3. Регулювання окремих видів послуг

3.1. Міжнародно-правове регулювання транспортних послуг.

1.Поняття міжнародні перевезень.

Міжнародні перевезення – це пасажиро- і вантажопотоки між двома чи більше країнами. По своїй природі міжнародні перевезення пов'язані з перетином кордонів різних держав і підпорядкуванням на різних етапах різним законодавствам.

Основою транспортних послуг є договір перевезення, який є різновидом міжнародного комерційного контакту, за яким транспортна організація (перевізник) зобов’язується за плату доставити вантаж – одержувачу, або перевезти пасажирів та їхній багаж. В сфері перевезень особливо характерний високий рівень уніфікації і стандартизації – як типових контрактів, так і супровідних документів. міждержавні домовленості і робота профільних міжнародних установ і займається, переважно, розробкою таких типових умов перевезень. Проте, в залежності від видів транспорту та юридично-організаційного характеру перевезень,такі контакти можуть мати різні назви. Зокрема, в морських і повітряних перевезеннях склалася практика розрізняти лінійні (регулярні) і чартерні перевезення. Кожна категорія перевезень має свою історію, певні традиції і звичаї, а також систему міжнародних (міждержавних) угод, які забезпечують міжнародну уніфікацію і стандартизацію умов перевезення у відповідній сфері, конкретика яких, як вже зазначалося, і закріплюється в контрактах.

2.Міжнародно-правове регулювання перевезень

В СОТ два додатка до ГАТС присвячено перевезенням (авіаційним і морським). Проте нині залишається актуальною відсутність однакових підходів до міжнародно-правовому регулюванні окремих напрямків перевезень. Це пов’язано з автономним формуванням правових основ в різних сферах перевезень, а також з регіональними особливостями регулювання окремих видів, що й обумовлює загальну мозаїчність регулювання цієї потужної сфери послуг.

Міжнародне транспортне право – комплексна галузь МПрПр, в яку входять відносини як публічно-правового так і приватно-правового регулювання.

Відповідно, основними учасниками міжнародних перевезень є пасажири, відправники та вантажоодержувачі багажу, з одного боку та перевізники з іншого.

Але додаються до них численні оператори, посередники, експлуатанти і власники суден, адміністрація транспортних мережі і портів, митниця з її формальностями і послугами тощо.

Отже істотна роль в регулювання перевезень залишається за державами та за утвореними державами національними та міжнародними органами й організаціями.

Держави регулюють міжнародні перевезення на національному; договірному двосторонньому; та багатосторонньому – регіональному та глобальному міжнародному рівнях.

Традиційно у міжнародно-правовому регулюванні м/н перевезень виділяється п'ять міжнародно-правових режимів: чотири по видам транспорту (морські, повітряні, залізничні і автомобільні перевезення), а п'ятий режим регулює комбіновані (змішані) міжнародні перевезення, тобто перевезення, здійснювані різними видами транспорту.

Додаються й нові типи транспортування: трубопровідний, та провідне транспортування енергоносіїв.

Особливості м/н- правового регулювання перевезень

1. Одні конвенції уніфікують колізійне регулювання перевезень, інші – матеріальне, і їхня роль зростає.

2. Найважливіші питання уніфікації колізійних норм включають:

• Вимоги до перевізної документації

• Порядок проходження адміністративних (митних та ін.) формальностей

• Послуги, що надаються пасажиру

• Умови прийому вантажів перевізником і видачі отримувачу

• Відповідальність перевізника

• Процедура пред’явлення претензій і позовів

• Порядок вирішення спорів