Їх можна розділити на такі групи:

•моносахариди і спирти (ксилоза, рафіноза, сорбіт);

•олігосахариди (лактулоза, галактоолігосахарид, ксилоолігосахарид);

•полісахариди (пектини, декстрини, інулін);

•ферменти ( -галактозидаза мікробного походження, протеази сахароміцетів);

•пептиди (соєві, молочні);

•антиоксиданти (вітаміни),

•а також інші біологічно активні добавки – амінокислоти, рослинні екстракти, органічні кислоти.

82

Іноді комбінації пребіотиків з пробіотиками називають „симбіотиками”.

Термін „пробіотик” в буквальному перекладі означає „для життя”. У сучасному трактуванні пробіотики – біопрепарати, що представляють стабілізовані культури сімбіонтних мікроорганізмів і продукти їхньої життєдіяльності, які мають сприятливий вплив на здоров’я людини або тварин.

83

Біфідо- і молочнокислі бактерії, які найчастіше входять до складу

пробіотиків, за рахунок продукування антибіотикоподібних факторів, низки органічних кислот, а також конкуренції за ділянки слизової оболонки кишечнику з представниками патогенної і умовно- патогенної флори сприяють нормалізації якісного і кількісного складу мікробіоценозу шлунково- кишкового тракту.

84

Для створення пробіотиків використовують різноманітні мікроорганізми:

Bacillus subtilis, B. licheniformis, B. cereus, Lactobacillus acidophilus, L. delbrueckii, L. plantarum, L. fermentum, L. casei, L. rhamnosus, Bifidobacterium bifidum, B. longum, Escherichia coli, Enterococcus faecium, Streptococcus salivarius, Saccharomyces boulardii .

85

Найчастіше у складі пробіотиків використовують біфідобактерії та

молочнокислі бактерії (лактобацили). Такі пробіотики базуються на штамах, що ізольовано з кишечнику людини, де вони домінують з перших днів життя.

•Досить давно для створення пробіотиків використовують бактерії групи кишкової палички, ефективність яких пов’язана з різким зменшенням утворення в кишечнику токсичних речовин під впливом нормалізованої кишкової мікрофлори. Кишкова паличка є основою препарату

колібактерін.

86

Нині високої популярності набувають

пробіотики, що містять декілька видів мікроорганізмів, які належать до різних родів.

При їх створенні пробіотиків мають бути дотримані наступні умови:

•безпека для людини штамів, що входять до складу пробіотика;

•наявність антагоністичних властивостей до

конкурентної, в тому числі патогенної та умовно-патогенної мікрофлори;

•стійкість до дії антибіотиків, що найчастіше використовують в антибіотикотерапії;

87

•здатність пробіотичних мікроорганізмів

активно засвоювати широкий спектр

поживних речовин, які присутні в

кишково-шлунковому тракті;

•наявність адгезивної активності до

клітин епітелію організмів, для яких

призначено пробіотичний препарат;

•більш висока, порівняно з існуючою мікрофлорою, питома швидкість росту пробіотичних штамів, що дозволить їм

швидше освоювати поживний субстрат.

88

Більшість пробіотиків, що представлені

сьогодні на фармацевтичному ринку, призначені для лікування і профілактики дисбактеріозів кишково-шлункового тракту. Одиничні розробки пробіотиків для санації ротової порожнини і урогенітальної систем

В останній час велика увага приділяється пробіотикам, що базуються на використанні бактерій роду Bacillus.

Препараті на їх основі B.cereus (Бактисубтіл) та B. subtilis ( Біосопорін)

89

Терапія за їх допомогою дає високий лікувальний ефект при абсцесах легенів, легеневій формі туберкульозу, а введення живої культури під мозкові оболонки сприяло виліковуванню інфекційного менінгіту та вірусного енцефаліту. Вони є також ефективними при профілактиці та лікуванні інфекційних хвороб у людей та тварин, а також як протиалергійний та протитоксичний засіб.

•Препарати пробіотиків використовують також у сільському господарстві (ветеринарія).

90

Найбільш перспективними серед них

єпрепарати на основі Bacillus,

Lactobacillus, Propionibacterium, що є складовою частиною мікробіоценозів рубця жвачних тварин, зобу птиці, шлунково-кишкового тракту поросят. Більшість пробіотиків для сільського господарства базуються на монокультурах. Серед найбільш

відомих – Біовіт, Лактосан, Лактовіт.

91