3. Виховання волі до навчання у школярів

Побудова сучасної системи освіти на засадах гуманно-особистісного підходу вимагає дослідження низки проблем, серед яких вагоме місце належить проблемі волі і її розвитку. У практиці педагогічної діяльності, вивчаючи волю, здебільшого розглядають підлітковий (К.І. Вересоцька), ранній юнацький період (В.М. Лапік, Н.С. Лукін), бо саме в них є актуальними вирішення проблеми самовдосконалення, самовиховання. Однак для розуміння природи вольових явищ, їх генезис, прогнозування у розвитку постає необхідність їх досліджень на більш ранніх стадіях розвитку, зокрема у молодшому шкільному віці. Потреба всебічного вивчення волі на цьому віковому етапі посилюється тим, що більшість психічних процесів та основних новоутворень цього періоду тісно пов'язані саме з вольовим розвитком особистості, насамперед вольовими якостями, які певною мірою проявляються у вольовому комплексі. Таких якостей у науковій літературі нараховується 14. Метою нашого дослідження було визначити загальні закономірності прояву вольових якостей у молодших школярів та дослідити їх генезис у 1-3 кл.

Отримали такі дані:

а) 1 клас є періодом переважної схожості вольових - якостей у хлопчиків і дівчаток;

б) у 2 класі зростає інтенсивність їх (якостей) прояву, крім того, виразніше (порівняно з попереднім класом; простежується диференціація за статевою належністю;

в) у 3 класі у дітей обох статей більшість якостей вольового комплексу за динамікою проявів наближається до показників 1 класу Помітніші зрушення у розвитку вольових якостей наприкінці молодшого шкільного віку відбувається у дівчаток. Вважаємо зазначену тенденцію основною причиною наявності у дорослих стійкої ілюзії про відсутність суттєвих зрушень у вольовій сфері молодших школярів.

Хлопчики:

1. Проведений класифікаційний аналіз комплексу вольових якостей показав, що складові комплексу, знаходячись у тісному поєднанні, мають свою неординарність, специфіку в динаміці взаємозв'язку. Характерно, що форми класифікаційних моделей у 1-3 кл. подібні між собою, тільки відбувається перехід з рівня на рівень змістових компонентів, що підтверджує зроблений на основі кореляційного аналізу висновок про наявність стійкої ілюзії у дорослих про незначні зміни в розвитку волі у молодшому шкільному віці, а з другого боку, є показником динамічних зв'язків між вольовими якостями, показником того,

як за зовнішньою формою незначних змін розгортаються тіньові значущі зрушення у становленні вольової сфери дитячої особистості.

2. Найбільш схожими в комплексі вольових якостей, такими, що важко піддаються виокремленню, є наполегливість і відповідальність (1 кл,), цілеспрямованість і самостійність (2 кл.), ініціативність і відповідальність (3 кл.). Типовою якістю, яка фактично "захована" в комплексі, постає відповідальність, яку лише в 3 кл. можна побачити через призму ініціативності.

3. Дисциплінованість, яка традиційно є предметом уваги педагогів, у 1 кл. пізнається через старанність, у 2 кл. -- через незалежність, а в 3 кл. різко виокремлюється на фоні ініціативності, відповідальності, наполегливості, старанності, цілеспрямованості, активності, для яких постає ієрархом. Таким чином, спостерігається перехід дисциплінованості на роль провідної якості лише у 3 кл. Ми бачимо складний процес вольового становлення, тому ця якість закономірно має суперечливу психологічну природу.

4. У кінці 3 кл. простежується значуща роль тріад "організованість - витримка -- старанність" або "організованість - самостійність - незалежність" та дисциплінованість, тобто в будь-якому випадку організованість тут є тим елементом, який визначає наступне вольове становлення особистості.

5. Стабільне скупчення абсолютної кількості вольових якостей за найбільшими ступенями схожості свідчить про схожу зовнішню картину вольового становлення в учнів 1~3 кл., чим і зумовлена проблема вивчення особливостей волі, крім того, це доказ того, з якої причини вольові якості комплексу важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати тріаду "відповідальність - старанність

-- цілеспрямованість", а найлегше -- організованість та рішучість.

6. Автономними в розвитку: у 1-класників є самостійність, організованість, витримка, у 2-класників -- наполегливість, рішучість, активність; у 3-класників

-- організованість, рішучість, сміливість.

7. Розвиток волі у хлопчиків розгортається за трьома схожими лініями, напрямок яких визначається якостями-орієнтирами:

а) самостійність (1 кл.) -- наполегливість (2 кл.)

-- організованість (3 кл.);

6) стриманість (І кл.) -- рішучість (2 кл.) -- рішучість (3 кл.);

в) витримка (1 кл.) -- активність (2 кл.) -- сміливість (3 кл.).

Відповідно у кожному класі провідні ядра матимуть такий вигляд:

1 кл. -- "самостійність - стриманість - витримка",

2 кл. -- "наполегливість - рішучість - активність",

3 кл. -- "організованість - рішучість - сміливість".

8. Основні детермінанти вольового розвитку:

1 кл. -- наполегливість, відповідальність;

2 кл. -- цілеспрямованість, самостійність;

3 кл. -- ініціативність, відповідальність.

Результати класифікаційного аналізу комплексу вольових якостей у дівчаток показують, що його складові, знаходячись у тісному взаємозв'язку, мають власну специфіку у побудові класифікаційних дерев, чого немає у хлопчиків. Насамперед, це відмінність класифікаційної моделі 3 кл. на фоні інших. З іншого боку, є подібність класифікаційних моделей 1-2 класів.

Основні закономірності такі:

1. Найважче піддається виокремленню ініціативність. Знаходячись в основі комплексу, вона визначає перебіг його наступного розвитку, є його фундаментом. Ця якість періодично складає нові пари, що є свідченням її значимості.

2. Вольові якості комплексу скупчені за найбільшими рівнями схожості, що є доказом того, чому вольові якості важко піддаються диференціації, причому найскладніше диференціювати пари "цілеспрямованість -- ініціативність" (1 кл.), "ініціативність -- самостійність" (2 кл.), "ініціативність ~ старанність" (3. кл.).

3. Автономними у розвитку 1-класників є дисциплінованість, витримка, активність, у 2-класників -- цілеспрямованість, наполегливість, стриманість, у 3-класників -- незалежність, витримка, наполегливість.

4. Розвиток волі у дівчаток розгортається за трьома основними сюжетними лініями:

а) дисциплінованість (1 кл.) -- цілеспрямованість (2 кл.) -- незалежність (3 кл.);

6) витримка (1 кл.) -- наполегливість (2 кл.) -- витримка (3 кл.);

в) активність (1 кл.) -- стриманість (2 кл.) -- наполегливість (3 кл.).

Відповідно в кожному класі провідні тріади мають такий вигляд: 1 кл. -- цілеспрямованість, ініціативність, 2 кл. -- ініціативність, самостійність, 3 кл.

- "незалежність - витримка - наполегливість".

5. Основні детермінанти вольового розвитку:

1 кл.-- цілеспрямованість, ініціативність,

2 кл. -- Ініціативність, самостійність,

3 кл. -- ініціативність, старанність.

Головними блоками вольових якостей по класах є:

У хлопчиків: 

1кл.: самостійність, організованість, витримка;

2 кл.: наполегливість, рішучість, сміливість, активність;

3 кл.: організованість, рішучість.

У дівчаток:

1 кл.: дисциплінованість, витримка, активність;

2кл.: цілеспрямованість, наполегливість, стриманість;

З кл.: незалежність, "ініціативність -- старанність", витримка, наполегливість.

Особливу увагу слід звернути на той факт, що провідними детермінантами, які визначають вольове становлення особистості протягом молодшого шкільного віку у дівчаток є ініціативність, у хлопчиків -- відповідальність. Отже у дівчаток, насамперед, слід звертати увагу на формування спроможності застосовувати певні дії за власним почином.

С.А. Петухов визначає такі види ініціативності:

відтворююча -- бажання діяти, не виходячи за межі досвіду оточуючих;

творча, пов'язана з оригінальним власним задумом дитини.

За ними існує така диференціація: тип А (діти спроможні лише до відтворюючої ініціативності); тип Б (діти з постійно діючою відтворюючою та епізодичною творчою ініціативністю); тип В (діти з постійно діючою творчою та відтворюючою ініціативністю).

Прагнучи формувати у дівчаток молодшого шкільного віку третій тип (В) ініціативності, варто створювати для цього комплекс основних умов:

1) ставити дитину в ситуації, в яких розвивалося б уміння визначати перед собою нові задачі і втілювати їх у діяльність;

2) розвивати свідоме ставлення до/власних вчинків, уміння аналізувати їх, з'ясовувати причини, які заважають досягненню мети;

3) формувати суспільно-ціннісну потребо-мотпва-ційну сферу, сприяти інтенсивності її прояву;

4) розвивати інтелект.

Що стосується формування відповідальності у хлопчиків, то вона повинна починатися з раннього віку і, насамперед, полягати у звільненні хлопчика від гіперопіки.

А.П. Хрипкова зазначає, що за безвідповідальність хлопчика слід карати, можна демонструвати презирство, але не до дитини, а до її вчинку. Особливо дієвим є презирство батька. Відповідальність слід виховувати у всьому. Тут не може бути частковості: або у всьому відповідальний, або у всьому безвідповідальний.

М.В. Савчин, детально розробляючи питання відповідальності, підкреслює, що відповідальна дитина відрізняється від однолітків тим, що усвідомлює власні дії, може прийняти на себе провину за помилки, розуміє свій обов'язок у будь-яких ситуаціях, якісно виконує роботу. Для хлопчика основними умовами розвитку відповідальності слід вважати: вчасне якісне виконання доручень і відповідальність за власні вчинки, вміння аналізувати свою поведінку, формування інтересу до навчання. Як особлива мова -- обов'язкове досягнення дитиною успіху у діяльності, вміння завжди доводити справу до кінця.

І останнє. Дані експериментального дослідження довели, що вольове становлення у дітей обох статей розгортається за трьома сюжетними лініями (про це йшлося вище), але слід зауважити, що існують основні лінії: у дівчаток "від активності до стриманості та наполегливості", у хлопчиків -- "від витримки до активності та до сміливості". Отже, у дівчаток 1 кл. слід особливу увагу звернути на формування активності, яка залежить від позитивних емоційних чинників, насамперед, від видів діяльності, які викликають позитивні емоції, розвитку пізнавальних мотивів, від заохочень до виконання роботи з обов'язковою позитивною оцінкою результатів (особливо на початкових стадіях), врахування днів тижня, часу доби, коли такі завдання пропонуються; обов'язкового врахування стану втоми, неврівноваженості, поганого настрою тощо. Стриманість, як вольова якість виявляється у здатності стримувати фізичні і психічні переживання, які заважають досягненню мети; у ній закріплюється гальмівна функція волі. Ця якість дозволяє контролювати дитині свою поведінку, утримуватися від дій, які є непотрібними або шкідливими, дозволяє зберігати здоровий глузд у критичних ситуаціях. Зовнішньою ознакою розвиненості якості слід вважати терплячість, витривалість, здатність переносити біль та не впадати у відчай від невдач. Отже, для дівчаток 2 кл. особливу увагу необхідно звернути на розвиток вмінь керувати моторикою, розвиток критичного мислення, формування мотивації досягнення успіху, розвиток адекватної самооцінки, що в сукупності і буде сприяти розвитку стриманості. У 3 кл. місце стриманості повинна заступати наполегливість, яка залежить від рівня розвитку інтересів та рівня досвіду дитини.

Наполегливість у літературі здебільшого розглядається у таких видах діяльності (Д.Г. Ребізов):

1) значна широта і систематичність у навчанні та трудовій діяльності (в основі -- почуття обов'язку, усвідомлення значущості навчання);

2) систематичність у трудовій діяльності, відсутність у навчальній;

3) епізодичність у навчальній і трудовій діяльності.

Наполегливість, як якість, на формування якої у дівчаток 9-10 років необхідно звернути особливу увагу, сприяє розвитку здатності постійно утримувати у свідомості поставлену мету та будувати власну поведінку таким чином, щоб наблизити ЇЇ реалізацію; вона розвиває вміння адекватно оцінювати умови діяльності і, в разі необхідності, тимчасово припиняти рух до поставленої цілі, щоб мати змогу мобілізувати психічні та фізичні сили для її досягнення.

Основними умовами розвитку якості є:

1) формування уміння не відволікатися на другорядні справи у процесі виконання основного завдання;

2) увага до випадків недоведення розпочатої справи до кінця;

3) формування готовності докласти зусилля або підкорити в разі необхідності свою поведінку майбутньому результату, іноді навіть всупереч діючим у даний момент бажанням;

4) виховання почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу.

У групах хлопчиків початкових класів сюжетна лінія вольового розвитку починається з витримки, тобто уміння долати імпульсивність у поведінці, керувати почуттями, які заважають досягненню кінцевої мети у діяльності. Здатність до витримки значною мірою залежить від збалансованості процесів збудження і гальмування. А тому основний шлях виховання якості полягає у систематичному тренуванні гальмівного процесу. У цьому випадку ми зможемо спостерігати за такими зовнішніми проявами як: пригнічення дитиною зайвої моторної розв'язаності, імпульсивності, спроможність утримуватися від шкідливих звичок, здатність іти на певні жертви задля досягнення мети. Це стосується хлопчиків 1-го класу. У 2-му класі продовженню цієї лінії є активність, її прояви та умови формування аналогічні до попередньо наведеної інформації стосовно розвитку даної якості у дівчаток. І нарешті, у 3-му класі у хлопчиків особливу увагу слід звернути на сміливість. Звісно,, важливо, щоб вона ґрунтувалася на адекватній оцінці своїх сил і можливостей. Якщо в даному віці вони переоцінюватимуться, то вчинки будуть безрозсудними, - небезпечними, загрозливими для життя і здоров'я; якщо недооцінюватимуться, то хлопчик страждає від невпевненості в собі; виростає боязким, з підвищеним рівнем тривожності, нездатним до прийняття серйозних рішень. Прояви сміливості пов'язані з типологічними особливостями, зокрема: збудливі, неврівноважені типи більше схильні до невиправданого ризику, гальмівні -- невпевнені в собі. Щодо умов, які б сприяли розвитку сміливості, то це насамперед: розвиток адекватної самооцінки дитини, розвиток мотивації на досягнення успіху; створення ситуацій, які б сприяли обов'язковому прояву готовності до переборення страху і невпевненості в собі; продумана система заохочень у ситуаціях, коли дитина змогла перебороти перешкоди, які заважають досягненню поставленої мети.

Підводячи підсумок щодо вище сказаного, хочу зазначити, що формування вольових якостей дитини починається в сім'ї. І перш за все, найпростішими умовами, які повинні забезпечити батьки, є:

а) створення виваженого, продуманого режиму дня дитини;

б) обов'язкове забезпечення рухової активності;

в) створення умов для доведення розпочатої справи до кінця;

г) надання дитині доцільної самостійності;

д) наявність у дитини обов'язків у сім'ї, які вона спочатку буде виконувати під контролем дорослих, а згодом -- під самоконтролем. Дотримання таких вимог до організації життєдіяльності дитини і цілеспрямоване формування ключових вольових якостей у конкретні вікові періоди сприятиме ефективності процесу вольового становлення особистості протягом молодшого шкільного віку.