49. Поняття якості соціологічної інформації.

Якість соціологічного дослідження – його інтегральна характеристика. Вона визначається якістю мети дослідження, якістю засобів (наприклад, економічність, оперативність), якістю процесу дослідження (наприклад, етичні аспекти взаємодії з об’єктом дослідження) та якістю результату дослідження.

Якість результату дослідження визначається його важливістю (теоретичною значимістю та практичною актуальністю) та достовірністю, під якою розуміється відповідність висновків, які зробив дослідник (відповідність теорії, побудованої в результаті дослідження), адекватність отриманого знання об’єкту, що досліджується. В свою чергу, достовірність результатів соціологічного дослідження залежить як від якості емпіричних даних, отриманих в ході дослідження, так і від коректності теоретичних висновків, які зроблені на підґрунті цих даних, тобто від якості соціологічної інформації та від якості теорії, яка використовувалась для її інтерпретації (від логіки та методології дослідження, формальних методів аналізу даних). Для найбільш загальної характеристики якості методів переходу від емпіричних даних до теоретичних висновків використовується поняття “істинності теорії”, а для найбільш загальної характеристики якості емпіричних даних – надійність соціологічної інформації.

Під надійною розуміють інформацію, в якій (відносно) немає помилок, тому подальша конкретизація поняття надійності здійснюється через перерахування помилок, які контролюються в соціологічному дослідженні.

Теоретичні помилки – пов’язані з недоліками спеціальної методології, тобто теорії розробки методичних засобів соціологічного дослідження.

Інструментальні помилки – пов’язані з недоліками методики (наприклад, з недоліками у відборі одиниць дослідження та вимірювання їх характеристик).

Обґрунтованість (валідність) інформації – ймовірність відсутності теоретичних помилок. Отримані дані обґрунтовані, якщо є вірними теоретичні положення, що лежать в підґрунті процедури вимірювання, тобто дослідник вимірює саме ту якість об’єкта, що досліджується, яку треба виміряти. Виокремлюють два види обґрунтованості – теоретичну (або конструктну) та емпіричну (обґрунтованість “за критерієм”).

Помилка вимірювання – відмінність результату вимірювання від істинного значення величини, що вимірюється. Розрізняють два види помилок вимірювання: систематичні помилки (при даних умовах проведення вимірювання мають певне значення, наприклад, помилки інструменту вимірювання) та випадкові помилки (є результатом взаємодії великої кількості незначних (якщо їх розглядати окремо) факторів).

Систематичні помилки обумовлені досить певними причинами: неправильним методом збору чи обробки первинних даних, неточністю інструменту, постійним впливом деяких зовнішніх чинників у дослідженні тощо. Випадкових помилок можна припуститися, заповнюючи якісь документи, вимірюючи певні показники, роблячи підрахунки тощо.

Точність – ймовірність відсутності випадкових помилок, пов’язаних з процедурою та інструментом дослідження. Теоретичним показником величини випадкової помилки є дисперсія розподілу респондентів біля істинного значення ознаки.

Правильність – ймовірність відсутності систематичних помилок, пов’язаних з процедурою та інструментом дослідження. Вимірювання правильності здійснюється шляхом висування гіпотез про наявність систематичних помилок та перевірки цих гіпотез.

Репрезентативність – ймовірність відсутності помилок відбору.