59. Предмет і методи аналізу ринкових структур

Теорія галузевих ринкових структур була розроблена в середині 19.ст.. дослідження в цій області спрямовувалися на вивчення і аналіз державної політики, регулювання або дерегулювання в окремих галузях суспільного виробництва і інфраструктури, підтримки конкуренції через антитрестівську політику та політику вільної торгівлі. Теорія ринкової структури пройшла в своєму розвитку кілька етапів.

Ефективна результативність має параметри:

• Рішення про те, що, як виробляти повинне бути ефективне в двох площинах (обмежені ресурси не повинні дарма витрачатися; пропозиція повинна дорівнювати попиту якісно і кількісно)

• Діяльність виробника повинна бути прогресивною (максимальне використання науки та техніки – для зниження собівартості продукції)

• Гармонійне використання ресурсів, особливо трудових

• Розподіл доходу має бути справедливим.

Для аналізу ринкових структур було розроблено ряд базових моделей.

У 30-ті роки Едвардом Мейсоном була розроблена модель, яка пізніше була удосконалена. Вона носить назву «Структура – поведінка – результативність»

І. попит і пропозиція

Пропозиція

1. Сировина.

2. технології

3. тривалість користування продуктом.

4. собівартість одиниці випуску.

5. ділові відносини між підприємствами.

6. сила профспілок.

7. правове регулювання.

Попит

1. характер продукту.

2. цінова еластичність попиту.

3. циклічність попиту.

4. метод закупок.

5. специфіка маркетингу на цьому ринку.

ІІ. Структура ринку.

1. кількість продавців, покупців.

2. диференціація продукту, ступінь замінності продукту.

3. бар’єри входу – виходу на ринок.

4. структура затрат.

5. вертикальна інтеграція.

6. диверсифікація.

ІІІ. Поведінка.

1. цінова стратегія.

2. продуктова стратегія

3. дослідження, інновації.

4. інвестиції у виробництво.

IV. Результативність – параметри, записані вище.

V. державна політика.

60. Прибуток, економічний зміст та форми.

Прибуток – грошове вираження між вартістю продукції і витратами на її виробництво.

Бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом і явними витратами: . Він включає в себе прибуток від реалізації товарів і послуг, прибуток від володіння підприємством, рухоме і нерухоме майно, прибуток від володіння інтелектуальною власністю.

Економічний прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом та явними і неявними витратами: . Економічний прибуток виникає тоді, коли загальний дохід підприємства перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати.

Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на величину неявних витрат, тобто нормального прибутку.

Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні.

У моделях фірми метою її діяльності вважають максимізацію економічного прибутку.

Нормальним для підприємства вважається розмір прибутку, що не тільки дозволяє покрити всі витрати, а є найбільш вигідним з погляду альтернативного використання прибутку.

Загальний (балансовий, валовий) прибуток – від усіх видів діяльності до оподаткування і до його розподілу.

Прибуток після оподаткування (чистий) – після того, як з прибутку сплатили податки.

Операційний прибуток – чистий прибуток мінус операційні витрати.

Маржинальний (граничний прибуток) – прибуток від кожної додаткової одиниці продукції.