Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тема 2 МЕД.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
201.73 Кб
Скачать

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність сл.1

План СЛ.2

1.1. Міжнародна економічна діяльність та міжнародне економічне співробітництво як чинники світового економічного зростання та розвитку

1.2. Форми міжнародної економічної діяльності

1.3. Регулювання міжнародної економічної діяльності

1.3.1. Міжнародна економічна діяльність суб’єктів міжнародного права та особливості її регулювання

1.3.1.1 Принципи міжнародної економічної діяльності держави

1.3.1.2. Міжнародні економічні договори як головний інструмент міжнародної економічної діяльності держав

1.3.1.3. Регулювання міжнародної економічної діяльності суб’єктів міжнародного права: цілі та механізми

1.3.1.4. Держава як міжнародний економічний агент

1.3.2. Міжнародна економічна діяльність фізичних та юридичних осіб

1.4. Система національних рахунків

РЕЗЮМЕ.

1.1. Міжнародна економічна діяльність та міжнародне економічне співробітництво як чинники світового економічного зростання та розвитку СЛ.3

Світове господарство зразка початку ХХІ століття - це національні економіки держав «золотого мільярда», які ефективно створюють інновації, освоюють результати науково-технічного прогресу і реалізують стратегію підвищення якості життя громадян, це «держави, що не відбулися», які загрожують дестабілізацією світової системи у разі скорочення обсягів допомоги, це держави з перехідною економікою, що формують ринкові інститути, і країни, що розвиваються, які різко відрізняються одна від одної за життєвими стандартами, механізмами управління економікою, участю в міжнародному поділі праці.

224 держави та залежні території, з яких 192 країни є членами ООН, спільними зусиллями забезпечують функціонування світового господарства з «метою реалізації основного права кожної людини на життя, вільне від голоду, бідності, невігластва, хвороб та страху» (Декларація о міжнародном економічном співробітництві, ООН, 1990 р.).

Реальною матеріальною основою виконання завдань, які проголошенні ООН, важливим чинником зміцнення миру, підтримки та розвитку системи міжнародної економічної безпеки, забезпечення сталого розвитку національних економік окремих країн світу є міжнародне економічне співробітництво та міжнародна економічна діяльність окремих суб’єктів світового господарства (держав, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб).

Міжнародне економічне співробітництво - це система узгоджених дій суб'єктів світового господарства, спрямованих на зміцнення стабільності міжнародних економічних відносин, забезпечення сталого розвитку світової єкономікі, досягнення консенсусу між окремими суб'єктами світового господарства та вдосконалення правових механізмів взаємодії. СЛ.3

Тобто це сумісна діяльність, яка передбачає:

  • рівність та незалежність партнерів;

  • націленість на досягнення сумісно поставлених та узгоджених завдань економічного розвитку;

  • формування комплексу організаційних, політичних і господарських зв'язків за участю держав, їх груп і міжнародних організацій, а також окремих господарюючих суб'єктів;

  • дотримання національного суверенітету державних утворень та забезпечення взаємної економічної вигоди учасників.

Активний розвиток міжнародного економічного співробітництва у післявоєнний період повязан з об'єктивною необхідністю міжнародних економічних зв'язків та взаємною зацікавленістю у їх розвитку, наявністю організаційних та юридичних механізмів, що дозволяють реалізувати поставлені цілі та завдання.

Розвиток міжнародного співробітництва з метою вирішення міжнародних економічних проблем проголошено однією з головних цілей ООН (ст.1 Статуту ООН). Відповідальність за виконання цього завдання організації несе безпосередньо Генеральна Асамблея та працююча під її керівництвом Економічна і Соціальна Рада ООН (ст.60 Статуту). Ця Рада координує діяльність усіх органів ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного економічного співробітництва, а також готує проекти конвенцій у цій сфері (ст.62 Статуту). САМОСТІЙНО

Найбільш вагомим міжнародним документом останніх років, який визначає засади міжнародного економічного співробітництва, є Декларація щодо міжнародного економічного співробітництва ООН (1 травня 1990 р.), в якій визначається, що «значну роль у міжнародному співробітництві ... повинна зіграти система ООН. На всіх її державах-членах лежить зобов'язання зробити її більш ефективною і результативною». Згідно з цим документом, міжнародне економічне співробітництво:

  • націлено на забезпечення справедливих і рівних можливостей для всіх народів і надання їм можливості повністю розвинути їх потенційні можливості (п.1),

  • пожвавлення росту і розвитку в країнах, що розвиваються, спільний розгляд проблем крайньої бідності та голоду шляхом створення сприятливих міжнародних економічних умов (п.2),

  • передбачає обов’язкове урахування в національній політиці зобов’язань усіх країн щодо міжнародного економічного співробітництва (п.4),

  • націлено на «вирішення проблем міжнародної заборгованості, задоволення зростаючих потреб у фінансових коштах на цілі розвитку, створення відкритої і справедливої ​​системи торгівлі та сприяння диверсифікації і модернізації економіки країн, що розвиваються, ... потребує постійних узгоджених зусиль» (п.14),

  • потребує поліпшення міжнародної економічної обстановки (п.15),

  • вимагає від країн змін у національній політиці, «щоб сприяти відкритому обміну і мати можливість гнучко реагувати на зміни у світовій економіці» (п.17), а «координація макроекономічної політики має в повній мірі враховувати і проблеми всіх країн ..» (п.22).

Високі темпи зростання в країнах Азії (багатьом країнам вдалося суттєво наблизитися за рівнем життя до розвинених країн) змінюють співвідношення сил у світовій економіці. Проте, якщо кількість незаможних, що споживають менш ніж на 1,25 дол США в день, по світу в цілому скоротилася з 1,8 млрд. осіб у 1990 р. до 1,4 мдрд. осіб у 2005 р. (скорочення практично повністю було досягнуто за рахунок Китаю), то в країнах Африки на південь від Сахари і в Південній Азії число бідних в абсолютному вираженні збільшилася. З початку 80-х рр. ХХ ст. практично у всіх країнах спостерігається посилення нерівності за доходами, тобто формується глобальна економічна дивергенція.

Усе більший вплив на світову економіку і посилення глобальної взаємозалежності спричиняють демографічні тенденції. Щорічно населення світу збільшується більш ніж на 70 мільйонів осіб. Це означає, що до 2050 р. світова економіка повинна бути в змозі забезпечити гідне життя понад 9 млрд. осіб, 85% яких проживає в країнах, що розвиваються. Скорочення чисельності і старіння населення в розвинених регіонах призводить до значного збільшення міграційних потоків.

Економічні процеси характеризуються все більш сильним взаємозв'язком на глобальному рівні. Сільськогосподарське та промислове виробництво все частіше здійснюється в рамках глобальних виробничо-збутових ланцюжків, що практично не регулюються, домінуюче місце в яких займають міжнародні компанії. Світова фінансова криза 2008-2009 рр. показала, наскільки взаємопов'язані фінансові ринки і наскільки швидко наслідки проблем, що виникають в одній частині системи, можуть поширитися на всі інші її компоненти. У той же час стратегії, норми та установи, що регулюють ці процеси, в основному носять національний характер, а глобальні механізми відрізняються високою фрагментарністю, наростає напруженість між процесами прийняття рішень на національному та глобальному рівнях.

На дещо інших засадах базується міжнародна економічна діяльність суб’єктів світового господарства.

Міжнародна економічна діяльність – це процес (сукупність) активних дій суб’єктів світового господарства, які націлено на забезпечення реалізації власних економічних інтересів та досягнення високого рівня економічної безпеки, накопичення матеріального багатства, задоволення потреб та вирішення існуючих проблем. СЛ.4

Суб'єктами міжнародної економічної діяльності виступають:

1) держави;

2) міжнародні організації;

3) фізичні та юридичні особи. СЛ.4

Міжнародна економічна діяльність охоплює два рівня відносин: СЛ.5

1) відносини між суб'єктами міжнародного економічного права (державами та міжнародними організаціями).

Діяльність здійснюється державами та міжнародними організаціями. Передбачає виконання міждержавних економічних зобов'язань, міжурядових економічних угод, економічних забовязань міжнародних організацій.

2) відносини між: фізичними і юридичними особами різних держав, включаючи і так звані діагональні відносини — між: державою і фізичними чи юридичними особами, що належать іноземній державі.

Ці відносини базуються на повній самостійності суб’єктів у виборі напрямів діяльності та партнерів.

Певні відносини, які виникають, змінюються (або припиняються) у процесі міжнародноі економічної діяльності між державами, їх угрупованнями, міжнародними організаціями, фізичними та юридичними особами, потребують відповідного урегулювання, упорядкування. Таким інструментом упорядкування є норми міжнародного економічного права (для держав та міжнародних організацій) та національних (внутрішніх) правових систем окремих країн (для фізичних та юридичних осіб).

Якщо держави безпосередньо вступають у господарські відносини міжнародного характеру з іноземними фізичними і юри­дичними особами (наприклад, укладають концесійні угоди), то міжнародні економічні відносини регулюються націо­нальним правом кожної держави. Регулювання здійснюється не прямо, а опосередкова­но - через державу.

Міжнародна економічна діяльність суб’єктів світового господарства передбачає безумовне виконання договірних забовязань.

Міжнародна економічна діяльність суб’єктів світового господарства передбачає: СЛ.6

1) цілевизначення;

2) планування;

3) здійснення дій;

4) аналіз результатів;

5) коригування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]