X	Досвід. Компе­тентність	Мотивацій на готовність	Система знань Картина світу	Система вмінь	Система навичок і звичок	Емоційно* почутгсвий досвід
Е	Психічні	Атенційні	Обсяг і перек­	Спрямова	Розподіл	Атенційні
	(інтелекту	установки	лючення	ністВ і	уваги	Емоції
	-		уваги	зосередже­
	альні процеси)	Інтелекту­	Сенсорно-	ність уваги	Сенсомоторні,	Інтелектуальн і
		альні	перцептивні	Мисленнєві	перцептивно-	емоції
		установки	процеси	та імажинітивні	рухові, мисленнєво-
		Мнемічні	Образна	процеси Поняттсво-	дійові процеси Рухова
		установки	пам'ять	логічна пам'ять	пам'ять	Емоційна пам'ять
Є	ГІсихофпі оло- гічні якості	Психофізіо логічні	Сенситивність нервової	Рухомість, пластичність нервової системи	Працездатність нервової	Емоційність
		установки	системи		системи

Центральна нервова система та цілісний організм індивіда

і

Треба зазначити, 1-4 рівні конкретизації психологічної структури особистості можна розглядати, як такі, що характеризують її макроструктуру, а інші рівні (починаючи з 5) - як такі, що належать до мікроструктури. Перехід від макро до мікроструктури пов'язаний з вимогами, що висуваються до особистості конкретними видами діяльності та поведінки, ролями, соціальним статусом, позицією, рангом, що обирає, застосовує й реалізує людина в конкретних соціальних умовах житія

5. рівень - конкретизації аналізу і синтезу психологічної структури особистості стає можливою класифікація конкретних властивостей і власне здібностей особистості до певних видів діяльності (наукової, педагогічної і т.д.) або виконуваних людиною ролей (начальника, підлеглого, чоловіка, жінки).

6. рівень конкретизації - завдяки розвитку сучасної психології можна здійснити системний психологічний аналіз і синтез моделей особистості.

На п-му рівні конкретизації системної моделі особистості, стануть доцільними поєднання зусиль представників різних наук (біологів, генетиків, психологів) і розробка комплексної програми вивчення особистості.

На думку Б.Г. Ананьєва структурно-функціональні взаємозв'язки між елементами психологічної структури особистості будуються одночасно за 2- ма принципами:

1. - субординацій ним або ієрархічним, коли складніші та загальніші соціальні й психологічні властивості особистості підпорядковують собі елементарніші й часткові соціальні та психофізіологічні властивості;

2. - координаційним за яким взаємодія здійснюється на паритетних началах, що допускає певну свободу, тобто відносну автономність кожної з них.

Особистості властива самосвідомість, тому їй притаманний і 3-й тип взаємовідносини - егоординаційний - він виявляється в самопізнанні, самоорганізації та самовдосконаленні особистості в процесі діяльності та поведінки на основі Я - підструктури як ядра особистості.

МЕТОДИ АСПН

• Рольова гра; • Психодрама; • Психогімнастика, невербальні вправи; • Групова дискусія;

• Психомалюнок; • Топологічна модель.

• Рольова гра (поняття, види, правила проведення, параметри аналізу емпіричного матеріалу). Рольова гра відрізняється від психодрами соціальним спрямуванням сюжету. Дана методика в групі АСПН має ту специфічну особливість, що вона розгортається в дії, без належних попередніх сюжетних відпрацювань. Гра проходить спонтанно. Інколи розігрування рольових ситуацій відбувається в умовах штучно створених труднощів. Метод розігрування рольових ситуацій дає можливість побачити членів групи не лише в міжособистісних взаєминах, а й у процесі виконання певної соціальної ролі. Матеріал про поведінку суб'єкта в рольовій ситуації є надійною основою перевірки гіпотез стосовно його особистісної проблеми. Особливо переконливим є те, що як в умовах повної свободи суб'єкт структурує рольову ситуацію. Поведінка в рольовій грі дає можливість уточнити психодіагностичні передбачення й з'ясуват и як особистісна проблема деструктує службові стосунки, робить їх неефективними. Будь-які форми використання в АСПН ігрових методів закінчуються аналізом „напрацьованого" матеріалу. Аналіз слід робити цілісно, з урахуванням іншого поведінкового матеріалу в групі (поза групою) про учасників рольової гри.

• Психодрама (поняття, психологічні прийоми В АСПН, роль керівника в психологічних вправах АСПН). При орієнтації гру пової психокорекції на глибинне самопізнання найціннішим є матеріал, що виникає спонтанно в ситуації „тут і тепер". Ця спонтанність каталізується, задається й змістовно детермінується тенденціями несвідомого, що забезпечує активність і неповторність поведінки учасників психодрами. Сюжет психодрами, як правило пов'язується з певними внутрішніми переживаннями суб'єкта, його минулим досвідом або сподіваннями на майбутнє. При психодрамі в центрі уваги - особистісна проблема., тому весь її процес слугує проникненню в суть особистісної проблеми суб'єкта, вияву її внутрішніх передумов, зв'язків з минулим, зокрема з дитинством. Рольова гра народилася в практиці підготовки людей до професійної діяльності, Психодрама - в психотерапії. Роль керівника як у класичній психодрамі так і в груповій корекції полягає наданні допомоги суб'єктові не лише шляхом катарсису, а головне завдяки розумінню змісту й причин своїх почуттів і вчинків. При цьому керівник повинен адекватно відчувати емоційний світ іншої людини, яка виражає себе через невербальну взаємодію з учасниками психодрами.

В ході психодрами керівникові АСПН важливо стримуватися від прямого вираження власного емоційного стану, аби він не вплинув на гру й на поведінку учасників. Керівникові важливо вживати засоби зняття опорів і каталізувати

процес психодрами, а також сприяти об'єктуванню справжніх емоційних переживань її учасників. [Граматичні прийоми:

1. Програвання самого себе. Член групи грає самого себе в інтеракції з ким-небудь іншим (чи іншими).

2. Монолог. Член групи розповідає свою проблему. Говорить немовби сам із собою, група не втручається в цей процес.

3. Обмін ролями. В ситуації моделювання та програвання конфлікту протагоніста його оточення використовується обмін ролями: він бере на себе роль тієї особистості, з якою конфліктує, а інший член групи виконує його роль.

4. Дзеркало. Член групи грає протагоніста, який сидить у групі й спостерігає за собою наче в дзеркало.

5. Ідеальний партнер. Члени групи (по черзі) зображають протагоністові його партнерів, якими він хотів би бачити в ідеалі.

6. Чарівний магазин. Допомагає протагоністові зрозуміти його справжні прагнення в житті.

7. Версії. Члени групи повторюють програвання ситуацій у різноманітних версіях і варіантах, які самі ж придумують, відтіняючи протагоністові той внесок, який, на їхню думку він робить своєю поведінкою у взаємини з оточуючими людьми, й ту ситуа ю, яка розглядається.

8. Двійник (совість). Один з членів групи виступає в ролі „альтер Его" протагоніста, показує його внутрішні переживання, стурбованість, тривогу; доброзичливі чи агресивні тенденції, які він сам не завжди в змозі усвідомити й проявити

9. Порожній стілець. Ця гра використовується з різною метою:

протагоніст може уявити, нібито його партнер сидить на порожньому стільці навпроти нього;

члени групи звертаються до порожнього стільця, уявляючи на ньому протагоніста, структурується в залежності від його проблеми та особливостей того матеріалу, який представлено в попередньому фрагментові роботи групи, особливостей попередніх ситуацій його поведінки;

звертання до порожнього стільця доцільно використовувати ситуативно з метою опрацювання актуального матеріалу, емоційної напруженості, створеної поведінкою певного члена групи, та зниженням такої напруженості, можливо, спричиненої його демонстративним випадом проти когось із учасників АСПН. 10. Високі стільці. Протагоніст сидить на стільці, поставленому на підвищенні й звідти намагається висловлювати ті чи інші фрази тим, хто його оточує.