2. Судовий розгляд у справі про неспроможність (банкрутство) підприємства.

Метою судового розгляду є встановлення реальних причин неплатоспроможності підприємства, можливостей і форм їхнього усунення, а також наявність або відсутність реальних передумов успішного подолання фінансової кризи в майбутньому періоді.

2. Прийняття арбітражним судом рішення в справі про неспроможність (банкрутстві) підприємства.

Принципово це рішення може мати наступні форми:

а) про відхилення заяви при виявленні фінансової заможності підприємства-боржника. Так, заява відхиляється, якщо неплатоспроможність підприємства носить технічний характер ("технічне банкрутство") і наявні активи дозволяють йому повною мірою задовільнити усі фінансові зобов'язання й виконувати подальшу господарську діяльність;

б) про призупинення виробництва в справі в зв'язку зі здійсненням реорганізаційних процедур. Такі процедури спрямовані на запобігання ліквідації підприємства і його вихід з фінансової кризи. Реорганізаційні процедури, включають зовнішнє управління майном підприємства-боржника і його санацію. Підставою для винесення рішення про здійснення реорганізаційних процедур є наявність реальної можливості відновити платоспроможність і фінансову стійкість підприємства-боржника шляхом реалізації частини його майна, припинення залучення кредитів у всіх їхніх формах і інших фінансових заходах. Склад таких заходів є змістом антикризового фінансового керування підприємством і докладно розглядається в наступних розділах;

в) про визнання підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. У цьому випадку здійснюються спеціальні ліквідаційні процедури (відкривається виробництво). Ряд ліквідаційних процедур при банкрутстві підприємства безпосередньо зв'язані з функціями фінансового менеджменту. Цей менеджмент покладається на ліквідаційну комісію, яка відповідно до законодавства здійснює загальне керування майном підприємства-банкрута і задоволення вимог кредиторів.

Функції фінансового менеджменту в процесі здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві включають (мал. .2):

1. Оцінку майна підприємства-банкрута по балансовій вартості. Така оцінка здійснюється на основі повної інвентаризації майна підприємства, що належить йому на правах власності або повного господарського ведення.

2. Визначення обсягу і складу ліквідаційної (конкурсної) маси. Вона являє собою майно підприємства, оголошеного банкрутом, призначене до реалізації для забезпечення задоволення претензій кредиторів. Основу формування ліквідаційної (конкурсної) маси складає все майно підприємства-банкрута. Так, не підлягає включенню в ліквідаційну (конкурсну) масу майно підприємства-банкрута, що є предметом застави; майно, орендоване таким підприємством. У ліквідаційну (конкурсну) масу не входять також об'єкти житлового фонду, дитячих дошкільних установ, виробничої і комунальної інфраструктури.

3. Оцінку майна, що входить до складу ліквідаційної (конкурсної) маси, по ринковій вартості. Так як майно підприємства-банкрута підлягає реалізації з метою задоволення претензій кредиторів, воно повинно бути попередньо оцінене по мінімально можливій ринковій вартості (за ціною попиту).

4. Визначення обсягу реальних фінансових зобов’язань підприємства-банкрута. Ліквідаційна комісія після витікання законодавчо встановленого терміну пред'явлення претензій кредиторами до підприємства -боржника аналізує всі його фінансові зобов’язання незалежно від надходження претензій кредиторів, складає список визнаних і відхилених претензій і черговості їхнього задоволення й на протязі передбаченого терміну направляє цей список кредиторам.

5. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна . Цей вибір ґрунтується на можливостях отримання максимальної суми засобів від реалізації майна підприємства-банкрута. Про порядок продажу майна потенційні покупці повинні бути оповіщені через засоби масової інформації.