Сукупний, середній та граничний продукт виробництва; їх взаємозв’язок та графічний аналіз.
З'ясування динаміки обсягу виробництва залежно від динаміки змінного фактора важливе для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналізації використання факторів.
Загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах називається — загальним продуктом (ТР) цього змінного фактора:
ТР =/(х, у, z...), або 0 =/(К, L, М...),
де у— змінний фактор; х,z — сталі фактори.
Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від:
поточного стану вибраної технології;
загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі;
величини діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів;
пропорції використання ресурсів (відношення сталих факторів до змінних).
Для характеристики діяльності фірми використовують також поняття середнього і граничного продукту.
Середній продукт (АР) — це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора:
АР= ТР або Q/Q вхідного фактора
Середній продукт праці (АPl) фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРk) є показником продуктивності капіталу.
Граничний продукт (МР) змінного фактора виробництва - це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього фактора на одну додаткову одиницю.
МР = ТР або Q/змінного вхідного фактора
Граничний продукт характеризує граничну продуктивність змінного фактора виробництва, тобто продуктивність останньої залученої у виробничий процес додаткової одиниці цього фактора.
За
допомогою диференційного числення
граничний продукт можна визначити як
похідну
отриманого
обсягу продукції по затраченій праці.
Оскільки в реальному виробництві завжди
маємо справу не з нескінченно малими,
а з кінцевими приростами, то граничний
продукт визначають як відношення малих
приростів випуску продукції до малих
приростів затрат праці (чи іншого
змінного фактора виробництва).
Суспільні витрати від монопольної влади, соціальна ціна монополії.
Втрати суспільства, що виникають внаслідок монополізації виробництва, можна проілюструвати за допомогою надлишків споживача і виробника.
Порівняємо надлишок споживачів і виробників в умовах конкурентного і монополізованого ринків (ми припускаємо, що у виробників на ринку вільної конкуренції й у монополіста однакові криві
витрат)
Щоб максимізувати прибуток, фірма здійснює такий обсяг виробництва, при якому граничний дохід дорівнює граничним витратам. Монопольна ціна й обсяг виробництва позначені як Рм і Qm. На конкурентному ринку ціна повинна дорівнювати граничним витратам. Конкурентна ціна Рс і
кількість продукції Qc повинні знаходитися на перетинанні кривої середнього доходу ( що збігається з кривої попиту) і кривої граничних витрат. Тепер подивимося, як міняється надлишок, якщо мі переміщаємося з рівноважні ціни Рс і кількості Qc до монопольних ціні Рм і кількості продукції Qm.
При монополії ціна вище і споживачі купують менше продукції. Через більш
високу ціну ті споживачі, що купують товар, утрачають частину надлишку,
показану прямокутником А. Ті споживачі, що не можуть купити товар за ціною Рм
, алі купили б його за ціною Рс , також утрачають надлишок у розмірі площі
трикутника В. Отже, сукупна втрата споживчого надлишку складає А + В.
Виробник, однак, дістає прибуток, позначену прямокутником А, продаючи товар
по більш високій ціні, алі втрачає частина надлишку, позначену трикутником С,
що представляє собою додатковий прибуток, що виробники одержують від продаж
(Qc - Qm) за ціною Рс. Чисті збитки, рівні В + С. Це повні чисті збитки від монопольної влади. Навіть
якщо прибутки монополіста були обкладені податком і перерозподілені на
користь споживачів продукту, ефективність не буде досягнута, тому що обсяг
виробництва буде нижче, ніж в умовах вільної конкуренції. Загальні чисті
збитки - це суспільні витрати такої неефективності.
Можуть виникнути і додаткові суспільні витрати монопольної влади, що
перевищують повні чисті збитки в трикутниках В и С. Фірма може затратити
величезні засоби із суспільних позицій непродуктивно, щоб одержати, удержати
і використовувати монопольну владу. Це може бути зв'язане з витратами на
рекламу, створенням свого "лобі" і юридичними спробами уникнути урядового
контролю над цінами й антитрестовським законодавством. Це може виражатися
також у створенні невикористовуваних додаткових виробничих потужностей, для
того щоб переконати потенційних конкурентів залишити спроби проникнення на
монопольний ринок. Економічний стимул цих витрат безпосередньо зв'язаний із
прибутком фірми в результаті одержання монопольної влади). Отже, чим більша частина надлишку переходити від споживачів до монополіста (прямокутник А), тім більше суспільні витрати
монополії.