Білет №1

1. Предмет та завдання дисципліни «Стандартизація сертифікація і метрологія»

Стандартизація-діяльність з метою досягнення оптимального впорядкування в певній галузі Сертифікація-дії третьої сторони, які підтверджують якість.

Метрологія-наука про вимірювання, методи та засоби їх єдності і способи досягнення заданої точності.

Завдання дисципліни: вивчення основних положень стандартизації, сертифікації, метрологій, а саме:стандарти різних рівнів, підготовка пакету документів, основні метрологічні правила, метрологічне забезпечення закладу РГ.

2. Державна система сертифікації України

Система сертифікації УкрСЕПРО – державна система сертифікації продукції в Україні, призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції, процесів, послуг. Згідно з декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.93р. „про стандартизацію та сертифікацію” – обов’язкова сертифікація ппроводиться винятково в мережах державної системи сертифікації. Система створена у відповідності до міжнародних нормативних документів ISO, IEC. Система є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав і до вступу до неї будь-яких підприємств та організацій.

Система встановлює основні принципи, структуру і правила Укр.держ.с-ми сертифікації продукції, процесів і послуг. Передбачає, що сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів,що передбачені чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Організаційну структуру системи утворюють: Національний орган із сертифікації – Держстандарт України; органи із сертифікаціїпродукції; органи із сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії (центри); аудитори; науково-методичний та інформаційний центр; територіальні центри с.с.і.м. Держстандарту України; Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та якості прод.

Державна система сертифікації УкрСЕПРО здійснює такі види діяльності: сертифікація продукції, процесів і послуг; сертифікація систем якості; атестація виробництва; акредитація випробувальних центрів; акредитація органів з сертифікації продукції; акредитація органів з сертифікації систем якості; атестація експертів-аудиторів.

Структура, принципи та правила побудови і функціонування с-ми регламентовані верівними нормативними документами с-ми сертифікації УкрСЕПРО, а також законодавчими актами, що стосуються сертифікації.

3. Метрологічне забезпечення виробництва

Метрологічне забезпечення - установлення та застосування метрологічних норм і правил, а також розроблення, виготовлення та застосування технічних засобів, необхідних для досягнення єдності і потрібної точності вимірювань. Метрологічне забезпечення складається із наукової, законодавчої, нормативної, технічної та організаційної основ. Науковою основою метрологічного забезпечення є метрологія - наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної точності. Законодавчою основою метрологічного забезпечення є Закони України, Декрети і постанови Кабінету Міністрів України, які спрямовані на забезпечення єдності вимірювань.

Нормативною основою метрологічного забезпечення є державні стандарти та інші документи державної системи забезпечення єдності вимірювань (ДСВ), відповідні нормативні документи Держстандарту України, методичні вказівки і рекомендації, які регламентують єдину номенклатуру, способи подання та оцінювання метрологічних характеристик, правила стандартизації й атестації засобів вимірювальної техніки (ЗВТ), вимоги до проведення державних випробувань, перевірки, ревізії та експертизи ЗВТ. Технічною основою метрологічного забезпечення є:

· система державних еталонів одиниць фізичних величин, яка забезпечує їх відтворення з найвищою точністю;

· система робочих еталонів і зразкових ЗВТ, за допомогою яких здійснюється передача розмірів одиниць фізичних величин робочим ЗВТ;

· система стандартних зразків складу та властивостей речовин та матеріалів, що забезпечує відтворення одиниць фізичних величин, які характеризують склад і властивості речовин і матеріалів;

· система робочих ЗВТ, які використовуються під час розроблення, виробництва, випробувань та експлуатації продукції, наукових досліджень та інших видів діяльності.

Організаційною основою метрологічного забезпечення є метрологічна служба України, яка складається з державної та відомчих служб.

Державна система забезпечення єдності вимірювань - це комплекс нормативно-технічних документів, на підставі яких стандартизують:

· одиниці фізичних величин;

· державні еталони та повірні схеми;

· робочі еталони та зразкові ЗВТ;

· методи та засоби метрологічної перевірки (повірки згідно ДСТУ 2681-94), калібрування, випробувань та метрологічної атестації ЗВТ;

· номенклатуру нормованих метрологічних характеристик ЗВТ;

· норми точності вимірювань;

· способи вираження та форми подання результатів та характеристики точності вимірювань;

· методики виконання вимірювань;

· методики оцінки вірогідності та форми подання даних про властивості речовин та матеріалів, вимоги до проведення експертизи, а також атестації цих даних;

· вимоги до стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, до стандартних довідкових даних;

· організацію і порядок проведення сертифікації, державних випробувань, метрологічної перевірки, калібрування та метрологічної атестації ЗВТ;

· порядок проведення метрологічної експертизи нормативної, проектної, конструкторської, технологічної і програмної документації;

· терміни та визначення в галузі метрології;

· порядок та форми здійснення державного метрологічного нагляду;

· порядок здійснення акредитації метрологічних служб, вимірювальних, випробувальних, аналітичних та інших лабораторій на право проведення метрологічних робіт;

· порядок одержання суб`єктами підприємницької діяльності дозволів (ліцензій) на право виготовлення, метрологічної перевірки, калібрування, ремонту, імпорту ( ввезення ), прокату і продажу ЗВТ.

4. До шкільного об’єднання їдалень Деснянського району м. Києва прийшли з метою перевірки представники відомчої метрологічної служби. Чи мають вони право здійснювати метрологічний контроль? Які повноваження мають служби державної та відомчої метрологічних служб?

Основною метою метрологічного забезпечення є поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва, використовування матеріальних цінностей та енергетичних ресурсів, а також наукових досліджень.

Основними завданнями метрологічного забезпечення державної метрологічної служби є:

· установлення одиниць фізичних величин;

· формування системи державних еталонів одиниць фізичних величин і забезпечення її функціонування для відтворення одиниць з найвищою в Україні точністю;

· розроблення методів і засобів передавання розмірів одиниць фізичних величин від еталонів зразковим і робочим ЗВТ;

· розроблення науково-методичних, правових та організаційних основ, норм і правил, які необхідні для досягнення єдності та потрібної точності вимірювань;

· розроблення та впровадження в метрологічну практику норм і правил законодавчої метрології, а також документів ДСВ;

· виконання аналізу стану вимірювань у всіх галузях економіки України;

· державний метрологічний нагляд за розробленням, виробництвом, станом, застосуванням, ремонтом, прокатом, продажем, імпортом і зберіганням ЗВТ, додержанням метрологічних норм та правил, а також за діяльністю відомчих метрологічних служб;

· державний метрологічний нагляд за кількістю фасованих товарів в упаковках під час продажу та розфасування;

· проведення державних випробувань, метрологічної перевірки, калібрування та метрологічної атестації ЗВТ;

· сертифікація ЗВТ;

· виконання робіт із забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань для потреб оборони;

· розроблення та атестація методик виконання вимірювань;

· створення та атестація стандартних зразків складу і властивостей речовин і матеріалів;

· розроблення та забезпечення функціонування системи стандартних довідкових даних про фізичні константи і властивості речовин і матеріалів;

· проведення експертизи та атестації даних про властивості речовин і матеріалів;

· проведення експертизи нормативної, проектної, конструкторської та технологічної документації;

· оцінювання відповідності наукової, законодавчої, нормативної, технічної та організаційної основ метрологічного забезпечення потребам економіки України та розроблення програм їх удосконалення;

· проведення акредитації метрологічних служб, вимірювальних, випро­бувальних, аналітичних та інших лабораторій на право виконання метрологічних робіт;

· організація і здійснення підготовки кадрів у галузі метрології та підвищення їх кваліфікації.

Рішення основних задач в області метрологічного забезпечення на га­лу­зевому рівні здійснють відомчі метрологічні служби відповідних міністерств та відомств.

До цих задач відносяться:

· вибір номенклатури параметрів матеріалів, виробів, процесів, які підля­гають оцінці при вимірюваннях, випробуваннях і контролі;

· вибір номенклатури і числових значень показників точності (достовірності) ре­зультатів вимірювань, випробувань і контролю, форм їх представлення, що забез­печують оптимальне рішення задач, для яких ці результати призначені;

· метрологічна експертиза проектної, конструкторської і технологічної доку­ментації з метою контролю правильності результатів рішень двох попередніх задач;

· планування процесів вимірювань, випробувань і контролю, розробка мето­дик вимірювань, випробувань і контролю;

· забезпечення процесів вимірювань, випробувань і контролю відповідними технічними засобами (засобами вимірювальної техніки, випробувальним обладнанням, засобами контролю);

· підтримка технічних засобів в метрологічно-справному стані;

· виконання процесів вимірювань, випробувань і контролю, опрацювання результатів вимірювань, випробувань і контролю ( в тих випадках, коли це потріб­но).

Білет №2

1. Якісна характеристика вимірювальних величин. Вимірювання - відображення фізичних величин (ФВ) з використанням експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних засобів. Точність - близькість результату вимірювання до істинного значення вимірюваної величини. Точність є якісною характеристикою і визначається через кількісну характеристику - похибку вимірювання - відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної величини. Термін "точність виміру", "точність засобів вимірювання" не є певним стандартом - він позначає ступінь відповідності результату виміру даним засобом вимірювання істинному значенню ФВ, тобто чим вище точність - тим нижче (менше) похибка.  Для того, щоб можна було порівнювати результати вимірювань одних і тих самих величин, які виконані в різних місцях, у різний час та з використанням різних методів вимірювань і різних засобів вимірювальної техніки, вимірюванням повинна бути властива єдність. Єдність вимірювань - стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях, а похибки вимірювань відомі із заданою ймовірністю (ДСТУ 2681-94) та не виходять за встановлені межі Як кожна наука метрологія використовує певні методи та засоби для дослідження предмету . Якісна сторона - визначає вид величини (довжина, маса, теплоєм­кість, вологість, тиск, температура тощо), а кількісна її розмір.

2. .Загальні відомості про розвиток і сучасний стан сертифікації.

3. Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.За кордоном безпека продукції для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат при продажу своєї продукції. В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання на договірних засадах.Сертифікат – це папірець, без якого в Україні не можна виробляти, продавати та імпортувати жоден товар. Теоретично такий папірець гарантує безпечність продукції та відповідність її досить жорстким нормам.Суттєвий вклад у вирішення питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила Основний міжнародно-правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів”.В розробці і впровадженні нормативних документів, сертифікації продукції та систем якості активну роль відіграють такі міжнародні організації, як ISO та IEC, з своїми технічними комітетами, Міжнародний Форум з акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній Форум ISO 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (IATCA), а серед європейських: Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація якості (EOQ), Європейський фонд з управління якістю (EFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська академія сертифікаційної діяльності (EAC) та інші.В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів №95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи УкрСЕПРО. Протягом 1996 року Держстандарт проводив політику, спрямовану на підписання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво у сферах стандартизації, методології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності. Протягом 1996 р. було укладено 18 таких угод і переговори проводились більш ніж з 30 країнами світу.

4. Державний характер метрологічної діяльності, стандартизації та сертифікації.

Здійснення єдиної технічної політики щодо стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації;

створення і організація діяльності державних систем стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації у сфері розроблення та виробництва продукції (процесів, робіт і послуг) загального та військового призначення, а також установлення єдиних організаційно-технічних вимог їх функціонування;забезпечення взаємозамінності, сумісності, єдності та достовірності вимірювань, уніфікації продукції та її якості;створення, організація зберігання та ведення Національного автоматизованого інформаційного фонду, системи державних еталонів одиниць фізичних величин, відповідних реєстрів у сфері стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації;здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, норм і правил щодо продукції (процесів, робіт, послуг), а також державного метрологічного нагляду;координація та організація роботи міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності з питань стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації;

організація інформаційного забезпечення у сфері стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації;

здійснення міжнародного співробітництва та координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, технічних комітетів зі стандартизації, органів сертифікації, науково-дослідних установ та інших організацій України у питаннях стандартизації, метрології, акредитації та сертифікації.

5. Позначити розмірності довжини, маси, часу. Навести приклади використання розмірностей та дати визначення розміру як кількісної характеристики вимірювальної величини.

довжина: символ l або L, розмірність [L], назва «метр», позначення м або m; маса: символ m, розмірність [М], назва «кілограм», позначення кг або kg; час: символ t або T, розмірність [T], назва «секунда», позначення с або 

Білет №3

1. Вітчизняний та зарубіжний досвід розвитку стандартизації, сертифікації та метрології.

Вимірювання - одне з найбільш стародавніх занять у пізнавальній діяльності людини. Його виникнення відноситься до початку матеріальної культури людства.

Здавна людям досить часто доводилося мати справу з різними вимірюваннями: при будівництві споруд, при визначенні напрямку руху по морю з використанням астрономії, у торгівлі, при визначенні пропорцій людського тіла. У стародавні часи частини людського тіла використовувалися для вимірювання довжини: ширина великого пальця - дюйм,ширина долоні - пальма, довжина стопи - фут, відстань від ліктя до кінця середнього пальця - лікоть та ін.

В Англії ще в XVII ст. було прийнято одиницю міри довжини - фут (нога, стопа), яка дорівнювала 30,5 см. Болільники футболу знають, що розміри футбольних воріт становлять 7,22 х 2,44 м або ж 24 х 8 футів, оскільки Англія є батьківщиною футболу.

Різні народи нашої планети перебували на неоднакових стадіях розвитку, тому міри довжини в них були різноманітні. Досить пригадати, що у XVII ст. у Європі налічувалося понад 100 різних футів, понад 120 фунтів, 46 миль та інших одиниць виміру.

У Київській Русі найпоширенішими мірами довжини були: верста, сажень, лікоть, аршин, ступня, долоня, вершок, палець; мірами ваги - пуд, гривня, гривенка, золотник, почка, пиріг тощо

У Московській державі з 1550 року було запроваджено «печатні мідні міри» (осьмини) для сипучих речовин, а з 1558 року, за часів Івана Грозного, було введено «государеві» (казенні) ваги.

У законодавстві Петра І також згадуються укази про запро­вадження єдиних мір і ваги. Виконання цих указів покладалося на воєвод.

Одиницями виміру часу на Русі були рік, місяць, тиждень, доба, година. Причому відлік нового року починався і з 1 березня, і з 1 вересня. Указом Петра І введено початок нового року з першого січня.

Заснування у 1725 році Російської Академії сприяло розвитку наукової думки, вдосконаленню мір та упорядкуванню їх точності. Розширювалися межі впровадження одноманітних російських мір. У 1736 році за рішенням сенату була створена Комісія мір і ваги, яку очолив головний директор монетного двору граф М. Г. Головін.

Подальша історія розвитку метрології у колишньому СРСР починається з декрету від 14 вересня 1918 р. «Про введення метричної системи мір і ваги». Він сприяв подальшому розвитку науково-дослідних робіт щодо забезпечення єдності вимірювань і розвитку приладобудування.

До 1918 р. метрична система впроваджувалась у Росії факульта­тивно, поряд зі старою російською та англійською (дюймовою) системами. Значні зміни в метрологічній діяльності почали від­буватися після підпису Радою Народних комісарів РРФСР Декрету «О введении международной метрической системы мер и весов». Метрична система в Росії впроваджувалася з 1918 до 1927 рр. Можна виділити наступні етапи її розвитку.

30.08.1922 р. - створення української Головної палати мір і ваги та місцевих органів з метрології.

07.01.1966 р. - створення Української республіканської лабо­раторії державного нагляду за стандартами і вимірювальною технікою.

11.12.1970 р. - відкриття Українського республіканського центру метрології та стандартизації.

24.12.1971 р. - організація Українського республіканського управління Держстандарту СРСР.

24.05.1991 р. - створення Державного комітету УРСР зі стан­дартизації, метрології та якості продукції.

Розвиток метрології в усі часи був неподільно пов’язаний із загальним розвитком науки, оскільки без уміння швидко, точно та правильно виконувати вимірювання найрізноманітніших фізичних величин неможливі ніякі наукові дослідження. Тому Піфагор і Архімед, Галілей і Ньютон, Лейбніц, Ейлер, Ломоносов, Гаус, Менделєєв - усі вони, а також тисячі інших видатних учених активно працювали над винайденням і вдосконаленням методів вимірювань, навічно пов’язавши свої імена з розвитком метрології. Звичайно, важко передбачити, як розвиватиметься метрологія у XXI ст. Але можна з упевненістю відзначити, що її роль і значення в усіх без винятку аспектах суспільного життя будуть тільки зростати.

Історія стандартизації не набагато коротше історії людства.

В одних джерелах її опис починається з часів Стародавнього Єгипту, в інших зародження стандартизації пов'язують з початком будівництва Великої Китайської стіни (221-206 рр.. До н. Е..). Процес упорядкування, завжди супроводжував життя людини, і історію стандартизації можна простежити на основі еволюції принципів і методів трудової діяльності людей:

Первісний лад - Типові технології виготовлення знарядь праці (сокири, рубала). Люди прагнули відбирати найбільш вдалі результати для їх повторного використання.

Стародавній Єгипет - Дотримання розмірів снаряда для його ваги при виготовленні катапульт.

Київська Русь - Специфікація теслярської, гончарного, шкіряного, скляного, іконописного, друкарський та інших (більше 60) промислів і (більше 200) ремесел Московської Русі.

з Х по ХVI ст. в Росії - Нагляд за торговим вагою і всяким мірилом, дорученим церкви.

При Івані Грозному - Введення однаковості державних вимог: "у всій державі - одна віра, один вага, одна міра". Вводяться стандартнікалібри кружала для вимірювання гарматних ядер.

При Бориса Годунова, XVI ст. - Введення еталона "великої государева цегла" (311 × 133 × 89 мм);

За Петра I - Уральське залізо з клеймом "Старий соболь".

Також були введені підвищені вимоги до якості вітчизняних товарів, що експортуються Росією (деревина, льон та ін.) 

Стандартизація в СРСР тісно пов'язана з системою планування і управління народним господарством. Вона є одним з елементів державної технічної політики. В умовах планової соціалістичної економіки найважливіша особливість стандартизації - її активна роль в управлінні народним господарством, що виражається в діяльності державних органів, підприємств і організацій щодо встановлення та застосування обов'язкових правил, норм та вимог, спрямованих на прискорення науково-технічного прогресу, підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції. Перший документ Радянського уряду в галузі стандартизації - декрет РНК РРФСР від 14 вересня 1918 "Про введення міжнародної метричної системи мір і ваг". 15 вересня 1925 РНК СРСР прийняв рішення про створення Комітету з стандартизації при СТО під головуванням В. В. Куйбишева. Комітет 7 травня 1926 затвердив перший загальносоюзний стандарт: ОСТ-1 "Пшениця. Селекційні сорти зерен. Номенклатура". Цей стандарт отримав тоді силу державного закону. З 1936 по 1940 р., розробкою та затвердженням стандартів займалися також народні комісаріати, а з липня 1940 р. - Всесоюзний комітет з стандартизації при РНК СРСР, який в 1948 був включений до складу Державного комітету Ради Міністрів СРСР з впровадження передової техніки в народнегосподарство (Гостехніка СРСР). С1951 по 1953 р. - центральним органом з стандартизації стало Управління по стандартизації при Раді Міністрів СРСР. З 1953 по 1954 р. - Управління по стандартизації при Держплані СРСР. З 1954 стандартизацією керує Комітет стандартів, мір і вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР, перетворений в 1970году в Держкомітет стандартів Ради Міністрів СРСР(Держстандарт СРСР). У 1963 р. - введена Міжнародна система одиниць (СІ). В1968 р. - розроблено та затверджено комплекс державних стандартів "Державна система стандартизації" (ГСС) і були введені чотири категорії стандартів: державний стандарт Союзу РСР (ГОСТ), республіканський стандарт (РСТ), галузевий стандарт (ОСТ), стандарт підприємства (СТП) . У систему органів і служб Держстандарту СРСР входять республіканські управління, центри по стандартизації та метрології, а також науково-дослідні інститути, лабораторії держнагляду за дотриманням стандартів. У галузях промисловості, у галузі стандартизації працює більше 600 головних базових організацій, у тому числі галузеві науково-дослідні інститути (в суднобудуванні, авіаційної, електротехнічної, електронної та радіотехнічної промисловості). Основні завдання стандартизації в СРСР: встановлення вимог до технічного рівня і якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, а також норм, вимог і методів у галузі проектування та виробництва продукції, що дозволяють забезпечити оптимальну якість і ліквідувати нераціональне різноманіття видів, марок і типорозмірів; розвиток уніфікації і агрегатування промислової продукції, як найважливішої умови спеціалізації виробництва, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів; підвищення рівня взаємозамінності, ефективності експлуатації і ремонту виробів; забезпечення єдності та достовірності вимірювань в країні; створення і вдосконалення державних еталонів одиниць фізичних величин, а також методів і засобів вимірювань вищої точності; встановлення уніфікованих систем документації; систем класифікації та кодування техніко-економічної інформації; встановлення єдинихтермінів і позначень у найважливіших галузях науки, техніки, в галузях народного господарства; встановлення системи стандартів безпеки праці; встановлення систем стандартів в області охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів; створення сприятливих умов для зовнішньоторговельних, культурних і науково-технічних зв'язків. З 14 жовтня 1970 р. - відзначається Всесвітній день стандартів.1992 р. - запроваджено закон РФ "Про захист прав споживачів". В1993 р. - введені закони "Про стандартизацію", "Про забезпечення єдності вимірювань", "Про сертифікацію продукції і послуг". 1994 р. - створена концепція стандартизації та сертифікації послуг. У 1998 р. - розроблена Концепція національної системи стандартизації. У 2002 р. - прийнятий федеральний закон "Про технічне регулювання".Прийняття даного закону вважається початком реорганізації системи стандартизації в Росії.

Сертифікація на міжнародному рівні Значну роль у становленні та розвитку міжнародної, регіональної і національної сертифікації грають ряд міжнародних організацій. Розглянемо коротко діяльність деяких з них. Найбільшою міжнародною організацією, яка ставить своєю метою розробку правил і умов світової торгівлі, є Всесвітня торгувалися організація (ВТО) (до 1993 р. - Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ)). В даний час членами ГАТТ / СОТ є 123 держави, на частку яких припадає близько 90% світового товарообігу. У 1992 р. Російська Федерація має статус спостерігача в ГАТТ, який відкрив перед нашою країною ряд істотних можливостей, дозволивши, зокрема, залучати фахівців ГАТТ до експертизи російського зовнішньоекономічного законодавства, а також користуватися в повному обсязі наявної в ГАТТ інформацією про торгової статистикою, обмежувальних заходи, що вводяться іншими країнами, і т. д. Близько 20 держав, у тому числі Росія та інші країни СНД, знаходяться в стадії приєднання до Генеральної угоди. Цілями приєднання Росії до ГАТТ / СОТ як повноправного учасника є: усунення дискримінаційних обмежень щодо російського експорту та покращення доступу на світові ринки російських товарів і послуг; переклад торгово-економічних відносин Росії з третіми країнами на рівноправну, довгострокову економіко-правову основу і, як наслідок, підвищення конкурентоспроможності всіх галузей російської економіки; вдосконалення внутрішньої законодавчої бази та практики її застосування з метою подальшого розвитку економічних реформ. Основні вимоги ГАТТ / СОТ у галузі оцінки відповідності зводяться до наступного. Сторони повинні гарантувати, що системи оцінки відповідності розробляються і застосовуються так, щоб не створювати перешкод у міжнародній торгівлі.

2. Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО

У 1993 р. було розроблено перші шість керівних нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО (далі — Система) Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом "Система" Держспоживстандарту України, затверджено і введено в дію Наказом Держспоживстандарту України № 94 від 30.06.93 р.

На їх основі у 1996 р. було розроблено 11 державних стандартів системи УкрСЕПРО, які разом з іншими нормативними документами становлять сучасну базу вітчизняної системи сертифікації.

Система передбачає такі взаємопов´язані види діяльності:

сертифікацію продукції (процесів, послуг);

сертифікацію систем якості;

атестацію виробництва.

Загальне керівництво Системою, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Держспоживстандарт України — Національний орган з сертифікації, а його функції безпосередньо виконує Управління сертифікації.

Організаційну структуру Системи утворюють:

Національний орган з сертифікації;

науково-технічна комісія;

органи з сертифікації продукції;

органи з сертифікації систем якості;

випробувальні лабораторії;

аудитори з сертифікації;

науково-методичний та інформаційний центри;

територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;

Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та сертифікації.

Національний орган з сертифікації виконує такі основні функції:

розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

організовує, проводить та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;

взаємодіє з національними органами сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

організовує розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

приимає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод із сертифікації;

встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності і правила його застосування;

встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

формує і затверджує склад науково-технічної комісії;

веде Реєстр Системи;

організовує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу з сертифікації певного виду продукції;

затверджує перелік продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації;

розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

організовує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;

несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Орган з сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;

організовує та проводить сертифікацію систем якості;

організовує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції атестацію виробництв;

здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

видає сертифікат на системи якості.

Випробувальні лабораторії виконують такі основні функції:

проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

беруть участь за пропозицією органу з сертифікації у проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу з сертифікації — у проведенні інспекційного контролю;

беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Аудитори з сертифікації, атестовані в Системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації, виконують окремі види робіт, що пов´язані з сертифікацією продукції.

Науково-методичним та інформаційним центром у Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики, який виконує такі основні функції:

здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

готує і подає до Національного органу з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів у сфері сертифікації;

готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов´язковій сертифікації;

бере участь на договірній основі в підготовці організацій до сертифікації продукції та систем якості тощо.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації

виконують у Системі такі основні функції:

проводять за дорученням Національного органу з сертифікації інспекційний контроль за дотриманням правил Системи;

проводять за пропозицією органу з сертифікації продукції технічний нагляд за стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

надають на договірній основі методичну допомогу організаціям у підготовці до сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництва.

3Основи теорії вимірювань

Похибки вимірювань -практична корисність будь-якого вимірювання визначається вказанням його похибки, тобто кількісної характеристики відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної фізичної величини. Виникнення похибок вимірювань обумовлено впливом різноманітних за фізичною природою факторів, що супроводжують вимірювання. Традиційний аналітичний підхід до визначення похибок полягає в поділі

їх на складові, кожна з яких зумовлена певними факторами. Це дозволяє досліджувати джерела складових похибки, проводити необхідні експерименти, в тому числі допоміжні вимірювання, і, як наслідок, визначити властивості похибки та з необхідною точністю оцінити її складові. Знаючи властивості й оцінки складових, можна правильно урахувати їх при оцінці повної похибки, а також при необхідності ввести поправку в результат вимірювання й (або) організувати вимірювальний експеримент так, щоб звести окремі складові, а з ними й повну похибку до допустимого значення. Для підвищення об’єктивності оцінки похибок вимірювань і визначення шляхів їх зменшення, з метою покращання якості вимірювань, необхідно знати джерела (причини) виникнення різних складових повної похибки вимірювань і закономірності їх змінювання. Похибки вимірювань розрізняють за такими ознаками : 1) за джерелом виникнення; 2) за закономірністю або характером змінювання (в часі або за ансамблем); 3) за формою або способом відображення кількісних характеристик похибки вимірювань. Різновиди похибок вимірювань за джерелом виникнення Цілком природно виділити складові похибки та їх джерела відповідно до основних структурних елементів процесу вимірювання. Виходячи з цього, як джерела похибок вимірювань слід розглядати метод вимірювання і ЗВТ, а також оператора (суб’єкта). Згідно з цим виділяють методичну, інструментальну та суб’єктивну складові похибки вимірювань. Методична складова похибки вимірювання у загальному випадку зумовлена недосконалістю методу вимірювання, вона не залежить від властивостей ЗВТ. Конкретизуємо джерела методичних похибок для прямих і непрямих (опосередкованих, сукупних і сумісних) вимірювань.

До найбільш поширених методичних похибок прямих вимірювань належать: 1. Похибка, обумовлена неадекватністю фізичної моделі об’єкта вимірювання реальному об’єкту та задачі вимірювання. Експериментатор мусить чітко відрізняти фактично вимірювану величину за прийнятою фізичною моделлю ОВ від тієї фізичної величини, що реально відтворює досліджувану властивість ОВ і підлягає вимірюванню. Наприклад, при вимірюванні на виході будь-якого

ОВ змінної напруги її форма прийнята синусоїдною, у той час як реальний сигнал не є синусоїдним і містить вищі гармоніки. Тому якщо відповідно до прийнятої фізичної моделі ОВ для вимірювання амплітуди або змінної напруги на виході ОВ використати вольтметр, призначений для вимірювання синусоїдної напруги, то в результат вимірювання буде внесена методична похибка, обумовлена дією вищих гармонік, присутніх у реальному сигналі

4.Позначити розмірності довжини, маси, часу. Навести приклади використання розмірностей та дати визначення розміру як кількісної характеристики вимірювальної величини.

довжина: символ l або L, розмірність [L], назва «метр», позначення м або m;

маса: символ m, розмірність [М], назва «кілограм», позначення кг або kg;

час: символ t або T, розмірність [T], назва «секунда», позначення с або s;

білет №4

1. Централізоване відтворення одиниць. Еталони

Централізоване відтворення одиниць здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів, званих еталонами. Еталон, що забезпечує відтворення одиниці з найвищою в країні (в порівнянні з іншими еталонами тієї ж одиниці) точністю, називається первинним еталоном. Первинні еталони – це унікальні засоби вимірювань, що часто є складними вимірювальними комплексами, створеними з урахуванням новітніх досягнень науки і техніки на даний період. Еталон, що забезпечує відтворення одиниці в особливих умовах і службовець для цих умов, називається спеціальним еталоном. Офіційно затверджені як початковий для країни первинний або спеціальний еталони називаються державними.

Еталон, одержуючий розмір одиниці шляхом звірення з первинним еталоном даної одиниці, називається вторинним еталоном.

Еталон повинен відповідати трьом основним вимогам:

·  незмінність (здатність утримувати незмінним розмір відтворної ним одиниці протягом тривалого інтервалу часу);

·  відтворюваність (відтворення одиниці з найменшою погрішністю для даного рівня розвитку вимірювальної техніки);

·  слічаємість (здатність не зазнавати змін і не вносити яких-небудь спотворень при проведенні звірень).

Державні еталони є національним надбанням і тому повинні зберігатися в метрологічних інститутах країни в спеціальних еталонних приміщеннях, де підтримується строгий режим по вологості, температурі, вібраціям і іншим параметрам. Для забезпечення єдності вимірювань фізичних величин в міжнародному масштабі велике значення мають міжнародні звірення національних державних еталонів. Ці звірення допомагають виявити систематичні погрішності відтворення одиниці національними еталонами, встановити, наскільки національні еталони відповідають міжнародному рівню, і намітити шляхи вдосконалення національних (державних) еталонів.

Передача розміру одиниці є приведенням розміру одиниці фізичної величини, що зберігається СІ, що повіряється, до розміру одиниці, що відтворної або зберігається еталоном. Передача розміру здійснюється при звіренні цих одиниць. При передачі інформації про розмір одиниць широкого парку СІ доводиться удаватися до багатоступінчастої процедури.

За розміром одиниці, відтворним державним еталоном, встановлюються значення фізичних величин, відтворні вторинними еталонами.

Як методи передачі інформації про розмір одиниць використовують методи безпосереднього звірення (тобто звірення міри з мірою або свідчень двох приладів), а також звірення за допомогою компаратора.

Безпосереднє звірення застосовують, як правило, для менш точних мерів. Безпосередньо звіряти можна тільки штрихові міри довжини (лінійка, метри брусків, рулетки), заходи місткості (вимірювальні циліндри, бюретки, піпетки, мірні колби і тому подібне). Для точнішої перевірки використовують прилади-порівняння компаріруючі пристрої. Найчастіше застосовують наступні компаратори: зразкові ваги різних розрядів (при перевірці гир), мости постійного і змінного струму (при звіренні мерів опору і ЕДС нормальних елементів).

На кожному ступені передачі інформації про розмір одиниці точність втрачається в 3 – 5 разів (іноді в 1,25 – 10 разів). Значить, при багатоступінчастій передачі еталонна точність не доходить до споживача. Тому для високоточних СІ число ступенів може бути скорочене аж до передачі ним інформації безпосередньо від робочих еталонів 1-го розряду.

Перевірочні схеми СІ є документом, який встановлює супідрядність СІ, що беруть участь в передачі розміру одиниці від еталону до робочих СІ з вказівкою методів і погрішності при передачі. Розрізняють державні і локальні перевірочні схеми. Державні схеми регламентують передачу інформації про розмір одиниці всьому парку СІ в країні. На чолі цієї схеми знаходиться державний еталон.

Процес передачі розміру одиниць відбувається при перевірці і калібруванні СІ. Перевірка і калібрування є набором операцій, що виконуються з метою визначення і підтвердження відповідності СІ встановленим технічним вимогам.

2. Сертифікація послуг у готельно-ресторанному господарстві

Основні принципи систем сертифікації послуг: обов’язковість і добровільність; наявність третьої сторони; акредитація органів із сертифікації; видача сертифіката відповідності.Сертифікація послуг передбачає шість етапів: подання заявки на сертифікацію;розгляд і ухвалення, рішення за заявку;оцінка відповідності послуг встановленим вимогам;ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката;видача сертифіката і ліцензії на застосування знака відповідності;інспекціонний контроль сертифікованих робіт і послуг.Документальне оформлення відповідності послуг встановленим вимогам: протокол випробувань(перевірка випробування результатів роботи послуг) і акт(оцінка та надання послуг).Схеми сертифіка-ї послуг: для робіт і послуг ,якість і безпека яких обумовлені майстерністю виконавця; оцінюють процес виконання робіт надання послуг; при сертифікації виробничих послуг; оцінюють організацію виконавця робіт і послуг на відповідність встановленим умовам державних стандартів; засновані на використанні декларації про відповідність; застосовують при сертифікації робіт і послуг невеликих підприємств що зарекомендували себе в нашій країні та за її межами як виконавці робіт і послуг високого рівня якості; застосовують при наявності у виконавця системи якості.

3. Стандартизація в Україні та міжнародне співробітництво

Національна стандартизація будь-якої країни відображає у своїх НД особливості та рівень промислового розвитку. Тому національні НД різних країн на однотипову продукцію часто містять різні вимоги, що є серйозною перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі. Для успішного проведення торговельного обміну необхідно погоджувати характеристики тієї чи іншої продукції з країною, яка купує цю продукцію. Розвиток міжнародної торгівлі вимагає єдиного підходу до оцінки якості продукції, її характеристик, вимог до маркування, пакування, збереження та транспортування. У міжнародній стандартизації зацікавлені як індустріально розвинені країни, так і країни, що розвиваються, які створюють власну національну економіку. Ця зацікавленість пов'язана з поширенням міжнародних науково-технічних і торговельно-економічних зв'язків.

Завдяки міжнародному співробітництву в галузі стандартизації, початок якого можна віднести на кінець XIX — початок XX ст., фахівці усіх країн говорять нині на єдиній "технічній мові", яка обслуговує телефонний зв'язок між різними країнами, міжнародні польоти літаків, діяльність міжнародних банків та інше.

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішучих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та обмежень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів (МС). Використання МС, досвіду міжнародної стандартизації дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промислових країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. МС, які розробляються різними міжнародними організаціями, усувають технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ), що пов'язано з розбіжністю у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку є важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним із діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією споживачів, а також має першорядне значення для підвищення зовнішньоторговельного обігу країни.

Наша країна приділяє велику увагу міжнародному науково-технічному співробітництву в галузі стандартизації і бере безпосередню участь у роботі міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Основними завданнями міжнародного науково-технічного співробітництва в галузі стандартизації є:

— зближення та гармонізація національної стандартизації України з міжнародними та регіональними системами, прогресивними національними системами стандартизації інших країн;

— удосконалення та розвиток фонду НД України з питань стандартизації на засадах застосування міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а також систематизація, узагальнення та максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

— проведення цілеспрямованої науково-технічної та економічної політики шляхом розроблення міжнародних і регіональних стандартів на базі НД України на нові конкурентоспроможні види продукції та послуг;

— поліпшення нормативного забезпечення торговельного, економічного і науково-технічного співробітництва з іншими країнами та участь в міжнародному розподілі праці;

— забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення міжнародних, регіональних і міждержавних стандартів;

— забезпечення єдності вимірювань;

— забезпечення взаємного визнання результатів оцінки відповідності вимогам технічних регламентів.

Держспоживстандарт України бере активну участь у роботі Робочої групи з питань стандартизації ЄЕК ООН, представляє Україну в комітетах ISO — Комітети з інформаційних систем і послуг (INFCO), Комітети з оцінки відповідності (CASCO), є членом міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

4. Яку шкалу вимірювань використовують в комплексній діагностиці знань студентів при переведенні балів в оцінку. Зафіксувати інтервали при переведенні:

Незадовільно0-59 балів

Задовільно – 60-74 балів

Добре – 75-89балів

Відмінно -90-100балів

Білет №5

1. Техніко-економічна ефективність стандартизації

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики - національний орган України з сертифікації.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (ст.14) на Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики покладено створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації.Держстандарт України: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в

Україні; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, з зазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація; здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та засертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громад кість з результатами сертифікації. Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої практики та призначені ним органи з сертифікації законодавчо вповноважені виконувати роботи з обов'язкової сертифікації.

Україна приєдналась до міжнародних систем сертифікації:* Системи міжнародної електротехнічної комісії (МЕК) з випробувань

електрообладнання на відповідність стандартам безпеки;* Системи сертифікації компонентів електронної техніки МЕК.

В Україні діє державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО, роботи в якій визначають 149 органи з сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальні лабораторії (центри). Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої

практики подає послуги з сертифікації в Системі УкрСЕПРО: проводить акредитацію органів їз сертифікації та випробувальних

лабораторій (центрів), веде їх реєстр; готує і атестує аудиторів, веде їх реєстр; виконує реєстрацію сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання),веде їх реєстр; веде реєстр сертифікатів підприємств, отримавших сертифікат на систему якості; веде реєстр атестатів виробництва, виданих підприємствам; забезпечує створення організаційно - методичної бази сертифікації та випробувань;

організує розробку правил сертифікації однорідної продукції (робіт,послуг). Підтвердження відповідності згідно з Законом України “Про підтвердження відповідності” – це діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам. Підтвердження відповідності застосовується на доринковій стадії введення продукції в обіг і здійснюється виробником як самостійно, так і з залученням третьої сторони – органа з сертифікації.

Законом передбачено обов’язкове та добровільне проведення робіт з підтвердження відповідності. Підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов’язковим для виробників і постачальників. В законодавчо регульованій сфері підтвердження відповідності виконується на відповідність вимогам технічних регламентів з підтвердження відповідності за вказаними в ньому процедурами.

2.Загальні правила, схеми та порядок проведення сертифікації.

Сертифікація – дії 3-ї сторони, яка доводить, що забезпечується необхідна певність у тому, що належно ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.

При обранні схеми сертифікації керуються такими правилами:

- сертифікат на одиничний вибір видається на підставі пози­тивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії;

- сертифікат на партію продукції видається на підставі позитивних результатів випробувань зразків продукції, що відібрані від партії в порядку та кількості, які визначені органом із сертифікації та проведені у випробувальній лабораторії;

- розмір партії наводиться заявником у заявці на сертифікацію;

- коли заявка подається на партію продукції, що пла­нується до виготовлення, орган з сертифікації разом з заявником вирі­шують питання про економічну доцільність атестації виробництва цієї продукції;

- ліцензія на право застосування сертифікату відповідності щодо продукції, яка виготовляється виробником серійно протягом встановленого ліцензією строку, надається органом із сертифікації на підставі позитивних результатів первісних випробувань в акреди­тованій лабораторії зразків продукції, що відбираються з виробництва або з торгівлі у кількості, в строки і в порядку, які встановлені органом із сертифікації; атестації виробництва та подальшого технічного нагля­ду за виробництвом сертифікованої продукції, який здійснюється орга­ном із сертифікації або за його дорученням - іншими організаціями; сертифікації системи забезпечення якості сертифікованої продукції та подальшого технічного нагляду за відповідністю системи якості встановленим вимогам;

- ліцензія на право застосування сертифікату відповідності щодо продукції, що виробляється заявником серійно протягом вста­новленого ліцензією строку, надається органом із сертифікації про­дукції на підставі сертифікації системи забезпечення якості під час виготовлення цієї продукції тільки в тому випадку, якщо за техно­логічним процесом виробництва кожна одиниця продукції підлягає контролю на відповідність вимогам нормативного документу, на відповідність до якого вона сертифікується

Правила сертифікації харчових продуктів є обов’язковими для:

1. всіх підприємств незалежно від форм власності.

2. Органів з сертифікації харчових продуктів.

3. Іноземних підприємств, які виробляють або постачають продукцію в Україну

Порядок – вимоги до проведення обов’язкової сертифікації харчових продуктів у Державній системі сертифікації продукції Укр.СЕПРО встановлюється правилами обов’язкової сертифікації харчових продуктів затверджених наказом Держспоживстандартом України.

Порядок проведення робіт із сертифікації продукції:

1. Подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;

2. Прийняття рішення за заявкою (з зазначенням схеми модуля) сертифікації;

3. Атестація виробництва продукції, що сертифікується або серти­фікація системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

4. Відбирання, ідентифікація зразків продукції та їх випробування;

5. Аналіз одержаних результатів та прийняття можливість видання сертифікату відповідності та ліцензій;

6. Видання сертифікату відповідності, надання ліцензій занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

7. Визнання сертифікату відповідності, що виданий закордонним або міжнародним органом;

8. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її вир-ва;

9. Інформування про результати робіт із сертифікації

3.Метрологічні характеристики

Метрологічні характеристики — це характеристики властивостей засобу вимірювань, які нормуються для визначення результату вимірювання і його похибок^[1]. Для кожного типу засобу вимірювань встановлюють свої метрологічні характеристики.

Характеристики, що встановлюються нормативно-технічними документами, називаються нормованими метрологічними характеристиками, а ті, що визначаються експериментально — дійсними метрологічними характеристиками. Номенклатура метрологічних характеристик, правила вибору комплексів нормованих метрологічних характеристик для засобів вимірювань і способи їх нормування визначаються стандартом ГОСТ 8.009-84

 Метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки

Поряд з наведеними раніше характерними властивостями засобів вимірювальної техніки особливе значення мають їх нормовані метрологічні характеристики, які враховують види та типи засобів вимірювань, умови їх роботи, порядок визначення похибок та методи повірки.

Перелік нормованих метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки регламентується нормативно-технічною документацією на відповідні типи засобів вимірювальної техніки.

Метрологічні характеристики — характеристики засобів вимірювальної техніки, які нормуються для визначення результату вимірювання, їхніх основних та додаткових похибок за визначених умов проведення вимірювань (повірок).

У технічній документації на засоби вимірювань визначаються умови контролю метрологічних характеристик; об'єм вибірки, кількість точок вимірювань та їх розміщення у діапазоні вимірювань, допустимі похибки вимірювань, умови проведення експериментів. Метрологічні характеристики контролюються щодо відповідності регламентованих значень як експериментальними, так і розрахунковими методами.

До нормованих метрологічних характеристик відносять такі.

1. Розмах шкали засобу вимірювальної техніки вибирається зі стандартного ряду шкал для відповідних вимірюваних величин. Шкала засобу вимірювань може виражатися як в одиницях вимірюваної величини (відсотках), так і у нормованих одиницях (сигналах), які відповідають розмаху шкали і використовуються при імітаційних методах повірки (наприклад, розмах шкали потенціометра в одиницях температури 0—600 °С гр. ХК, а нормоване значення шкали 0—49,11 мВ).

2. Межі допустимої похибки засобу вимірювальної техніки нормуються приведеною похибкою, яка відповідає його класу точності.

3. Основні похибки засобу вимірювальної техніки відповідно до нормативно-технічної документації для відповідного засобу наводяться у вигляді сумарної похибки:

∆ — межа допустимої абсолютної похибки при довірчій імовірності не менше 0,95;

∆в — межа допустимої випадкової складової похибки при довірчій імовірності не менше 0,95;

σ(∆в) — межа допустимого середнього квадратичного відхилення випадкової складової похибки;

∆с — межа допустимої систематичної складової похибки при р — 0,95;

М(∆С) — математичне сподівання систематичної складової похибки.

В інтервал, обмежений допустимими основними похибками ∆, ∆в, та ∆с, мають вкладатися не менше 90 % усіх можливих значень основних похибок.

4. Додаткові похибки визначаються для кожної з величин, що впливають на вимірювання, відповідно до нормативно-технічної документації, а також регламентуються межі цих похибок. Додаткові похибки регламентуються зазвичай для нових або закордонних засобів вимірювань, які використовуються у промисловості.

5. Час проведення вимірювання фізичної величини чи технологічного параметра.

6. Термін експлуатації засобів вимірювальної техніки.

4. Структура та зміст нормативного документу ГСТУ- ?(може ДСТУ)

Білет №6

1. Види вимірювань. Вимірювання фізичних і нефізичних величин.

Вимірювання як експериментальні процедури визначають певні значення певних величин різноманітні, що пояснюється безліччю відомих величин, різниххарактерів зміни їх у часі, різними вимогами.  За способом отримання інформації:  прямі вимірювання, при яких шукані значення фізичної величини визначають шляхом порівняння з мірою цієї величини (лінійка, вольтметр)  - Непрямі. При яких шукані значення фізичної величини визначає на підставі результатів інших фізичних величин пов'язаних із шуканою величиною деяких заздалегідь відомих функціональних залежностей (вимірювання потужності струму)  - Сукупні вимірювання, при яких проводять одночасно вимірювання кількох однорідних величин з певною шуканої величини шляхом рішення системи рівняння.  - Спільні вимірювання при яких проводяться вимірювання двох або декількох неоднорідних фізичних величин з метою знаходження залежності між ними.  Як при сукупних так і при спільних вимірів шукані значення знаходять шляхом розв'язання рівнянь. Тому ці методи близькі один до одного і розрізняються тільки тому, що при сукупних однорідних величини, у сумісні неоднорідні. Якщо провести поділу операцій проведених при сукупних вимірах, то вони призводять до прямих, однорідні до непрямих.  За характером вимірювання величин в процесі вимірювання:  - Статистичні вимірювання, які проводяться при практичному сталості вимірюваної величини (статистичний режим).  - Динамічне вимірювання. Величини змінюються в часі (динамічний режим).  До статистичним відносяться параметри які в процесі спостереження не змінюються в часі або розглядаються незмінними (розміри оброблюваної деталі, ел-е напряж)  Динамічний режим виникає при вимірі не змінюються величин безпосередньо після включення засоби вимірювання в слідстві її інерційності. Крім того, в сучасних технологічний та ін процесах величини можуть зазнавати ті чи інші зміни. До них відносяться вимірювання параметрів періодичних і апериодическихсигналів зміни яких можна описати лише імовірнісними закономірностями. Характерними для «чистих» динамічних вимірах є те, що результат вимірювань змінюється в часі фізичної величини представляється сукупністю її значень із зазначенням моменту часу яким відповідає ці вимірювання.  В інших випадках результат динамічного вимірювання може бути представлений деяким усередненим числовим значенням  Статистичні вимірювання пов'язані з визначенням характеристик випадкових процесів, шумових сигналів і т.д.  За кількістю вимірювальної інформації:  1. Одноразові. При яких число вимірювань дорівнює числу вимірюваних величин. Якщо вимірюється одна величина, то вимірюють один раз. При цьому матина увазі, що керуватися одним досвідом при вимірі тієї чи іншої величини не завжди виправдано. У багатьох випадках рекомендується виконати не менше двох-трьох вимірів які дозволяють уникнути грубих помилок - промахів. При цьому результат вимірювань, тобто значення фізичної величини отримані при вимірі, тобто середнє з цих двох-трьох розрахунків.  2. Багаторазові. При яких число вимірів більше числа вимірюваних величин в n / m раз, де n - число вимірювань кожної величини, m - число вимірюваних величин. Зазвичай для багаторазових вимірювань n> = 3. Багаторазові зміни проводять з метою зменшення впливів випадкових складових похибок вимірювання.  По відношенню до основних одиниць виміру:  1) абсолютні. При яких результат вимірювання грунтується на прямих вимірюваннях однієї або декількох основних величин, і (чи) використання фізичних констант.  2) Відносні. При яких проводяться вимірювання відношення вимірюваної величини до деякої однорідної величиною грає роль одиниці або вимірювання величини по відношенню до однорідної величиною прийнятої за вихідну.  Основні характеристики вимірювань.  До основних характеристик вимірювань відносяться:  1. Вживані при тих чи вимірах принципи вимірювання.  2. Методи вимірювання.  3. Точність вимірювання.  2. Методи вимірювання. Метод вимірювання - сукупність використовуваних способів порівнянь вимірюваної величини з її одиницею відповідно до обраної (реалізованої) принципів вимірювань. Всі вимірювання поділяються на методи безпосередньої оцінки і методи порівняння. Використання методу безпосередньої оцінки дозволяє визначити значення величини безпосередньо по звітному пристрою що показує засоби вимірювання. Міра відбиває одиницю виміру в вимірі не бере участь. Її роль у показі вимірювання грає шкала проградуйовані при його виробництві за допомогою досить точних засобів вимірювань. Метод порівняння з мірою передбачає порівняння вимірюваної величини з рівною мірою. Методи порівняння зазвичай реалізуються різними шляхами. До основних з них можна віднести: диференціальний метод, нульовий метод, метод вимірювання заміщенням метод збігів.  Диференціальний - метод, при якому вимірювана величина порівнюється з однорідною величиною має відоме значення, що відтворюється мірою. Точність цього методу може бути високою і визначається точністю величини відтворюваної заходи.  Нульовий - метод є окремим випадком диференціального методу, полягає в тому, що результати впливу вимірювання вимірюваної величини взаємно врівноважується до нульового показника. Метод вимірювання заміщенням полягає в тому, що вимірювана величина заміщується заходом з відомим значенням величини. Метод збігів полягає в тому, що різниця між вимірюваною величиною і відомою величиною вимірюють використовуючи збіги відміток їх шкал.  Поняття про точність  Точність вимірювання визначається близькістю до нуля похибки вимірювань, тобто близькість результатів вимірювань до істинного значення вимірюваної величини. Але якщо похибка вимірів можна кількісно виразити в одиницях вимірюваної величини або відносно погрішності і до результатів вимірювання, то точність вимірювань кількісно результат вимірювання визначити не можна. Тому не говорять про високу, середньої, низької точності вимірювання в якісному відношенні. 

2.Моделі (схеми) сертифікації продукції та послуг готельно-ресторанного господарства.

Схеми сертифікації: продукція серійного виробництва, одиниці продукції, парної продукція, атестація виробництва, системи якості. Схеми, які використовуються під час обов'язкової сертифікації визначає орган з сертифікації . При цьому враховуються особливості: виробництва, випробувань, поставки, використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Схему добровільної сертифікації визначає заявник за погодженням з органом з сертифікації. Введення нових схем сертифікації та гормонізація існуючих схем з модульним підходом дадуть змогу значною мірою зблизити систему оцінки відповідності із системами у країнах Європейського співтовариства. Усі схеми сертифікації послуг харчування передбачають перевірку наявності висновків органів санепіднагляду, ветеринарних свідоцтв для продуктів тваринництва, карантинного дозволу на сировину і продукцію рослинного походження, пожежного нагляду стосовно відповідності підприємств харчування санітарно гігієнічним вимогам та вимогам протипожежної безпеки, а також наявності сертифікатів відповідності на використані харчові продукти та продовольчу сировину, що використовуються для виготовлення кулінарної продукції.

3Організаційна структура робіт зі стандартизації

Держстандарт України організує і координує роботи зі стандартизації тафункціонування державної системи стандартизації, встановлює в державних стандартах цієї системи загальні організаційно-технічні правила проведення робіт зі стандартизації, здійснює міжгалузеву координацію цих робіт, включаючи планування, розроблення, видання, розповсюдження та

застосування державних стандартів, визначає порядок державної реєстрації

нормативних документів і бере участь в проведенні заходів з міжнародної, регіональної стандартизації, відповідно до міжнародних договорів України, організує навчання та професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.Роботи зі стандартизації в галузі будівництва організує Мінбудархітектури України.Міністерства (відомства), державні комітети, органи державної виконавчої

влади беруть участь у роботах із стандартизації та організують цю діяльність в межах своєї компетенції через свої служби стандартизації, головні або базові організації із стандартизації.

Організацію та забезпечення розроблення, експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних стандартів і інших нормативних документів із стандартизації, а також проведення робіт з міжнародної(регіональної) стандартизації проводять технічні комітети.Державні стандарти України за дорученням Держстандарту України можуть

розробляти також підприємства, установи і організації, які мають у відповідній галузі стандартизації необхідний науково-технічний

потенціал.Стандарти науково-технічних і інженерних товариств і спілок розробляють самі товариства і спілки.

Служби стандартизації підприємства (організації) розробляють стандарти підприємства.Роботи з стандартизації здійснюють відповідно до річного плану, який формують на основі довгострокових програм і проектів планів роботи із

стандартизації. Відповідальність за відповідність нормативних документів із стандартизації вимогам актів чинного законодавства, а також їх науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які

провели їх експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та

громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці документи.Порядок розроблення, узгодження, затвердження, розповсюдження, перевірки, перегляду, зміни та скасування стандартів регламентовано: для

державних стандартів — ДСТУ 1.2, технічних умов — ДСТУ 1.3, стандартів

підприємств — ДСТУ 1.4. Порядок для галузевих стандартів встановлює

орган, до сфери управління якого входять підприємства, установи,

організації, на які поширюється дія стандарту, а для стандартів

науково-технічних і інженерних товариств — встановлюють їхні статутні

органи.

4. У роботі над магістерським та дипломним проектом студенти користуються вітчизняними системами стандартів. Студенти спеціалізації «Технологія продуктів харчування, ресторанна справа та сервіс» обов’язково використовують наступні системи стандартів: №3, 8, №12, №15. Проаналізувати вищеперераховані вітчизняні системи стандартів.

№3 - Єдина система технологічної документації. Дозволяє використовувати прогресивні способи машинної обробки та полегшує передання документації на інші підприємства.(ЄСКД)

№ 8 – державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ)

№ 12 – система стандартів безпеки праці (ССБП)

№14 – Єдина система технологічної підготовки виробництва (ЄСТПВ)

№15 – Система розроблення та постачання продукції на виробництво (СРПВ

Білет №7

1.Принципи та методи стандартизації

Найважливіші цілі стандартизації:

поліпшувати якість продукції, що випускається;

підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизня­ного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок;

встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів;

розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності;

•          захищати навколишнє середовище в екологічному плані і забезпечувати безпеку людей.

Головним завданням стандартизації є створення компле­ксу нормативних документів, які визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва і застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.

Основний принцип стандартизації — це програмно-цільове планування. Іншими важливими принципами стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність.

Директивність чи обов'язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов'яз­кові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом. Системність допус­кає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукції (СГОТП).

Основні методи стандартизації:

математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів);

уніфікація (приведення продукції до однаковості за фор­мою, нормами і типорозмірами);

агрегатування (конструювання готових виробів з уніфі­кованих і стандартних деталей і вузлів);

комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов'язаних вимог до готової продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва і споживання);

випереджальна стандартизація (встановлення підвище­них вимог до об'єкта стандартизації, обґрунтоване про­гнозом науково-технічного розвитку).

2Сертифікація системи якості та послуг

Система якості – сукупність організаційної структури, методик процесів і ресурсів, необхідних для здійснення управління якістю.

Сертифікацію системи якості проводять органи з сертифікації якості, що акредитовані в Системі на право проведення цієї роботи, а в разі їх відсуиності – організації, яким доручено виконання функцій органу з сертифікації за рішенням Держстандарту України.

Сертифікація систем якості проводиться за ініціативою виробника продукції або за рішенням органу з сертифікації продукції, коли це передбачено схемою сертифікації, або за вимогою інших незалежних відомств, яким надані державою повноваження на оцінку систем управлінь якості продукції, що постачається.

Мета сертифікації систем якості:

• Забезпечення упевненості в тому ,що виробник здатний постійно випускати продукцію, яка відповідає вимогам НД

• Засвідчення відповідності системами якості вимогам ДСТУ ISO 9001,ДСТУ ISO 9002 ,ДСТУ ISO 9003

• Своєчасне виявлення продукції незадовільної якості

• Вживання виробником заходів щодо запобігання вироблення продукції незадовільної якості

Об’єктами оцінок під час сертифікації систем якості є: діяльність з управління і забезпечення якості відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001-2001 та іншої додаткової документації; стан виробництва з точки зору можливості забезпечення стабільної якості продукції,яка підлягає сертифікаці; якість продукції.

Порядок сертифікації систем якості:

1. Виробник подає до акредитованого в Системі Органу з сертиф. заяву

2. Орган з сертифікації розглядає заявку і надсилає підприємству-заявнику опитувальну анкету для проведення попередньої оцінки системи якості і стану виробництва та перелік вихідних матеріалів,які має подати підприємство до органу з сертифікації

3. виробник заповнює опитувальну анкету, готує всі необхідні вихідні матеріали і подає їх до органу з сертифікації.

Сертифікація систем якості складається з таких етапів:

• Попереднє (заочна ) оцінка системи якості

• Осаточна перевірка та оцінка систем якості

• Оформлення результатів перевкі

• Технічний нагляд за сертифікованого системою якості протягом дії сертифіката

У разі позитивного висновку комісії орган з сертифікації оформлює сертифікат установленого зразка, реєструє його в Реєстрі Системи, видає виробнику та в копії надсилає органу з сертифікації продукції. Термін дії сертифіката визначає орган з сертифікації, але він не може перевищувати 3 роки.

Основні принципи систем сертифікації послуг - обов’язковість і добровільність, наявність третьої сторони, акредитація органів із сертифікації, видача сертифіката відповідності.

Сертифікація послуг передбачає шість етапів:

• подання заявки на сертифікацію

• розгляд і ухвалення, рішення за заявку

• оцінка відповідності послуг встановленим вимогам

• ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката

• видача сертифіката і ліцензії на застосування знака відповідності

• інспекціонний контроль сертифікованих робіт і послуг

Документальне оформлення відповідності послуг встановленим вимогам:

1. Протокол випробувань - перевірка випробування результатів роботи послуг

2. Акт - оцінка та надання послуг

Схеми сертифікації послуг:

1. Для робіт і послуг, якість і безпека яких обумовлені майстерністю виконавця

2. Оцінюють процес виконання робіт надання

3. При сертифікації виробничих послуг

4. Оцінюють організацію виконавця робіт і послуг на відповідність встановленим умовам державних

5. Засновані на використанні декларації про відповідність

6. Застосовують при сертифікації робіт і послуг невеликих підприємств що зарекомендували себе в нашій країні та за її межами як виконавці робіт і послуг високого рівня якості

7. Застосовують при наявності у виконавця системи якості

3. Класифікація вимірювань.

Вимірювання класифікуються так.

Залежно від часу вимірювані величини поділяються на статичні й динамічні.

Статичні вимірювання застосовуються якщо вимірювана величина залишається постійною в часі. Динамічні — якщо у процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.

За способом отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, непрямі, опосередковані, сукупні та сумісні.

Прямі — вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо, без перетворення її роду та використання відомих залежностей.

Непрямі — вимірювання, у яких значення однієї чи декількох вимірюваних величин знаходять після перетворення роду величини чи обчислення за відомими залежностями їх від декількох величин, що вимірюються прямо.

Опосередковані — непрямі вимірювання однієї величини з перетворенням її роду чи обчисленнями за результатами вимірювань інших величин, з якими вимірювана величина пов´язана явною функціональною залежністю.

Сукупні — непрямі вимірювання, в яких значення декількох одночасно вимірюваних величин отримують розв´язанням рівнянь, що пов´язують різні сполучення цих величин, які вимірюються прямо чи опосередковано.

Сумісні — непрямі вимірювання, в яких значення декількох одночасно вимірюваних різнорідних величин отримують розв´язанням рівнянь, що пов´язують їх з іншими величинами, котрі вимірюються прямо чи опосередковано.

За умовами, що визначають точність результатів, вимірювання поділяються на такі три класи.

Вимірювання максимально можливої точності, яка може бути досягнута при наявному рівні техніки. До них належать насамперед еталонні вимірювання, пов´язані з максимально можливою точністю відтворення встановлених одиниць фізичних величин, і, крім того, вимірювання фізичних констант, перш за все універсальних.

Контрольно-повірочні вимірювання, похибки яких не повинні перевищувати певного заданого значення. До них належать вимірювання, виконувані територіальними центрами державного нагляду за впровадженням і дотриманням стандартів та стану вимірювальної техніки.

Технічні вимірювання, в яких похибка результату визначається характеристиками засобів вимірювання. Це всі вимірювання, що виконуються у процесі виготовлення виробів.

За способом вираження результатів вимірювання їх поділяють на абсолютні й відносні.

Абсолютні — це вимірювання, що базуються на прямих вимірюваннях однієї чи кількох основних величин, або вимірювання з використанням значень фізичних констант.

Відносні — вимірювання відношення певної величини до однойменної величини, що відіграє роль одиниці, або вимірювання величини стосовно однойменної величини, що прийнята за вихідну.

Усі методи вимірювань можуть виконуватися контактним способом, за якого вимірювальні поверхні приладу взаємодіють з виробом, що перевіряється, або безконтактним способом, коли взаємодії немає.

Основними характеристиками вимірювань є: принцип вимірювань, метод вимірювань, похибка, точність, правильність і достовірність вимірювань.

Принцип вимірювань — фізичне явище або сукупність фізичних явищ, що покладені в основу вимірювань. Наприклад, вимірювання температури з використанням термоелектричного ефекту.

Метод вимірювань — сукупність прийомів використання принципів і засобів вимірювання.

Правильність вимірювань — це якість вимірювання, що відображає близькість до нуля систематичних похибок результатів, тобто таких похибок, які залишаються постійними або закономірно змінюються під час повторних вимірювань однієї і тієї ж величини.

Достовірність вимірювань — це довіра до результатів вимірювання. Вимірювання можуть бути достовірними і недостовірними залежно від того, відомими чи невідомими є ймовірні характеристики їхніх відхилень від дійсних значень відповідних величин. Результати вимірювань, ймовірність яких не відома, не мають ніякої цінності і в деяких випадках можуть слугувати джерелом неправильної інформації.

Наявність похибок обмежує достовірність вимірювань, тобто створює обмеження достовірних значущих цифр числового значення вимірюваної величини та визначає точність вимірювань.

4. Ви працюєте заступником директора готельно-ресторанного комплексу. Вам доручено підготувати пакет документів щодо проведення сертифікації послуг харчування. Обґрунтуйте вибір схеми (моделі) сертифікації.

надати: заявка на проведення сертифікації послуг харчування в Системі сертифікації УкрСЕПРО; опитувальна анкета для проведення сертифікації послуг харчування;свідоцтво про віднесення підприємства громадського харчування відповідного типу та підтвердження класу;дозвіл на виробництво органів санітарно – епідеміологічного нагляду;дозволи пожежного нагляду, охорони праці, технічного нагляду;свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника податку;довідка про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;торговий патент на право здійснення діяльності у сфері роздрібної торгівлі, діяльності обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу;свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;асортиментний мінімум (погоджений з органами санепіднагляду);технологічні картки на фірмені страви (погоджені з органами санепіднагляду та затверджені держадміністрацією);статут підприємства;перелік наявних на підприємстві чинних нормативних і технологічних документів, які відображають вимоги безпеки послуг харчування, а також методи контролю та перевірок результатів надання послуг харчування (затверджений керівником підприємства);узгоджений перелік послуг харчування, що надаються (затверджений керівником підприємства);опис діючої на підприємстві структури відповідальності за якість надання послуг харчування; коротка характеристика підприємства (включаючи структурну схему та опис сполучень між структурними підрозділами

Білет 8

1. Кваліметрія. Вимірювання якості

Кваліметрíя (рос. квалиметрия, англ. qualimetry, нім. Qualimetrie f) — наука про вимірювання якості об'єктів, вивчає та реалізує методи і засоби кількісної оцінки якості продукції.

Сьогодні за допомогою апарату кваліметрії почали оцінювати якість праці, якість працівника, якість освіти тощо. Можна вважати, що кваліметрія перетворюється в загальну науку про вимірювання, оцінку об'єктів різної природи - матеріального й нематеріального продукту, явища, процесу.

Кваліметрія передбачає структурування об'єкта вивчення (об'єкт у цілому - перший рівень спільності), поділ його на складові частини (другий рівень), які у свою чергу поділяються на частини (третій рівень) і т. д. При цьому виходить ієрархічна система, що зазвичай відбивається схемою чи таблицею. Далі виробляється оцінка експертами або іншим шляхом («вимірювання») кожної складової та встановлення її вагомості (важливості) й, нарешті, поєднання цих оцінок за певними правилами в загальну оцінку об'єкта.

Кваліметрія - це наука про вимірювання і кількісної оцінки якостівсіляких предметів і процесів, тобто об'єктів реального світу.  Кваліметрія є частиною качествоведенія - комплексної науки про якість,що складається з квалінтологіі, тобто загальної теорії якості, кваліметрії інавчань про управління якістю, в якому розглядаються організаційні,економічні та інші методи та засоби впливу на якість об'єктів з метоюпідвищення їх здатності задовольняти існуючі та майбутні потребилюдей.

Об'єктом кваліметрії може бути все, що є чимосьнезбиране, що може бути виокремити для вивчення, досліджено і пізнане.

Предметом кваліметрії є оцінка якості в кількісному йоговираженні.

Структура кваліметрії складається з трьох частин:  1 - загальна кваліметрія або загальна теорія кваліметрії, в якійрозглядаються проблеми і питання, а також методи вимірювання та оцінюванняякостей;  2 - спеціальні кваліметрії великих угруповань об'єктів, наприклад,кваліметрії продукції, процесів, послуг, соціального забезпечення, середовищапроживання і т.д. аж до якості життя людей;  3 - предметні кваліметрії окремих видів продукції, процесів та послуг,такі як кваліметрія машинобудівної продукції, будівельних об'єктів,кваліметрія нафтопродуктів, праці, освіти і т.д.

Якість, в широкому сенсі цього поняття, - об'єктивна і найбільшузагальнена характеристика будь-якого об'єкта.

Якість об'єкта споживання - це сукупна характеристика йоговластивостей, за допомогою яких можуть бути задоволені і зазвичайзадовольняються відповідні потреби людей. Таке уявлення прояк носить прикладний характер і тому є більш вузьким іспецифічним. Існують і обмежені уявлення про якість, коли вонооцінюється не по всіх, а по одному або декільком найважливішим для людейхарактеристиками об'єкта. Слід зазначити, що поняття про якість об'єктаспоживання включені як об'єктивні властивості, так і суб'єктивні оцінкикорисності об'єкта, призначеного для споживання або вже споживаноголюдьми.

2. Основні напрямки сертифікації послуг харчування

Сертифікація послуг харчування проводиться відповідно до правил обов’язкової сертифікації послуг харчування затверджених Наказом Держспоживстандартом України 27.01.1999 р. Під час обов’язкової сертифікації послуг харчування перевіряються вимоги безпеки й екологічності послуг та умов обслуговування ,використовуються методи,які дають змогу повно і достовірно підтвердити відповідність послуги харчування вимогами, які спрямовані на забезпечення безпеки життя і здоров'я громадян, їх майна, охорони навколишнього природного середовища, що встановлені в нормативних документах для цієї послуги;провести ідентифікацію послуг харчування, а також кулінарної продукції; перевірити належність підприємства до класифікаційного угруповання.

Порядок проведення сертифікації послуг харчування: подання заявки на сертифікацію послуг харчування; розгляд та прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми сертифікації; відбір , ідентифікація та випробування зразків кулінарної продукції, вибіркова перевірка послуги;обстеження процесу надання послуги згідно з зазначеною схемою сертифікації; атестація виробництва згідно з зазначеною схемою сертифікації; сертифікації системи якості згідно з зазначеною схемою; аналіз одержаних результатів з метою прийняття рішення щодо можливості видачі сертифіката відповідності готельних послуг; оформлення сертифіката відповідності та реєстрація сертифіката відповідності в Реєстрі Системи та видача його заявнику за позитивними результатами обов’язкової сертифікації послуг харчування ; технічний нагляд за стабільністю надання сертифікованої послуги харчування ; інформування щодо результатів обов’язкової сертифікації послуг харчування.

Вихідна документація ,яка подається заявником для проведення попередньої оцінки підприємства під час сертифікації послуг:Статут підприємства,Перелік наявних на підприємстві чинних нормативних і технологічних документів, які відображають вимоги безпеки послуг харчування, а також методи контролю та перевірок результатів надання послуг харчування,Узгоджений перелік послуг харчування, що надаються,Обґрунтування типу і класу підприємства (за потреби підтвердження або присвоєння),Опис діючої на підприємстві структури відповідальності за якість надання послуг харчування,Коротка характеристика підприємства,Висновки органів санітарно-епідеміологічного технічного та пожежного нагляду (у межах їх компетенції).

Усі схеми сертифікації послуг харчування передбачають перевірку наявності висновків органів санепіднагляду, ветеринарних свідоцтв для продуктів тваринництва, карантинного дозволу на сировину і продукцію рослинного походження, пожежного нагляду стосовно відповідності підприємств харчування санітарно гігієнічним вимогам та вимогам протипожежної безпеки, а також наявності сертифікатів відповідності на використані харчові продукти та продовольчу сировину, що використовуються для виготовлення кулінарної продукції.

Для оцінки якості послуги харчування перевіряється дотримання вимог щодо умов виробництва кулінарної продукції, зберігання, реалізації та організації споживання ,у тому числі сировини та продовольчих товарів, які використовуються для виробництва кулінарної продукції; умов обслуговування; умов матеріально-технічного оснащення; рівня професійної підготовки та кваліфікації обслуговуючого персоналу.

3. Стандартизація в Україні та міжнародне співробітництво

Національна стандартизація будь-якої країни відображає у своїх НД особливості та рівень промислового розвитку. Тому національні НД різних країн на однотипову продукцію часто містять різні вимоги, що є серйозною перешкодою для розвитку міжнародної торгівлі. Для успішного проведення торговельного обміну необхідно погоджувати характеристики тієї чи іншої продукції з країною, яка купує цю продукцію.

Розвиток міжнародної торгівлі вимагає єдиного підходу до оцінки якості продукції, її характеристик, вимог до маркування, пакування, збереження та транспортування. У міжнародній стандартизації зацікавлені як індустріально розвинені країни, так і країни, що розвиваються, які створюють власну національну економіку. Ця зацікавленість пов'язана з поширенням міжнародних науково-технічних і торговельно-економічних зв'язків.

Завдяки міжнародному співробітництву в галузі стандартизації, початок якого можна віднести на кінець XIX — початок XX ст., фахівці усіх країн говорять нині на єдиній "технічній мові", яка обслуговує телефонний зв'язок між різними країнами, міжнародні польоти літаків, діяльність міжнародних банків та інше.

Економічне і науково-технічне співробітництво між країнами характеризується сьогодні швидкими темпами зростання міжнародної торгівлі, підвищенням частини наукомісткої та технічно складної продукції в загальному обсязі товарообігу, прискореним впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництві продукції, підвищенням попиту споживачів до її якості та надійності. У цих умовах значно зростає роль міжнародної стандартизації як організаційно-технічної основи співробітництва країн у найрізноманітніших галузях науки, техніки, економіки, виробництва, що покликана пов'язати та систематизувати вимоги світової торгівлі, інтереси споживачів, сприяти найбільш повному використанню продуктивних сил та підвищенню ефективності суспільного виробництва. Міжнародна стандартизація одночасно є інструментом управління науково-технічним і економічним розвитком у світі.

Особливе значення міжнародна діяльність зі стандартизації набуває в світлі рішучих заходів, які здійснюються світовим товариством щодо ліквідації перешкод та обмежень у торгівлі між країнами. Стандартизація у міжнародному масштабі створює сприятливі умови для торгівлі за рахунок єдиних підходів до якості продукції, її взаємозамінності, технічної сумісності, безпеки й охорони навколишнього середовища, що пов'язано з розробкою міжнародних стандартів (МС). Використання МС, досвіду міжнародної стандартизації дозволяє швидко розвивати і піднімати виробництво до рівня передових промислових країн і тим самим розвивати та поглиблювати торговельно-економічні відносини між країнами. МС, які розробляються різними міжнародними організаціями, усувають технічні бар'єри у торгівлі (ТВТ), що пов'язано з розбіжністю у національних стандартах країн світу. Крім того, на перший план висувається проблема якості продукції.

Міжнародні рекомендації, наведені у стандартах, не обов'язкові для країн, але відповідність продукції нормам подібних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на світовому ринку. Конкурентоспроможність національної продукції на світовому ринку є важливим стимулом для країн, які бажають брати участь у міжнародній діяльності зі стандартизації. Сьогодні стандартизація є одним із діючих засобів забезпечення високоякісною та конкурентоспроможною продукцією споживачів, а також має першорядне значення для підвищення зовнішньоторговельного обігу країни.

Зовнішня торговельна діяльність країн залежить від розвитку національних систем стандартизації, їхньої відповідності до вимог Генеральної угоди тарифів і торгівлі (GATT) і Кодексу цієї організації. GATT є всебічним міжурядовим договором, чинним з 1947 p., що визначає права і зобов'язання сторін-учасників у області зовнішньої торгівлі і об'єднує 123 країни. Усі учасники GATT і ті країни, які бажають приєднатися до цієї організації, повинні виконувати принципові правила Кодексу стандартів із 40 позицій.

Наша країна приділяє велику увагу міжнародному науково-технічному співробітництву в галузі стандартизації і бере безпосередню участь у роботі міжнародних і регіональних організацій та їх технічних комітетів. Основними завданнями міжнародного науково-технічного співробітництва в галузі стандартизації є:

— зближення та гармонізація національної стандартизації України з міжнародними та регіональними системами, прогресивними національними системами стандартизації інших країн;

— удосконалення та розвиток фонду НД України з питань стандартизації на засадах застосування міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн, а також систематизація, узагальнення та максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

— проведення цілеспрямованої науково-технічної та економічної політики шляхом розроблення міжнародних і регіональних стандартів на базі НД України на нові конкурентоспроможні види продукції та послуг;

— поліпшення нормативного забезпечення торговельного, економічного і науково-технічного співробітництва з іншими країнами та участь в міжнародному розподілі праці;

— забезпечення захисту інтересів країни під час розроблення міжнародних, регіональних і міждержавних стандартів;

— забезпечення єдності вимірювань;

— забезпечення взаємного визнання результатів оцінки відповідності вимогам технічних регламентів.

4. Вибрати і розмістити у певній послідовності розділи, які повинні бути в технологічній інструкції (ТІ) до нормативної документації:

Вступна частина

Асортимент

Вимоги до якості сировини та допоміжних матеріалів

Білет №9

1. Значення стандартизації у забезпеченні регулювання якості в готельно-ресторанному господарстві.

На сучасному етапі якість обслуговування на підприємствах індустрії гостинності України є об'єктом вивчення й аналізу, планування та управління як на рівні підприємства, так і на державному та міжрегіональному рівнях. Одним з основних методів державного контролю якості послуг їх є стандартизація та сертифікація. Остання являє собою систему заходів, які засвідчують і документально підтверджують відповідність послуг встановленим стандартам. Досвід інших країн, зокрема Росії, свідчить про те, що цей метод державного контролю є досить ефективним, адже вже під час підготовки до сертифікації послуг керівництво й персонал підприємства докладають максимальних зусиль до вдосконалення показників якості обслуговування, ставлячи за мету отримання сертифікату вищого рівня.

На основі положень Закону України «Про туризм». Указу Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року», Постанови Кабінету Міністрів України «Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року» та Постанови Кабінету Міністрів заходи щодо подальшого розвитку туризму», Мінюстом України (15 квітня 1999 р. були зареєстровані «Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг», якими запроваджена обов'язкова сертифікація готельних послуг, що надаються суб'єктами туристичної індустрії, 1 жовтня 1999 р.

Обов'язкову сертифікацію готельних послуг в Україні мають право проводити підприємства (організації, установи) державної форми власності, акредитовані як органи сертифікації готельних послуг в системі УкрСЕПРО. Ці органи детально поінформовані про порядок проведення сертифікації на основі довідника УкрСЕПРО, виданого Держкомстандартом України в 1997 р. Довідник призначений для суб’єктів підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням туристичних готельних послуг в Україні, а також для фахівців органів з сертифікації послуг та випробувальних (соціологічних) лабораторій.  У довіднику наведені необхідні документи, які створюють передумови введення в Україні з 1998 р. обов'язкової сертифікації туристичних та готельних послуг та регламентують процеси її здійснення. Довідник містить загальні відомості про державну систему сертифікації України - УкрСЕПРО, доповнення до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації у частині туристичних та готельних послуг, а також інформацію про акредитовані в УкрСЕПРО на час опублікування довідника органи сертифікації послуг та випробувальні (соціологічні) лабораторії.

Порядок, методи проведення, схеми (моделі) сертифікації, а також сукупність характеристик, що підтверджуються під час обов'язкової сертифікації туристичних та готельних послуг, та система нормативних документів, які регламентують ці показники, визначені Правилами обов'язкової сертифікації за видами послуг, останні редакції яких включено до довідника.

в Україні сертифікація здійснюється за трьома

моделями:

• Сертифікація системи якості.

• Сертифікаційні випробовування.

• Атестація надання послуг,

 

Атестація надання послуг та сертифікація системи якості здійснюється лише при обов'язковій сертифікації, а сертифікаційні випробовування — в основному при добровільній.

Сертифікаційні випробовування рекомендовані для готелів, які не відповідають вимогам найнижчої категорії (для беззіркових готелів) та для інших засобів короткострокового проживання. Сертифікат відповідності видається на термін не більше одного року.

Атестація надання послуг рекомендована для готелів (мотелів), які прагнуть до присвоєння певної категорії. Сертифікат відповідності видається на термін не більше трьох років.

Прийняття рішення уповноваженим органом щодо заявки та схеми (моделі) проведення сертифікації

Сертифікація системи якості

Сертифікаційні випробування

Атестація надання послуг

Аналіз результатів і прийняття рішення про видачу сертифікату

Розробка, прийняття та здійснення коригуючих заходів

Видача сертифікату, надання ліцензії та занесення сертифікованої продукції (послуг) до Реєстру

Технічний нагляд за сертифікованою продукцією та послугами під час їх надання

Інформація про результати сертифікації продукції (послуг)

2.Організаційна структура системи сертифікації УкрСЕПРО

1. Національний орган із сертифікації Держстандарт України (як єдиний національний орган зі стандартизації, метрології та сертифікації здійснює державну політику у сфері стандартизації, метрології, акредитації органів та іспитових лабораторій):

• Науково-технічна комісія(консультативно-дорадчий орган, що створюється з метою колегіального розгляду концептуальних питань забезпечення функціонування та розвитку державної метрології, стандарт-ї та сертиф-ї)

• Науково-методичний та інформаційний центр (Український науково-дослідний інститут з стандартизації,сертифікації та інформатики Держстандарту України) - орган державної служби стандартизації і сертифікації в Україні, який входить до системи Державниого комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).

• Територіальні центри стандартизації,метрології та сертифікації (на них покладено контроль за впровадженням і додержанням стандартів і технічних умов.)

• Штат експертів-аудиторів (атестовані в Системі та занесені до Реєстру Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації або органу з сертифікації, виконують роботи, що пов'язані з сертифікацією продукції.)

2. Український навчально-науковий центр з стандартизації,метрології та сертифікації (підготовка та підвищення кваліфікації фахівців у сфері стандартизації, сертифікації, метрології, управління якістю та екологічного управління, захисту прав споживачів;)

3. Випробувальни лабораторії ( центри ) - акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації) і виконують такі основні функції: проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань; беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, та за дорученням Національного органу з сертифікації в проведенні інспекційного контролю, беруть участь за дорученням органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

4. Органи з сертифікації,продукції (здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та несе відповідальність за дотримання правил Системи; розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції; визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції; організує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим і виробництвом;

видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв. Органи з сертифікації систем якості акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації).)

5. Органи з сертифікації систем якості (виконує такі основні функції: розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості; організує та проводить сертифікацію систем якості; організує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції атестацію виробництв; здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами; видає сертифікати на системи якості.)

3. Показники якості та фізичні величини

Основні терміни та означень, що стосуються якості продукції, наведено у стандартах ДСТУ 2925—94 “Якість продукції. Термі­ни та означення” та ДСТУ 3230—95 “Управління якістю. Терміни та визначення”.

Якість продукції—це сукупність властивостей і характерис­тик продукції або послуг, що надають їй здатності задовольняти встановлені або передбачувані потреби (180 8402-86).

Якість продукції—це сукупність характеристик продукції, що зумовлюють ії здатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення (ГОСТ 15467-79).

Характеристика продукції — це об’єктивна ії особливість, за якою ії відрізняють від інших видів продукції.

Якість виготовлення — це сукупність характеристик процесу виготовлення продукції, від яких залежить відповідність цього процесу та його результатів певним вимогам.

Показник якості продукції—це кількісна характеристика однієї чи декількох ії властивостей, що характеризують ії якість у пев­них умовах ії створення, використання чи споживання.

Кваліметрія — наука, яка вивчає якість продукції.

Основними завданням кваліметрії є:

♦   обґрунтування номенклатури показників якості продукції;

♦   розроблення методів і засобів їх розрахунку;

♦               контролювання, вимірювання, оптимізація, виділення уза­гальнених показників якості продукції;

♦               використання їх для прогнозування змін якості продукції у часі та просторі;

♦   управління рівнем якості продукції різного призначення;

♦               створення системи стандартів (ДСТУ КО 9001-95; ДСТУ КО 9002-95 тощо).

До практичних завдань кваліметрії відносять розроблення ме­тодів і способів визначення оптимальних значень показників якості продукції; встановлення та аналіз вимог до неї; точності вимірювання, порівняння та репрезентативності показників якості, уніфікацію методів і засобів визначення окремих власти­востей продукції, що зумовлюють ії якість; добирання цільових функцій, що залежать від окремих показників якості продукції.

Фізичні величини та показники якості не тотожні між собою. Перші використовуються для опису властивостей, які в сукуп­ності зумовлюють якість продукції. Фізичні величини відобра­жають об’єктивні властивості природи, а показники якості—сус­пільну потребу в певних умовах. Наприклад: маса — фізична ве­личина; маса виробу — показник його транспортабельності; освітленість — фізична величина, а освітленість робочого місця — ергономічний показник якості продукції. Показники якості ма­ють розмірність або можуть бути безрозмірними. На них поши­рюються всі положення теорії розмірностей. Кількісною харак­теристикою показників якості продукції є розмір, який відрізня­ють від його значення — вираження розміру в певних одиницях. Значення показників якості та фізичні величини, абсолютні зна­чення показників якості бувають розмірними і безрозмірними, відносні — тільки безрозмірними.

4.Структура та зміст нормативного документу технічні умови

Технічні умови ( ТУ ) - це документ , що встановлює технічні вимоги , яким повинні задовольняти конкретний виріб , матеріал , речовина і пр. або їх груп . Крім того , в них повинні бути зазначені процедури , за допомогою яких можна встановити , чи дотримані дані вимоги .

Згідно стандартам технічні умови повинні містити вступну частину і розділи , розташовані в наступній послідовності :технічні вимоги ;вимоги безпеки;вимоги охорони навколишнього середовища;правила приймання;методи контролю;транспортування і зберігання ;вказівки по експлуатації ;гарантії виробника .Технічні умови можуть бути нормативним документом , на відповідність якому проводиться сертифікація продукції та отримання сертифікату відповідності. Також технічні умови є основним документом , необхідним для прийняття рішення уповноваженими службами Росспоживнагляду при санітарно -епідеміологічної оцінці вітчизняної продукції .

Екзаменаційний білет №10

Завдання 1. Базові показники, еталони та рівні якості. (Оцінюється 25 бальною системою) Якість товару - це сукупність його властивостей і харак­теристик, які додають йому здатність задовольняти обумов­лені або передбачувані потреби покупця. Показник якості товару - це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять йо­го якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певні потреби. Номенкла­тура показників якості конкретного товару залежить від йо­го призначення. У товарів, які виконують декілька різнорід­них функцій, номенклатура показників може бути дуже ши­рока, у товару одноцільового призначення вона буде значно звуженою. Рівень якості - це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. 

Завдання 2. Нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО. (Оцінюється 25 бальною системою) УкрСЕПРО — українська національна система сертифікації, роботи в якій визначають 149 органів з сертифікації продукції (робіт, послуг) та 811 випробувальних лабораторій (центрів).

Головним інститутом в системі Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики по розробці науково — методичних та організаційних засад сертифікації продукції, послуг, систем якості є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ).

Основними нормативними актами, які регламентують сертифікацію в Україні є:

1. Закон України „Про підтвердження відповідності” від 2001 р

2. Закон України „Про акредитацію органів з оцінки відповідності” від 2001 р

3. ДСТУ 2462-94 «Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення».

4. ДСТУ 3411 : 2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації продукції та порядок їх призначення і по­дання повноважень на діяльність у системі».

5. ДСТУ 3412 : 2004 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій».

6. ДСТУ 3413-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок про­ведення сертифікації продукції».

7. ДСТУ 3414-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО Атестація вироб­ництва. Порядок здійснення».

8. ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи».

9. ДСТУ 3417-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції., що імпортується».

10. ДСТУ 3418-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до ауди­торів та порядок їх атестації».

11. ДСТУ 3419-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення».

12. ДСТУ 3420-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до орга­нів сертифікації систем якості».

13. ДСТУ 3410-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення».

14. ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки доку­ментів. Форма та опис».

15. ДСТУ 2296-93 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповід­ності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування». .

16. ДСТУ3957-2000 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок обсте­ження виробництва під час проведення сертифікації продукції».

Завдання 3. Органи і служби стандартизації. (Оцінюється 25 бальною системою) У систему органів і служб стандартизації входять міжна­родні (всесвітні та регіональні) і національні організації з стандартизації. Існує понад 400 організацій, які займаються питаннями стандартизації. Найбільші з них - Міжнародна організація по стандартизації (180) і Міжнародна електро­технічна комісія (МЕК). Вони самостійні і незалежні одна від одної. 180 створена з метою сприяння розвитку стандартиза­ції у світовому масштабі для полегшення світового товаро­обміну і співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності. Ця організація прово­дить роботи зі стандартизації в усіх галузях промисловості, економіки і техніки, за винятком електротехніки та електро­ніки. Основне завдання МЕК - розроблювати міжнародні стандарти в галузі електротехніки та електроніки, радіозв'яз­ку і приладобудування з метою сприяння міжнародному співробітництву в цих галузях.

У систему органів і служб стандартизації входять міжна­родні (всесвітні та регіональні) і національні організації з стандартизації. Існує понад 400 організацій, які займаються питаннями стандартизації. Найбільші з них - Міжнародна організація по стандартизації (180) і Міжнародна електро­технічна комісія (МЕК). Вони самостійні і незалежні одна від одної. 180 створена з метою сприяння розвитку стандартиза­ції у світовому масштабі для полегшення світового товаро­обміну і співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності. Ця організація прово­дить роботи зі стандартизації в усіх галузях промисловості, економіки і техніки, за винятком електротехніки та електро­ніки. Основне завдання МЕК - розроблювати міжнародні стандарти в галузі електротехніки та електроніки, радіозв'яз­ку і приладобудування з метою сприяння міжнародному співробітництву в цих галузях.

Регіональні організації зі стандартизації обмежуються діяль­ністю в межах групи країн певного регіону. Ці організації спри­яють розробці регіональних стандартів для розв'язання завдань, які випливають із загальних інтеграційних економічних і техні­чних угод між країнами регіону. Найбільша в світі регіональна організація зі стандартизації - Європейський комітет з питань стандартизації (СЕН) - створена в рамках країн ЄЕС і Євро­пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). СЕН розробляє єди­ні європейські стандарти для країн-учасниць з метою усунення технічних бар'єрів, пов'язаних з розходженням вимог у націона­льних стандартах. Для країн СНД регіональною організацією є Міждержавна рада зі стандартизації.

До національних органів і служб стандартизації в Україні відносяться: Комітет з питань стандартизації, метрології і сертифікації при Кабінеті Міністрів України (Держстан­дарт), котрий здійснює загальне керівництво роботами зі стандартизації, затверджує і реєструє національні стандарти, організовує інформаційне забезпечення з питань стандарти­зації, метрології і сертифікації. Держстандарт має свої тери­торіальні органи - центри стандартизації і метрології, які здійснюють функції і права Держстандарту у встановлених межах. Керівництво діяльністю зі стандартизації в галузі бу­дівництва і будматеріалів здійснює Мінбуд.

У міністерствах, відомствах і концернах галузей економіки роботи зі стандартизації проводять управління або відділи стандартизації. На підприємствах, в організаціях і установах роботи зі стандартизації виконують конструкторсько-технологічні або науково-дослідні відділи чи лабораторії, бюро, а також окремі фахівці.

Для розробки стандартів Держстандарт може формувати технічні Комітети (ТК), призначати головні і базові організа­ції зі стандартизації. В Україні створені: Український НДІ стандартизації, сертифікації, інформатики, а також Центри: метрології (Харків) і технології «Система» (Львів), націона­льна система сертифікації СЕПРО (УкрСЕПРО)- Київ.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Інженер із техніки безпеки закладів готельно-ресторанного господарства очолює метрологічну службу підприємства. Чи може він виконувати інспекційну повірку засобів вимірювань? Коли здійснюється інспекційна повірка засобів вимірювання? Експертна повірка

Експертну повірку проводять за письмовою заявою державних органів (суду, прокура-

тури тощо) або юридичних та фізичних осіб. У заяві має бути зазначено мету експертної повірки

і причину, що зумовила її проведення.

Під час проведення експертної повірки засобів вимірювальної техніки можуть бути при-

сутні замовники, а також представники зацікавлених сторін.

За результатами експертної повірки складають висновок, який затверджує керівник

наукового метрологічного центру, територіального органу або повірочної лабораторії, і його на-

дають заявникові.

Один примірник висновку треба зберігати в тій організації (науковому метрологічному центрі,

територіальному органі або повірочній лабораторії), яка проводила експертну повірку.

Примітка. Якщо експертну повірку проводять на замовлення слідчих та судових органів, то висновок оформлю-ють відповідно до вимог цих органів.

Екзаменаційний білет №11

Завдання 1. Основні положення державної системи сертифікації УкрСЕПРО.

(Оцінюється 25 бальною системою) Основні положення Системи регламентовані ДСТУ 3410. Згідно з цим стандартом Система встановлює основні принципи, структуру та правила Української державної системи сертифікації продукції, процесів і послуг (далі — продукції), призначена для проведення обов´язкової та добровільної сертифікації і є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації інших держав і доступу до неї будь-яких підприємств та організацій. Система передбачає, що сертифікація на відповідність обов´язковим вимогам нормативних документів та вимогам, передбаченим чинним законодавством України, проводиться виключно в ній.

Система передбачає такі взаємопов´язані види діяльності:

сертифікацію продукції (процесів, послуг);

сертифікацію систем якості;

атестацію виробництва.

Завдання 2. Характеристика похибок вимірювань. Теоретичні закони розподілу випадкових похибок. (Оцінюється 25 бальною системою)

Похибка вимірювання  (англ. error of a measurement) — відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірюваної фізичної величини

В залежності від обраної класифікаційної ознаки існують різні класифікації похибок вимірювання, серед яких можна виділити найпоширеніші:

• за формою вираження;

• за джерелами виникнення;

• за закономірностями виникнення та прояву.

Закон розподілу ймовірності дискретних випадкових величин визначає залежність між числовим значенням випадкової величини та ймовірністю їх появи. Характер розсіяння великої сукупності емпіричних значень випадкової дискретної величини приблизно відповідає якому-небудь теоретичному закону розподілу. Так, розсіяння, які мають тільки додаткове значення (ексцентриситетів, неспіввісності, радіального і торцевого биття, непаралельності або неперпендикулярності двох площин чи осі і площини, дисбалансу та ін.), підкоряються закону Максвелла або закону ексцентриситету. Розсіяння відмовлень (порушення працездатності) машин частіше підлягає закону Вейбула або експоненціальному закону. Розсіяння значень випадкової величини, зміна якої залежить від великої кількості факторів, рівнозначних за впливом (коли жоден фактор не має переважного значення), підкоряється закону нормального розподілу ймовірностей (закону Гауса). Цьому закону з деяким наближенням може підкорятися розсіяння похибок виготовлення або вимірювання лінійних і кутових розмірів, маси деталей, значень твердості й міцності, механічних і фізичних властивостей матеріалів, відмовлення зумовлені спрацюванням деталей машин та ін. Випадкові похибки, якщо розсіяння їх підкоряється закону Гауса, відповідають таким аксіомам: малі за значенням похибки трапляються частіше, ніж великі; від'ємні і додатні похибки, рівні за абсолютним значенням, трапляються однаково часто; середнє арифметичне з випадкових похибок із збільшенням їх числа прямують до нуля; алгебраїчна сума відхилень від середнього значення дорівнює нулю.

Завдання 3. Державний нагляд за впровадженням та додержанням стандартів. (Оцінюється 25 бальною системою) Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, за станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, здійснює Держспоживстандарт України, його територіальні органи - центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до чинного законодавства в усіх галузях народного господарства на всій території України Основним завданням державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил є захист прав споживачів, інтересів держави та підприємств, сприяння запобіганню порушень законів України та положень нормативних документів, які містять обов'язкові умови до об'єктів стандартизації, передусім до безпеки, якості продукції, охорони праці та навколишнього природного середовища. Відповідно до цього завдання державний нагляд здійснюється шляхом контролю за додержанням підприємствами і організаціями незалежно від форм власності стандартів, вимог і правил нормативних документів під час розроблення та виробництва продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Навести приклад позначення стандартів при їх державній реєстрації (індекс, реєстраційний номер, рік затвердження).

Державні стандарти України позначають згідно з вимогами, які регламентує ДСТУ 1.5-93. Наприклад: ДСТУ 2681-94 Метрологія. Терміни та визначення. Для позначення проектів документів застосовують індекс відповідного документа, поєднаний із скороченням слова «проект» - «пр», яке розміщують перед індексом. Приклад. Проект національного стандарту позначається як прДСТУ, а державного класифікатора – прДК. Установлені індекси нормативних документів не можна застосовувати для позначення інших документів чи в скороченнях. Правила надавання номера та позначення року для національних НД – згідно з ДСТУ 1.5, державний класифікатор – ДСТУ 1.10, технічних умов – ДСТУ 1.3. Приймаючи міжнародний чи регіональний стандарт через національний стандарт, його позначають згідно з ДСТУ 1.7. У позначенні НД інших суб’єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначити коди державних класифікаторів: групи згідно з ДК 009 (перші три цифри кодового позначення виду економічної діяльності); через дефіс – код суб’єкта стандартизації, якому належить право власності на документ згідно з ЄДРПОУ. Інші складники позначення НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3 суб’єкти, які схвалили ці НД

Екзаменаційний білет №12

Завдання 1. Сертифікація послуг у готельно-ресторанному господарстві.

(Оцінюється 25 бальною системою)

Основні принципи систем сертифікації послуг: обов’язковість і добровільність; наявність третьої сторони; акредитація органів із сертифікації; видача сертифіката відповідності.Сертифікація послуг передбачає шість етапів: подання заявки на сертифікацію;розгляд і ухвалення, рішення за заявку;оцінка відповідності послуг встановленим вимогам;ухвалення рішення про можливість видачі сертифіката;видача сертифіката і ліцензії на застосування знака відповідності;інспекціонний контроль сертифікованих робіт і послуг.Документальне оформлення відповідності послуг встановленим вимогам: протокол випробувань(перевірка випробування результатів роботи послуг) і акт(оцінка та надання послуг).Схеми сертифіка-ї послуг: для робіт і послуг ,якість і безпека яких обумовлені майстерністю виконавця; оцінюють процес виконання робіт надання послуг; при сертифікації виробничих послуг; оцінюють організацію виконавця робіт і послуг на відповідність встановленим умовам державних стандартів; засновані на використанні декларації про відповідність; застосовують при сертифікації робіт і послуг невеликих підприємств що зарекомендували себе в нашій країні та за її межами як виконавці робіт і послуг високого рівня якості; застосовують при наявності у виконавця системи якості.

Завдання 2. Класифікація нормативних документів. (Оцінюється 25 бальною системою) Нормативна документація — документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.

Документи, що загалом складають нормативну документацію, містять вимоги безпеки, правила, загальні принципи, характеристики, які стосуються визначених видів діяльності або їх результатів і доступні широкому колу споживачів (користувачів).

• Державний стандарт України (ДСТУ) – головний нормативний документ зі стандартизації в країні, який належить безумовному виконанню органами виконавчої влади, усіма підприємствами та громадянами, на діяльність яких поширюється дія стандарту. ДСТУ затверджується Державним комітетом України зі стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва – Державним комітетом України зі справ містобудівництва та архітектури.

• Галузевий стандарт (ГСТУ) затверджується міністерством (відомством). ГСТУ розробляють на продукцію, послуги за відсутності державних стандартів України чи у випадку необхідності встановлення вимог, що перебільшує чи доповнює вимоги ДСТУ. Галузевий стандарт не повинен перечити державному й підлягає безумовному виконанню підприємствами та організаціями, які входять у сферу управління органа,  який затвердив його.

• Стандарт підприємства (СТП) затверджується та використовується тільки на конкретному підприємстві; розробляється на продукцію (процеси, послуги), яку виготовляють (здійснюють, надають) тільки конкретні підприємства. Стандарти підприємства не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних та галузевих стандартів.

• Технічні умови (ТУ) – нормативний документ, розроблений для встановлення вимог, що регулюють відносини між постачальником (розробником, винахідником) і споживачем (замовником) продукції, на яку відсутні державні чи галузеві стандарти (або в разі необхідності конкретизувати вимоги даних документів). Технічні умови бувають двох типів: ТУ, що є невід’ємною частиною комплекту нормативних документів на продукцію (вироби, послуги) і ТУ, що є самостійним документом.

Завдання 3. Засоби вимірювання. (Оцінюється 25 бальною системою) За́сіб вимі́рювань — засіб вимірювальної техніки, який реалізує процедуру вимірювань, має нормовані метрологічні характеристики, котрий відтворює та (або) зберігає одиницю фізичної величини, розмір якої приймається сталим в межах визначеної похибки протягом визначеного інтервалу часу За конструктивним виконанням засоби вимірювань поділяються на:

міри фізичних величин;

вимірювальні прилади;

вимірювальні перетворювачі;

вимірювальне устаткування;

інформаційно-вимірювальні системи;

вимірювально-обчислювальні комплекси.

Засоби вимірювань поділяють на групи за такими ознаками:

• за принципом дії та видом використаної енергії: механічні, електричні, рідинні, пневматичні, гідравлічні, хімічні, ультразвукові, інфрачервоні, радіоізотопні тощо;

• формою показів вимірюваної величини: аналогові та цифрові;

• характером відображення результату вимірювання: показуючі, самописні, реєструючі, інтегруючі;

• призначенням: промислові (технічні), лабораторні, зразкові, еталонні;

• місцем розташування при експлуатації: щитові, місцеві, дистанційні;

• габаритними розмірами: мініатюрні, малогабаритні, нормальні та великогабаритні.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Вибрати й розмістити у певній послідовності розділи , які повинні бути в технічних умовах (ТУ):

Екзаменаційний білет №13

Завдання 1. Децентралізоване відтворення одиниць. Еталони. (Оцінюється 25 бальною системою)

Міра або вимірювальний прилад, який призначений для відтворення, зберігання і передачі одиниць будь-якої фізичної величини. Еталон, який затверджено в межах країни називається Державним еталоном. Існують еталони частоти, маси, довжини, часу тощо Для вимірювання результатів вимірювань в узаконених одиницях, розмір останніх має зберігатися або відтворюватися на місці, або передаватися якимось чином з місця зберігання або відтворення. Залежно від цього розрізняють централізоване і децентралізоване відтворення одиниць фізичних величин. У першому випадку, воно здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів, названих еталонами, а для передачі розміру одиниць використовуються зразкові засоби вимірювань. В іншому випадку, одиниця похідної фізичної величини (наприклад площі) відтворюється на місці через одиниці основних фізичних величин. Останні зберігаються і відтворюються тільки централізовано відповідно до їхнього визначення.

Завдання 2. Характеристики пакету документів для проведення сертифікації продукції та атестації виробництва. (Оцінюється 25 бальною системою)

Атестацію виробництва проводять з метою оцінювання меж технічних можливостей виробництва продукції і забезпечення стабільного випуску продукції, яка відповідає вимогам нормативних документів, що поширюються на неї. Пакет док-в: Технічна документація(Нормативний документ на продукцію, Конструкторська документація. Технологічна документація.Стандарти підприємства, методики, інструкції на певні види робіт);Структурна схема організації з указанням служб, цехів та дільниць виробництва, що атестується, та схеми їх розміщення(Структурна схема організації повинна включати основний та допоміжні виробничі підрозділи, інженерні та адміністративні служби з наведенням зв'язків між ними;повинна містити пояснення до скорочених назв підрозділів підприємства, що мають місце на схемі та інших документах виробника);Перелік спеціальних технологічних процесів та їх позначення в ІАТМ; Відомості про якість продукції в експлуатації (узагальнені відомості за даними станцій технічного обслуговування, Регіонального державного центру стандартизації, метро­логії та сертифікації Держспоживстандарту України, рекламацій та претензій споживачів продукції);Відомості про якість виготовлення продукції (узагальнені відомості за результатами приймального контролю за останній рік за показниками, що прийняті в організації).

Завдання 3. Види стандартів. (Оцінюється 25 бальною системою) Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

державні стандарти України - ДСТУ;

галузеві стандарти України - ГСТУ;

стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;

технічні умови України - ТУУ;

стандарти підприємств - СТП;

кодекси усталеної практики.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

На базі КНТЕУ створено технічний комітет «Послуги торгівлі, ресторанного господарства та туризму». Якими є його завдання та повноваження?

На базі КНТЕУ створено технічний комітет із торгівлі № 118. Він є курпатором всіх нормативних документів, що створю у сфері ресторанно-готельної справи.

Екзаменаційний білет №14

Завдання 1. Порядок розробки, затвердження та реєстрація стандартів. (Оцінюється 25 бальною системою) 3 метою досягнення організаційно-методичної єдності при роз­робці стандартів, а також для контролю за виконанням робіт по ро­зробці стандартів установлено чотири стадії розробки стандарту.

Розробка і затвердження технічного завдання на розробку стандарту.Розробка першої редакції проекту і розсилання його на редакції.Опрацювання рецензії, розробка остаточної редакції стандар­ту і подання його на затвердження.Затвердження і державна реєстрація стандарту.Технічне завдання на розробку стандартів виконується з ураху­ванням досягнень вітчизняної і зарубіжної науки, техніки і передо­вого досвіду.Перша редакція проекту розробляться відповідно до затвер­дження плану і технічного завдання на розробку стандарту і розси­лається разом з пояснювальною запискою і проектом плану основ­них заходів, що складаються у відповідь на рецензію (відгук). Ре­цензії (відгуки) на проект стандарту організація надсилає розробку не пізніше як через місяць з дня надходження проекту стандарту. 3а одержаними відгукали складається їх зведення, на основі якого ро­зробляється остаточна редакція проекту стандарту. Проект пода­ється на затвердження разом із супровідним листом та інформацій­ною картою, у якій наводиться розрахунок економічної ефективно­сті стандарту.Державний стандарт затверджується і вводиться в дію постано­вою Держстандарту України. Після затвердження стандарт реєст­руються з такою метою:здійснення єдиного обліку стандартів;

-     забезпечення відповідності складених стандартів вимогам державних стандартів;

виключення дублювання стандартів.Стандарти, що не пройшли державної реєстрації, не допуска­ються до застосування в народному господарстві.Впровадження стандарту повинно бути закінчено до дати вве­дення його в дію. Стандарт вважається запровадженим, якщо вста­новлені в ньому вимоги додержуються згідно з його сферою дії, га­луззю розповсюдження і забезпечуються стабільність якості вироб­люваної продукції.

Завдання 2. Загальні відомості про розвиток і сучасний стан сертифікації. (Оцінюється 25 бальною системою) Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.За кордоном безпека продукції для людини і навколишнього середовища давно підтверджується сертифікацією і, хоч вартість її значна, виробник змушений одержувати сертифікат для того, щоб мати ринок збуту і уникнути втрат при продажу своєї продукції. В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання на договірних засадах.Сертифікат – це папірець, без якого в Україні не можна виробляти, продавати та імпортувати жоден товар. Теоретично такий папірець гарантує безпечність продукції та відповідність її досить жорстким нормам.Суттєвий вклад у вирішення питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила Основний міжнародно-правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів”.В розробці і впровадженні нормативних документів, сертифікації продукції та систем якості активну роль відіграють такі міжнародні організації, як ISO та IEC, з своїми технічними комітетами, Міжнародний Форум з акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній Форум ISO 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (IATCA), а серед європейських: Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація якості (EOQ), Європейський фонд з управління якістю (EFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська академія сертифікаційної діяльності (EAC) та інші.В Україні робота з сертифікації стала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів №95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, у відповідності з якими були розроблені перші нормативні документи УкрСЕПРО. Протягом 1996 року Держстандарт проводив політику, спрямовану на підписання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво у сферах стандартизації, методології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності. Протягом 1996 р. було укладено 18 таких угод і переговори проводились більш ніж з 30 країнами світу.Якщо говорити про національне технічне регулювання, то проблема полягає в недостатній скоординованості дій окремих органів державної влади. Занепокоєння викликає надзвичайна зацікавленість різних міністерств, відомств, а іноді навіть комерційних структур типу Торгово-промислової палати у введенні різного роду “сертифікацій”. З’являються все нові і нові “сертифікати якості”, “сертифікату аналізу”, “гігієнічні сертифікати” тощо, тобто є велике бажання використовувати саме слово “сертифікат”, в той час як у міжнародній торгівлі так називається документ, виданий уповноваженим державним органом, який свідчить, що певна продукція досліджена незалежно від покупця і продавця третьою стороною і визнана відповідною всім встановленим законодавством країни вимогам до такого виду продукції. Такий сертифікат створює певний рівень довіри до якості і безпечності продукції, надає можливість його визнання з боку аналогічного уповноваженого органу в інших країнах, тобто надає можливість для усунення непотрібних перепон у торгівлі. Але все одно система сертифікації, що склалася в Україні, здається, не влаштовує нікого. Підприємці перестають себе контролювати та зриваються на крик, як тільки бухгалтери показують їм рахунки на оплату “робіт” із сертифікації. Чиновники, на яких покладена висока місія “проводирів” державної політики у галузі “стандартизації, методології та сертифікації”, бідкаються, що їм бракує повноважень, коштів та персоналу для тотального охоплення всіх і вся. А тим часом легальні підприємці сплачують органам сертифікації десятки тисяч гривень, що значно підвищує кінцеву вартість продукції, а тіньові, які заполонили низькоякісними, сфальсифікованими та небезпечними товарами Україну, взагалі не знають, що воно таке – той Держстандарт. І це ще не все, пройшовши необхідні процедури в органах сертифікації і за все заплативши, підприємства, кожен рік змушені платити знов, за повторну “щорічну сертифікацію”, при цьому раз на квартал на підприємство приходить представник органу сертифікації і все перевіряє, складає довідку, переконується, що підприємство не змінило технічні умови випуску продукції, що комплекція та ж сама тощо... А тим часом через рік підприємства знову повинні за декілька тисяч доларів проходити ту ж процедуру.

Завдання 3. Кількісна характеристика вимірювальних величин. (Оцінюється 25 бальною системою) Кількісною характеристикою фізичної величини є її розмір. Розмір величини - один із основних параметрів продукції, що існує реально, незалежно від того, знаємо ми його чи ні. Отримання інфор-

мації щодо розмірів фізичної чи не фізичної величини - завдання будь-якого вимірювання. Визначити розмір величини можна за допомогою одиниць вимірювання цієї величини у вигляді її числового зна-чення. Між розміром і числовим значенням величини є принципова різниця: числове значення при застосуванні іншої одиниці вимірювання змінюється, тоді як розмір величини залишається незмінним. Кількісна характеристика представлена двома поняттями: одиничні зразки (екземпляри) товарів і їх сукупність - товарні партії. .Одиничні екземпляри - це окремі товари, які мають цілі­сність і володіють властивими їм споживчими якостями. На­приклад: автомобіль, пара взуття і т. ін., а також упаковані.До одиничних екземплярів не відносяться пакувальні одиниці, що складаються з окремих виробів Вимірювання - це знаходження значення фізичної величини дослідним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів. Всякий раз, коли ведуть вимірювання, знаходять яку частину одиниці або ціле число одиниць складає вимірювана величина. Одиницею вимірювання є умовно прийнята м і р а, що увійшла до практики вимірювань Кількісною характеристикою фізичної величини є її розмір. Розмір величини - один із основних параметрів продукції, що існує реально, незалежно від того, знаємо ми його чи ні. Отримання інфор-мації щодо розмірів фізичної чи не фізичної величини - завдання будь-якого вимірювання. Визначити розмір величини можна за допомогою одиниць вимірювання цієї величини у вигляді її числового зна-чення. Між розміром і числовим значенням величини є принципова різниця: числове значення при застосуванні іншої одиниці вимірювання змінюється, тоді як розмір величини залишається незмінним. При вимірюванні розмірів величини можуть користуватися різними шкалами. Розміщення в порядку збільшення чи зменшення розміру вимірювальної величини утворює шкали порядку. Більш досконалими є шкали, які складені із точно визначених інтервалів. Наприклад: роки - доба - година - хвилина - секунда. Інтервали цієї шкали рівні періоду обертання Землі навколо Сонця. Такі шкали називають шкалами інтервалів. За шкалою інтервалів можна визначати не тільки розмір, але й на скільки один розмір більше другого. Незалежно від того, якими користуються методами вимірювання та яким засобом вимірювання знаходять значення вимірювальної величини, отриманий результат буде мати похибку.Похибка вимірювання - це відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірювальної величини. Істинне значення вимірювальної величини використовується в теоретичних питаннях метрології. На практиці використовується дійсне значення величини, яке отримують при технічних вимірюваннях. Похибку можна розділити за наступними ознаками: • способу вираження - абсолютні та відносні; • характеру проявлення - систематичні та випадкові;

Розмір фізичної величини є кількісною характеристикою властивості даного об’єкта, яка відповідає поняттю „фізична величина”.Система фізичних величин – сукупність фізичних величин, пов’язаних між собою деякими залежностями (формулами зв’язку).

Система фізичних величин складається з основних та похідних фізичних величин.

Основна фізична величина – фізична величина, яка входить в систему та умовно прийнята в якості незалежної від інших величин цієї системи. Наприклад, в системі СІ: довжина  , маса  , час   тощо.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою)

У закладі ресторанного господарства під час повірки засобів вимірювання було виявлено, що на деяких вагах відсутнє повірочне тавро, а мірні ємності – не проградуйовано. Які порушення мали місце та яку передбачено відповідальність за порушення правил законодавчої метрології?

За виявлені порушення, по-перше, вилучаються засоби вимірювання, по-друге, на відповідальну особу накладається адміністративне стягнення, по-третє, на керівника закладу накладаються штрафні санкції або можливе відбирання ліцензії, якщо це приватна власність.

Екзаменаційний білет №15

Завдання 1. Теоретичні та методичні основи стандартизації. (Оцінюється 25 бальною системою) Стандартизація – це планова діяльність по встановленню обов'язкових правил, з метою досягнення оптимальної міри впорядкованості в певної області за допомогою встановлення положення для загального і багатократного вживання відносно реальний існуючих або потенційних завдань (за ISO/IEC GUID2:1996).

Теоретичною базою сучасної стандартизації є система переважних чисел.

Переважними числами називаються числа, які рекомендується вибирати як переважні перед всіма іншими при призначенні величин параметрів для новостворюваних виробів (продуктивності, вантажопідйомності, габаритів, чисел зворотів, тисків, температур, напруги електричного струму, чисел циклів роботи і інших характеристик проектованих машин і приладів). Існує, також, низка методичних принципів, що застосовуються в діяльності зі стандартизації, серед яких найважливішими є: застосування системи переважних чисел полягає у використанні певних, науково обґрунтованих, рядів чисел (номіналів) при виборі номінальних значень параметрів виробів, що проектуються і виготовляються;

вибір та оптимізація параметричних рядів виробів, які передбачають, що параметри об'єктів стандартизації вибираються не довільно, а визначаються за єдиними правилами, які нормуються комплексом стандартів;

уніфікація виробів полягає у виборі оптимальної кількості або в раціональному скороченні числа типів, видів, параметрів і розмірів об'єктів однакового чи близького функціонального призначення. ;

комплексна стандартизація передбачає розробку системи стандартів, що визначають оптимальні взаємопов'язані та взаємоузгоджені норми і вимоги до самого об'єкта та його елементів, з яких він складається чи від яких він залежить.;

випереджувальна стандартизація полягає в установленні підвищених вимог і норм відносно досягнутого рівня.

Завдання 2. Характеристика документів для проведення сертифікації послуг ресторанного господарства. (Оцінюється 25 бальною системою) У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває правове регулювання господарської діяльності в готельному господарстві, що складається із сукупності законодавчих і нормативно- технічних актів, які є складовою національної правової системи. Державна політика щодо розвитку готельного господарства як основної складової туристичної галузі та сфери послуг спрямована на поліпшення якісних критеріїв його функціонування.

Правове поле координації функціонування підприємств готельного господарства обумовлюють Закони України, нормативні та регуляторні акти, державні стандарти тощо.

Політика держави щодо розвитку готельного господарства, регулювання основних аспектів господарської діяльності ж складової туристичної індустрії спрямована на поліпшення його тісних критеріїв функціонування і відображена у Законах України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», «Про стандартизацію» та ін.; постановах Кабінету Міністрів України щодо програм розвитку цього напряму господарської діяльності.

Правові засади функціонування підприємств готельного господарства України поширюються на елементи технології виробництва, організації та реалізації готельних послуг у площині:

- термінів і визначень, необхідних для взаєморозуміння й одно- ' '' значності сприйняття понять, що описують готельний продукт, та умов реалізації продукту;

- договірних відносин, якості та безпеки споживачів готельних послуг;

- класифікації типів підприємств готельного господарства і видів їх господарської діяльності;

- способів і методів формування, просування і реалізації готельного продукту;

- змісту та форми інформації про готельні продукти, що пропонуються підприємствами готельного господарства;

- стандартних вимог до форм документів і складу інформації в них.

Нормативно-правові акти регулюють відносини між споживачем (клієнтом) і виробником послуг (готельним підприємством), узгоджують інтереси споживача, виробника та суспільства і створюють сприятливі умови для розвитку підприємств готельного господарства.

Проте чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство в контексті його належності до сфери туристичних послуг. Тому для розвитку готельного господарства, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення готельних .підприємств малої місткості доцільним є розроблення відповідних нормативних актів, які визначають правові, економічні й організаційні засади створення та подальшого розвитку конкурентних відносин на зазначеному ринку.

Завдання 3. Якісна характеристика вимірювальних величин. (Оцінюється 25 бальною системою) Вимірювальні величини мають якісну і кількісну характеристики. Якісною характеристикою

фізичної величини є її розмірність. Розмірність - це формалізоване відображення якісної відмінності

вимірювальних величин. Розмірність відображає зв'язок величини об'єкта з основними величинами

системи, в якому коефіцієнт пропорційності взято за одиницю

Якісною характеристикою

фізичної величини є її розмірність. Розмірність - це формалізоване відображення якісної відмінності

вимірювальних величин. Розмірність відображає зв'язок величини об'єкта з основними величинами

системи, в якому коефіцієнт пропорційності взято за одиницю.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Для організації санітарно-технологічної лабораторії було замовлено придбання приладів для вимірювання: лінійних величин, маси, сили, часу, вологості. Які вимірювальні прилади слід замовити?

Екзаменаційний білет №16

Завдання 1. Державна система сертифікації України. (Оцінюється 25 бальною системою). Сертифікацію визначають як дію, яка підтверджує за допомогою знаку або сертифіката відповідність вимогам, визначеним стандартом або технічними умовами. За допомогою сертифікації 3-тя сторона дає письмову гарантію, що продукція, процес або послуга відповідає заданим вимогам. Третьою стороною називають сторону, яка не залежить від постачальника (1-а сторона) і покупця (2-га сторона). Система сертифікації – це система з власними правилами виконання процедури сертифікації та управління нею, вона забезпечує і гарантує достовірність сертифіката в найширшому розумінні цього слова, який охоплює всі аспекти виробництва, контролю і забезпечення якості продукції.

Мета, принципи та правила побудови і функціонування системи сертифікації, її структура, функції та порядок виконання цих функцій регламентовані НД міжнародних організацій із стандартизації та сертифікації, насамперед документами ISO, IEC, ILAC, Європейської співдружності, а також ДСТУ. Одним з нагальних завдань становлення економіки України є створення ефективної державної системи сертифікації, що відповідає сучасним вимогам і визначається міжнародними організаціями. В Україні створена та розвивається державна Система сертифікації продукції (УкрСЕПРО), принципи та правила побудови якої узгоджені з міжнародними, а діяльність регламентована національними керівними НД.

С-ми сертифікації можуть діяти на національному, регіональному чи міжнародному рівнях. Розрізняють також державні (урядові) і недержавні (неурядові) системи сертифікації.

Більше поширена національна сертифікація, при якій підприємства визначеної галузі промисловості випускають продукцію відповідно до вимог тих або інших національних і міжнародних стандартів. С-ма національної сертифікації передбачає, як правило, встановлення на державному рівні органів, які здійснюють нагляд за якістю продукції, що випускається, а також участь в системі дослідницьких лабораторій і лабораторій метрологічного забезпечення.

С-ма сертифікації УкрСЕПРО – державна система сертифікації продукції в Україні, призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції, процесів, послуг. Згідно з декретом Кабінету Міністрів України №46-93 від 10.05.93р. „про стандартизацію та сертифікацію” – обов’язкова сертифікація ппроводиться винятково в мережах державної системи сертифікації. С-ма є відкритою для вступу до неї органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав і до вступу до неї будь-яких підприємств та організацій.

Організаційну структуру системи утворюють: Національний орган із сертифікації – Держстандарт України; органи із сертифікації продукції; органи із сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії (центри); аудитори; науково-методичний та інформаційний центр; територіальні центри с.с.і.м. Держстандарту України; Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції.

Державна система сертифікації УкрСЕПРО здійснює такі види діяльності: сертифікація продукції, процесів і послуг; сертифікація систем якості; атестація виробництва; акредитація випробувальних центрів; акредитація органів з сертифікації продукції; акредитація органів з сертифікації систем якості; атестація експертів-аудиторів.

Структура, принципи та правила побудови і функціонування системи регламентовані верівними НД с-ми сертифікації УкрСЕПРО, а також законодавчими актами, що стосуються сертифікації.

У системі УкрСЕПРО введені національні знаки відповідності, які свідчать, що маркована продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому НД. У системі ведеться реєстрація і облік акредитованих органів з сертифікації і випрбувальних центрів, атестованих аудиторів, результати сертифікації.

Завдання 2. Міжнародне співробітництво зі стандартизації. (Оцінюється 25 бальною системою).

Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації відповідно до закону представляє інтереси України в міжнарод¬них організаціях зі стандартизації, вживає заходів адаптації за¬конодавства України у сфері стандартизації до законодавства Єв¬ропейського Союзу, співробітничає в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до між¬народних (регіональних) систем стандартизації, укладає дого¬вори про співробітництво та виконання робіт у сфері стандар¬тизації.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені ст. 17 Закону України "Про стандартизацію", то застосовуються норми міжнародного договору.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності у встановленому зако¬нодавством порядку представляє інтереси України в міжнародних організаціях з підтвердження відповідності, співробітничає в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних та регіональних систем сертифі¬кації, укладає договори про взаємне визнання результатів робіт з підтвердження відповідності. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені Законом Украї¬ни "Про стандартизацію", то застосовуються норми міжнародно¬го договору.

Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів передбачає:

участь у роботі міжнародних організацій;

укладення міжнародних договорів, у тому числі про взаємне визнання результат

Завдання 3. Фактори, які впливають на результати вимірювань. Похибки вимірювань. (Оцінюється 25 бальною системою)

Похибка може мати кілька складових: методичну, інструментальну, суб’єктивну і ін.

Залежно від способу вираження похибки бувають абсолютними чи відносними.

Абсолютна похибка – це різниця між виміряним та істинним значенням вимірюваної величини, виражена в одиницях цієї величини.

Відносна похибка – це різниця між виміряним та істинним значенням вимірюваної величини, виражена в долях чи відсотках її істинного значення. Оскільки істине значення вимірюваної величини нам невідоме, а величина, що виміряна при справному стані засобу вимірювання, дещо відрізняється від істинного, то відносна похибка може бути виражена у частках чи відсотках від значення виміряної величини.

У більшості вимірювань спостерігача цікавить відносна похибка, бо саме за її величиною можна скласти уявлення про точність вимірювання.

Для того, щоб скласти уяву про точність вимірювання на конкретному засобі вимірювання, користуються поняттям про зведену похибку.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою)

Структура та зміст нормативного документу ДСТУ. Стандарти ДСТУ існують з 1993 року.Державні стандарти України розробляються на організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації,технічна документація, інформаційні технології, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення тощо);складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);продукцію міжгалузевого призначення;продукцію для населення та народного господарства;методи випробувань.

Екзаменаційний білет №17

БІЛЕТ 17

Завдання 1. Централізоване відтворення одиниць. Еталони.(Оцінюється 25 бальною системою) Міра або вимірювальний прилад, який призначений для відтворення, зберігання і передачі одиниць будь-якої фізичної величини. Еталон, який затверджено в межах країни називається Державним еталоном. Існують еталони частоти, маси, довжини, часу тощо Для вимірювання результатів вимірювань в узаконених одиницях, розмір останніх має зберігатися або відтворюватися на місці, або передаватися якимось чином з місця зберігання або відтворення. Залежно від цього розрізняють централізоване і децентралізоване відтворення одиниць фізичних величин. У першому випадку, воно здійснюється за допомогою спеціальних технічних засобів, названих еталонами, а для передачі розміру одиниць використовуються зразкові засоби вимірювань. В іншому випадку, одиниця похідної фізичної величини (наприклад площі) відтворюється на місці через одиниці основних фізичних величин. Останні зберігаються і відтворюються тільки централізовано відповідно до їхнього визначення.

Завдання 2. Законодавчо-нормативні акти, які регламентують сертифікаційні заходи. (Оцінюється 25 бальною системою)

Основні законодавчі акти України в галузі сертифікації: Закон України «Про захист прав споживачів»,Декрет КМ України «Про держ.нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення», Декрет КМ України «Про стандарт-ю і сертиф-ю»,Закон У «Про забезпечення санітар. і епідеміологічного благополуччя населення», «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини»,Кодекс У «Про адміністративні порушення». Ці закони є основою для побудови нац. Системи оцінки відповідності, яка буде максимально відповідати міжнар. і європ. Практиці з урахуванням наміру У інтегр. до ЄС, ВТО. Законами здійснюється втілення таких основоположних принципів:поетап.перехід від обов.системи сертиф-ї до оцінки відповідності в законодавчо регульов.і нерегульов.сферах;побудова нац.органу з акредитації та проведення акредитації відповідно стандартам;застосування «Модульної концепції підтвердження відповідності ЄС»;визначення відповідальності за випуск та реалізацію продукції, що не відповідає встановленим вимогам. Постановою КМ України затверджено 1-й технічний регламент «Модулі оцінки відповідності та вимоги щодо маркування Національним знаком відповідності»

Завдання 3. Правові основи стандартизації. (Оцінюється 25 бальною системою)

Право — це керуючий фактор, який регулює широке коло суспільних відносин, які пов'язані з розробкою, виробництвом, реалізацією та експлуатацією продукції. Право є важливим інструментом управління господарством країни, яке регулює поведінку учасників виробництва на усіх етапах. Воно впливає на розвиток виробництва, прискорення технічного прогресу і поліпшення якості продукції. Цей вплив визначається шляхом надання технічним нормам сили норм права.

Держава у відповідному НД надає технічній нормі обов'язкову юридичну силу, що перетворює її на правову норму. Правильне, уміле використання правових норм сприяє розвитку ініціативи та заповзятливості підприємств до задоволення потреб промисловості, сільського господарства і громадян продукцією високої якості, закріпленню законності та підвищенню відповідальності за якість продукції, забезпеченню надійного захисту інтересів споживачів. Закріплюючи у правових нормах (НД) визначені вимоги до якості товарів та послуг у цілому чи до окремих його властивостей, держава тим самим регулює суспільні відносини, які пов'язані з виробництвом, обігом і споживанням продукції належної якості. У правових нормах закріплюються такі вимоги, які відповідають потребам суспільства і можуть бути виконані на даному етапі розвитку науки і техніки.Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосереднього впливу права на технічний прогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та суспільної праці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічного рівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизація посідає міцні позиції в економіці країни, у вирішенні вузлових її проблем і фактично є технічним законодавством.

Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосереднього впливу права на технічний прогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та суспільної праці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічного рівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизація посідає міцні позиції в економіці країни, у вирішенні вузлових її проблем і фактично є технічним законодавством.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Вказати похідні основних одиниць міжнародної системи СІ: метр, кілограм, секунда.

Величина	Одиниця вимірювання	Скорочені позначення одиниць
		Українські	Латинські
Довжина	метр	м	m
Маса	кілограм	кг	kg
Час	секунда	с	s

Екзаменаційний білет №18

Завдання 1. Характеристика нормативних документів закладів готельно-ресторанного господарства. (Оцінюється 25 бальною системою) У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває правове регулювання господарської діяльності в готельному господарстві, що складається із сукупності законодавчих і нормативно- технічних актів, які є складовою національної правової системи. Державна політика щодо розвитку готельного господарства як основної складової туристичної галузі та сфери послуг спрямована на поліпшення якісних критеріїв його функціонування.

Правове поле координації функціонування підприємств готельного господарства обумовлюють Закони України, нормативні та регуляторні акти, державні стандарти тощо.

Політика держави щодо розвитку готельного господарства, регулювання основних аспектів господарської діяльності ж складової туристичної індустрії спрямована на поліпшення його тісних критеріїв функціонування і відображена у Законах України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», «Про стандартизацію» та ін.; постановах Кабінету Міністрів України щодо програм розвитку цього напряму господарської діяльності.

Правові засади функціонування підприємств готельного господарства України поширюються на елементи технології виробництва, організації та реалізації готельних послуг у площині:

- термінів і визначень, необхідних для взаєморозуміння й одно- ' '' значності сприйняття понять, що описують готельний продукт, та умов реалізації продукту;

- договірних відносин, якості та безпеки споживачів готельних послуг;

- класифікації типів підприємств готельного господарства і видів їх господарської діяльності;

- способів і методів формування, просування і реалізації готельного продукту;

- змісту та форми інформації про готельні продукти, що пропонуються підприємствами готельного господарства;

- стандартних вимог до форм документів і складу інформації в них.

Нормативно-правові акти регулюють відносини між споживачем (клієнтом) і виробником послуг (готельним підприємством), узгоджують інтереси споживача, виробника та суспільства і створюють сприятливі умови для розвитку підприємств готельного господарства.

Проте чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство в контексті його належності до сфери туристичних послуг. Тому для розвитку готельного господарства, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення готельних .підприємств малої місткості доцільним є розроблення відповідних нормативних актів, які визначають правові, економічні й організаційні засади створення та подальшого розвитку конкурентних відносин на зазначеному ринку.

Завдання 2. Вимоги до органів із сертифікації випробувальних лабораторій, їх акредитацій. (Оцінюється 25 бальною системою)

Орган із сертифікації – орган, що виконує сертифікацію відповідності, орган із сертифікації може самостійно виконувати випробовування та контролювати їх проведення або ж організовувати нагляд за такою діяльністю, яка проводиться за його дорученням іншими випробувальними лабораторіями. Органи з сертифікації призначається та акредитується Національним органом з сертифікації

Функції органу з сертифікації:

1. Здійснює управління системою,закріпленою за ним

2. Визначає схему та порядок проведення сертифікації

3. Організовує та проводить атестацію виробництв

4. Розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації

5. Здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її вир-вом

6. Видає сертифікати відповідності на продукцію та аттестат вир-тв

7. Проводить за дорученням Національного органу з сертифікації акредитацію випробувальних лабораторій

Акредитація органу з сертифікації в Системі є офіційним визнанням його правомочності проводити визнання сертифікацію продукції (систем якості) на відповідність вимогам нормативних документів. Її організує і проводить Національний орган з сертифікації.

Акредитація органу з сертифікації передбачає етапи:

- подання та експертиза документів;

- перевірка органу з сертифікації;

- розгляд результатів перевірки;

- оформлення та видача атестату акредитації

основною функцією випробувальної лабораторії є ппроведення випробувань в закріпленій галузі акредитації. Вимоги з акредитації, що встановлені стандартом, можна доповнювати під час акредитації випробувальних лабораторій іншими вимогами, враховуючи специфіку діяльності цих лабораторій. Випробувальна лабораторія повинна мати комплект юридичних, організаційно-методичних, нормативних та інших документів, які необхідні для здійснення її функцій.

Загальні вимоги до випробувальних лабораторій:

Повинна мати юридичний статус, організаційну структуру, адміністративну підпорядкованість, фінансовий план та систему оплати співробітників, що забезпечує необхідну певність у тому, що вона називається об’єктивною та незалежною від робітників, виробників та споживачів з усіх питань оцінювання показників, що підтверджується при сертифікації конкретної продукції.

Випробувальна лабораторія повинна забезпечувати технічну компетентність під час проведення випробувань у галузі акредитації, що визнана, і повинна мати керівника, який відповідає за діяльність лабораторії та результати її роботи.

Технічну компетентність випробувальної лабораторії характеризують: організація і управління лабораторією, випробувальне обладнання та засоби вимірювання, методи випробувань, система забезпечення якості, персонал лабораторії, приміщення та навколишнє середовище, організація роботи з виробами та продукцією, що випробовується.

Завдання 3. Вимоги до органів із сертифікації випробувальних лабораторій, їх акредитацій. (Оцінюється 25 бальною системою)

?????????????7

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

При проведенні сертифікації послуг готельно-ресторанного господарства дати рекомендації щодо підготовки пакету документів і порядку проведення робіт із сертифікації продукції.

Для проведення сертифікаційних робіт заявнику необхідно надати:

1. При сертифікації партії продукції:заявку на проведення сертифікації; НД на продукцію;реквізити підприємства.

2. При сертифікації партії імпортної продукції: заявку на проведення сертифікації; товарно-транспортні документи з відміткою митниці (інвойс, митна декларація тощо); реквізити підприємства; контракт (договір) на поставку; сертифікат відповідності країни імпортера (захищена копія для країн СНД); протоколи випробувань, на підставі яких видано сертифікат відповідності (завірені випробувальною лабораторією);документ, що підтверджує походження продукції;гігієнічний висновок МОЗ України;ветеринарне свідоцтво (при необхідності);карантинний дозвіл.

3. При проведенні обстеження виробництва з метою проведення сертифікації продукції:заявку на проведення сертифікації; статут підприємства (свідоцтво про реєстрацію); перелік діючих нормативних документів, що є на підприємстві, технологічних документів, що містять вимоги безпеки і методи контролю; опитувальну анкету;переліки сировини і матеріалів, технологічних операцій, що впливають на безпеку продукції; журнал реєстрації результатів вхідного контролю;

журнал реєстрації технологічних параметрів; журнал обліку претензій, що поступили, і рекламацій; журнал контролю якості готової продукції; журнал з охорони праці і техніки безпеки;

інструкції з ТБ, що знаходяться біля кожного виду устаткування; журнал реєстрації перевірок і перевіряючих;перелік засобів вимірювальної техніки;графік планово-запобіжних робіт, журнал проведених робіт; наказ про призначення відповідального за проведення сертифікаційних робіт;

наказ про призначення відповідального за якість продукції, що випускається, і метрологічне забезпечення виробництва; інструкції з вхідного контролю, контролю якості готової продукції, ремонту і обслуговування устаткування, зберігання і відвантаження продукції, контроль за дотриманням технологічної дисципліни, санітарного стану території, приміщень, устаткування тощо; санітарно-гігієнічний висновок Республіканської СЕС на виробництво;

дозвіл МЧС; дозвіл Держгірпромналяд; свідоцтво з атестації лабораторії; протоколи випробувань продукції;документи з управління системою якості.

Порядок проведення сертифікації включає такі етапи:надання заявки на сертифікацію, аналіз поданої документації;визначення схеми сертифікації і ухвалення рішення щодо поданої заявки;попереднє обстеження, остаточна перевірка виробництва;відбір та ідентифікація продукції;проведення випробувань з метою сертифікації; аналіз одержаних результатів і ухвалення рішення про можливість (не можливість) видачі сертифікату відповідності; реєстрація сертифікату відповідності в Реєстрі Системи, видача сертифікату відповідності, підписання ліцензійної угоди (або відмова у видачі сертифікату); технічний нагляд за сертифікованою продукцією;

Екзаменаційний білет №19

Завдання 1. Класифікація та номенклатура показників якості. (Оцінюється 25 бальною системою)

Сучасна наука і практика виробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, що характеризують показники якості, які відбиті у стандартах (міжнародних, національних, галузевих, стандартах підприємств) і технічних умовах.

Для оцінки якості продукції використовується система показників, які групуються на узагальнюючі, комплексні та одиничні.

Узагальнюючі показники характеризують загальний рівень якості продукції: обсяг і частку прогресивних видів виробів у загальному випуску, сортність (марочність), економічний ефект і додаткові витрати, пов’язані з поліпшенням якості.

Комплексні показники характеризують кілька властивостей виробів, включаючи витрати, що пов’ язані з розробкою, виробництвом і експлуатацією. У кожній галузі промисловості застосовуються свої специфічні комплексні показники (наприклад, комплексним показником якості електродвигуна є відношення кількості корисної механічної енергії, що виробляється двигуном за весь термін його служби, до сумарних витрат на виробництво та експлуатацію двигуна).

Одиничні показники якості характеризують одну з властивостей продукції (товарів) і класифікуються за такими групами:

- Показники економічності використання сировини, матеріалів, палива, пального та енергії характеризують властивості виробу, що відображають його технічну досконалість за рівнем або ступенем споживання сировини, матеріалів, пального, енергії. До таких показників належать: частка маси виробу (на одиницю основного показника якості); коефіцієнт використання матеріальних ресурсів - відношення корисних витрат до витрат на виробництво одиниці продукції; коефіцієнт корисної дії та ін.

- Показники надійності - безвідмовність, збереженість, ремон- тоздатність, довговічність виробу. Залежно від особливостей продукції, що оцінюється, для характеристики надійності можуть використо­вуватися як усі чотири, так і деякі з зазначених показників.

Надійність - це властивість об’єкта зберігати у часі в установлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах засто­сування, обслуговування, зберігання та транспортування.

Безвідмовність - властивість об’єкта виконувати потрібні функції в певних умовах протягом заданого інтервалу часу чи наробітку.

Довговічність - це властивість об’єкта виконувати потрібні функції до переходу у граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування та ремонту. До показників довговічності відносять: ресурс між середніми (капітальними) ремонтами; середній строк служби.

Ремонтопридатність - властивість об’єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний вико­нувати потрібні функції за допомогою технічного обслуговування та ремонту. До показників ремонтопридатності належать: імовірність відновлення робочих параметрів; середня трудомісткість ремонту та технічного обслуговування.

Збережуваність - властивість об’єкта зберігати в заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об’ єкта виконувати потрібні функції під час і після зберігання та (чи) транспортування.

- Естетичні показники характеризують спроможність продукції задовольняти потребу в красі. Вони визначають такі властивості, як зовнішній вигляд, гармонійність, цілісність, інформаційна промо­вистість, оригінальність, раціональність і краса форм, відповідність середовищу, стилю, моді, досконалість виконання і стабільність товарного виду виробу. З їх допомогою встановлюється художньо- конструкторський рівень виробу. Критерій естетичної оцінки виробу, яку дає експертна комісія, полягає в ранжуванні низки виробів аналогічного класу та призначення, що здійснюється на основі базових оцінок.

- Показники стандартизації та уніфікації визначають ступінь використання в продукції стандартизованих складових частин виробу (складальних одиниць, деталей, вузлів), їх уніфікації, а також рівень уніфікації (конструкційної спорідненості) з іншими виробами. Наприклад, відношення стандартизованих та уніфікованих частин виробу до загальної кількості частин у виробі, коефіцієнти повто­рюваності, застосовності за типорозмірами і складовими продукції. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані й оригі­нальні.

- Показники транспортабельності визначають пристосованість продукції до перевезень. До них належать середня тривалість і вартість підготовки до перевезень, вантажно-розвантажувальних робіт, середня матеріаломісткість упаковування. Найповніше цей показник оцінюється у вартісному вимірі, що дає змогу одночасно врахувати матеріальні і трудові затрати, кваліфікацію і кількість людей, що зайняті транспортними роботами.

- Екологічні показники характеризують рівень шкідливих впливів на навколишнє середовище, які виникають під час експлуатації або споживання продукції.

- Економічні показники характеризують витрати на розробку, виготовлення, експлуатацію або споживання продукції, економічну ефективність її експлуатації. Основні з них: ціна, прибуток, собівартість, рентабельність, трудомісткість виробу, експлуатаційні витрати, як в абсолютному виразі, так і на одиницю основного показника при­значення виробу.

- Показники безпеки характеризують особливості продукції, що забезпечують безпеку людини (обслуговуючого персоналу) під час експлуатації або її споживання, монтажу, обслуговування, ремонту, зберігання, транспортування і т. д. Наприклад: імовірність безпечної роботи людини протягом певного часу; час спрацювання захисних пристроїв; електрична надійність високовольтних мереж

Кожна продукція володіє своєю номенклатурою показників, яка залежить від призначення продукції, умов її виробництва й експлуатації й багатьох інших факторів. Показник якості може виражатися в різних одиницях (наприклад, км/год, годин на відмову, собівартість, габарити), балах, а також бути безрозмірним. У вигляді технічних вимог показники входять до складу технічного завдання на продукцію, що розробляється та технічних умов .

Завдання 2. Характеристика пакету документів для проведення сертифікації систем якості. (Оцінюється 25 бальною системою)

Документом, який регулює відношення між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів, а також визначає правовий порядок забезпечення безпеки та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються та експортуються є Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів"

Сертифікація систем якості - перевірка, оцінка та посвідчення акредитованим органом сертифікації систем якості того, що система якості підприємства, яка перевіряється, відповідає вимогам державного або міжнародного стандарту з системи якості

Перелік документів, що додаються до заявки на сертифікацію системи якості

  Заповнена заявка  

Заповнена опитувальна анкета

Документація підприємства:

структурна схема підприємства, включаючи основні і допоміжні виробничі підрозділи, інженерні та адміністративні служби з зазначенням звязків між ними;

технічні умови на продукцію, виробництво якої оцінюється;

маршрутна технологія виробництва продукції та її основних частин з зазначенням контрольних точок;

задокументована система якості згідно з вимогами ДСТУ ISO 9001:2009, у тому числі:

Настанова з якості;

Управління документацією (внутрішньою і зовнішньою);

Управління протоколами (записами, даними);

Управління невідповідною продукцією (послугою) ;

Внутрішній аудит (перевірка);

Коригувальні дії;

Запобіжні дії

інші документи системи якості, за необхідності, (настанови, положення, процедури, методики, інструкції, СТП) в яких відображені наступні питання:

проведення випробувань та контролю якості продукції;

проведення перевірок контрольно-вимірювальних приладів;

ідентифікація і простежуваність;

управління персоналом;

застосування статистичних методів;

технічне обслуговування і ремонт виробничого обладнання;

аналіз причин відмов та дефектів

Показники, що характеризують якість виробництва продукції і застосовуються на підприємстві.

Завдання 3. Організаційна структура робіт зі стандартизації. (Оцінюється 25 бальною системою)

Держстандарт України організує і координує роботи зі стандартизації та

функціонування державної системи стандартизації, встановлює в державних

стандартах цієї системи загальні організаційно-технічні правила

проведення робіт зі стандартизації, здійснює міжгалузеву координацію цих

робіт, включаючи планування, розроблення, видання, розповсюдження та

застосування державних стандартів, визначає порядок державної реєстрації

нормативних документів і бере участь в проведенні заходів з міжнародної,

регіональної стандартизації, відповідно до міжнародних договорів

України, організує навчання та професійну підготовку спеціалістів у

сфері стандартизації.

Роботи зі стандартизації в галузі будівництва організує

Мінбудархітектури України.

Міністерства (відомства), державні комітети, органи державної виконавчої

влади беруть участь у роботах із стандартизації та організують цю

діяльність в межах своєї компетенції через свої служби стандартизації,

головні або базові організації із стандартизації.

Організацію та забезпечення розроблення, експертизи, погодження і

підготовки до затвердження державних стандартів і інших нормативних

документів із стандартизації, а також проведення робіт з міжнародної

(регіональної) стандартизації проводять технічні комітети.

Державні стандарти України за дорученням Держстандарту України можуть

розробляти також підприємства, установи і організації, які мають у

відповідній галузі стандартизації необхідний науково-технічний

потенціал.

Стандарти науково-технічних і інженерних товариств і спілок

розробляють самі товариства і спілки.

Служби стандартизації підприємства (організації) розробляють стандарти

підприємства.

Роботи з стандартизації здійснюють відповідно до річного плану, який

формують на основі довгострокових програм і проектів планів роботи із

стандартизації. Відповідальність за відповідність нормативних документів

із стандартизації вимогам актів чинного законодавства, а також їх

науково-технічний рівень несуть розробники, організації та установи, які

провели їх експертизу, і органи, підприємства, установи, організації та

громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що затвердили ці

документи.

Порядок розроблення, узгодження, затвердження, розповсюдження,

перевірки, перегляду, зміни та скасування стандартів регламентовано: для

державних стандартів — ДСТУ 1.2, технічних умов — ДСТУ 1.3, стандартів

підприємств — ДСТУ 1.4. Порядок для галузевих стандартів встановлює

орган, до сфери управління якого входять підприємства, установи,

організації, на які поширюється дія стандарту, а для стандартів

науково-технічних і інженерних товариств — встановлюють їхні статутні

органи.

Завдання 5. (Оцінюється 15 бальною системою).

Найчастіше у закладах готельно-ресторанного господарства проводять такі вимірювання як зважування. Навести приклади факторів, які впливають на результати зважування харчових продуктів різної консистенції, напівфабрикатів, готових страв або виробів.

1.вологість приміщення2.стан виробу(заморожений і тп)