Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСПИТ ЗТП by Gireva.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

13. Типи праворозуміння і вітчизняне загальнотеоретичне правознавство: історія і сучасність.

Розуміння права завжди спиралося на загальне світорозуміння, уявлення про закономірності існування природи і суспільства. Зміни у підходах до філософського осмислення дійсності безпосередньо покликані впливати на поняття права, визначення його джерел і сутності, на оцінку самої можливості його пізнання, ролі і призначення у суспільстві. Право як соціальне явище, його форми, принципи, характер тощо завжди і скрізь зумовлюються потребами суспільного розвитку. І як справедливо підкреслює В. Тацій, що й в умовах становлення і функціонування незалежної України, де впроваджується у життя принцип верховенства права, вирішення проблем сучасного праворозуміння становить одне з найважливіших завдань вітчизняної юридичної науки.

Проблема праворозуміння та загальнотеоретичних засад залежить від того культурного підґрунтя, на якому вони формувалися. У різних цивілізаціях право по-різному сприймається, розуміється та займає різні місця у державно-правовій системі.

Здавна наші предки-язичники розглядали право як встановлену богами справедливість, засіб підтримання світового порядку. Відбиток такого сприйняття права зберігся і після християнізації держави. Для людності Київської Русі право було засобом об’єднання, примирення, пошуку компромісу всередині спільноти. Цінність права для давньоруської людини полягала у його посередницькому характері, здатності підтримувати злагоду і порозуміння в суспільстві. За природно-правовими переконаннями наших предків право, яке в давні часи ще не чітко відділялося від релігії, вважалося найбільшою соціальною цінністю.

Пізніше під впливом певних історичних подій та з розвитком суспільства праворозуміння в Україні змінює шлях свого розвитку, запозичаючи досвід інших країн, як позитивний, так і негативний. Оскільки більше трьох століть наша держава знаходилася під владою Російської держави, то відповідно вона запозичила чимало рис російського права.

Даному праву, перш за все, ніколи не був характерний індивідуалізм, поширений прихильниками природного права у Європі. Тому із розвитком держави юснатуралістичні ідеї в Україні занепадають, звільняючи місце для позитивістських і нормативістських. І лише в другій половині 20 ст. природне право починає своє відродження на теренах нашої країни.

Однак найбільшого впливу вітчизняна правова думка зазнала з боку радянської ідеології.

ПЕРЕЖИТКИ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВОЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ЯК НЕГАТИВНИЙ ЧИННИК У РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Нігілістичні установки були характерною ознакою радянської політико-правової системи, розуміння права в науковій літературі радянського періоду було економічно і соціально визначеним, а саме праворозуміння спотворено позитивістським.

В марксистському розумінні політичні й громадянські свободи не є правами людини; це права середнього класу. Відповідно й закон - це збірка правил на підтримку того, що експлуататорський клас називає своїми правами.

Таким чином, у марксистському розумінні власне право отримувало негативну оцінку як інструмент насильства, соціальне зло, що підлягає знищенню. Саме відмова в часи радянської державності від правових принципів та ідей, що знайшли втілення в демократичній конституційно-правовій теорії і практиці, обернулась для українського суспільства важкими політичними, соціальними і моральними втратами. Правова незахищеність людини, політичної системи та її структурних складових від свавілля тоталітарної влади стала однією з головних причин тяжких злочинів останньої проти свого народу.

Поступові зміни праворозуміння розпочалися після змін і доповнень до Конституції УРСР 1978 року, ухвалення Декларації про державний суверенітет УРСР 1990 року, Конституції України 1996 року. Ці правові акти зумовили масштабну трансформацію правової системи, яка прагнула позбутися радянського юридичного позитивізму. Вагомий внесок у це зробили наукові праці теоретиків права, конституціоналістів, представників філософії, політології, соціології, психології. Вони, використовуючи дорадянський та зарубіжний досвід, пропагували необхідність повернення до гуманістичних цінностей права, нове бачення праворозуміння на ґрунті природної школи права, не відкидаючи при цьому й доцільності багатьох елементів позитивізму.

На сучасному етапі в Україні відбувається переоцінка цінностей і здійснюється орієнтація політичного курсу держави на встановлення єдиних загальнолюдських принципів і стандартів, на їх природні засади, що є значимими для всього світового співтовариства. Йде жвавий процес інтенсифікації законотворчої діяльності, збільшується кількість належним чином схвалених, ратифікованих Україною міжнародно-правових актів, які вводяться до складу системи права України.

ТРАНСФОРМАЦІЇ У ВІТЧИЗНЯНІЙ МЕТОДОЛОГІЇ ПРАВОРОЗУМІННЯ ПІД ВЛИВОМ ІСТОРИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

У нинішніх умовах суспільного життя формуються також і нові, відмінні від традиційних, підходи до праворозуміння, які намагаються визначити динаміку розвитку певних соціальних і правових інститутів. Сьогодні юридична практика вимагає від теорії права постійного вдосконалення. Зважуючи на це, вітчизняні вчені активно підтримують плюралізм методологій праворозуміння.

Наприклад, М.І. Козюбра акцентує увагу на пошуках нових методів і підходів для дослідження об’єкта загальнотеоретичної юриспруденції. М.В. Цвік підкреслив необхідність єдиного інтеграційного праворозуміння, яке виключає «табу» на жоден з різноманітних поглядів на право.

П.М. Рабінович констатує подолання українською загальнотеоретичною юриспруденцією світоглядно-філософського монізму, притаманного системі радянського періоду, відхід від низки положень єдино дозволеного, і запровадження в дослідницькі пошуки на підставі дорадянського й зарубіжного досвіду, таких філософсько-правових підходів, які раніше розглядалися як об’єкт нищівної критики.

А.П. Заєць відмічає: завдяки зусиллям вітчизняних учених плюралізм у підходах до розуміння права наполегливо торує дорогу, більше того, поряд з нормативістським ученням формуються інші правові течії.