37 Питання

Кримінальне право феодальної Німеччини

Як вже було сказано вище, важливий внесок у створення загальнонімецьких принципів карного права був внесений у 1532 році виданням карного і карно-процесуального укладення Карла V ("Кароліни").

Кодекс феодального права Німеччини “Кароліна” містить деякі загальні принципи карного права, а також значний перелік злочинів і покарань. Будучи практичним посібником із судочинства для шеффенів, цей закон не містив чіткої системи і послідовного розмежування норм карного і карно-процесуального права.

До загальних понять карного права, відомих "Кароліні", можна віднести намір і необережність, обставини, що виключають, зм'якшують й обтяжують відповідальність, замах, співучасть. Ці поняття, однак, не завжди були досить чітко сформульовані і викладалися стосовно до окремих видів злочинів і покарань [3].

Відповідальність за здійснення злочину, по "Кароліні", наставала, як правило, при наявності провини — чи наміру необережності. Однак феодальне карне право Німеччини нерідко встановлювало відповідальність і безвинно, за провину іншої особи ("об'єктивне зобов'язання"). Крім того, що застосовувалися методи установлення винності часто спричиняли осуд невинної людини. Обставини, що виключають покарання, докладно викладаються в "Кароліні" на прикладі убивства. Так, відповідальність за убивство не наставала у випадку необхідної оборони, при "захисті життя, тіла і майна третьої особи", затримці злочинця з обов'язку служби й у деяких інших випадках. Убивство в стані необхідної оборони вважалося правомірним, якщо убитий був нападавший зі смертельною зброєю і якщо той, хто зазнав нападу не міг ухилитися від нього. Посилання на необхідну оборону виключалися при законному нападі (для затримки злочинця) і при убивстві, зробленому після припинення нападу, у ході переслідування того, хто нападав. Судівник наказував проводити ретельний розгляд кожного конкретного випадку необхідної оборони, оскільки правомірність її повинен був доводити сам убивця, а неправомірність спричиняла покарання [1].

"Кароліна" передбачає і деякі пом'якшувальні обставини. До них відносилися відсутність наміру ("незручність, легкодумство і непередбачливість"), здійснення злочину "у запальності і гніві". Пом'якшувальними обставинами при крадіжці вважалися малолітній вік злочинця (до 14 років) і "прямий голодний нестаток". Набагато більш численними є обтяжуючі провину обставини: публічний, зухвалий, "зловмисний" і блюзнірський характер злочину, повторність, великий розмір збитку, "дурна слава" злочинця, здійснення злочину групою осіб, проти власного пана і т.п.

38 Питання

Саксонське та Швабське зерцала, їх загальна характеристика

Саксон

Дослідження «Саксонського зерцала» протягом довгого часу викликає інтерес у багатьох країнах. Цей видатний пам'ятник XIII ст. привертає увагу перш за все істориків, юристів, філологів, його ілюстрованими рукописами серйозно займаються мистецтвознавці. «Саксонське зерцало» вивчається і там, де воно було створено і де жив його автор, тобто в Східній Німеччині, вже більше 35 років складової Німецьку Демократичну Республіку. Цим займається наука інших - поряд з НДР - соціалістичних країн (СРСР, Польщі, Чехословаччини, Угорщини та ін), а також Франції, Англії, Швеція, США і т. д. Велику увагу приділяє «Саксонському Зерцале» наука в буржуазних країнах німецької мови (ФРН, Австрії та німецькомовній частині Швейцарії). Видається наукова, навчальна та науково-популярна література, повністю або частково присвячена «Саксонському Зерцале», його автору, впливу пам'ятника на культуру і право інших народів, країн та епох, його значенню для сучасності.

«Саксонське зерцало» - не тільки відображення багатьох основних проблем складного суспільного життя певної країни в певний час. Його текст формувався і розвивався історично, його соціальна роль і вплив, змінювалися протягом століть. Все це робить «Саксонське зерцало» переконливою ілюстрацією слів В.І. Леніна про те, що «якщо розглядати яке завгодно суспільне явище в процесі його розвитку, то в ньому завжди виявляться залишки минулого, основи сучасного і зачатки майбутнього».

Певний інтерес представляють частини тексту «Саксонського зерцала», в яких проглядаються сліди більш ранніх епох. Значно більші представлені наочні свідчення економічного, політичного, соціального і правового побуту середньовічного суспільства з його феодальної експлуатацією, становим нерівністю, релігійністю, роздробленістю, нерідко - свавіллям і безправ'ям, невіглаством і жорстокістю.

Шабовське

"Швабське зерцало" - збірник Німецького звичаєвого права, складений в Аугсбурзі в 1275р.

невідомою духовною особою на основі "Саксонського зерцала", а також норм канонічного та римського права. Свою назву - "Швабське зерцало" - збірник отримав аж у XVII ст., а рукописний його варіант називався "Імперське земське та ленне право". Як й інші "зерцала", збірник складався тільки з норм земського та ленного права, що мали загальний характер (не торкалися міністеріального, вотчинного й міського права, що характеризувалися суттєвими місцевими особливостями та відмінностями). "Швабське зерцало" поширилося на південні області Німеччини та Швейцарії. Було переведене на латину, французьку й чеську мови.