Українські політичні партії, громадські організації і збройні формування в роки Першої світової війни
3. Заснування Головної української ради
Що було причинами створення Головної української ради?
Яку позицію щодо війни вона посідала?
Чому?
На початку Першої світової війни – 1 серпня 1914 р. у Львові лідери трьох українських партій (Українська національно-демократична партія, Українська радикальна партія, Українська соціал-демократична партія) створили Головну українську раду (ГУР). Головою Ради було обрано К.Левицького.
Знайомимось ближче
Кость Левицький (1859-1941) – політичний, державний, громадський діяч, автор наукових праць “Історія визвольних змагань галицьких українців з часу війни 1914-1918”, “Великий зрив. До історії української державності від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів”. Народився в Тисмениці у родині священика. Навчався у Львівському та Віденському університетах. З 1890 р. займався приватною адвокатською практикою у Львові. Брав активну участь у діяльності цілого ряду українських економічних організацій. Тривалий час був президентом Товариства українських правників у Львові, з 1899 р. – головою Української національно-демократичної партії. В 1907 р. – був обраний депутатом австрійського парламенту, в 1908р. – галицького сейму; керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та соймового у Львові. Після окупації Галичини поляками у 1920-1923 рр. – член закордонного уряду Диктатора Є.Петрушевича. В 1924 р. повернувся до Галичини, де продовжував громадську та наукову діяльність. У 20-х – 30-х роках очолював Союз українських адвокатів; був редактором видання «Життя і право»,директором Центробанку. Після окупації Західної України радянськими військами у 1939 р. був заарештований органами НКВС, але через 2 роки – звільнений. У липні 1941 р. став засновником і головою Української національної ради. Помер у Львові в 1941 р.
Чому присвятив своє життя Кость Левицький?
Доведіть це на основі фактів його біографії.
ГУР мала на меті визначення загального напряму української політики щодо Австро-Угорщини та розвитку національного руху в умовах війни. Після довгих суперечок Рада вирішила підтримати Австро-Угорщину у конфлікті з Росією, оскільки остання проводила жорстку політику по відношенню до українства. На думку лідерів ГУР, парламентські традиції Австро-Угорщини, на відміну від імперської Росії, давали шанс на майбутнє українській автономії.
Звернімося до джерел З Маніфесту Головної української ради від 3 серпня 1914 р.
Йдучи війною на Австро-Угорську монархію, Росія загрожує загибеллю українського національного життя, яке знайшло захист у конституційному устрої Австрійської держави. Перемога Росії мала б принести українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, в якім стогне 30 мільйонів українського народу в Російській імперії. І тому наша дорога ясна. ... Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більше буде поразка Росії, тим швидше виб'є година визволення України. ...Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України! За що боролася Головна українська рада? Чому вона пов'язувала майбутнє України з Австро-Угорщиною? Чи можна погодитися з твердженням, що українське національне життя «найшло охорону в конституційнім ладі австрійської держави»? |
Українські політики вважали, що їх заява буде по достоїнству оцінена Австро-Угорщиною і створить більш сприятливі умови для розвитку української автономії. ГУР звернулась з відозвою до українців, де закликала тих, хто не підлягав мобілізації створити для захисту Австро-Угорщини загони добровольців. Такі формування повинні були політично підпорядковуватись Головній українській раді.
Отже, створення ГУР продемонструвало політичну активність та організованість українського національного руху, головною метою якого було створення української автономії в межах Австро-Угорщини.