, Пакистан) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни мусульманського світу (Туреччина, Іран, Єгипет) другої половини хх – початку ххі ст.: порівняльна характеристика.
- •Провідні країни Тропічної та Південної Африки: від деколонізації до нині.
- •Європейський Союз: становлення та сучасність.
- •Україна у первісну добу. Трипільська культура.
- •Племена і народи раннього залізного віку на території України.
- •Східнослов’янські племена в епоху Великого переселення народів.
- •Київська Русь: державність, суспільство, культура.
- •Галицько-Волинська держава.
- •Українські землі в складі Великого князівства Литовського та Польського королівства (1349–1569 рр.).
- •Великий степ, Кримський ханат і Запорізька Січ (XV–xvі ст.).
- •Українські землі в складі Речі Посполитої (1569–1647 рр.).
- •Давня і середньовічна історія Закарпаття.
- •Козацька революція 1648–1657 рр. Б. Хмельницький. Нові оцінки.
- •Українські землі в добу Руїни (1657–1686 рр.).
- •Українські землі наприкінці XVII – початку XVIII ст.
- •Інкорпорація українських земель та Криму Російською імперією (1714–1795 рр.).
- •Доля українських земель в складі Речі Посполитої (1686–1793 рр.).
- •Галичина, Буковина і Закарпаття в складі Австрійської (від 1867 р. – Австро-Угорської) імперії.
- •Українські губернії Російської імперії кінця XVIII – початку хх ст.
- •Українські землі в роки Першої світової війни.
- •Українські землі в роки революції 1917–1921 рр.
- •Усрр у 1920–1930-х рр. Нові підходи в оцінці злочинів тоталітарного режиму.
- •Західна Україна, Буковина та Підкарпатська Русь у міжвоєнний період: порівняльна характеристика.
- •Українські землі в роки Другої світової війни: нові оцінки.
- •Радянська Україна 1945–1991 рр.: загальна характеристика.
- •Україна в роки незалежності: загальна характеристика.
- •Українська діаспора: історія та сучасність.
Стародавній Єгипет: державність, суспільство, культура.
Природа і населення Єгипту
Єгипет розташований у Північно-Східній частині Африканського континенту.
З півдня на північ територією Єгипту через пустелі несе свої води річка – Ніл. Гирло Нілу розгалужується на велику кількість невеличких річок-рукавів, які утворюють дельту (трикутна ділянка заболоченої землі, де річка перед впадінням у море розділяється на багато рукавів).
Традиційно землі у дельті річки називають Нижнім Єгиптом. Вище по течії простягається Верхній Єгипет. Усе життя в Давньому Єгипті залежало від Нілу. У червні, коли над горизонтом сходить зірка Сиріус, вода в річці починала потупово прибувати. Ніл виходив з берегів, затоплюючи рівнинні землі. На початку вересня вода поступово починала спадати. До листопада Ніл входив у свої береги. У долині річки залишався родючий намул, який давав життя та назву квітучій долині Нілу. Недарма ж цю частину країни по обидва береги річки давні єгиптяни називали «Та-Кемет» – «чорна земля».
Об'єднання Верхнього і Нижнього Єгипту
Поступово племінні вожді землеробських общин об'єднали під своєю владою населення окремих частин Єгипту. Це призвело до виникнення у долині Нілу в V тис. до н.е. перших невеликих держав – номів.
Їх у різні часи було від 26 до 42. Кордони цих невеличких держав визначалися зрошувальними каналами. Вони розташовувалися уздовж Нілу, одна за одною.На чолі кожної держави стояв номарх. Він очолював ополчення, був верховним жерцем,керував будівництвом дамб і каналів.
Найсильніші номи перетворювалися на царства, що воювали між собою за родючі землі долини. До кінця IV тис. до н.е. в Єгипті лишилося тільки два великих царства, що об'єднали землі Нижнього і Верхнього Єгипту.
Першим загальноєгипетським володарем, згідно з легендами, вважається Скорпіон. Він був царем Верхнього Єгипту і близько 3200 р. до н.е. об'єднав під своєю владою все населення Єгипту. Але ця держава проіснувала недовго.
Близько 3000 р. до н.е. цар Верхнього Єгипту Менес знову об'єднав під своєю владою обидві держави і заснував давньоєгипетську державу, яка увійшла в історію під назвою Давнє царство (2686-2173 рр. до н.е.).
Фараон мав необмежену владу. Тільки він призначав командирів армії, окремих військових підрозділів, номархів, головних жерців храмів, а також міг засудити будь-кого до смертної кари.Цар вважався богом. Єгиптяни вважали, що після смерті фараон приєднається до богів. Ще за життя фараона вони будували місце останнього спочинку правителя у вигляді величезних пірамід.
Розквіт Давньоєгипетської держави
Завоювання Єгипту гіксосами
З правління Ментухотепа IIрозпочалася доба Середнього царства (2040-1786 рр. до н.е.). Проте держава не змогла протистояти проникненню на її територію кочових азійських племен. У другій половині XVIII ст. до н.е. племена гіксосів захопили східну частину дельти, де заснували власну столицю – Аваріс. У середині XVII ст. до н.е. їм вдалося поширити владу майже на всю країну (крім Фів) і заснувати власні династії правителів Єгипту. Гіксоси панували у країні понад 100 років.
Єгипетські фараони, які зберегли свою владу в Фіванській частині країни, вели з гіксосами тривалу боротьбу, яка закінчилася перемогою єгиптян. На трон зійшов Яхмос І (1552-1527 рр. до н.е.). З його правління розпочався період Нового царства (1552-1069 рр. до н.е.). Фараон Яхмос І правив протягом 25 років. За цей час йому вдалося об'єднати під своєю владою звільнену від гіксосів країну. Його успішні військові походи поклали початок перетворенню Єгипту на могутню світову державу.
Тутмос III (1490-1436 рр. до н.е.) його успішні військові походи перетворили Єгипет на одну з наймогутніших держав стародавнього світу. Тутмос, а згодом його нащадки завоювали сусідні країни: Палестину, Сирію, Фінікію, Нубію.
Реформа Ехнатона
За правління царя Аменхотепа IV (1353-1336 рр. до н.е.) відбулися значні зміни в єгипетському суспільстві. Він став фараоном, коли йому виповнилося 17 років. Аменхотеп IV вирішив змінити релігійні звичаї у суспільстві. Єгиптянам було наказано поклонятися єдиному богові в образі сонячного диска – Атонові. Цією реформою намагався піднести та зміцнити свою владу і водночас послабити вплив на суспільство жерців і чиновників. Фараон змінив своє ім'я на Ехнатон і переніс столицю з Фів до Ахетатона.
Єдиний культ Атона проіснував до смерті фараона
Війни Рамзеса II Великого з хетами
Історичні джерела зберегли повідомлення про криваві битви між єгиптянами і хетами за часів правління фараона Рамзеса II (1304-1236 або 1289-1224 рр. до н.е.). Перше зіткнення з могутнім ворогом відбулося під час походу Рамзеса II в Палестину.
Битва під Кадешем. Вирішальна битва між двома силами відбулася неподалік фортеці Кадеш, якою володіли хети. (Ця подія датується п'ятим роком правління фараона. У вчених немає єдиної думки щодо того, коли це відбулося: 1300 p., 1286 p. чи 1275 p. до. н.е.)
Стародавній Єгипет
Занепад держави
Близько 1069 р. до н.е. держава знову розпалася на дві частини –Верхній і Нижній Єгипет. Між їхніми правителями точилася запекла боротьба за панування над усією територією Єгипту. Це стало початком занепаду держави. Ослаблену країну спочатку захопили ассирійці, а згодом – перси.
У 332 р. до н.е. Єгипет потрапив під владу Александра Македонського, одного з наймогутніших правителів стародавнього світу. Намісником у підкорену країну був призначений Птолемей, полководецьАлександра Македонського. Він і заснував останню династію царів Єгипту.
У 51-30 рр. до н.е. країною правила найвідоміша представниця цієї династії – Клеопатра VII. Згодом Єгипет захопили римляни – нові володарі Середземномор'я.
До 395 р. н.е. країна лишалася римською провінцією. У VII ст. н.е. її завоювали араби, які остаточно змінили звичаї, традиції, культуру та релігію Єгипту.
Структура давньоєгипетського суспільства
1. Фараон і чиновники
На чолі держави стояв фараон. Нижчу за фараоном сходинку в суспільній ієрархії займали вищі чиновники. Зазвичай фараон призначав на ці посади своїх синів і доньок або інших родичів. Нижче стояли правителі номів. На їхні плечі лягала вся надзвичайно складна система управління будівництвом пірамід, каналів, зрошувальної системи, загалом життям общин, які входили до номів. Військом керували воєначальники.
2. Жерці
Майже кожне місто Єгипту мало своїх богів. На їх честь будували храми, якими опікувалися жерці. Найвищою посадою вважалася посада верховного жерця – слуги бога.
3. Писці
Поважними чиновниками були писці. Вони записували рішення, прийняті фараоном, визначали рівень води у Нілі під час повені та у водосховищах. та молитви.
4. Селяни й ремісники
Переважну частину жителів Давнього Єгипту становила вільні землероби. Саме землероби виконували велику кількість обов'язкових робіт: споруджували піраміди, палаци, гробниці.\Важливою ланкою у суспільному житті були ремісники, які забезпечували жителів Єгипту всім необхідним.
5. Воїни Єгипту
Армія Давнього Єгипту складалася з піхоти та бойових колісниць. Військо фараони збирали за потребою. Військо набирали з селян.
6. Раби
Рабами могли стати збіднілі селяни за борги на певний час, і злочинці, військовополонені. Переважно рабів використовували на важких роботах у землеробстві, копальнях, армії. Рабство не завжди було пожиттєвим. Раби-іноземці щогли отримати свободу, вступивши до армії. Єгипетські селяни, які потрапили в рабство за борги, ставали вільними, відпрацювавши їх.
Релігія Давнього Єгипту
Як і всі давні народи, єгиптяни своїх богів поєднували з силами природи.
Жителі Давнього Єгипту надавали особливого значення тому, що буде з душею після смерті людини. Для потойбічного життя не тільки готували тіло померлого, перетворюючи його на мумію, а й споруджували «будинки вічності» – піраміди й гробниці.
Кожне явище природи єгиптяни пов'язували з окремим богом. Боги об'єднувалися у велику родину – пантеон. До давньоєгипетського пантеону входили: Амон – бог сонця, Атон – втілення сонця, Ісіда – богиня родючості, води, вітру, мореплавства.,Апіс – бог родючості. Єгиптяни уявляли його у вигляді бика. Бог Анубіс – покровитель померлих, Озіріс – бог підземного царства.
Писемність
. Єгиптяни одні з перших навчилися позначати звуки та слова певними знаками. Знаків для позначення літер, складів, слів і навіть фраз було багато сотень, називалися вони ієрогліфами. Чітко визначеного напрямку письма у них не було. Писали єгиптяни зліва направо, зверху вниз або навпаки.
Єгиптяни писали на різних матеріалах: глині, камені, тканині, дереві. Але найбільш поширеним був папірус.
Наукові знання єгиптян
Давні єгиптяни використовували чотири арифметичні дії: додавання, віднімання, множення та ділення. Для чисел у них існували спеціальні позначення. Єгиптяни спостерігали за зірками й планетами і навчилися фіксувати сонячні та місячні затемнення. Астрономічні знання застосовували, проектуючи піраміди і храми. На основі спостережень за зірками вже в III тис. до н.е. єгиптяни створили власний сонячний календар.
Єгиптяни досягли успіхів у галузі медицини. Вони здійснювали розтини небіжчиків, тому добре знали анатомію. Єгиптяни вважали, що молитвою або замовлянням можна відлякати недугу.
Мистецтво
Скульптура. Давньоєгипетські статуї виготовлені з різноманітного каменю. Рідше для цього використовували дерево, мідь, золото та срібло. Статуї мали різні розміри – від зовсім невеличких до гігантських. Часто скульптури розфарбовували, щоб передати колір шкіри, одягу, прикрас. Існували певні непорушні правила створення фігур.
Поширеним скульптурним зображенням був Сфінкс – істота з головою людини чи тварини й тілом лева. Єгиптяни вважали це створіння священним.
Живопис. Єгиптяни зображали фігури людей залежно від їхнього становища у суспільстві. Так, фігура фараона була завжди більшою за інші. Постаті людей, за звичаями єгиптян, зображали повернутими до глядача, голови і ноги – у профіль. Надзвичайно реалістично виходили у давньоєгипетських художників тварини.У гробницях завжди стіни були заповнені зображенням богів, сценами, що показували життя в потойбічному світі.
Музика. Вже за доби Давнього царства існували ударні, струнні та духові музичні інструменти. Найдавнішим ударним інструментом були дерев'яні «калатала», якими відбивали такт. Пізніше з'явилися барабани різної форми та розмірів. Традиційним інструментом була арфа, яка мала форму лука. її виготовляли з дерева. Надзвичайно розкішно оздоблювали арфи, призначені для палацу фараона. Арфу прикрашали позолотою, живописом, чеканкою й символічними фігурками.