Члени товариства "Просвіта". 1916 р.

Культурно-освітні організації «Просвіти» створювали бібліотеки, різноманітні гуртки і курси, видавали українські книги та журнали. У квітні і вересні 1917 р. в Києві відбулися просвітянські з'їзди. Восени 1917 р. в Україні діяли поза 900 таких організацій. До червня 1921 р. чисельність «Просвіт» зросла до 4227.

За умов матеріальної скрути громадськість почала перебирати на себе справу утримання шкіл. Восени 1917 р. коштами населення було відкрито 53 середніх школи з українською мовою навчання, в тому числі 3 українські гімназії у Києві.

Народна школа на Волині

Велика увага приділялась виданню українських підручників. Тільки Товариство шкільної освіти у Києві в 1918 р. випустило в світ 2 млн навчальних видань. Позашкільна освіта організовувалася місцевими «Просвітами», кооперативами, селянською та вчительською спілками. При багатьох школах створювалися українські дитячі народні садки.

Культура і духовне життя в Україні 1917 - 1920 рр.

3. Стан науки.

1. Коли і за яких обставин була заснована академія наук?

2. Кого з її діячів ви знаєте?

3. Які напрями наукових досліджень були основними в цей період?

Незважаючи на негаразди революційного часу, українські науковці докладали значних зусиль, аби продовжувати дослідницьку роботу в різних галузях знання. В цей час активно працювала ціла плеяда видатних вчених серед них: історик Д.Багалій, геофізик В.Вернадський, філолог А.Кримський, біохімік О.Палладін, містобудівник Є.Патон, хімік Л.Писаржевський, педагог О.Музиченко та ін.

А.Кримський

У березні 1917 р. М.Грушевський на засіданні Українського наукового товариства поставив питання про створення академії наук України. Згодом була сформована підготовча комісія, яка провела велику організаційну роботу.

24 листопада 1918 р. за часів Гетьманату відбулося урочисте відкриття Української академії наук. Вона мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. До структури відділень увійшло три інститути, 26 кафедр, 15 наукових комісій і комітетів. Першим президентом УАН став В.Вернадський.

В.Вернадський

Звернімося до джерел І з закону Української держави про заснування Української академії наук 14 листопада 1918 р. Ухвалений Радою Міністрів закон про заснування Української академії наук в м. Києві. Ухвалити докладені до цього статут та штати Української академії наук в м.Києві та її установи і закон цей перевести в життя з 1 листопада 1918 р. З-поміж перелічених у статуті наукових установ академії, ... витворюються в біжучому році: Фізичний інститут, Геодезичний – інститут, лабораторія для спроб над матеріалами при Інституті прикладної механіки, Ботанічний сад, Акліматизаційний сад, Демографічний інститут для виучування економічної кон'юнктури та народного господарства України... Академії наук дається доручення розробити й подати на затвердження законодатним порядком штати та обрахунок слов’янської кляси при історично-філологічному відділі академії…. Первісний склад академії становлять 12 академіків, що на подання од міністра народної освіти та мистецтва, призначає пан Гетьман ... В.об. Голови Ради Міністрів А.Ржепицький Міністр народної освіти та мистецтва Стебницький Примітка. На документі перед його текстом помітка: «Затверджую Павло Скоропадський. Посвідчив: Державний секретар Сергій Завадський». Які напрями наукових досліджень мала спрямовувати академія наук? Чому вона була створена? Дайте оцінку цьому факту, враховуючи внутрішні і зовнішні умови її створення.

Наприкінці 1920 р. в академії працювало понад 200 штатних наукових співробітників, окрім того велика кількість дослідників співпрацювала з головним науковим центром на громадських засадах.

Одним з провідних діячів Української академії наук був С.Єфремов.

Знайомимось ближче

Сергій Олександрович Єфремов (1876-1939) – громадський, політичний, державний, науковий діяч, публіцист, літературознавець. Політичну діяльність розпочав з студентських років. Один із засновників Української демократичної партії УДП (1904). Належав до ліберального крила українського руху, стояв на національно-культурницьких позиціях, виступав за поступовість і поміркованість політичної боротьби, з 1908 член керівництва ТУПу. Одним з ініціаторів і безпосередніх учасників утворення УЦР, заступник її голови, Генеральний секретар міжнаціональних справ у Генеральному Секретаріаті. Негативно поставився до Жовтневої революції, вбачав у ній небезпеку для українського руху, виступав за створення єдиного національного фронту. Засудив гетьманський переворот, відмовився від співробітництва з гетьманським урядом. В часи Директорії УНР відійшов від активної політичної діяльності. 1919 р. працював в Українській академії наук. 1922-1928 рр. – віце-президент ВУАН. У 20-ті рр. опублікував низку ґрунтовних наукових досліджень з історії літератури та літературознавства. Не приховував свого негативного ставлення до ідеології комуністичної партії, радянського ладу. 1929р. заарештований, у квітні 1930 р. засуджений у справі СВУ як один з керівників. Помер у тюрмі. Реабілітований 1989 р.

1. Чого ви дізнались про життєвий шлях та політичні погляди С.Єфремова?

2. В якій сфері науки він працював?

3. Яка доля спіткала політика і вченого?

Після швидкоплинного «Ренесансу української культури» періоду Гетьманату знову для діячів науки, освіти та культури настали тяжкі часи. За часів Директорії академія наук переживала не найкращі часи, бо прихильність її лідерів до насильницької українізації, неприхована відраза до спадщини минулого породжували пропозиції особливо ревних «революціонерів» ліквідувати «буржуазні» гетьманські заклади, зокрема академію наук.

Звернімося до джерел І сторик Н.Полонська–Василенко про становище академії наук за часів Директорії «Матеріальне становище академії було жахливе… У приміщенні, що його дістала академія, – В.Володимирська, 54 (колишній пансіон графині Левашової), не опалювали, чорнило замерзало, і його доводилося відігрівати хуканням. Але тут, у зимних кімнатах, збиралися голодні ентузіасти української науки, в потертих плащах, з помороженими, порепаними руками; зігріті любов’ю до України, вони складали плани розбудови української науки… На зворотніх сторінках календарів, на старих театральних афішах – бо паперу не було, - чорнилом – розчиненими у воді олівцями – вони писали свої твори…». Чому історик характеризує становище академії як жахливе?Як ви думаєте, чому за таких умов вчені продовжували працювати?

1. Які основні чинники обумовлювали розвиток культури періоду української революції та боротьби України за збереження державної незалежності?

2. Яку культурно-освітню діяльність проводили громадські організації?

3. Як розвивалась в цей період загальноосвітня школа?

4. Як розвивалась національна наука?

5. Почніть складати таблицю:

   Основні напрями розвитку культури

   Події і постаті культурного життя

6. Порівняйте політику УЦР, Гетьманату та Директорії в галузі освіти? Зробіть висновки

7. Історик з діаспори О.Субтельний писав «…Так, за якихось кілька місяців Гетьманщина мала на своєму рахунку такі здобутки у царині культури, про які мріяли багато поколінь інтелігенції.» Чи погоджуєтесь ви з такою оцінкою? Чому?

8. Історик І. Огієнко у книзі «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа» (1918 р.) запитував: «Чи ми ж справді маємо право на вільне життя, чи ми маємо право на ту автономію, якої так настирливо домагаємось ось уже більше двох віків? Чи народ наш – окремий народ, чи він же має свою культуру,– культуру оригінальну, своєрідну? Чи в минулому єсть у його своя історія, своє життя? Чи справді нам потрібні окремі школи з нашою мовою, окремі університети, чи може це тільки наші вигадки, як про все це тепер кажуть несвідомі люди? Як би ви відповіли на запитання автора документа? Поясніть свою думку.