Тема випускної роботи

Кваліфікаційна робота з напряму підготовки 6.030103- Практична психологія

Науковий керівник: (посада, вчене звання, прізвище та ініціали викладача)

ЧЕРКАСИ -2011

Зразок оформлення змісту

ЗМІСТ

Смалиус Л. Н., Шавровська Н. В. 1

ВИТЯГ З ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ АТЕСТАЦІЇ 1

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ 2

Питання до тестування з Основ охорони праці 7

ТЕМА ВИПУСКНОЇ РОБОТИ 12

Психокорекція передбачає процес разом із суб'єктом - взаємодію та рівність позицій.

Успішна психокорекція передбачає єднання зусиль у пошуку причин труднощів спілкування та взаємин між людьми. Психокорекції в групі АСПН завжди притаманна орієнтація на з'ясування глибинно-психологічних передумов труднощів спілкування, породжених особистісною проблемою. Для нас проблема набуває статусу особистісної, якщо вихідні дані (тобто, необхідна інформація для її розв'язування) залишаються невидимими для суб'єкта, тобто ним не усвідомлюються. Ось тому психокорекцій ний процес у групі АСПН з необхідністю вимагає дослідження несвідомої сфери психіки. АСПН - це навчання глибинно-психологічному аналізу одержуваного в групі поведінкового матеріалу. Це може бути вербальна продукція, невербальна, малюнкова чи топологічні моделі. Тому АСПН - це в першу чергу навчання, а не тренування, бо в основу одержуваних результатів покладено точність психодіагностики та вміння цілісного аналізу поведінкової продукції.

Психокорекційний процес АСПН завжди вбирає в себе дослідницький аспект, що ґрунтується на спільній активності клієнта і психолога, який веде групу. Психокорекція в групі не передбачає навчання на абстрактних моделях без співвідношення їх із досвідом її членів. Вона будується на матеріалі кожного з учасників. Психокорекційний процес АСПН зливається з динамікою розвитку групи й індивідуальним г знанням несвідомих першопричин особистісних проблем суб'єкта. Психокорекційні цілі з самого початку визначаються лише в загальному вигляді, їх конкретизація відбувається в ході роботи групи.

Психодіагностичні прогнози в групі АСПН зумовлюються пізнанням неусвідомлюваної логіки поведінки, а не вербальним вираженим змістом проблеми. Психодіагностика в групі АСПН має багаторівневий, повздовжній характери і здійснюється в процесі психокорекційної взаємодії психолога з учасниками навчання, що не передбачає врахування якихось поза групових даних - чи то результатів тестового обстеження чи побутово-службових відомостей про клієнта, а ґрунтується на логіці його поведінкового матеріалу. Психокорекція в групі у своїй основі орієнтується на пізнання індивідуальної неповторності несвідомого кожного учасника навчання. Логіка несвідомого зумовлює когнітивний рівень базових захисних диспозицій. Психокорекція В АСПН є багаторівневою й базується на механізмові позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні психічного розвитку.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

1. 2 ГІсиходинамічний напрямок в якості основної детермінанти

особистісний розвиток і поведінка людини. Розглядаються несвідомі психічні процеси, а особистісні розлади - це наслідок конфлікту між свідомим і несвідомим. Задача - допомогти усвідомити конфлікт і усвідомити зміст несвідомого.

• психолого-аналітичний (Фрейд); • індивідуальний (Адлер); • аналітичний (Юнг);

• характерологічний аналіз (Хорні); • гуманістичний (Фром); • інтерперсональний (Салівен);

  2. - Когнітивно-поведінковий напрямок: увага приділяється поведінці, думкам людини. Здорова особистість характеризується адаптованою поведінкою, а розлади розглядаються як наслідок неправильної поведінки (навчання). Задача - побачити неадаптовану поведінку і змінити її.

• біхевіорізм (Вольте, Скіннер); • раціонагсьно-емотивна (Альберт Еріс); • когнітивна (Бек); * НЛП (нейрон-лінгвістичне програмування) (Гріндер);

3. - Екзістенційно-гуманістичний напрямок: в якості основної потреби - потреба в самореалізації, само актуалізації. Особистісні розлади - наслідок неможливості самореалізації, блокування цієї потреби пов'язано з недостатнім прийняттям себе. Задача - створити умови в яких людина зможе пережити новий емоційний досвід, більш повністю пізнати себе. Це сприя прийняттю себе, особистісній організації, самореалізгіції, самоактуалізації.

• екзістенційна психологія (Яспер, Роло Мей, Маслоу); • клієнт-ценрований підхід (Роджерс); • логотерапія (Франки); • гештальт психологія (Перле).

Психодрама (Морено);

Трансактний аналіз (Бенр);

Біоенергетичний аналіз (Лоуен);

Транс персональна психологія (Грофа).

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОМАЛЮНКА У РОБОТІ ГРУПИ

АСПН

Малюнок дає можливість людині відтворити в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах. Сильна сторона малюнку полягає в можливостях поєднати зовнішній і внутрішній світи в образах і певних символах, а це дає змогу спостерігачеві проникати у внутрішні самохарактеристики психіки суб'єкта. Отже, малюнкові методи гармонізуються загалом Ь цілями АСГІН спрямованими на виявлення каузальних передумов особисгісних проблем суб'єкта. Окремі образні елементи можуть повторюватися в різних малюнках одного й того ж автора, що дає змогу осягнути ригідні тенденції несвідомого. Мова символів дуже багата, як і реальність, котра оточує нас. Будь-який предмет навколишнього світу, будучи значущим для суб'єкта, може стати символом вираження його внутрішнього світу. Символічний зміст універсальний не лише в окремих елементах, а й у взаємозв'язкам між ними й у кожного суб'єкта він неповторний, специфічний.

ОСОБИСТІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ

Особистість - системна якість, яка набувається індивідом у предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує його з боку включеності у суспільні стосунки. Особистість характеризується активністю - прагненням суб'єкта розширювати сферу своєї діяльності, діяти за межами ситуації;

• направленістю - стійкою домінуючою системою мотивів, інтересів, переконань і т.д.;

«глибинними змістовими утвореннями - динамічними змістовними системами - по Виготському, що формуються у суспільній діяльності груп і колективів;

• ступінь усвідомлення свого ставлення до дійсності - установка Д.Узнадзе.

Суб'єктивна для індивіда особистість виступає як його Я і образ Я, (Я- концепція), тобто система уявлень про себе, що конструюється індивідом у процесі діяльності та спілкування, забезпечуючи єдність та тотожність його особистості, що виявляє себе в самооцінці, почутті, самоповаги та рівні домагань.

При соціально-психологічному підході особистість розглядається переважно з боку міжособистісних взаємодій, соціальної динаміки. При цьому вивчаються такі соціально зумовлені характеристики особистості:

*"^г І - статус - являє собою своєрідний центр зосередження її прав і обов'язків, схему становища особистості в суспільстві. Статус характеризується стійкістю, тривалістю; може бути цілісним або частковий. Статус особистості задається наявною системою суспільних відносин і об'єктивно визначається місцем особистості в соціальній структурі. Статус особистості є об'єктивною характеристикою, але він може усвідомлюватися людиною адекватно - неадекватно, активно - пасивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись.

2. - позиція - характеризує суб'єктивний - активний, діяльнісний - бік становища особистості у структурі суспільства. У суспільних відносинах кожна особистість може кілька позицій, що відрізняються одна від одної за своїм значенням, визначеністю та іншими ознаками. Наприклад, людина може займати професійну позицію, сімейну, суспільно-політичну, культурну, національну.

3. - роль це соціальна функція, нормативно схвалений спосіб поведінки, яка очікується від кожного, хто займає дану позицію. Ці очікування, що визначають загальні контури соціальної ролі, не залежать від свідомості й поведінки конкретного індивіда. Вони даються йому як те, що є зовнішнім, більш або менш обов'язковим, їхнім суб'єктом є не індивід, а суспільство або якась конкретна соціальна група.

4. - ранг особистості, її масштаб і значення для суспільства визначаються багатьма факторами (продуктивність основних видів діяльності, зокрема творчої; створення особистістю суспільно значущих матеріальних і духовних цінностей; її внесок у скарбницю суспільних благ). Рангу особистості

відповідають її престиж, репутація, авторитет, популярність у групі, колективі, суспільстві.

ПОНЯТТЯ ОСОБИСТІ НОЇ ПРОБЛЕМИ СУБ'СКТА ТА її ГЕНЕЗА

Поняття «особистісна проблема» не розкрите в психологічній літературі через відсутність досліджень у галузі практичної психології, зокрема глибинної психології. Проблема завжди потребує їзозв'язку, який тут ускладнюється деякими невідомими імпліцитно прихованими від суб'єкта даними. їх не усвідомлення унеможливлює її розв'язання. Часом постають економічні, соціальні, академічні і т.п. проблеми, розв'язання яких залежить від обізнаності суб'єкта, від його компетенції в цих питаннях.

Розв'язання особистісної проблеми потребує розширення й поглиблення рефлексивних знань, які включають зіставлення намірів до дії із самими діями суб'єкта. Йдеться про те, що суб'єкт часто не в змозі адекватно усвідомлювати свою особисту проблему, бо перебуває в полоні ілюзій, породжуваних викривленням свідомості, що потребує „захистів". Це, мабуть, головна, специфічна характеристика особистісної проблеми, психологічна суть якої або зовсім не усвідомлюється суб'єктом, або усвідомлюється викривлено, або ж фрагментарно.

Суб'єкт швидше може усвідомлювати ситуативні наслідки дії особистісних пробл -і, не розуміючи їхніх особистісних першопри' 4н та більш уразливих наслідків для всієї його психічної життєдіяльності. Каузальний аспект особистісної проблеми пов'язаний з історією життя, й особливо з дитинством суб'єкта, з наявністю у людини внутрішньої стабілізованої суперечності, яка маскується в психіці й інтегрується через процес суб'єктивної інтеграції системою „психологічних захистів".

ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ В основі системної психологічної структури особистості лежать 3 базових виміри:

1. - соціально-психолого-індивідуальний - (спілкування, спрямованість, характер, самосвідомість, досвід, інтелектуальні процеси, психофізіологічні якості)

2. - діяльнісний - (потрібнісно-мотиваційні компоненти, інформаційно- пізнавальні компоненти; цілеутворюючі компоненти; результативні компоненти; емоційно-почуттєві компоненти діяльності);

НІ - генетичний - віковий за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості.

Ці виміри становлять систему основ цілісної психологічної структури особистості. Вони пов'язані між собою за ортогональним принципом, за яким співвідносяться три виміри простору. Здійснюючи аналіз і синтез системної психологічної структури, треба усвідомлювати, на якому рівні узагальнення ведеться побудова цієї структури:

1. рівень - найвищий з якого починається процес конкретизації поняття „психологічна структура" як аспект системної характеристики особистості, тобто складової соціально-психолого-індивідуальної за своєю природою системи з певними властивостями, що постійно розвивається і реалізується у формі діяльності та спілкування.

2. рівень конкретизації - властивий розгляд 3-х вимірів - соціально- психолого-індивідуальногс», діяльнісного та генетичного - як базових параметрів психологічної структури особистості.

3. рівень - ведуться диференційований та інтегрований аналіз і синтез підструктур (соціально-психолого-індивідуальний вимір), компонентів (діяльнісний вимір) та рівнів розвитку (генетичний вимір) в межах основних параметрів.

4. рівень - конкретизації аналізу і синтезу психологічної структури особистості утворюють психічні властивості, функції і процеси.