Особливості транспортного комплексу Італії
Транспорт Італії є розвиненим і комплексним. Ця галузь розвивається за тими ж тенденціями, які спостерігаються в інших країнах Європи: зокрема, підвищується питома вага автодорожнього транспорту, головним чином за рахунок скорочення частки залізничного транспорту. Це пояснюється тим , що автодорожній транспорт більш мобільний, вимагає менших витрат на допоміжні служби і зводить до мінімуму перевалочні роботи, оскільки доставляє вантаж безпосередньо до місця призначення (це можливості , яких позбавлений морський і залізничний транспорт).
Разом з тим, важливе значення мають також залізничний, трубопровідний і морський транспорт. Густа мережа сучасних шосе та залізниць пов'язуються міста Північної Італії. У зв'язку з витягнутістю країни з півночі на південь мережа сухопутних шляхів розвивалась переважно в меридіональному напрямку. Широтних комунікацій, за виключенням розташованих на Паданській рівнині, недостатньо.
Будівництво як автомобільних, так і залізничних доріг в Італії стикається з проблемою надзвичайно нерівномірного рельєфу місцевості. Щоб не огинати всі ці перешкоди і тим самим не збільшувати протяжність шляху, багато автомобільних та залізничних ліній тут прокладено на крутих схилах гір. З цією ж метою побудовано безліч тунелів і мостів, що здорожує вартість їх експлуатації. Це, в свою чергу, відбивається на досить високому податку за право проїзду по тій чи іншій дорозі.
Специфікою транспортної системи Італії є такі її риси:
А) Найщільніша мережа транспортної інфраструктури на Півночі.
Б) Італія є морською країною, але порти півострівної частини, за винятком Неаполя, невеликі, бо не мають значних хінтерландів. Будівництво нових спеціалізованих портів не змінює становища.
В) Залізниці й автостради півострова за своїми напрямками і густотою фактично повторили мережу стародавніх римських доріг, включаючи і славнозвісну Аппієву дорогу між Римом, Неаполем і Бриндізі.
Г) У внутрішніх перевезеннях вантажів виключно висока питома вага автодорожного транспорту, а частка всіх інших видів впала до вкрай низького рівня. Подібне глибоко специфічне положення в транспорті Італії пояснюється особливим впливом, що чиниться на цю галузь промисловістю. Справа в тому, що такі галузі італійської промисловості, як автомобілебудівна, гумова, нафтопереробна і промисловість будівельних матеріалів розвиваються дуже швидко. Галузі, що виробляють залізничний рухомий склад, повільно розвивають своє виробництво. Тому першій групі галузей та чинним в ній монополіям без особливих зусиль вдалося надати автодорожній напрямок розвитку італійського транспорту.
Для сполучень з рештою Європи важливе значення мають узбережжя Рив'єри, тунелі під Монбланом та перевалом Фрежюсом, перевали і тунелі Сен-Бернар, Сімплон, Сен-Ґотард і Бреннер. Найдовшим є Сімплонський залізничний тунель — 19,8 км. Поромні переправи з'єднують півострів з островами Сицилія і Сардинія та з Грецією. Існує проект будівництва моста або тунелю через Мессінську протоку.