Ключові поняття, категорії, методики

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дозволяють приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Категорії економічного аналізу – це найбільш загальні, ключові поняття даної науки, до яких належать: фактори, резерви, моделі, результативний показник, дисконт, відсоток, фінансовий результат, капітал, зобов’язання, грошовий потік, ануїтет, фінансовий леверидж.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них відносять: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об’єктивність, доречність та своєчасність.

Основним елементом методу економічного аналізу є його науковий інструментарій (апарат), тобто сукупність загальнонаукових та специфічних прийомів дослідження.

Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу або явища, яка визначає їхній характер і результат. Фактор – це причина, яка впливає на зміну певного показника В економічних дослідженнях під фактором розуміють причину, рушійну силу розвитку процесів і явищ.

Резерв – це невикористана або втрачена можливість чогось, наприклад, збільшення обсягу виробництва, поліпшення якості продукції, підвищення прибутковості діяльності. Резерв – це запас ресурсів, який свідомо не витрачається і підтримується на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперебійність роботи будь-якої системи

Показник - це кількісно-якісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів у суспільстві. Якісна його сторона відображає сутність явищ або процесів у конкретних умовах місця та часу, а кількісна – його розмір, абсолютну або відносну величину

Ресурси –це матеріальні, інтелектуальні та інші засоби і запаси, які можна використовувати для задоволення різних потреб, в тому числі виробничих

Якісні (абстрактно-логічні) прийоми – не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки визначають порядок дослідження та способи підходу до вивчення закономірностей. До них відносяться: аналіз та синтез; індукція та дедукція, порівняння, PEST-аналіз, SWOT-аналіз, SPACE-аналіз, SNW-аналіз, PIMS –аналіз, ABC-аналіз, моделювання, евристичні прийоми.

Аналіз економічних явищ – це абстрактне розумове розчленування явищ на складові частини за допомогою логічних висновків та моделювання.

Синтез економічних явищ – об’єднання однорідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних величин, підбивання підсумків діяльності досліджуваних об’єктів.

Індукція – спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків.

Дедукція – спосіб пізнання явищ від загального до часткового, від наслідків до причин.

Порівняння – це спосіб дослідження дійсності через зіставлення одного показника з іншим з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Евристичні прийоми – базуються на інтуїції та досвіді дослідників, здатності дослідника генерувати ідеї та нестандартні способи розв’язання поставлених завдань. В аналітичних дослідженнях використовуються такі евристичні прийоми: мозкового штурму, експертних оцінок, метод колективного блокнота, метод асоціації та аналогії, метод контрольних запитань, сценарний аналіз морфологічний метод та інш.

PEST-аналіз використовується для аналізу макросередовища та визначення впливу політичних (P), економічних (E), соціальних (S), технологічних (T) факторів на діяльність суб’єкта господарювання

SPАCE-аналіз – слугує цілям аналітичного дослідження зовнішнього середовища з акцентом на оцінювання стратегічної позиції організації та напряму стратегічних дій

SNW-аналіз - використовується для дослідження життєвого циклу продукції підприємства та в процесі розробки його продуктово-маркетингової стратегії. З його допомогою обґрунтовуються сильні, нейтральні, слабкі сторони продукції підприємства

PIMS-аналіз - використовується для дослідження напрямів та сфер (полів) бізнесу підприємства – мінімальних об‘єктів стратегічного планування, які характеризуються низкою продуктових, ринкових та організаційних структурних ознак. PIMS-аналіз передбачає оцінку впливу окремих стратегій як на прибуток підприємства загалом, так і за окремими напрямами його бізнесу

Бенчмаркінг - використовується для порівняння діяльності підприємства з практикою інших підприємств з метою усунення вузьких місць та недоліків в діяльності на основі врахування досвіду. Дає змогу покращити діяльність підприємства та збільшити його конкурентоспроможність.

CVP-аналіз (або визначення “точки беззбитковості”) передбачає визначення мінімального обсягу реалізації, необхідного для покриття всіх витрат підприємства, як постійних так і змінних. Визначається за окремими продуктами, їх групами та загалом по підприємству.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищах та процесам. Кількісні прийоми можуть бути розподілені залежно від виконуваних функцій аналізу на прийоми ретроспективного дослідження (описові та аналітичні) та перспективного дослідження (прийоми оптимізації та прогнозування).

Описові прийоми аналітичного дослідження включають: середні та відносні величини, ряди динаміки, графічні прийоми, структурні групування, матриці, АСФ-технології.

Середні величини використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників і характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань. Вони поділяються на: середні арифметичні (прості та зважені); середні хронологічні; середні гармонічні, середні квадратичні (прості та зважені). Відносні величини

Відносними величинами називають величини, що виражають кількісні співставлення між соціально-економічними явищами. Вони отримуються шляхом ділення однієї величини на іншу. В більшості випадків відносні величини є відношенням двох абсолютних величин. За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти , проценти, індекси. Коефіцієнти використовують для співставлення двох взаємопов’язаних показників, один з яких береться за одиницю, а другий за відповідне відношення до одиниці. Проценти необхідні для характеристики співвідношення величин, одна з яких береться за 100. Проценти можуть бути використані при розрахунку структури випуску продукції, структури активів, пасивів, характеристики виконання плану тощо. Індекси використовуються для вивчення показників в динаміці. Розрізняють базисні та ланцюгові індекси. За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Виділяють хронологічні (моментні) та часові (інтервальні) ряди значень показників. Інтервальні динамічні ряди характеризують розміри аналізуемих явищ за відповідні проміжки часу. Моментні динамічні ряди відрізняються від інтервальних тим, що вони характеризують розміри аналізуємих явищ на відповідну дату.

Графіки – це масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур. За призначенням графіки, які використовуються в економічному аналізі, можна розділити на дві групи: ілюстративні; розрахункові (аналітичні). За формою виділяють такі види графіків: діаграми (структурні стовпчикові, смугові), графіки зв’язку та контролю, аналіз в системі координат, гістограми, АСФ-технології.

Групуванням називається розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи по певним суттєвим для них ознакам. Групування дозволяє вивчити ті чи інші економічні явища в їх взаємозв’язку та взаємозалежності, визначити вплив найбільш суттєвих факторів, знайти ті чи інші закономірності та тенденції, які властиві цим явищам та процесам.

Матриці – візуальний спосіб співставлення показників, коли кожен показник позиціонується на полях дво- або тривимірної аналітичної матриці. Найпоширеніші види матриць: матриця BCG (Бостонської консалтингової групи), матриця GE/McKinsey, матриця «МАРКОН».

Кількісні аналітичні прийоми, що використовуються у факторному аналізі, використовуються для дослідження причинно-наслідкових залежностей між окремими явищами та процесами.

Вони поділяються на прийоми для дослідження детермінованих залежностей: прийоми елімінування (ланцюгових підстановок, абсолютних та відносних різниць), пропорційного ділення, часткової участі, інтегральний прийом, індексний спосіб, балансовий прийом; та стохастичних залежностей: аналітичні групування, кореляційно-регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз.

Вибір технічних прийомів аналізу залежить від характеру зв’язків між явищами. Якщо взаємозв’язок між результативним показником та факторами, що його визначають, носить функціональний характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування. При функціональній залежності відповідному значенню фактора відповідає суворо визначене значення результативного показника. При стохастичній залежності зміна факторної ознаки дає декілька значень функції.

Елімінування - означає усунення, виключення впливу всіх факторів на величину результативного показника крім одного. Цей прийом виходить з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. при незмінних інших. Це дозволяє визначити вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника окремо.

Спосіб ланцюгових підстановок - дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну величину у звітному періоді. Визначення впливу кожного фактору здійснюється шляхом порівняння результативного показника після заміни фактору з результативним показником до його заміни.

Для ілюстрації принципового алгоритму ланцюгових підстановок як методу виявлення впливу факторів на результативний показник розглянемо показник У, який описується формулою У = Х₁­­­­­­*Х₂*Х₃, при чому базисний рівень цього показника (У_о) і звітний рівень (У₁) становить:

Далі послідовно замінюються базисні параметри, що входять у формулу, на звітні, і розраховуються умовні результативні показники:

1-й умовний показник (перша заміна):

2-й умовний показник(друга заміна):

3-й показник (третя заміна):

Звідси вплив факторів на відхилення значення показника У¹ від значення показника У⁰ визначається так:

вплив фактора Х₁

вплив фактора Х₂

вплив фактора Х₃

Спосіб абсолютних різниць – є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок. Як і спосіб ланцюгових підстановок він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в таких моделях ,коли результативний показник представлений в вигляді добутку факторів У = Х₁ * Х₂, або змішаних моделях типу У=(Х₁ – Х₂)*Х₃. Якщо результативний показник розраховується як частка від ділення факторів, або представлений більш складною залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найбільш універсальний спосіб. І хоча його використання способу абсолютних різниць носить обмежений характер, завдяки своїй зручності, він набув широкого застосування в економічному аналізі. Особливо ефективно його використовується цей спосіб в тому випадку, коли вихідні дані уже містять абсолютні відхилення по факторним показникам. Алгоритм розрахунків за допомогою способу ланцюгових підстановок наведений нижче:

Щоб розрахувати вплив першого фактору (кількісного) на результативний показник необхідно абсолютний приріст цього фактору помножити на базисний рівень другого фактору ( і всіх інших, що знаходяться в моделі).

Вплив другого фактору на результативний показник розраховується шляхом множення фактичного значення першого фактору на абсолютний приріст другого фактору, (тобто того фактору, вплив якого вивчається), і якщо в моделі є інші фактори , то на базисне значення тих факторів, вплив яких ще не вивчався.

Вплив третього фактору (і всіх послідуючих) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактору.

Спосіб відносних різниць, як і попередній, використовується для виміру впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, коли результативний показник представлений у вигляді добутку факторів) типу У = Х₁ * Х₂ та комбінованих моделях типу У = (Х₁ – Х₂)*Х₃. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

Згідно способу відносних різниць для визначення впливу першого фактору на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактору, яке виражене в процентах, і поділити на 100. Для спрощення розрахунків відносне відхилення факторів доцільно розраховувати в коефіцієнтах.

Вплив другого фактору визначається шляхом множення базисного значення результативного показника, скоригованого на вплив дії першого фактору, (позитивний вплив додається, негативний - віднімається) на відносне відхилення другого фактора, що виражається у процентах і результат поділити на 100.

Вплив третього фактору ( і всіх послідуючих) визначається аналогічно: базисне значення результативного показника коригується на результат дії першого та другого факторів (додається чи віднімається в залежності від напрямку дії) і отриманий результат множиться на відносне відхилення третього фактора .

Балансовий спосіб - це спеціальний прийом зіставлення взаємопов‘язаних показників господарської діяльності. Використання балансового прийому доцільно коли зв‘язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, які отримані в результаті різних їх зіставлень.

Наведемо приклад застосування балансового способу при прикладі товарного балансу , формула якого має вигляд:

де N_поч - залишок продукції на початок періоду;

N_над - надходження готової продукції з виробництва;

N_реаліз - обсяг реалізованої продукції;

N_кін - залишок продукції на кінець періоду.

Виходячи з формули товарного балансу обсяг реалізованої продукції (N_реаліз ) буде визначатися по формулі:

Метод рухомого середнього – прогноз будь-якого періоду являє собою середній показник кількох фактичних попередніх результатів спостережень часового ряду. Наприклад, рухоме середнє для четвертого періоду визначається за три попередні періоди (або інші інтервали часу) і розраховується за формулою:

F₄= (D₁ + D₂ + D₃ ) / 3

Метод екcпоненційного згладжування – враховуються фактичні дані за попередній період та прогнозні дані, розподілені за константою згладжування.

Прогноз розраховується за формулою:

P₄= F₃ *α + (1-α) *P₃

P₄ - прогнозовані дані на четвертий період;

F₃ - фактичні дані за попередній період (третій);

P₃ - прогнозовані дані за попередній період (третій)

α - константа згладжування (0 < α < 1)

Майбутня вартість — вартість інвестованих в справу грошових коштів через визначений проміжок часу з урахуванням встановленої ставки відсотка. Вона визначається за формулою:

де FV— майбутня вартість;

Р — вартість грошей в даний момент;

k— відсоткова ставка;

п — кількість років (періодів).