7 Питання

Суспільний та державний лад Стародавньої Індії

Суспільний і державний лад в Стародавній Індії.

Одна з найдавніших цивілізацій у світі склалася більше чотирьохтисяч років тому в долині Інду, з центрами в Хараппи і Махенджо-Даро.

Першими жителями давньої Індії були дравіди. Після столітьдравіди змінили численні племена, що відрізнялися один від одного укладомжиття, мовою, віруваннями, культурою.

староіндійської держава виникла як рабовласницьке, тим неменше в його праві відсутнє виразне протиставлення вільних ірабів. Рабська праця не грав значної ролі у вирішальних галузяхекономіки стародавньої Індії. Суттєвою особливістю давньоіндійського рабствабула наявність державного законодавства, спрямованого наобмеження свавілля господаря по відношенню до рабів. Наприклад, заборонялосяпродавати дітей без батьків; господар при використанні праці раба бувзобов'язаний враховувати його кастове положення. Індійські раби могли мати сім'ї,власність, право на спадкування, право власності на одержуванідари. Вільний, стаючи рабом, не втрачав своїх сімейних, родових ікастових зв'язків.

Таким чином, особливість давньоіндійського рабства є йогонерозвиненість: поряд із рабовласницькими відносинами продовжували зберігатизначні пережитки первісно - общинного ладу.

Примітивні державні утворення складалися в Стародавній Індіїв I тисячолітті до н.е. на основі окремих племен або спілки племен у формітак званих племінних держав. Вони являли собою невеликідержавні утворення, в яких племінні органи переростали воргани державного управління. Це були монархії, в якихчільну роль грали брахмани, або олігархічні кшатрійскіереспубліки, в яких політичне панування здійснювалосябезпосередньо військовою силою кшатріїв.

Правителі перших державних утворень (протогосударств) раджівиконували найпростіші функції керування, забезпечували зовнішню безпеку,вершили суд, розпоряджалися як воєначальники фондом земель, наділяючи землеюхрами, брахманів, знати, збирали ренту-податок.

У деяких державних утвореннях влада раджі була виборною,лише згодом затвердився спадковий принцип одержання царственості.

При виборних монархів вся повнота правління зосереджувалася в рукахради старійшин. У міру зміцнення влади правителя, формуванняадміністративних органів рада старійшин втрачає свої колишні повноваження,перетворюється на дорадчий орган при монарху - Парішад. Але залежністьправителів від брахманських вченого верхівки і військової кшатрійскойаристократії, як і суперництво між представниками правлячих варн, буланезмінною.

Приблизно в IX - VIII століттях до н.е. в Стародавній Індії на базі старихплемінних держав виникають перші більш-менш великі держави,які ведуть між собою безперервні війни, виснажуючи один одного. Цідержави, крім оспіваних у давньоіндійських епічних переказах воєн, незалишили помітного сліду в індійської історії.

З цього часу і ведуть свій початок традиції слабких і короткочаснихдержавних утворень, що виникають, що піднімаються і швидко приходятьв занепад, як і незатребуваність централізації, сильної державноївлади, що стала характерною рисою староіндійської цивілізації.

Дана цивілізаційна особливість Стародавньої Індії пов'язана з низкоюісторичних причин, найголовніші з яких полягали в варнової-кастовийладі і міцності общинної організації. Жорстка варнової-кастова система зраз і назавжди визначеним місцем людини в ній, з кастовим конформізмом,неухильним проходженням, дотриманням релігійно-моральних установокповедінки людини була своєрідною альтернативою примусовогохарактеру державної влади. Безперечно, сприяла цьомузамкнутість, автономність індійської громади та її натуральним господарством, зпатріархально-міжкастові взаємозв'язками землеробської частини общини з їїремісниками, слугами, що отримала назву «джаджмані».

Археологічні розкопки дали можливість встановити, що ще в IIIтисячолітті до н.е. тут існували великі міста - центри ремісничоговиробництва, розвинене землеробство, торгівля, майнове розшаруваннянаселення.

Наука, на жаль, має в своєму розпорядженні мізерними історичними даними поцього періоду історії Стародавньої Індії. Найповніше представлені історичнісвідоцтва за так званим ведичної періоду (друга половина IIтисячоліття до н.е. - Середина I тисячоліття до н.е.), коли поглиблюєтьсясоціальне розшарування і складається державність в долині Гангу.

Великі досягнення в галузі виробництва залучили за собою розшаруваннясуспільства.

З зусиллям суспільної нерівності військовий вождь племені

(раджа), який раніше вибирався зборами і не міг бути зміщений їм, всебільше височів над племенами, підпорядковуючи собі органи племінного управління.а посаду раджі велася боротьба між представниками знатних імогутніх пологів в племені. Згодом ця посада ставатиспадковою.