35. Мікроекономічний аналіз – це сукупність засобів та прийомів пізнання суті економічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.
Загальнонаукові методи:
· порівняльний аналіз;
· синтез;
· індукція;
· дедукція;
· наукова абстракція;
· аналогія;
· графічне зображення;
· моделювання.
Методи дослідження потребують визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного
процесу, який досліджується та висування припущень щодо умов існування моделі та визначення
поведінкових передумов;
Важливе припущення “при інших постійних умовах”: тобто допускається, що всі змінні, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними.
Головна поведінкова передумова — гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб'єктів.
Раціональна поведінка - намагання досягти максимальних результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максималізують корисність, фірми — прибуток, держава — суспільний добробут.
До специфічних методів мікроекономіки належать граничний аналіз та мікроекономічне моделювання.
Граничний аналіз – один із головних методів мікроекономіки – базується на використанні математичного поняття границі функції для пояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес. Першв спроби були здійснені Курно, Тюненом та Госсеном, пізніше Джевонсом, Вальрасом і Парето. Як правило, всі фактори, за винятком одного, який досліджується, приймають як дані, незмінні і вивчають наслідки нескінченно малого прирості змінного фактора. У такий спосіб досліджуються зв’язки між змінними величинами певної економічної структури. Граничний аналіз скаладає основу моделювання поведінки споживача і виробника, ринкового попиту і пропонування.
Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економ. явищ, процесів, об’єктів. Вона досить далека від реального життя, оск. не відображає всього різноманіття впливу. Проте вона розкриває сутність певної економічної реалії в цілому.
Узагальнюючи, можна відзначити, що мікроекономіка виконує загальнотеоретичну і практичну функції. Теоретичну реалізує позитивний аналіз, який дає відповідь на питання «що є», тобто визначає реальний стан речей в економіці, з’ясовує об’єктивні зв’язки між екон. явищами, формує наукові уявлення про принципи поведінки мікроекономічних суб’єктів.
Практичну функцію виконує нормативний аналіз. Він відповідає на запитання «що повнинно бути», тобто представляє оцінкові судження про стан об’єкта чи суб’єкта згідно з певними екон. критеріями (включає рекомендації).
36. Виділяють чотири моделі ціноутворення. 1 – модель ламаної кривої попиту. 2 – модель лідерства в цінах. 3 –модель, заснована на таємній змові. 4 – модель ціноутворення по принципу “витрати плюс”.
1)Модель ламаної кривої попиту: вона побудована на логічних передбаченнях фірм відносно реакції суперників на підвищення і зниження ціни. Якщо одна фірма змінить свої ціни, то існують два імовірних варіанта поведінки. Перший – фірми будуть вирівнювати свої ціни, другий – будуть ігнорувати будь-яку зміну ціни.
Якщо інші фірми відреагують на зміну ціни, то ринкові долі усіх фірм суттєво не зміняться (співвідношення між ними залишиться таким самим, загальний обсяг може незначно зрости завдяки захоплення частини ринку інших галузей.
Якщо одна фірма знизить ціну, а конкуренти проігнорують це зниження, то її обсяг продажу суттєво зросте, а ін. фірми втратять своїх покупців. А якщо одна фірма підвищить ціну, то сама втратить покупців, і обсяг її продажу значно впаде.
Логіка реакції олігополістів наступна : на зниження цін олігополісти будуть реагувати таким же зниженням, а на підвищення ціни не відреагують для того, щоб захопити попит фірми, яка має високу ціну.
Отже, для кожної фірми існує крива попиту, зламана в точці Р. ліворуч від точки Р крива попиту більш полога, а попит більш еластичний, праворуч від точки переважаючої ціни Р крива попиту стрімка і відповідає нееластичному попиту
2)модель лідерства в цінах - Суть лідерства в цінах полягає в тому, що найбільш крупна чи найбільш ефективна фірма галузі встановлює або змінює ціну, а всі інші автоматично наслідують ці зміни і пристосовують до них свої обсяги виробництва.
Величина ціни, яку назначить лідер, залежить від того, як будуть вести себе конкуренти: обмежуватимуть обсяги виробництва при зниженні цін таким чином, щоб ринкові частки залишались незмінними, чи розширятимуть виробництво при їх підвищенні. Ціновий лідер без упевненості, що конкуренти підуть за ним, не буде реагувати зміною своїх цін на невеликі поточні зміни в попиті і витратах. Ціна зміниться тільки тоді, коли умови витрат і попиту зміняться суттєво у всій галузі.
3)модель, заснована на таємній змові : таємна угода стосовно ціни і частки кожної фірми на ринку може бути заключена як формально ("на слово"), так і безпосередньо у письмовій формі, результатом чого є створення картеля.
При організації картелю фірми ведуть переговори і офіційно оформляють угоду, де узгоджені ціна, галузевий обсяг випуску і квота кожного учасника, а також механізм запровадження угоди та механізм контролю за її виконанням. Картель діє як фірма-монополіст.
Результатом домовленості членів угоди про ціни і обсяги виробництва кожного на олігополістичному ринку є одержання ними більших прибутків, ніж за умови відсутності такого співробітництва.
Дотримання картельної угоди суперечить ефективності виробництва і зменшує суспільний добробут, подібно до монополії. Тому картелювання забороняються антимонопольним комітетом.
4)модель ціноутв. «витрати плюс» - це практичний метод, за яким фірма визначає свої середні витрати і робить накидку з розрахунку на певний прибуток. Але витрати часто змінюються залежно від обсягу продукції, тому фірма обирає середній плановий рівень виробництва. Розраховують середній прибуток на тривалу перспективу і потім встановлюють такі накидки, що забезпечують приблизно 15% прибутку. Ціну визначають, щоб вона забезпечувала 15%-вий прибуток після сплати податків.
Ця модель особливо придатна для фірм, які випускають великий асортимент продукції.