39. Зміст, знач. Та основні завд. Дивідендної політики.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підпр-ва у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягн.

Дивідендна політика має вагоме знач. для підпр-ва, так як впливає на ряд ключових параметрів фінансово-господар. діял. підпр-ва: величину самофінансув., структуру капіталу, ціну залуч. фін. ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших.

Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансув.м підпр-ва: чим > прибутку виплач. у вигляді дивідендів, тим менше коштів залиш. у підпр-ва для здійсн. реінвестицій. Якщо ж прийм. ріш. про тезаврацію прибутку, то збільш. величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підпр-ва, що за певних обставин впливає на його вартість.

Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вклад.ми капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підпр-во капітал працює ефективно – ринковий курс зростає. Відсутність дивідендів або їх різке колив. свідчить про нестабільність і ризиковість підпр-ва-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає.

Вплив низького ринкового курсу також проявляється під час залуч. підпр-вом фін. ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підпр-во планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищ. ринкового курсу корпоративних прав.

Основними завд.ми дивідендної політики є:

1)виявл. основних факторів, які вплив. на прийняття ріш. щодо виплати дивідендів чи реінвестув. прибутку;

2)визнач. оптимального співвіднош. між розподіленим і тезаврованим прибутком;

3)оцінку впливу ріш. щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підпр-ва та його інвестиційну привабливість;

4)визнач. оптимальної для підпр-ва величини статутного і власного капіталу;

5)узгодж. стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

6)вибір найприйнятнішого методу та форми нарахув. і виплати дивідендів;

7)оцінку впливу дивідендної політики на виріш. конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підпр-ва.

40.Сутність та фактори дивідендної політки підпр-ва.

Дивідендна політика: Визначення: керована діяльність підприємства, спрямована на забезпечення формування доходу власників його корпоративних прав.

Сутність:

-обумовлена можливістю забезпечення ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками згідно їх частки у власному капіталі підприємства.

-формується як сукупність цілей та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства.

В основі дивідендної політики - принцип максимізації сукупного доходу власників (інвесторів).

До основних факторів належать:

1. Обмеження правового характеру і національні традиції

1.1 На виплату дивідендів законом країни може дозволятись

• НП;

• ЕД+НП

1.2 Грошові дивіденди не можна виплачувати неплатоспроможним підприємствам або на межі банкрутства.

1.3 Різні ставки та умови оподаткування дивідендів, які виплачуються в грошовій формі і ті, що залишаються на підприємстві (виплата у вигляді акцій)

2. Обмеження контрактного характеру

підприємство хоче одержати довгострокову позичку, то в контракті, як правило, оговорюється або межа, нижче якої не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або мінімальний відсоток прибутку, що реінвестується.

Аналог в Україні - обов'язковість формування резервного капіталу в розмірі не менше 25% (15%) статутного капіталу.

3. Обмеження у зв'язку з недостатньою ліквідністю -

Дивіденди в грошовій формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо підприємство має гроші на розрахунковому рахунку або грошові еквіваленти, конвертовані в гроші, достатні для виплати

4. Обмеження у зв'язку з розширенням виробництва –

Відома практика, коли в установчих документах оговорюється мінімальна частка поточного прибутку, обов'язкова до реінвестування.

5. Обмеження у зв'язку з інтересами акціонерів –

Менеджмент підприємства й акціонери повинні оцінювати, як величина дивіденду може вплинути на ціну підприємства в цілому.

Якщо на ринку капіталів є можливості участі в інвестиційних проектах з більш високою нормою доходу, чим забезпечується даним підприємством, його акціонери можуть проголосувати за більш високий дивіденд.

Певні протиріччя можуть виникати серед самих акціонерів: більш багаті акціонери можуть наполягати на реінвестуванні всього прибутку для того, щоб уникнути податку

6. Обмеження рекламно-фінансового характеру-

Збої у виплаті дивідендів, будь-які небажані відхилення від сформованої в даній компанії практики можуть призвести до зниження ринкової ціни акцій.

Ступінь стабільності дивідендної політики для багатьох акціонерів слугує своєрідним індикатором успішності діяльності даного підприємства.