36.Загальна характеристика англійського Відродження.

http://ae-lib.org.ua/texts/shapovalova__english_renaissance__ua.htm

Хронологічні межі англійського Відродження - кінець XV- початок XVII ст. Але підготовка грунту для виникнення гуманістичної культури розпочалася раніше, ще в XIV ст. Це був час значних соціальних змін: розпочався розклад феодалізму, відбувався швидкий розвиток міст, ремесла, торгівлі. Особливо тісні зв'язки встановилися з Фландрією та Італією, звідки й почали проникати в Англію гуманістичні ідеї. Великі соціальні зрушення були зумовлені Столітньою війною (1337-1453). Вона активізувала боротьбу за зміцнення королівської влади; принесла багато злигоднів народу, але водночас сприяла його єднанню, розвитку його свідомості і почуття своєї соціальної значимості. В 1381 р. в південних частинах Англії спалахнуло Велике селянське повстання на чолі з Уотом Тайлером. Виник реформаційний рух лоллардів, що виступили проти папства і католицької церкви.

Відродження в Англії хронологічно збігається з періодом правління династії Тюдорів, від вступу на престол Генріха VII (1485) і до смерті королеви Єлизавети (1603). У XVI ст., при Тюдорах, Англія пережила повний переворот у всіх сферах економічного і соціального життя, що перетворив її з країни феодальної в класичну. На цей період і припадає в Англії надзвичайний розквіт у всіх областях думки і творчості.  Відродження в Англії, захопивши більш ніж сторічний проміжок часу, пройшло кілька етапів у своєму розвитку. Ранній його період співпав з Реформацією. Це визначило важливі особливості англійського гуманізму. Перш за все, питання релігії і церковного життя для всіх ранніх англійських гуманістів відігравали значно більшу роль, ніж для гуманістів італійських, так як перші захоплення античною літературою та світом нових філософських ідей хронологічно збіглися в Англії з життєвим інтересом до проблем, що назріли у період Реформації. У другій період англійського Відродження становище суттєво змінюється. Знищуючи економічну та політичну могутність церкви, королівська влада тим самим підривала і її авторитет, і її сильне до того часу ідейний вплив. Реформація Генріха VIII полегшила наступним поколінням англійських гуманістів боротьбу за світську культуру проти культури церковної, за життєрадісний світогляд проти середньовічного чернечого аскетизму, за звільнення розуму від церковної схоластики. Істотне значення мала і та обставина, що в загальноєвропейському плані Відродження в Англії було пізнім історичним явищем. Завдяки цьому англійські гуманісти могли скористатися ідейною спадщиною гуманістів інших країн.  Найбільший розквіт ідей Відродження припадає в Англії на період правління королеви Єлизавети (1558-1603), знаменитої королеви англійської, яка володіла безліччю мов, що любила музикувати, танцювати і дивитися театральні вистави. Її правління ознаменувалося вирішальними для англійської історії подіями. Слідом за Генріхом VIII (1509-1547), який відмовився підкорятися Ватикану і оголосив себе главою англійської церкви , Єлизавета ревно оберігала незалежність Англії від домагань римських пап. При ній у 1588 р. зазнала нищівної поразки "Непереможна Армада", споряджена іспанським королем Пилипом II, (величезний флот, що прямував до берегів Англії, щоб відновити в країні католицизм). Після відкриття Колумбом Америки Іспанія стала наймогутнішою колоніальною і торговою державою в Європі. З розгромом "Непереможної армади" торговельна першість перейшла до Англії. На цей період припадає також пора найбільшої рівноваги сил дворянства і буржуазії, національного об'єднання, високого патріотичного підйому. Англія жадібно вбирає в себе всі багатства європейської гуманістичної культури.  Проникнення в країну ренесансних ідей про розкріпачення особистості збіглося з епохою первісного нагромадження капіталу, яке проходило в Англії куди інтенсивніше, ніж в інших європейських державах. Підприємницький дух охопив усі верстви суспільства. Центром гуманістичної культури Англії був Оксфордський гурток гуманістів. Це були перші англійські філологи, для яких, однак, суспільні завдання і моральні прагнення тісно спліталися з науковими цілями. Найвизначнішими членами гуртка були Вільям Гросин, Томас Лінекр і Джон Колет,Томас Мор.