- •1. Зародження загальнотеоретичного правознавства та етапи його розвитку.
- •2. Виникнення теоретичних знань про право в Україні
- •3. Загальна теорія права в радянський період вітчизняної історії.
- •4. Загальна теорія права в умовах незалежної України.
- •5. Предмет загальної теорії права.
- •6. Місце загальної теорії права в системі юридичних наук.
- •7. Багатоманітність розуміння права та її причини і наслідки.
- •10. Позитивістське праворозуміння.
- •8. Поняття типу праворозуміння.
- •9.Природноправове праворозуміння: загальна характеристика.
- •11. Соціологічне праворозуміння.
- •12. Інші підходи до праворозуміння (психологічна школа права, феноменологічна теорія права тощо).
- •13. Типи праворозуміння і вітчизняне загальнотеоретичне правознавство: історія і сучасність.
- •14. Проблема створення універсального поняття права. Інтегративна юриспруденція.
- •15. Загальносоціальні (соціопсихологічні і соціокультурні) умови виникнення права.
- •16. Проблема додержавного права. Вплив на її вирішення підходів до праворозуміння.
- •17. Фази правової еволюції. Первісне право та його форми.
- •18 Раннє звичаєве право як активний фактор політогенеза і утворення держави
- •Роль держави у процесі становлення і розвитку права.
- •20. Природні невідчужувані права людини: поняття та значення.
- •21. Суспільство та його інститути.
- •22 Громадянське суспільство: поняття, ознаки та структура.
- •23 Засоби і способи контролю громадянського суспільства над державою.
- •24 Межі втручання держави в громадянське суспільство, приватне життя особи.
- •Статья 8
- •25 Поняття соціального регулювання та його типи (види).
- •26 Місце права в системі соціального регулювання.
- •27 Право і мораль. Право і звичаї. Право і корпоративні норми. Право і релігія.
- •28 Функції права в суспільстві. Справедливість і право. Рівність і право. Свобода і право.
- •29. Право і культура. Культура права.
- •30 Суспільні кризи і право. Правові реформи, їх необхідність і ефективність.
- •31 Поняття держави та її специфічні ознаки.
- •32 Взаємодія держави і права та її аспекти. Сфери і способи впливу держави на право та права на державу.
- •33 Правове забезпечення принципу розподілу влади. Функціональний, інституціональний та особистісний розподіл влади.
- •34. Монархічна форма правління та її види.
- •Види: абсолютні та обмежені(дуалістичні та парламентські)
- •35 Характеристика республіканських форм правління.
- •36 Вплив форми державного правління на процес становлення, функціонування і розвитку права.
- •37 Характеристика форми державного правління в Україні.
- •38 Поняття форми державного устрою.
- •39 Унітарна держава і право.
- •40 Особливості правового регулювання у державах з федеративним устроєм.
- •41 Поняття державного режиму та його види.
- •42 Демократія як оптимальне середовище для правотворення, функціонування і розвитку права.
- •43 Авторитарний режим і право.
- •44 Право в тоталітарних державах: ідеологічні міфи і реальність.
- •45. Режим надзвичайного стану і право.
- •46 Поняття механізму держави та його структура. Правове забезпечення механізму держави.
- •47. Органи законодавчої влади: поняття, функції, повноваження.
- •48. Принципи законотворчості та її межі.
- •49. Органи виконавчої влади і правотворчість. Межі правотворчості органів виконавчої влади.
- •50. Судова влада та її місце в механізмі держави
- •51. Поняття та класифікації функцій держави
- •Відповідно до принципу розподілу влади:
- •52. Правове забезпечення функцій держави.
- •53. Внутрішні функції держави і право
- •54. Зовнішні функції держави і право.
- •55. Витоки ідей правової держави. Її поняття, основні ознаки
- •56. Правова і соціальна держава: співвідношення. Історія становлення соціальної правової держави.
- •57. Концепції правової держави (Rechtssfaat) і верховенства права (rule of law): відмінність і спільні риси.
- •Верховенство Конституції
- •Незалежність суду і суддів.
- •58. Соціальна правова держава в Україні: стан та перспективи
- •59 Поняття правової системи
- •60. Критерії класифікації правових систем
- •61 Національні (внутрішньодержавні) і міжнародні правові системи.
- •1) По предмету регулювання.
- •2) За способом створення правових норм.
- •3) За джерелами права (формам втілення міжнародних норм).
- •4) По суб'єктах права.
- •5) За способом забезпечення виконання норм.
- •62 Проблема колізій національного та міжнародного права, способи їх розв’язання.
- •63. Поняття правового регулювання
- •64 Предмет правового регулювання. Методи, способи і типи правового регулювання.
- •65. Стадії правового регулювання
- •1. Видання законотворчим органом державних нормативних актів.
- •2. Індивідуалізація і конкретизація прав і обов’язків.
- •3. Реалізація тих прав і обов’язків конкретних суб’єктів.
- •66 Поняття механізму правового регулювання та його структура.
- •67. Правове регулювання і правовий вплив
- •68 Поняття і структура правосвідомості.
- •69. Види правосвідомості
- •70 Поняття правової культури та її види
- •71. Національна правосвідомість і правова культура: історичні особливості формування та сучасний стан.
- •72 Правовий нігілізм: поняття, причини існування.
- •73. Поняття та основні ознаки правовідносин
- •74 Види правовідносин
- •75. Склад (структура) правовідносин
- •76. Суб’єкти правовідносин. Поняття правосуб’єктності.
- •77. Зміст правовідносин. Об’єкт правовідносин
- •78. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин
- •79 Поняття правової норми та її ознаки.
- •- Має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.
- •80 Структура правової норми.
- •81 Види правових норм.
- •3.За функціями
- •4. За способом встановлення правил поведінки
- •5.В залежності від походження, способу об’єктивації
- •82 Соціальне буття правових норм (зовнішній вираз правових норм). Неписані і писані форми буття (виразу) правових норм.
- •83 Поняття та види джерел права.
- •84 Правовий звичай. Звичаєве право.
- •85 Судовий прецедент.
- •86 Релігійні форми права.
- •87 Судова практика, її значення в нормативному регулюванні.
- •88 Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права.
- •89. Джерела права в сучасній Україні. Роль прецеденту в правовій системі України.
- •90 Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •91 Види (класифікація) нормативно-правових актів.
- •92.Поняття та ознаки закону як акту вищої юридичної сили
- •111. Поняття та ознаки нпа
- •Приймається з дотриманням процедури
- •93 Різновиди законів. Особливості Конституції як основного закону.
- •95. Дія нормативно-правових актів у просторі та за колом осіб.
- •96 Поняття правотворчості, її відмінності від правотворення
- •97 Принципи і функції правотворчості
- •98 Види правотворчості
- •1. За суб'єктом:
- •2. За характером:
- •99 Поняття та основні риси системи права
- •100. Структурні елементи системи права
- •Норма права:
- •101. Критерії поділу системи права на галузі права
- •102. Публічне та приватне право
- •103. Система права і система нормативно-правових актів: співвідношення і взаємозв’язок
- •104. Систематизація законодавства
- •105. Поняття реалізації права та її форми
- •106. Застосування права та його особливості. Ознаки правозастосовчої д-сті
- •107. Стадії застосування права
- •108 Акти застосування права та їх види
- •109. Прогалини в нормативних актах та способи їх переборення. Аналогія права і аналогія закону.
- •110 Юридична колізія
- •111. Буква і дух права в процесі його застосування
- •112 Поняття тлумачення права
- •113 Суб’єкти тлумачення. Види тлумачення за суб’єктами
- •114. Способи (прийоми) тлумачення
- •115. Тлумачення норм права за обсягом
- •116 Функції тлумачення.
- •117 Акти тлумачення права: їх правова природа та значення в нормативному регулюванні.
- •118. Рішення Конституційного Суду України як акти тлумачення норм права.
- •119 Поняття правопорушення: теоретичні підходи до його розуміння
- •120 Ознаки правопорушення. Склад правопорушення
- •121 Види правопорушень та їх причини
- •122 Соціальні відповідальність та її види
- •123 Поняття юридичної відповідальності та її ознаки.
- •124. Підстави та принципи юридичної відповідальності.
- •126 Незнання закону і юридична відповідальність.
- •127 Поняття законності: різні теоретичні підходи
- •128 Принципи законності. Гарантії законності
- •129. Поняття правопорядку. Структура правопорядку.
3) За джерелами права (формам втілення міжнародних норм).
Будь-які правові норми зафіксовані в різних юридичних формах. Внутрішньодержавні норми сформульовані у вигляді нормативних актів, нормативних договорів, звичаїв і так далі
Міжнародно-правові норми виражені у формі міжнародних договорів, міжнародних звичаїв, актів міжнародних конференцій і нарад, в документах міжнародних організацій.
4) По суб'єктах права.
Суб'єктами внутрішньодержавного права є: держава, державні органи і посадовці, суб'єкти федерації, органи місцевого самоврядування, юридичні і фізичні особи і так далі
Круг суб'єктів міжнародного права відрізняється від суб'єктів внутрішньодержавного права. Специфіка міжнародного права як особливої системи права виражається, зокрема, і в тому, що його суб'єкти виступають не лише адресатами міжнародно-правових норм, але і їх творцями. В деяких випадках міжнародно-правові норми регулюють діяльність суб'єктів національного права.
Проте правосуб'єктність цих осіб залежна від волі основних суб'єктів міжнародного права, що прийняли відповідні міжнародно-правові норми, тому вони не є суб'єктами права міжнародних договорів і не можуть розглядатися в якості суб'єктів міжнародного права.
5) За способом забезпечення виконання норм.
Норми внутрішньодержавного права забезпечуються примусовою силою держави. У міжнародних відносинах відсутнє утворення, що стоїть над усіма суб'єктами міжнародного права, "наддержава", тому забезпечення виконання міжнародно-правових норм робиться самими суб'єктами міжнародного права (індивідуально або колективно).
Враховуючи вищевикладене, міжнародне право можна визначити як особливу систему права - сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що створюються суб'єктами міжнародного права і регулюють стосунки між державами, народами, що борються за свою незалежність, міжнародними організаціями, державоподібними утвореннями, а також, в деяких випадках, стосунки за участю фізичних і юридичних осіб.
При характеристиці світового співтовариства в міжнародній літературі досить активно використовується термін "міжнародна спільнота", який почав застосовуватися після прийняття Статуту ООН. Проте про саму концепцію міжнародної спільноти констатувалося лише у Віденській конвенції про право міжнародних договорів (1969р.), стаття 53 якої світову спільноту визначала як "міжнародну спілку держав" (це констатував і Міжнародний Суд у рішенні по справі Барселонської компанії.
Дещо пізніше у радянській юридичній науці почав використовуватись термін "міжнародна система" та сформувалась концепція "міжнародної міждержавної системи", до складу якої, на думку її авторів, входять суб’єкти міжнародного права, об’єднання держав, міжнародні органи, міжнародне право та інші соціальні норми. Критикуючи цю концепцію за об’єднання в одну категорію різнопорядкових явищ, В.І.Євінтов розмежовує поняття "світова спільнота" (до якої відносить всіх учасників міжнародного спілкування – від держав до індивідів) та поняття "міжнародна спільнота держав" (членами якої є лише держави).
Все це свідчить про те, що нині в світі існують глобальна міждержавна (міжнародна) система, основними елементами якої є держави та міжнародні організації, а також регіональні міждержавні системи, до складу яких входять суверенні держави відповідних континентів. Міждержавна правова система як цілісна впорядкована сукупність суб’єктів міжнародного права, як і будь-яка інша правова система, складається з трьох основних частин: інституційної, функційної та нормативної. До інституційної частини входять суб’єкти міжнародного права, що є її елементами (в основному – держави та міждержавні організації).
Тісно взаємодіють між собою інституційна та функційна частини правової системи.
Вважається, що міжнародно-правова норма повинна відповідати таким вимогам: 1) бути здатною до регулювання відносин між суб’єктами міжнародного права; 2) бути для цих суб’єктів обов’язковою до виконання; 3) мати загальний характер. Якщо перша вимога стосується властивостей норми як регулятора відносин, то під другою розуміється юридична сила норми, третя ж пов’язана з дією норми на невизначену кількість випадків.
Сукупність міжнародно-правових норм становить систему міжнародного права.
Таким чином, міждержавно-правова система – це цілісна структурно впорядкована за допомогою міжнародно-правових норм та інших юридичних засобів стійка взаємодія суб’єктів міжнародного права, що забезпечує належний міжнародний правопорядок, як необхідну передумову функціонування світової системи в цілому та регіональних її систем зокрема.
За колом суб’єктів можна виділити універсальну міжнародно-правову систему (ООН) та регіональні (європейські, американські, африканські тощо). Останні, в свою чергу (наприклад, європейські), можна класифікувати за колом питань, які вони покликані розв’язувати.