Тема 20. Політика радянського уряду в україні у 1919 році

Тема 20. Політика радянського уряду в україні у 1919 році

1. Запровадження радянської державності та її характер.

2. Повстанський рух.

3. Падіння радянської влади у 1919 р. та її відновлення.

4. Червоний та білий терор.

• Основні терміни та поняття теми

Українська Соціалістична Радянська Республіка, Конституція УСРР, націоналізація, продовольча диктатура, білогвардійці, терор

• Основні дати теми

6 січня 1919 р., 10 березня 1919 р, 16 грудня 1919 р.

1. Яким був державний устрій радянській Росії?

2. Як і для чого утворилася Добровольча армія А.Денікіна?

3. Як відбувалася боротьба між Червоною армією, денікінцями та об’єднаними українськими арміями навесні - влітку 1919 р.?

1. Запровадження радянської державності та її характер

1. Яким став державний устрій України з встановленням радянської влади?

2. Охарактеризуйте систему державної влади та управління, яка здійснювала більшовицький режим.

3. Які були перші соціально-економічні заходи більшовицької влади?

Упродовж зими-весни 1919 р. на всій території України (окрім Надзбруччя) більшовики встановили свою владу. 6 січня 1919 р. рішенням Тимчасового робітничо-селянського уряду назва держави – Українська Народна Республіка, яка була прийнята Центральною Радою, скасувалася і вводилася нова – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Юридичне оформлення Української радянської держави відбулося 10 березня 1919 р. з прийняттям Третім Всеукраїнським з’їздом рад першої Конституції УСРР.

Герб радянської України. 1919 р.

Звернімося до джерел З «Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки» Українська Соціалістична Радянська Республіка є організація диктатури трудящих експлуатованих мас пролетаріату і бідного селянства над їх віковими гнобителями та експлуататорами - капіталістами і поміщиками. Задачею цією диктатури є здійснення переходу від буржуазного ладу до соціалізму… … Українська Соціалістична Радянська Республіка заявляє про свою тверду рішучість ввійти до складу Єдиної Міжнародної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки створяться умови для її виникнення… Правом обирати і бути вибраними в Ради користуються незалежно від віросповідання, національності, осілості і т.п. громадяни УСРР обох статей, яким до дня виборів виповнилося 18 років: всі, хто заробляють на життя продуктивною і суспільно-корисною працею, а також особи, зайняті домашнім господарством, що забезпечує для перших можливість продуктивної праці, а саме: робітники і службовці всіх видів категорій, які занятті в промисловості, торгівлі, сільському господарстві та ін., селяни й козаки-землевласники; солдати Червоної Армії і матроси Червоного Флоту;... Не обирають і не можуть бути вибраними наступні особи, хоча б вони і входили в одну з вищевикладених категорій: особи, які вдаються до найманої праці з метою вилучення прибутків; особи, які живуть на нетрудові доходи, а саме на %% з капіталу, доходи з підприємств, надходження з майна тощо; приватні торговці, торгові й комерційні посередники; ченці і духовні служителі церков і релігійних культів; службовці і агенти колишньої поліції, особливого корпусу жандармів і охоронних відділень, а також члени царюючої в Росії династії. … Керуючись інтересами робітничого класу в цілому, УСРР позбавляє політичних прав окремих осіб і окремі групи, які користуються цими правами на шкоду інтересам комуністичної революції. Ким і коли створений документ? Яким був державний устрій та політичний режим УСРР? Як в Конституції визначалося майбутнє цієї держави? У чому ви бачите демократизм цієї Конституції? А в чому її обмеженість?

Для українських більшовиків взірцем державотворення за формою і за змістом стала радянська Росія. Тому український уряд дістав назву – Рада Народних Комісарів (РНК), повторюючи назву подібного російського органу. Уряд обирався Всеукраїнським Центральним виконавчим комітетом (ВУЦВК), а в Росії – Всеросійським Центральним виконавчим комітетом. Головою українського уряду Москва рекомендувала призначити Х.Раковського.

Знайомимось ближче

Християн Георгійович Раковський (Кристю Станчев) (1873-1941) - політичний і державний діяч УСРР. Народився у Градеці (Болгарія). З 15 років став професійним революціонером. Роки навчання в гімназії, на медичному факультеті університету в Женеві були і роками становлення одного з активних діячів та лідерів соціал-демократичного руху в Болгарії та Румунії і зближення з діячами російського революційного руху Г.Плехановим, Л.Троцьким. В. Ульяновим (Леніним). У 1918 р. вступив до лав більшовицької партії, обіймав посаду голови Верховної автономної колегії, заснованої в Одесі для боротьби проти контрреволюції в Україні. Підтриманий В.Леніним і Л.Троцьким виконував ряд важливих доручень в Україні в 1918 р.: дипломатичну місію до Одеси, де підписав російсько-румунський договір(за яким протягом 2-х місяців Бессарабія мала бути звільнена),вів переговори з урядом гетьмана Скоропадського, встановив контакти з українською опозицією на чолі з В.Винниченком. тому його було запропоновано на посаду голови уряду радянської України. Захопившись ідеями інтернаціоналізму поставив під сумнів існування окремої української нації. Але згодом змінив свої погляди і почав відстоювати розширення політичної та економічної самостійності УСРР. У 1923 р. виступив з критикою Й.Сталіна з питань національного будівництва. Після цього був зміщений з посади голови уряду УСРР і відправлений послом спочатку до Англії, а потім - до Франції. Після повернення до Радянського Союзу був виключений з лав комуністичної партії, згодом репресований. Розстріляний в Орловській в’язниці.

1. Якими були погляди Х.Раковського ?

2. Як вони змінювалися?

3. До яких наслідків у його житті це привело?

Водночас з Раднаркомом існувала і партійна влада. Її очолював – Центральний Комітет партії більшовиків України (ЦККП(б)У). Як правило, до складу уряду і партійної верхівки входили одні і ті ж люди.

На місцях, в губернських центрах також створювалися ради, у волосних центрах діяли військово-революційні комітети. Нова влада офіційно проголошувала їх органами диктатури пролетаріату, хоча насправді вони здійснювали диктатуру більшовицького режиму.

Сутність внутрішньої політики більшовиків полягала у руйнації існуючої в Україні економічної системи, що ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах та заміні її прямим товарообміном. Така політика отримала в Росії назву воєнного комунізму та почала запроваджуватися більшовиками в Україні ще з кінця 1918 р.

Її важливою складовою був процес націоналізації засобів виробництва у промисловості та сільському господарстві. Селянство складало на той час приблизно 80% населення України, тому радянська влада була зацікавлена в його підтримці. Аграрну реформу розпочали із конфіскацію поміщицьких, удільних, монастирських та церковних земель. Але не всі вони передавалися безземельному та малоземельному селянству. Кращі чорноземи більшовицька влада передала новоствореним радгоспам і комунам. Окрім того, найбільш продуктивні землі передавалися націоналізованим цукровим заводам і ґуральням. Решту земель держава надавала селянам, але за умови створення ними великих колективних господарств. Така політика, як і насильницьке вилучення у селян продовольства викликала їхнє незадоволення.