1.2. Види правової поведінки

За своїм характером та правовими наслідками правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів:

• правомірна поведінка (така, що відповідає приписам права);

• неправомірна поведінка (правопорушення).

На межі цих двох основних видів правової поведінки перебувають:

• зловживання правом – правомірна, але соціально шкідлива та

загрозлива поведінка;

• об’єктивно неправомірне діяння – неправомірне, соціально

шкідливе діяння яке не містить складу правопорушення [8, c.317].

Правомірна поведінка – це така поведінка, яка відповідає приписам правових норм. Правомірна поведінка як вид правової поведінки має певні ознаки, основними з яких є:

• відповідність праву;

• соціальна корисність;

• передбачуваність;

• масовість;

• добровільність і свідомість;

• активність.

Правомірна поведінка має різну класифікацію в залежності від суб’єкта

права, сфери суспільних відносин, об’єктивної сторони, форм реалізації права та багатьох інших ознак (більш детально та глибоко дане питання розглядатиметься в наступному розділі).

Другим видом правової поведінки є неправомірна поведінка, інакше кажучи, правопорушення.

Правопорушення – це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.

Для правопорушення характерні такі ознаки:

- протиправність (правопорушення суперечить конкретному

правовому припису і є невиконанням обов’язку або порушенням заборони;

- винність (виявляється у внутрішньому ставленні суб’єкта до

здійснюваного діяння);

- шкідливість (юридично виражається у перешкоджанні

використання суб’єктивних прав, невиконанні юридичних обов’язків, порушенні заборон);

- правопорушення – це завжди діяння, яке має форму дії або

бездіяльності;

- відповідальною може бути лише деліктоздатна особа;

- караність (за правопорушення завжди передбачена міра відповідальності, хоча не завжди вона застосовується до правопорушника);

Залежно від виду юридичної відповідальності виділяють: кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення (проступки), цивільно-правові правопорушення (проступки), дисциплінарні правопорушення (проступки), матеріальні правопорушення (проступки), процесуальні правопорушення (проступки), конституційні правопорушення (проступки), міжнародні правопорушення.

За ступенем суспільної загрози:

• найтяжчі – злочини, які ставлять під загрозу світовий

правопорядок (геноцид, ведення війни);

- серйозні – правопорушення, які торкаються та зачіпають суттєві інтереси (забруднення довкілля);

• ординарні – правопорушення, які порушують інтереси окремих

держав (порушення кордону виключної морської економічної зони);

Зловживання правом – це соціально-шкідлива поведінка суб’єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Зловживання правом може перерости у правопорушення, якщо суб’єкт, який зловживає своїм суб’єктивним правом, статусом, повноваженнями, заподіє істотну шкоду інтересам, що охороняються правом. Далі більш широко дане питання розглядатиметься у розділі третьому.

І, нарешті, об’єктивно протиправне діяння – це протиправне, соціально шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що не містить складу правопорушення, але при цьому викликає негативну юридичну реакцію держави. Воно характеризується такими ознаками:

- суперечність правовим приписам;

- шкода, яка завдається правоохоронювальним інтересам;

- відсутність складу правопорушення;

- негативна реакція з боку держави.

У подальших дослідженнях своєї курсової роботи я хочу більшу увагу приділити саме таким видам правової поведінки, як правомірна поведінка та безпосередньо зловживання правом.

РОЗДІЛ 2. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА