2.1 Психологічні особливості дітей середнього шкільного віку

Психологічні особливості учнів середнього шкільного віку багато в чому визначаються умовами їхньої навчальної роботи: їм приходиться вивчати нові і складні навчальні дисципліни, приймати більше, ніж раніш, участь у суспільному житті школи, допомагати батькам, якось розбиратися в складних відносинах між людьми.

Як правило, школярі середнього віку свідомо відносяться до навчальної роботи, розуміють її віддалені задачі, а також власну відповідальність за гарне засвоєння знань; у підлітків удосконалюється і наближається до рівня, властивому дорослим, здатність правильно організовувати своє сприйняття в процесі навчальних занять, у класі і самостійно. Вони прагнуть критично усвідомити сутність засвоюваних знань, виробити до них своє власне відношення, не просте запам'ятати навчальний матеріал, але зрозуміти, пояснити і навіть довести його істинність.

У зв'язку з цим мислення підлітка стає більш абстрактним, він починає застосовувати в процесі мислення прийоми абстрагування, засвоєні при вивченні математики, природних і історичних павук, мови.

Високого рівня досягає також і здатність підлітка керувати своєю увагою: збільшується обсяг уваги, виробляється уміння концентрувати його і розподіляти, воно стає переважно цілеспрямованим і стійким. Усе це дозволяє виконувати складні види діяльності.

Велике значення в психіці здобувають моральні почуття з їхній нерідко суперечливим характером: як правило, вони мають яскраво виражену суспільну спрямованість (стають більш серйозним почуття дружби і товариства, колективізму, любові до Батьківщини).

У зв'язку з удосконалюванням інтелектуальних психічних процесів у підлітків іноді підсилюється чутливість психіки, пропадає інтерес до навчальних занять, з'являються вкрай гострі реакції на різні невдачі, на негативну думку про себе товаришів, учителів, батьків, відчуження від колективу і навіть своєрідне бравування своєю зневагою до навчання. У підлітка, наданого в такому стані самому собі, можуть розвитися вкрай негативні звички, викорінити які надалі буває дуже важко.

Усе це вимагає особливої уваги до виховання в підлітків вольових рис характеру. Як правило, у зв'язку з особливостями віку підлітки можуть і люблять виявляти такі вольові якості, як самостійність, сміливість, рішучість, ініціативність.

Однак у зв'язку з усе ще слабким розвитком у цьому віці самокритичності і несталим, незміцнілим світоглядом ці вольові прояви іноді можуть приймати небажану, з погляду пануючий у нашім суспільстві моралі, спрямованість. От чому так важливо у виховних цілях залучати підлітків до активної участі в суспільній роботі, до виконання обов'язків, що продиктовані вимогами колективу, розвивати в них різнобічні глибокі інтереси до науки і мистецтва, до техніки і спорту.

Середній шкільний вік звичайний вважається важким у виховному відношенні. Але це справедливо лише тоді, коли застосовуються невластиві його особливостям виховні заходи впливу на підлітків: у цьому віці школяр починає усвідомлювати себе як особистість, гостро і причепливо придивлятися до навколишнього середовища, критично відноситися до дорослого (до батьків, учням), у нього швидко розвивається самосвідомість, а в зв'язку з цим і вимога поваги до себе.

Якщо враховувати в практиці виховання всі ці вікові особливості підлітків, можна легко уникнути розвитку в них негативних рис особистості.

У старшому шкільному віці формування основних психічних процесів і якостей особистості завершується: по своєму змісті і формі вони наближаються до тих, що характерні для дорослих. Процеси сприйняття, уваги, мислення стають у старшокласників більш організованими; вони в досконалості володіють найбільш раціональними способами засвоєння знань і їхнього запам'ятовування; у них розвиваються абстрактне мислення, логічна пам'ять, творча уява. Лише інтенсивність цих психічних процесів слабкіше, ніж у дорослих.

Старший шкільний вік є основним для формування світогляду й усвідомленого відношення до вимог життя і суспільства. У цьому віці стають більш конкретні і міцними інтелектуальні і суспільні інтереси школярів, що дозволяє їм з більшою визначеністю вибрати професію.