72 Питання

Директорія, консульство та перша імперія у Франції (кінець ХУШ - початок ХІХ ст.). Конституція Французької Республіки 1799 р.

Термідоріанці після державного перевороту 27 липня 1794 року скасували надзвичайне соціально-економічне законодавство якобінців. Були розпущені Комітет суспільного порятунку. Паризька комуна і революційні комітети. Зазнав реорганізації Революційний трибунал.

Новий конституційний документ був ухвалений Конвентом у серпні 1795 року і одержав назву Конституції III року Республіки. її характеризували поміркований характер і втрата революційного пафосу. Про такі права народу як право на повстання і опір гнобленню не згадувалося. Документ зробив ставку на закріплення економічних, моральних та правових підвалин буржуазного суспільства з метою стабілізації його розвитку.

Конституція скасовувала всезагальне чоловіче виборче право і відновлювала цензову систему. Було відновлено й принцип поділу влади, де пріоритет надавався законодавчій гілці, представленій двопалатним законодавчим корпусом. Він складався з Ради старійшин (250 чоловік, які обиралися з осіб не молодше 40 років) і Ради п'ятисот, яка формувалася з осіб не молодше 30 років. Право законодавчої ініціативи мала тільки Рада п'ятисот, але закон набирав чинності лише після його ратифікації Радою старійшин. Відхилений законопроект міг бути знову внесений на обговорення через рік. Таким чином, до статусу законодавчого корпусу закладалися суперечності, які зумовили нежиттєздатність системи в цілому.

Виконавча влада зосереджувалася в руках Директорії, яка складалася з п'яти членів, що обиралися Законодавчим корпусом шляхом таємного голосування. Склад Директорії щорічно поновлювався. Функції голови члени Директорії здійснювали почергово. Але це не сприяло зміцненню демократичних колегіальних принципів правління, а навпаки, призвело до концентрації влади в одних руках. Режим Директорії був нестійким. З одного боку, вона була змушена боротися проти монархістів (розстріл англійського експедиційного корпусу в Нормандії і придушення монархічного заколоту в Парижі в 1795 році),а 3 другого - тримати в покорі голодні маси (безжальний розстріл у квітні - травні 1795 року голодних парижан у Конвенті). Директорія, яку очолювали одіозні особи - Фуше і Баррас (страшенні терористи і продажні хабарники водночас), була ізольована від суспільства і внаслідок повинна пасти

73 Питання

Особливості війни за незалежність та буржуазних перетворень в США

Війна за незалежність в Північній Америці була прямим наслідком наростаючих протиріч між метрополіями і колоніями, особливо переселенським, якими були американські колонії Англії. Колонії швидко набирали сили, прагнучи до економічної та політичної самостійності, метрополії ж продовжували бачити в них тільки джерела сировини і величезних доходів. У 1763 Англія заборонила, наприклад, самостійні переселення на землі, захоплені у Франції на Заході країни. Колоністи могли отримувати промислові товари тільки з Англії, за цінами, встановленими Англією, і продавати сировину тільки Англії.

У середині XVIII ст. в Північній Америці налічувалося 13 не залежних один від одного штатів (губерній), поділяються на більш дрібні адміністративні одиниці. Населення колоній перевищувала 1,5 млн. чол. Усі найважливіші справи в окремих колоніях і дрібних округах вирішувалися в зборах всіх повнолітніх громадян, а в головних містах штатів - у зборах виборних представників від округів, прилічених до цих штатах.

Колоніями управляли губернатори, які призначаються англійським королем. Британський уряд мало піклувалася про нужду колоністів в далекій Америці і не надавало їм ніяких прав.

Своєкорислива політика британського уряду, спроби насадити велике землеволодіння, обмежити волю підприємництва, сваволя губернаторів і королівських чиновників, насильницьке розміщення в американських колоніях зростаючих контингентів англійських військ, введення «гербового збору» - нового податку, яким обкладалися і торгові угоди, і документи, і газети , та оголошення. Все це викликало різке невдоволення англійських поселенців. Напруженість у відносинах між англійськими колоністами владою і вилилася у збройне зіткнення в Бостоні між місцевим населенням та англійськими військами в березні 1770 р., під час якого солдати вбили кілька людей. У наступному, 1771 р. в Північній Кароліні англійські війська знову відкрили вогонь по мирному населенню.

Англійський уряд розраховував жорстокістю придушити суспільне невдоволення у колоніях. Але це призвело до прямо протилежних результатів. У 1774 р. виникли перші партизанські загони борців за незалежність колоній. 19 квітня 1775 відбулася перша битва між урядовими військами і партизанами. Регулярним малорухливим королівським військам партизани протиставили швидкість і ініціативу розсипалися на дрібні зєднання стрільців. Королівські війська зазнали великих втрат і змушені були безладно відступити.

Так почалася війна північно-американських колоній за незалежність. Її називають Першою буржуазної американської революцією. Вона звільнила американців від влади короля і англійської аристократії, встановила республіканський устрій, що відкрив для простір буржуазного прогресу приватної ініціативи і. Але, з іншого боку, вона істотно відрізнялася від передували і наступних революцій, коли прогресивні сили знищували реакційні режими, але зберігалися єдина територія і єдиний унітарна держава. У результаті війни за незалежність від Великої Британії відкололася значна частина з населенням 2,5 млн. чоловік (населення Великобританії налічувало 10 млн. чол.).