41. Початок Великої Вітчизняної війни. Місце України в політичних та економічних планах гітлерівської Німеччини.

Ввечері 21 червня 1941 р. німецькі війська, що розташовувались уздовж кордонів СРСР, одержали сигнал до початку здійснення плану «Барбаросса» - плану нападу на Радянський Союз.22 червня 1941 р. о 3-й годині 30 хвилин війська вермахту завдали могутнього артилерійсько-мінометного удару по радянській території. За кілька хвилин танкові та моторизовані частини гітлерівської армії перетнули кордон СРСР. На Україні їм протистояли армії Київського особливого військового округу (КОВО), перетвореного на Південно-Західний фронт (командуючий - генерал-полковник М. Кирпонос) і Одеського військового округу (ОдВО), перейменованого у Південний фронт (командуючий - генерал I. Тюленєв).3 23 червня п'ять днів і ночей точилися танкові бої на лінії Луцьк - Броди - Рівне - Дубно. Це була перша і найбільша танкова битва початку війни. 3 обох сторін у ній взяло участь близько 2 тис. танків. Втративши значну частину бойової техніки, війська Південно-Західного фронту вимушені були відступити.Неприступними фортецями на шляху фашистських військ стали міста Київ, Одеса, Севастополь. Столиця України з самого початку війни стала прифронтовим містом. Вже на світанку 22 червня вона зазнала нападу фашистських бомбардувальників. Місто-герой на Дніпрі відбивало атаки ворога 87 днів. 19 вересня радянські війська залишили Київ. У результаті військової катастрофи 663 тис. червоноармійців опинилися у ворожому полоні, величезна кількість з них загинула у нацистських концтаборах.Вічною славою вкрили себе захисники найбільшого порту на Чорному морі - військово-морської бази Чорноморського флоту Одеси. 73 дні (з 5 серпня по 16 жовтня 1941 р.) Приморська армія, моряки-чорноморці, народні ополченці відбивали наступ німецьких та румунських військ. 250 днів (з 30 жовтня 1941 p. пo4 липня 1942 р.) тривала героїчна оборона Севастополя. Севастопольська оборона зірвала плани нацистів щодо наступу на Кавказ і Закавказзя. У той же час прорахунки Ставки під час евакуації радянських військ із Севастополя призвели до того, що частина захисників міста залишилася в оточенні. Блоковані з усіх боків, маючи на озброєнні лише легку зброю, воїни-севастопольці до останнього подиху відбивали атаки ворога.У травні 1942 p., одночасно з боями в Криму, розгорнулись активні бойові дії радянських військ у районі Харкова. Вважаючи, що основний удар ворожих військ буде спрямований на Москву, Й. Сталін прийняв авантюристичне рішення про наступ радянських військ у районі Харкова з метою розбити противника на південному крилі радянсько-німецького фронту. Heзвертаючи уваги на критичні зауваження Генерального штабу, Сталін віддав наказ про наступ, що розпочався 12 травня.Початок бойових дій був вдалим: радянські війська просунулись за три дні боїв на 25-30 км. Але в результаті потужних контрударів гітлерівських дивізій з півночі й півдня в оточенні опинились 240 тисяч бійців і командирів Червоної Армії. Стратегічна ініціатива перейшла до противника. Протягом кількох тижнів німецьким військам вдалося просунутись на 400 km. A22 липня 1942 p., після захоплення гітлерівцями м. Свердловська Ворошиловградської (нині Луганської) області, територія Української РСР була остаточно окупована.Після загарбання фашистськими військами всієї України, її територія була поділена на чотири частини:- по-перше, землі Східної Галичини (у складі Львівської, Дрогобицької, Станіславської та Тернопільської областей) були приєднані до генерал-губернаторства Польщі під назвою Дистрикт «Галичина»;- з більшої частини українських земель був утворений Райхскомісаріат «Україна», до якого увійшли Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Житомирська області, північні райони Тернопільської, Вінницької, східні райони Миколаївської, Київської, Полтавської, Чернігівської, Сумської, Дніпропетровської і Кримської областей, а також південні території Білорусії та РРФСР;- райони Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та Донбасу, як прифронтові, підпорядковувались безпосередньо військовому командуванню;- нарешті,Чернівецька,Ізмаїльська,Одеська,південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей були приєднані до Румунії під назвою «Трансністрія».