Українська мова

1. «Остромирове Євангеліє», як пам’ятка літературної мови, « Пересопницьке Євангеліє », як пам’ятка староукраїнської літературної мови.

Остроми́рове Єва́нгеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, до виявлення в 2000 році Новгородського кодексувважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. «Остромирове Євангеліє»містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане1056—1057 рр. з староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм .

Євангеліє — апракос, написане великим красивим уставним письмом, причому розмір літер поступово зростає до кінця книги.Рукопис складається з 294 аркушів доброго пергаменту. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов. З початку XIX століття почалося наукове вивчення рукопису.

Мова рукопису На відміну від інших пам'яток XI ст. в «Остромировом Євангелії» спостерігається правильна передача редукованих голосних звуків літерами ъ, ь. Дана фонетична особливість була загальною для старослав'янскої та інших слов'янських мов, тому руський переписчик за традицією добре передавав її на письмі, хоч вона в той час вже зникала. Там же, де в XI в. вже спостерігалися відмінності між старослов'янською мовою та руськими особливостями, переписчик мимоволі їх змішував. Це дозволяє ідентифікувати «Остромирове Євангеліє» як один з перших пам'ятників старослов'янською мовою. «Остромирове Євангеліє» має виняткове значення для зіставлення старослов'янских та давньоруських особливостей в пам'ятниках XI ст.В давньоруській мові XI ст. носові голосні звуки, які були раніше характерні для всіх слов'янських мов, вже збігалися зі звуками ѹ, ю, я. Тому Григорій, переписуючи старослов'янський текст, не завжди правильно передавав на письмі відповідні літери. Він пише: рабѫ замість рабѹ.. Замість старослов'янських сполучень ръ, лъ, рь, ль, що передають складові л и р, іноді вживаються давньоруські поєднання редукованих голосних з плавними л, р: вьрхъ замість врьхъ. Особливо часто у пам'ятнику зустрічаються давньоруські закінчення дієслів третьої особи однини і множини

У євангельському тексті Григорій послідовно передає старослов'янськінеповно-голосні форми слів: гладъ, глава, гласъ та інш.

Пересопницьке євангеліє 1556-1561 рр. - переклад на “просту мову” канонічного євангелія - є найважливішою пам‘яткою української книжної і народної мови XVI ст., а також незрівнянним зразком українського живопису та рукописної книги незадовго до початку друкарства на Україні (1574 р.). Мова пам‘ятки, гранично зближена з живою народною мовою, дає повну можливість відтворити стан одного з двох типів старої української літературної мови (так званої “простої мови”) і визначити фонетичне, граматичне і лексичне обличчя самої народної української мови в другій половині XVI ст. Пересопницьке євангеліє є свідченням завершення процесу формування української народності.

Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої української мови.Боротьба між релігійними напрямами була, по суті, ідеологічною боротьбою. Для пригнобленої ідеології представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. Найвизначнішою пам'яткою з мовного погляду став переклад канонічного Пересопницького Євангелія. Народно розмовну лексику введено до тексту переважно за допомогою глос. Це, здебільшого, старослов'янські слова (наприклад, «чресла» — стегна, «бдѣти» — не спати), але є українські глоси до українських же слів. Вони свідчать про пошуки наддіалектного слова, вироблення загальноукраїнської лексичної норми («стрѣху» — дах, «через збожя» — через оранку тощо).На графіці рукопису позначився другий південнослов'янський вплив. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами.