12.Виробнича функція при зміні двох факторів виробництва. Ізокванта, карта ізоквант.

Виробнича функція – це сукупність технічно ефективних планів для фірми. Показує залежність між максимально можливим обсягом виробництва та обсягом ресурсів, які для цього використовуються.

У довгостроковому періоді фірма може змінити як технологію виробництв, так і його масштаб. Зміна технології веде до зміни функціональної залежності між структурою затрат ресурсів і випуском. Для аналізу застосовуються дво– і багатофакторні виробничі функції. Коли виробничому процесі капітал (K) і праця (L) можуть замінювати один одного, пропорції між ресурсами вимірює показник капіталоозброєності праці (K/L). Функція виробництва має вигляд: Q=f(K,L). Двофакторна виробнича функція може бути представлена у табличній („виробнича сітка”), графічній (ізокванта) і аналітичній формах.

Ізокванта – це крива, що показує різні комбінації змінних ресурсів, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Карта ізоквант – це набір ізоквант, кожна з яких показує максимально можливий обсяг випуску за різних комбінацій ресурсів. Вона є альтернативним способом опису виробничої функції.

Чим далі від початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг випуску забезпечують різні комбінації ресурсів на ній.

Гранична норма технологічного заміщення – це величина, на яку можна зменшити обсяг одного ресурсу за рахунок використання додаткової одиниці іншого ресурсу за незмінного обсягу випуску.

Типи ізоквант:

А-ресурси абсолютно взаємозамінні, б-функція має сталі (незмінні) пропорції між працею і капіталом,

В – ламана ізокванта передбачає тільки декілька способів виробництва, г – постійна, але недосконала взаємозамінність ресурсів.

13.Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва, її графічна інтерпретація.

Виробнича функція з одним змінним ресурсом має вигляд Q=f(F), де F – обсяг змінного ресурсу. Ця функція дає можливість дослідити вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску (загальний продукт TP або Q) на величину середнього продукту (AP_F) та на величину граничного продукту (MP_F).

З агальний продукт (TP або Q) – це максимальний фізичний обсяг продукту, вироблений певним обсягом змінного ресурсу, за незмінного обсягу всіх інших ресурсів та незмінного технологічного рівня. Загальний продукт показує сумарну продуктивність змінного ресурсу.

Середній продукт (AP) – це загальний продукт у розрахунку на одиницю змінного ресурсу, що використовується у виробництві. Цей показник показує середню продуктивність змінного ресурсу.

Граничний продукт ресурсу – це додатковий продукт (або додатковий приріст виробництва), отриманий у результаті приросту обсягу одного із ресурсів на одну додаткову одиницю (нескінченно малу величину), за умови, що обсяги всіх інших ресурсів залишались незмінними.

Побудуємо графіки загального (TP=Q), середнього (AP_L) граничного (MP_L)продуктів змінного ресурсу праця.

Залежно від динаміки загальної, середньої та граничної продуктивності, за умови збільшення використання одного змінного ресурсу, виділяють чотири стадії розвитку виробництва: ↑↓

1. стадія: ТР↑; АР_L↑; МР_L↑. Всі криві є висхідними (до точок АА’)

2. стадія: TP↑; АР_L↑ до точок ВВ', а МР_L↓ ;

3. стадія: ТР↑ до точки С, а МР_L↓ і АР_L↓;

4. стадія: ТР↓, АР_L↓, МР_L↓.

Ці стадії розвитку виробництва також свідчать про дію закону спадної граничної продуктивності змінного ресурсу. Однак необхідно підкреслити, що дія такого закону обмежена часовими межами короткострокового періоду. Науково-тех­нічний прогрес пропонує нову техніку, засоби захисту рос­лин, добрива, джерела енергії і таке інше, що забезпечує зро­стання граничної продуктивності у довгостроковому періоді.