4. Поглинення Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття іноземними державами

1. Якими були бажання населення цих українських земель щодо державного самовизначення?

2. Чому вони не справдились?

3. До яких наслідків призвела боротьба цих територій за самовизначення?

Після поразки Австро-Угорщини влада у Буковині перейшла до новоствореного Українського крайового комітету. З листопада 1918 р. за його ініціативою відбулося Народне віче, на якому депутати прийняли рішення приєднати землі краю до Західноукраїнської Народної Республіки.

Президентом краю став О.Полович. Проте Румунія відразу відреагувала на ці події і ввела свої війська у Північну Буковину. Згодом командування окупаційних військ ініціювало проведення так званого Генерального конгресу, який складався з румунів. Конгрес проголосив об’єднання Буковини з Румунією. Остання, узгодила з Антантою свою позицію і заручилася її повною підтримкою. За період румунської окупації були скасовані всі автономні права Буковини.

У січні 1918 р. об’єктом румунської експансії стала Бессарабія. А в листопаді того ж року під тиском окупантів бессарабський парламент проголосував за приєднання до Румунії. Щоправда, деякі українські депутати виступили проти цього рішення, але вони були заарештовані за це румунською владою, а згодом розстріляні. Жорстокість окупантів викликала серед українського населення активний протест. У січні 1919 р. у Північній Бессарабії (на Хотинщині) сталося повстання проти окупантів. Повстанці, спираючись на підтримку УНР, за кілька днів повністю звільнили свій край від румунських військ і встановили владу Хотинської Директорії. Але згодом Румунія, підтягнувши значні сили розбила українські загони. Близько 4 тис. повстанців разом з 50 тис. біженців під натиском ворога перейшли за Дністер на Поділля.

Після розвалу Австро-Угорщини більшість українського населення Закарпаття висловилася за об’єднання з УНР. Таке рішення не було випадковим, оскільки значна кількість українських громадських діячів була тісно пов’язана з політичним життям не тільки ЗУНР, а й Наддніпрянської України. Делегати від Закарпаття брали участь у роботі Української Національної ради та Трудового конгресу в Києві. У травні 1919 р. українська громадськість Закарпаття створила Центральну Руську (Українську) Народну раду. Але вона не змогла витримати тиску представництва США, яке вимагало об’єднати Закарпаття з Чехословаччиною.

Таким чином, усі спроби відстояти самостійність західноукраїнських земель в межах єдиної Української держави завершилися поразкою.

1. Коли, де і за яких обставин проголошено ЗУНР?

2. Як було організовано цю державу?

3. Які історичні події називаються “злукою”?

4. Коли і як почався українсько-польський конфлікт?

5. Як було створено Українську Галицьку армію?

6. Як розгортався польський наступ проти ЗУНР?

7. Якими були причини поразки ЗУНР?

8. За яких обставин і як відбувся розподіл західноукраїнських земель?

9. Порівняйте обставини, за яких були створені УНР і ЗУНР. Чи є щось спільне? Чим вони відрізняються?

10. Чому весь час свого існування ЗУНР була втягнута у протистояння з Польщею?

11. Порівняйте перші акти та перші політичні кроки ЗУНР та УНР, у чому ви бачите відмінності? Які з цих кроків ви вважаєте найбільш успішними?

12. Президент України Л.Кучма у своїй доповіді оцінював діяльність уряду ЗУНР таким чином: « ЗУНР… Це була чи не перша у вітчизняній історії вдала спроба зробити головну ставку на об’єднавчі засади, висунути на перший план інтереси людей і національної держави…».чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Поясніть, чому.

13. Н.Полонська-Василенко (український історик ХХ ст..) вважає, що “За цей короткий період, глибоко-трагічний період своєї історії 1918-1919 рр. – ЗУНР дала багато прикладів національної солідарності та розуміння державних інтересів ”. Спробуйте навести такі приклади. Якщо ви не погоджуєтесь з Н.Полонською-Василенко, дайте свою оцінку періоду та поясніть її.

14. Що спільного було в подіях 1918-1919 рр. в Буковині, Бессарабії, Закарпатті? Порівняйте їх, визначте і запишіть.