35

ВСТУП

Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.

Розуміння сутності бюджетного дефіциту нерозривно пов'язано з поняттям фінансування бюджету. У радянській бюджетній практиці до кінця 1980-х років дефіцит не визнавався, отже і джерела фінансування його чітко не визначались. Зіткнувшись з проблемою бюджетного дефіциту, органи державної влади незалежної України виявилися неготовими раціонально і з мінімально можливими негативними наслідками вирішувати її. В українській практиці джерела фінансування дефіциту державного бюджету почали встановлюватись з 1993 року. Сьогодні актуальність цього питання не тільки не зменшилась, а навіть значно зросла. Адже в цілому держава зобов’язана формувати свою бюджетну політику так, щоб домогтись скорочення бюджетного дефіциту. Бездефіцитність бюджету - має стати неминучим принципом бюджетної політики України. Тому, існує реальна необхідність визначити сутність бюджетного дефіциту, його види, соціально-економічні наслідки; визначити, що являють собою джерела фінансування бюджетного дефіциту; з'ясувати, чим відрізняється фінансування від способів скорочення розміру дефіциту; розглянути підходи до класифікації фінансування; визначити його інструменти.

Метою даної курсової роботи є опрацювання теоретичних аспектів дослідження бюджетного дефіциту, зокрема причини виникнення, структури, підходів до класифікації, а також проаналізувати бюджетний дефіцит України за останні роки, визначити основні проблеми, що існують в системі управління бюджетним дефіцитом та запропонувати шляхи їх усунення.

Для розкриття змісту курсової роботи були поставлені такі завдання:

1. Охарактеризувати сутність категорії бюджетний дефіцит, розглянути підходи до її класифікації, а також визначити джерела покриття бюджетного дефіциту.

2. Визначити особливості управління бюджетним дефіцитом, для забезпечення фінансової стабільності держави.

3. Проаналізувати бюджетний дефіцит України за 2010-2013 роки.

4. Надати аналіз показникам оцінки рівня бюджетного дефіциту та його фінансування.

5. Дослідити світовий досвід управління бюджетним у розвинених країнах, та можливість застосування його в Україні

6. Окреслити основні проблеми та перспективи механізму управління дефіцитом Державного бюджету в Україні.

Об’єктом дослідження виступає Державний бюджет України, а конкретніше дефіцит державного бюджету.

Предметом виступає система фінансово-економічних відносин щодо управління дефіцитом державного бюджету, а також пошук шляхів його оптимізації.

Методичний апарат дослідження становлять методи історичного та логічного аналізу, системного підходу, наукової абстракції, порівняння, узагальнення, формалізації, аналізу і синтезу, а також аналогії та статистичного аналізу.

У першому розділі висвітлено теоретичні аспекти бюджетного дефіциту, зазначено суть, види та джерела його покриття. Висвітлено основні аспекти управління бюджетним дефіцитом.

У другому розділі проведено аналіз дефіциту Державного бюджету України за 2010-2013 рр., а також визначено й проаналізовано систему показників щодо оцінки рівня бюджетного дефіциту та його фінансування.

Третій розділ присвячений проблемам що існують в механізмі управління бюджетним дефіцитом в Україні, а також перспективам його вдосконалення з урахуванням зарубіжного досвіду.

Інформаційною базою дослідження є використаний статистичний, аналітичний матеріал, також використовувалась як періодична література, книги, так і законодавчі і інструктивні матеріали, що стосуються даної теми.

У вітчизняній та зарубіжній літературі проблеми бюджетного дефіциту знайшли відображення в наукових працях Федосов В.М. [7], Оспіщев В.І. [8], Макаренко Є.В. [14], Машко А.І. [15], Пасічна М.Д. [16], Шиліна Г.М. [18] і ін..

Розділ 1 теоретичні засади дослідження механізму управління дефіцитом бюджету

1.1. Суть, види та джерела покриття дефіциту Державного бюджету України

Бюджетна система держави охоплює сукупність різних видів бюджетів, що регулюється нормами права та побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв. Позитивна тенденція динаміки функціонування бюджетної системи будь-якої країни значною мірою зумовлена зменшенням значення показника дефіцитності та його подальшим переходом у профіцитність, що визначає ринкове економічне зростання та сприяє розвитку держави.

Бюджетний кодекс України дає таке визначення: дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету [1]. Сучасна світова економічна теорія і практика приділяють велику увагу проблемам дефіциту бюджету і державного боргу. Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансової політики, який впливає на економічне та соціальне становище країни. Невиважена соціально-економічна політика, спад виробництва, занепад підприємств в Україні є глибинними причинами бюджетного дефіциту.

Н. Рєдіна та Л. Гордєєва вважають, що бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю [17, 94]. Однак у науковій літературі існують твердження, що наявність дефіциту бюджету може позитивно впливати на пожвавлення економічного життя. При цьому зростанню економічної активності сприяє не сам дефіцит, а методи його подолання.

Бюджетний дефіцит може набувати різної якості, виникати за різних обставин, викликати різні наслідки. У зв'язку з цим доцільно говорити про різні види бюджетного дефіциту. Передбачається класифікація бюджетного дефіциту за такими ознаками як:

• строк виникнення: плановий (затверджений в Законі України Про Державний бюджет на відповідний рік), звітний (фактичний дефіцит на кінець року);

• місце виникнення: зовнішній та внутрішній;

• форма вияву: відкритий (офіційно затверджений у законі про Державний бюджет), прихований та квазіфіскальний (прихований дефіцит, зумовлений квазіфіскальною діяльністю держави);

• причини виникнення: вимушений та невимушений;

• напрями дефіцитного фінансування: активний (приводить до розвитку економіки) та пасивний (підлягає законам інфляції); .

• критерій визначення складових: фактичний (різниця між поточними видатками та доходами), циклічний (результат дії стабілізаторів), структурний (різниця між видатками та доходами в умовах повної зайнятості);

• строк дії: стійкий та тимчасовий;

• зв’язок з державним боргом: первинний (різниця між величиною дефіциту та виплатою відсотків за борг), операційний.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка економічна категорія, має конкретний інтервал дії та може бути активним і пасивним. Активний зумовлений законом зростання вартості, пасивний - зростанням темпів інфляції. Бюджетний дефіцит являє собою різницю між державними доходами і видатками. Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки становить не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. До загальних причин виникнення бюджетного дефіциту належать такі фактори :

1. спад виробництва через циклічні коливання, наслідком якого є зниження рівня доходів, а також податків, що надходять до державного бюджету;

2. збільшення державних витрат на розвиток військово* промислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування підприємств;

3. значна питома вага тіньового сектора економіки, що уникає сплати податків;

4. збільшення витрат на утримання управлінського апарату;

5. значні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів.

Щодо покриття, то існує три способи фінансування дефіциту державного бюджету:

• грошово-кредитна емісія (монетизація);

• внутрішні і зовнішні позики (боргове фінансування);

• збільшення податкових надходжень до бюджету [8].

Під час грошово-кредитної емісії Національний банк випускає нові гроші, не забезпечені ростом товарної маси, і з допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд. Під час монетизації дефіциту бюджету держава отримує доход від друку грошей - сеньйораж. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП. Наслідки дуже негативні: розвивається неконтрольована інфляція, згасають стимули для довгострокових інвестицій, розкручується спіраль цін - заробітна плата і заощадження населення знецінюються. Даний засіб дає ефекти в короткостроковому періоді, але надалі все повертається до попереднього стану, та ще й у більших масштабах.

Іншим способом покриття бюджетного дефіциту є метод державних позик - внутрішніх і зовнішніх. Заборгованість держави громадянам, фірмам і установам даної країни, утримувачам цінних паперів, випущених державою, є внутрішнім боргом держави. Тому з поняттям дефіциту бюджету тісно пов’язане поняття «державний борг». Він являє собою загальну накопичену суму всіх позитивних сальдо бюджетів за відрахуванням усіх дефіцитів, що мали місце в країні.

Внутрішні державні позики здійснюються у формі продажу державних цінних паперів, позик у позабюджетних фондів (наприклад, у фонду страхування із безробіття або пенсійного фонду) і одержання кредитів у банків (ця форма фінансування дефіциту часто порушується місцевою владою). Заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам і установам є зовнішнім боргом держави [10].

Головним недоліком державних позик є ріст державного боргу, а його необхідно виплачувати з відсотками. Але поняття державного боргу не варто асоціювати тільки з негативними наслідками, тому що борг є важливим елементом кругообігу «доходи - витрати». Якщо в економіці ростуть доходи, ростуть і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, які здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до позик, то приватна заборгованість росте недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Якщо дефіцит бюджету фінансується за допомогою випуску державних позик, то збільшується середня ринкова ставка відсотка, що призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі та чистого експорту і, частково, до зниження споживчих витрат. Внаслідок цього виникає ефект витіснення, який значно послаблює стимулювальний ефект фіскальної політики [8].

Боргове фінансування бюджетного дефіциту не зрідка розглядається як антиінфляційна альтернатива монетизації дефіциту. Однак, борговий спосіб фінансування не усуває загрози росту інфляції, а тільки тимчасово його відкладає, що характерно для багатьох перехідних економік.

У разі обов’язкового (примусового) розміщення державних облігацій у позабюджетних фондах під низькі відсоткові ставки, боргове фінансування бюджетного дефіциту перетворюється на механізм додаткового оподаткування.

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан значною мірою визначає рівень суспільного добробуту в цілому. В Україні протягом останніх років зберігається дефіцит державного бюджету. Він зумовлений як недостатніми надходженнями, викликаними економічною кризою, так і надмірними (стосовно доходів) видатками на підтримку неефективних галузей, ліквідацію наслідків на ЧАЕС, житлово-комунальне господарство тощо.

Скорочення дефіциту за рахунок зменшення видатків недоцільне, оскільки може зумовити зниження життєвого рівня найбідніших верств населення, а це матиме негативні політичні наслідки. Тому важливими є пошуки шляхів збільшення доходів державного бюджету, зокрема:

• розширення бази оподаткування за рахунок розвитку підприємництва, впровадження податку на нерухомість, повної сплати податків суб’єктами підприємницької діяльності.

• перехід від фінансування до кредитування;

• ліквідація дотацій збитковим підприємствам;

• зменшення витрат на фінансування ВПК, державне управління;

• зміна системи оподаткування [17, 95].

Отже, ми визначили сутність поняття «дефіцит», розглянули різні трактування цього поняття ,також зазначено класифікацію дефіциту бюджету за деякими класифікаційними ознаками. Охарактеризовано основні джерела покриття дефіциту, що існують на даний час.