
- •Об’єкт і предмет соціології. Сучасні дискусії про об’єкт і предмет соціології.
- •Структура і функції соціології.
- •О. Конт – основоположник соціології.
- •Закон 3-х стадій розвитку знання о. Конта.
- •Конвенція соціальної еволюції г. Спенсера.
- •Соціальні процеси, соціальні зміни і соціальний розвиток, як категорія соціальної теорії.
- •Соціологія організації: предмет, проблеми, методи.
- •Співвідношення категорій «соціальні відносини», «суспільні відносини», «соціальна взаємодія».
- •Основні принципи соціології е. Дюркгейма.
- •Структура і функції загальної соціологічної теорії.
- •Праця, як соціологічна категорія.
- •Застосування тестів у соціології.
- •Соціологія особистості як спеціальна соціологічна теорія.
- •Порівняльний аналіз методів опитування.
- •Предмет соціології в. Парето.
- •Соціальний контроль і девіантна поведінка.
- •Соціологія г. Зімеля: основні концептуальні положення.
- •Соціальні потреби, інтереси, ідеали як спонукальні мотиви соціальної дії.
- •Поняття соціальної спільноти, соціальної групи, їх типологія та співвідношення.
- •Особливості розвитку української соціологічної думки.
- •Соціальна структура сучасного українського суспільства.
- •Соціологічний підхід до визначення поняття культура.
- •Соціальна нерівність та соціальні конфлікти.
- •Соціологія в. Липинського.
- •Соціокультурна регуляція суспільного життя.
- •Поняття сім’ї. Види сім’ї та шлюбу.
- •Метод інтерв’ю в соціологічних дослідженнях.
- •Етносоціологія(предмет та методи).
- •Якісні методи в соціології.
- •Пихологічний напрямок в соціології хх століття( психологія народів, психологія натовпу,концепція наслідування, інтеракціонізм, інстинктивізм).
- •Класифікація методів соціологічного дослідження.
- •Гендер, як соціальний інститут.
- •Поняття надійності соціологічної інформації. Статистичні покажчики надійності.
- •Соціологічна проблематика у психоаналізі з. Фрейда(особистість, культура, девіантністі).
- •Вимірювання соціальних змінних. Типи шкал.
- •Соціологічне визначення поняття особистість.
- •Методологічне обґрунтування соціологічного дослідження.
- •Вибірки в соціологічному дослідження.
- •Соціометричні опитування: аналіз результатів соціометричних опитувань.
- •Теорія соціальної дії м. Вебера.
- •Методологічна частина програми соціологічного дослідження: логіка дослідження та аналіз основних понять.
- •Основні ідеї р. Мертона.
- •Гендерна нерівність. Сексуальне насилля.
- •Генетична соціологія м. Грушевського та Український соціологічний інститут.
- •Сутність та основний зміст праці м.Вебера « Протестантський етика та дух капіталізму».
- •Поняття якості соціологічної інформації.
- •Основні принципи соціології е.Дюркгейма.
- •Класова теорія к. Маркса.
- •52. Матеріалістична теорія історичного розвитку к. Маркса.
- •Типи соціальної поведінки особистості( за р. Мертоном).
- •Програмування соціологічного дослідження.
- •Система соціологічного знання.
- •Процес соціалізації особистості.
- •56. Соціологія як наука, її місце в системі соціогуманітарних наук.
- •Історична соціологія а. Токвіля.
- •Основні категорії структурно – функціональної соціології т. Парсонса.
Соціальні процеси, соціальні зміни і соціальний розвиток, як категорія соціальної теорії.
Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.
Це поняття фіксує факт зрушення, зміни в широкому розумінні слова. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп місцевому, соціетальному та глобальному рівнях.
Соціологія аналізує різні типи соціальних змін: еволюційні и революційні, короткострокові й довгострокові, організовані й стихійні, насильницькі й добровільні, усвідомлені й неусвідомлені, а також зміни на рівні індивіда, групи, організації, інституту, суспільства та ін.
На передній план вони висувають зміни в соціо-культурній сфері — світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох. Такі зміни вважаються найфундаментальнішими, що визначають усі інші зміни у суспільстві.
Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.
У широкому розумінні соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших. Це взаємодія людей або явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими спільноти. Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалий у часі й спрямований до певного стану об'єкта. Кожен соціальний процес охоплює кілька стадій, які відрізняються за змістом, механізмами, способами зв'язку його елементів.
Найважливішими рисами соціальних процесів є їх загальність і зв'язок із суб'єктом, який здійснює процес. Ніщо не може відбуватися в суспільстві поза соціальним процесом. Функціонування і розвиток його відбуваються в різних формах соціальних процесів. У зв'язку з цим нерідко соціологію вважають наукою, що розглядає соціальні явища як процес.
Зв'язок соціальних процесів із суб'єктами, які його здійснюють, дає змогу уникнути їх безликості, визначити форми і методи їх прискорення, гальмування чи нейтралізації. Усі перетворення в суспільстві, в його елементах, зміни особистості є причиною і наслідком соціальних процесів як історичної практики людей.
Завдання соціології полягає в оцінці соціальних процесів, виявленні проблем і суперечностей його розвитку, глибини і ґрунтовності зв'язків, взаємодії з соціальною організацією, суб'єктом та іншими соціальними процесами. Це важливо для прогнозування і розвитку цих процесів, вироблення гіпотез, обґрунтування концепцій свідомого подолання досягнутої межі (стану) певного процесу чи явища. Для цього потрібні знання теорії певного соціального процесу, яка розкриває закони і тенденції його розвитку, а також соціологічне вивчення його розгортання.
Соціальний розвиток — процес життєдіяльності людства та його складових частин у довкіллі.
Соціологія організації: предмет, проблеми, методи.
Під соціологією організацій, як правило, розуміють спеціальну соціолого-управлінську дисципліну, яка входить до складу загальної теорії організації та управління і співвідноситься з нею як приватна з цілим. По відношенню до інших управлінських дисциплін, що не входять до складу загальної соціологічної теорії (кібернетика, економіка і психологія організацій, адміністративне право тощо), її специфіка визначається предметним фокусом і ракурсом розгляду організації: тут вона виступає як соціальне утворення, при цьому сама організація описується як об'єкт, що має культурну природу.
В ряду соціолого-управлінських дисциплін соціологія організацій може бути охарактеризована як спеціальна теоретична дисципліна. На цьому рівні вона співіснує з соціологією менеджменту або з соціологією управління. Якщо соціологія менеджменту описує через предметну призму управлінські процеси (діяльність, пов'язану із забезпеченням колективного целедостіженія), то соціологія організацій робить акцент на специфічному колективному суб'єкті цієї діяльності (організації) та її соціальної складової (соціальна організація). У центрі вивчення виявляються природа організації, її будова, динаміка, механізми функціонування і розвитку, проблеми виживання і т.д. Саме ці напрямки дозволяють ідентифікувати соціолого-організаційну проблематику в ході її становлення. Нарешті, по відношенню до соціолого-управлінських дисциплін, які мають прикладний і практично-управлінський статус (організаційне проектування, соціальна інженерія, практика соціологічного управлінського консультування, соціологічної діагностики і соціальних технологій та інші), соціологія організацій виконують методологічні функції.