1. Рівень соціально-економічного розвитку:

• розвинені країни або індустріальні країни - країн-членів OЕСР (крім Мексики, Республіки Корея та Туреччини), а також нових країн-членів ЄС та Ізраїлю;

• країни з перехідною економікою – країни Південно-Східної Європи та СНД;

• країни, що розвиваються (в т.ч. найменш розвинуті країни – відповідно до класифікації ООН, сьогодні це 48 країн) – всі країни та території, які не увійшли до 2 вище зазначених груп.

Для ідентифікації країн, що відносяться до групи найменш розвинених, ООН використовує такі критерії:

1) низький рівень доходу, який розраховується як приблизне середнє значення ВВП на душу населення за три роки (менше 750 дол. для включення у перелік, вище 900 дол. для виключення із переліку);

2) слабкість людських ресурсів, яка розраховується на основі таких показників, як харчування; здоров’є; освіта; грамотність дорослого населення;

3) економічна вразливість, яка визначається за допомогою таких показників, як нестабільність сільськогосподарського виробництва; нестабільність експорту товарів та послуг; економічна значущість нетрадиційних видів діяльності (частка оброблювальної промисловості та сучасних послуг у ВВП); концентрація товарного експорту; негатив- ний вплив вузькості економічної бази (яка вимірюється шляхом лога- рифмування чисельності населення) та частки населення, яке переміс- тилося через стихійні лиха.

Додаткова інформація та список найменш розвинених країн наводяться в документі ООН, Канцелярії Високого представника з найменш розвинених країн, країн, що розвиваються, які не мають виходу до моря, і малих острівним держав, що розвиваються.

2) Рівень розвитку людини.

У 1990 році ПРООН (організація при ООН з надання допомоги країнам-учасницям в області розвитку) опублікувала першу доповідь з оцінкою економічного та соціального прогресу країн світу, в якій було сформульовано поняття людського розвитку: «Розвиток людини є процесом розширення спектру вибору. Найбільш важливі елементи вибору - жити довгим і здоровим життям, здобути освіту і мати гідний рівень життя. Додаткові елементи вибору включають в себе політичну свободу, гарантовані права людини і самоповагу ». Дана система поглядів орієнтована на підвищення якості життя людини, розширення і вдосконалення його можливостей у всіх областях. Концепція людського розвитку змінила так звані «класичні» теорії економічного розвитку, які базувалися на показнику валового національного продукту, розглядали людину тільки в якості рушійної сили економічного розвитку і проголошували економічне зростання головною метою суспільного прогресу.

У доповіді про людський розвиток 2010 р. визначення поняття «розвиток людини» було суттєво доповнено. На думку авторів проекту, визначення розвитку людини як розширення можливостей людського вибору є важливим, але недостатнім. Розвиток людини передбачає збереження позитивних результатів протягом тривалого часу і протидія процесам, які ведуть до пригнічення людей і підсилюють структурну несправедливість. Тому ключовими є і такі принципи, як соціальна справедливість, стійкість і повагу до прав людини. Виходячи з цього, експерти організації запропонували нове, уточнене визначення, що відповідає практиці та результатам наукових досліджень з проблем людського розвитку: «Розвиток людини являє собою процес розширення свободи людей жити довгим, здоровим і творчим життям, на здійснення інших цілей, які, на їхню думку, володіють цінністю; брати активну участь у забезпеченні справедливості та стійкості розвитку на планеті».

Основним стратегічним інструментом концепції людського розвитку є Індекс людського розвитку, який був розроблений в 1990 році пакистанським економістом Махбубом уль-Хаком (Махбубом уль-Хак).

Вихідна ідея дослідження, яка в той час вважалася радикальною, була досить простою: суспільний розвиток варто оцінювати не лише за національним доходом, як це довго практикувалося, але також за досягненнями в області здоров'я і освіти, які піддаються вимірюванню в більшості країн. Передбачалося, що цей ряд параметрів, що має безпосереднє статистичне вираз, впливає на якість життя, а отже, відбиває його стан.

Індекс людського розвитку - це сукупний показник рівня розвитку людини в тій чи іншій країні, тому іноді його використовують як синонім таких понять як «якість життя» або «рівень життя». ІЛР вимірює досягнення країни з точки зору стану здоров'я, одержання освіти і фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямками, для яких використовуються власні індекси:

1. Індекс очікуваної тривалості життя: здоров'я та довголіття, вимірювані показником середньої очікуваної тривалості життя при народженні.

2. Індекс освіти: доступ до освіти, вимірюваний середньої очікуваної тривалістю навчання дітей шкільного віку та середньою тривалістю навчання дорослого населення.

3. Індекс валового національного доходу: гідний рівень життя, вимірюваний величиною валового національного доходу (ВНД) на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

Ці три виміри стандартизуються у вигляді числових значень від 0 до 1, середнє геометричне яких являє собою сукупний показник ІЛР в діапазоні від 0 до 1. Потім держави ранжуються на основі цього показника.

У 2010 році сімейство індикаторів, які вимірюють ІЛР, було розширено, а сам Індекс піддався істотному корегуванню. На додаток до використовуваного ІЛР, який є зведеним показником, що спирається на середньогрупові статистичні дані і не враховує внутрішнього нерівності, були введені три нові індикатора: Індекс людського розвитку, скоригований з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЧРН), Індекс гендерної нерівності (ІГН) та індекс багатовимірної бідності (ИбБ)

У доповіді ПРООН 2011 представлені дані за Індексом, розраховані за підсумками 2009 року. У 2011 році рейтинг за ІЛР охоплює 187 держав і територій. Ще 7 країн не включені в рейтинг через відсутність достовірних статистичних даних.