2. Становлення адміністративної юстиції в Україні.

Принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову в сучасних демократичних державах характеризується наявністю механізму стримувань і противаг, який запобігає узурпації влади та її концентрації в одній з трьох гілок. Одним з елементів механізму стримувань і противаг є адміністративне судочинство, що являє собою, з одного боку, юрисдикційний контроль, здійснюваний судами за законністю державного управління, а з іншого – гарантією дотримання прав і свобод громадян у владовідносинах.

Поступове запровадження адміністративної юстиції в Україні було передбачене Концепцією судово-правової реформи, затвердженою постановою Верховної Ради України 28.04.1992 року: починаючи зі спеціалізації суддів і утворення спеціалізованих судових колегій і закінчуючи створенням вертикалі адміністративних судів. У 1996 році Конституцією України були закріплені засади здійснення правосуддя: “Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб” (ч.1 ст.55).

Юрисдикцію судів поширено на усі правовідносини, що виникають у державі (ч.2 ст.124 Конституції України). Крім того, цим актом найвищої юридичної сили запроваджено нові види судів (адміністративний та апеляційний, суд присяжних), врегульовано основи функціонування Конституційного Суду України.

З метою впровадження закріплених у Конституції України нових положень щодо судової влади в організацію функціонування правосуддя у 2001 році в Україні здійснена так звана “мала” судова реформа. Були внесені зміни до Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального кодексів України, законів “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, деяких інших законодавчих актів.

Законом України “Про судоустрій України” передбачено здійснити формування системи адміністративних судів протягом трьох років. Перебіг строку починався з набуття чинності Законом України “Про судоустрій України”, тобто з 01.06.2002 року. У системі судів загальної юрисдикції у 2002 році спочатку був утворений Вищий адміністративний суд України на підставі п.23 ст.106 Конституції України, п.п.2-4 ч.2 ст.18, ст.20 Закону України “Про судоустрій України”, Указу Президента України від 01.10.2002 р. № 889/2002 “Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України”. На сьогодні кількість суддів, які входять до складу Вищого адміністративного суду України, відповідно до Указу Президента України “Про кількісний склад суддів адміністративних судів”, становить 97 одиниць. Наразі формування системи адміністративних судів завершується згідно з новим Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

3. Поняття та ознаки адмін. Процесу:

У загальному значенні «процес» можна визначити як сукупність послідовних дій, скоєних для досягнення певного результату; порядок здійснення будь-якої діяльності (наприклад, законодавчий процес і т.п.). 1

Оскільки при реалізації виконавчої влади виконавчі органи (посадові особи) здійснюють різного роду дії (іншими словами, здійснюють державно-управлінську діяльність), то, відповідно, при цьому також має місце процес.

По-перше, адміністративний процес іноді розглядається широко, тобто фактично як сукупність всіх дій, скоєних названими суб'єктами для реалізації своєї компетенції. Сама державно-управлінська діяльність у всіх її різноманітних проявах трактується, таким чином, як адміністративний процес.

По-друге, адміністративний процес розуміється як діяльність повноважних виконавчих органів (посадових осіб) щодо реалізації санкцій матеріальних норм адміністративного права. Таке вузьке розуміння адміністративного процесу як правоохоронної, тобто юрисдикційної діяльності. Це зближує його з судово-процесуальної діяльністю.

Загальні ознаки адміністративного процесу :

а) участь одного або декількох органів виконавчої влади, органів управління;

б) розгляд справ, що відносяться до кола повноважень управлінських органів і посадових осіб;

в) участь громадян і юридичних осіб як ініціаторів процесу;

г) наявність стадій процесу - подача позову, заяви, скарги, збір і оцінка документальної інформації, заслуховування сторін, прийняття рішень, оскарження рішень, виконання рішень,

д) юридична формалізація процесу та його стадій у спеціальних правових актах.