42. Модель рівноваги Штакельберга для ринку олігополії

Модель Штакєльберга, розроблена у 1934 році, є модифікацією мо- делі Курно для випадку, коли в умовах дуополії одна з фірм виступає ініціа- тором, тобто першою визначає свій обсяг виробництва, на відміну від одно- часного визначення рівня випуску в моделі Курно. Це - модель лідерства за обсягами. Дуополісти Штакєльберга мають неоднакову економічну силу. Не- хай фірма 1 є лідером і має незалежну позицію, а фірма 2 - аутсайдером, стан якого залежить від рішення лідера.

Ініціатива дає фірмі 1 перевагу, тому що конкурент змушений прийняти обсяг ініціатора як заданий і, щоб максимізу- вати свій прибуток, повинен встановити нижчий рівень виробництва. Якби він цього не зробив, а навпаки, збільшив випуск продукції, це призвело б до па- діння цін, і обидві фірми програли б.

Графічно модель Штакєльберга ілкь струє рис. 13.4. Припустимо, що фірма 1 вважає для себе найкращим обсягом виробництва Q1 = 4 за умови, що фірма 2 буде реагувати на її вибір згідно власної кривої реакції . Вибором фірми 2 буде виробництво обсягу Q2 = 2. Якби фірма 1 була впевнена, що фірма 2 зупиниться на цьому обсязі, то вона могла б обрати за своєю кривою реакції відповідний обсяг випуску . Проблема полягає у тому, що фірма 1 усвідомлює, що скорочення її обсягу виробництва викличе подальшу реакцію фірми 2 і рух вниз за кривими реакції до досягнення точки рівноваги Курно. Скоротивши власний обсяг випуску, який між тим є більшим, ніж обсяг випуску фірми 2, лідер не має можливості примусити фірму 2 залишитись на рівні двох одиниць випус- ку. Тому перевага лідера обумовлює єдине оптимальне для нього рішення виробництво Q *1 =4.

У моделі Штакельберга фірма 1 фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Якби фі- рми мали однакову економічну силу, жодна з них не змогла б маніпулювати поведінкою іншої, а рівновага зрештою відповідала б точці рівноваги Курно. Рівновага Штакельберга є також окремим випадком рівноваги Неша, але для домінуючої стратегії.

43. Монополія: зміст, ознаки, види монополій та причини монополізації

Монополія (грец. mono – один, polio – продаю) – окремі наймогутніші підприємства або об’єднання декількох підриємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополіст – це не обов’язково дуже велика корпорація. Монополіс­том є будь-яка компанія, що виключає конкуренцію. Таке становище виникає внаслідок захоплення джерел сировини та каналів збуту, а також різних портфельних угод між двома або кількома компаніями, що спрямовані на витіснення конкурентів з ринку, його поділ між собою.

Під монополією прийнято розуміти ринкову структуру, що відповідає наступним умовам:

• весь галузевий випуск постачає одна фірма;

• пропонований монополією товар є особливим в своєму роді і не має близьких замінників;

• вхід на ринок нових фірм блоковано, тому в умовах монополії відсутня будь-яка конкурентна боротьба.

Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких з вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.

Монополія має ту ж саму мету, що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями – витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною.

Класифікація:

1. Природна монополія виникає на основі технологічних вимог продуктивних сил суспільства за умов високого рівня концентрації виробництва. На практиці природна монополія це галузь виробництва де LATC (довгострокові середні витрати) прямує до мінімуму коли існує єдиний виробник.

2. Штучна монополія виникає на основі приватної умови злиття або поглинання декількох підприємств.

3. Випадкова монополія виникає в результаті обмеженого в часі різкого перевищення попиту над пропозицією, є результатом пошуку підприємством свого ринкового сегменту.

4. Відкрита монополія ситуація на ринку коли протягом певного періоду на ринку одне підприємство є єдиним постачальником товарів та послуг, крім того відсутній специфічний захист у вигляді юридичних обмежень.

5. Закрити монополія ринкова ситуація коли підприємство є єдиним постачальником товарів та послу та захищення охоронними документами (патенти)

Бар’єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. У відповідності до причин появи виділяють кілька форм бар’єрів:

• бар’єри, створені економією від масштабу. У деяких галузях технологія дозволяє досягти ефективного виробництва тільки тоді, коли підприємства будуть дуже великими, тобто існує значний ефект масштабу. У галузях, де ефект масштабу явно виражений, а конкуренція неприйнятна, виникають природні монополї;

• у деяких випадках розвитку монополії сприяє розмір ринку, наприклад, у невеликому містечку одній фірмі легше зосередити у себе виробництво;

• бар’єри для вступу в галузь створює сама держава. Захищаючи права винахідників, держава видає патенти. Фірми, що мають успіхи в науководослідній роботі або купують патенти у винахідників, знаходяться у більш вигідному становищі, здатні посилювати свої позиції;

• обмеження до вступу в галузь виникають і внаслідок надання державою ліцезій на здійснення певної діяльності (телевізійного, радіомовного, перевезення). У багатьох країнах, існує державна монополія на продаж алкогольних та тютюнових виробів;

• власність на важливі види сировини. Наприклад, в алюмінієвій промисловості контроль над родовищами бокситів дозволяє фірмі довго втримувати своє монопольне положення;

блокування нових конкурентів може також здійснюватися методами, які одержали назву “нечесна конкуренція”. Це такі пийоми, як тиск на постачальників ресурсів, на банки, переманення персоналу, різке зниення ціни з метою доведення суперника до банкрутства.