1.3. Структура і загальні характеристики вольових якостей.

П. А. Рудик (1962) відзначає, що «вивчення структурних особливостей вольових якостей особистості має своїм наслідком наукове психологічне обгрунтування засобів і методів виховання цих якостей. Поза такого психологічного вивчення методика вольового виховання набуває грубо емпірично характер і нерідко призводить до результатів, протилежних тим цілям, які ставив перед собою вихователь »2.  Як і будь-які якості особистості, вольові якості мають горизонтальну і вертикальну структуру.  Горизонтальну структуру утворюють задатки, в ролі яких виступають типологічні особливості властивостей нервової системи. Однак, визнаючи це, у ряді випадків психологи припускаються помилки у викладі цього питання. Справа в тому, що одні автори, покладаючись на авторитет І. П. Павлова, вважають, як і він, що є хороші і погані типологічні особливості. До гарних віднесені сильна нервова (сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів, до поганих - протилежні типологічні особливості). Відповідно з цим у багатьох підручниках до недавнього часу бездоказово стверджувалося, що хороша успішність у навчанні, високі досягнення у спорті і т. д. притаманні лише особам із сильною, рухомий і врівноваженою нервовою системою. Тієї ж точки зору дотримується А. П. Рудик, вважаючи, що «позитивними вольовими якостями (сміливість, рішучість, стійкість і ін) зазвичай мають спортсмени із сильною, врівноваженою та рухливою нервовою системою, в той час як негативні вольові якості (нерішучість, нерішучість, страх мають у своїй основі структурні особливості слабкої нервової системи »1. Це твердження має мало спільного з реальністю.  Встановлено, що низька ступінь сміливості (боязкість) пов'язана з певним комплексом типологічних особливостей: слабкою нервовою системою, переважанням гальмування по «зовнішньому» балансу, рухливістю гальмування. Серед представників тих видів спорту, які пов'язані з переживанням страху і відсутністю страховки (стрибки з парашутом, стрибки на лижах з трампліна, стрибки у воду), майже немає спортсменів з цієї типологічної тріадою.  Високий ступінь рішучості пов'язана з рухливістю порушення і з переважанням збудження по «зовнішньому» і «внутрішньому» балансу нервових процесів, а в небезпечній ситуації - і з сильною нервовою системою. Крім того, висока ступінь рішучості відзначається в осіб з низьким рівнем нейротізма2.  Високий ступінь терплячості має зв'язки з інертністю порушення, з переважанням гальмування по «зовнішньому» балансу і збудження по «внутрішньому» балансу, з сильною нервовою сістемой.3  Таким чином, кожне вольова якість має свою психофізіологічну структуру, яка в одних компонентах може співпадати у різних вольових якостей, а в інших - розходитися. Наприклад, люди, у яких спостерігається висока, ступінь терплячості, можуть і не мати високий ступінь рішучості, так як два типологічних ознаки з чотирьох у них протилежні тим, які: обумовлюють високу ступінь рішучості. Навіть сила нервової системи, яка деякими дослідниками не зовсім правомірно розглядається як синонім «сили волі», не пов'язана з рішучістю, що проявляється у звичайній, безпечної ситуації. 

Вертикальна структура. Всі вольові якості мають подібну вертикальну структуру. Ця схожість полягає в тому, що кожне вольова якість являє собою як би тришаровий пиріг. Знизу лежать природні задатки - нейродинамічні особливості, на які накладається другий шар - вольове зусилля, яке ініціюється і стимулюється утворюють третій шар соціальними, особистісними чинниками - мотиваційною сферою, перш за все моральними принципами. І від того, наскільки у людини виражена сила потреби, бажання, наскільки він розвинений в моральному відношенні, багато в чому залежить ступінь вираженості кожного вольового якості.  При цьому в кожному вольовому як роль вертикальних компонентів може бути різною. Вивчаючи ступінь вираженості ряду «родинних» вольових якостей (терплячості, завзяття та наполегливості) Є. К. Фещенко виявив, що терплячість більшою мірою визначається природними задатками - типологічними особливостями властивостей нервової системи, а за деякими даними - і біохімічними характеристиками роботи організму, а наполегливість - більшою мірою мотивацією, зокрема - потребою досягнення. Завзятість ж займає проміжне положення і для появи цього вольового якості однаково важливо як те, так і другое1.  Таким чином, можна говорити про властивості, властивих волі в цілому: широті, силі і стійкості. Широта або вузькість вольового якості визначається ним через кількість діяльностей у яких воно чітко проявляється. Сила вольового якості визначається рівнем прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів. Головною ознакою стійкості вольових якостей є ступінь сталості прояви вольового зусилля в однотипних ситуаціях. Співвідношення цих властивостей у різних людей може бути різним.