Лекція № тема «Основні фонди підприємства» План:

1. Сутність основних фондів підприємства, їх класифікація.

2. Оцінка та відтворення основних фондів підприємства.

3. Показники ефективності використання основних фондів, та їх характеристика.

Для здійснення будь якого виробничого процесу, крім самої праці, як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці.

Сукупність засобів праці, якими розпоряджається підприємство, складає його основні фонди.

Термін “фонди” походить від латині і дослівно означає “основа”. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як підприємство не може діяти, не маючи відповідних засобів.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, або на вартість робіт і послуг, що виконуються чи надаються частинами в міру спрацювання (зношення).

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

В бухгалтерському обліку використовується термін “основні засоби”. Його визначення дається в П(с)БО 7:

основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва, постачання або реалізації товарів, надання послуг або для здійснення інших функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їх класифікація за такими ознаками:

за характером використання:

• основні виробничі фонди (це засоби праці які беруть участь у процесі виробництва, або в основному виду діяльності протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції ). Основні виробничі фонди обслуговують господарчу діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення;

• основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об’єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо). Основні невиробничі фонди призначені забезпечити вирішення соціальних питань, що являється актуальним та злободенним особливо в торгівлі де переважне місце займають жінки та молодь;

за цільовим призначенням:

• будинки та споруди;

• машини, обладнання;

• транспортні засоби;

• інвентар, інструменти та ін.

за участю у виробничому процесі розрізняють:

- активну частину (машини, обладнання, інструменти та інші елементи основних фондів, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі та впливають на предмети праці);

- пасивну частину (будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють умови для господарської діяльності підприємства);

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівня продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги щодо збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Для торговельних підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів. Вони визначають імідж підприємства, обсяги товарообігу та його товарного забезпечення, інтенсивність потоків покупців, й, відповідно, рівень продуктивності праці робітників. Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності праці тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції – фасувальників, вантажників, наладчиків та ін. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує необхідні умови праці, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

залежно від прав власності:

• власні основні фонди;

• орендовані основні фонди (фонди передані у використання підприємству на основі договору оренди на визначений часовий термін за визначену плату з правом подальшого викупу (фінансова оренда), або без права подальшого викупу (оперативна оренда)).

залежно від стану фактичного використання

- основні фонди, які фактично використовуються в господарчій діяльності підприємства;

- основні фонди, які здані в оперативну або фінансову оренду;

- основні фонди, що тимчасово не використовуються.

залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

- основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства його засновниками;

- основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

- основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

- основні фонди, безкоштовно отримані (в порядку спонсорської, або безвідплатної фінансової допомоги).

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове визначення їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів.

Первісна вартість основних фондів відображає суму витрат підприємства на їх створення або придбання та введення в дію (її називають балансовою вартістю).

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворення за сучасних умов. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів на певний час (наприклад на дату складання звітності). Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом інфляційних процесів в економіці (зміна цін, зміна трудових витрат та ін.).

Виникаюча розбіжність між первісною та відновлюваною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об’єктивності проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлюваною вартістю. З 1998 року відповідно до ЗУ “Про оподаткування прибутку” підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондів виходячи з офіційно опублікованого індексу інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість і визначається як різниця між вартістю за якою ОФ було занесено на баланс підприємства (первісна вартість) та сумою зносу, тобто тією частиною вартості основних фондів, яку вони в процесі діяльності перенесли на вартість готової продукції, або виконання робіт чи надання послуг (в залежності від того, якою діяльністю займається підприємство).

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) ОФ після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість основних фондів – це сума за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.

Балансова вартість ОФ при їх введені в експлуатацію тотожна первісній вартості.

В міру зношення основних фондів їх балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу.

Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що їх термін використання в діяльності підприємства має певні обмеження у зв’язку з поступовим зношуванням ОФ та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу:

- фізичний знос (спрацювання) – це втрата техніко-економічних властивостей основних фондів внаслідок їх використання або впливу на них природних сил; (частина фізичного зносу періодично може бути усунена шляхом капітального ремонту ОФ).

- моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) – це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово повних або більш продуктивних та економічних ОФ. (частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів).

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об’єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості (корисності) ОФ виділяють:

- просте відтворення - відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об’єктів основних фондів, тобто досягається збереження споживчої вартості ОФ;

- розширене відтворення – відбувається шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів, тобто споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Головним джерелом покриття витрат, пов’язаних з відновленням основних фондів, являються власні кошти підприємства, які накопичуються протягом всього терміну (служби) використання основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань.

Термін “амортизація” означає погашення , сплата

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів по мері зносу на виготовлену продукцію, (або реалізацію), перетворюючи її в грошову форму і накопичення фінансових ресурсів з метою подальшого відновлення основних фондів.

Для характеристики ефективності використання основних фондів підприємства використовують ряд показників, які можна поділити на два блоки:

• перший - це загальні показники, які залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання ОФ;

• другий – це система взаємопов’язаних показників, що використовуються для оцінки і аналізу процесу відтворення основних фондів підприємства.

Одним з основних загальних показників являється – фондовіддача (Фв), її розраховують як відношення обсягу товарообігу (або виготовленої продукції) до середньорічної вартості основних фондів (основних виробничих).

, де Т - товарообіг

Показник фондовіддачі показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто показує ефективність від вкладення коштів в дані основні фонди.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість (фондоємкість) (Фм), яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу товарообігу (або обсягу виготовлення продукції).

, де Т - товарообіг

Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню товарообігу (виробленої продукції) і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами.

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.

Важливим показником, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами, є показник фондоозброєності (Фоз.), який визначають відношенням середньорічної вартості ОФ на середньооблікову чисельність (ч) персоналу (промислово - виробничого).

(зростання фондоозброєності має призводити до

підвищення фондовіддачі, а не фондомісткості).

Відносним показником ефективності використання ОФ є рентабельність (прибутковість) ОФ

, де П - прибуток за звітній період

(Підвищення рентабельності основних фондів говорить про ефективність їх використання, тобто цей відсоток показує яку долю займає отриманий прибуток в середньої вартості основних фондів ).

Приклад 1. Необхідно визначити показники ефективного використання основних фондів підприємства, якщо

• товарообіг підприємства звітного періоду складає – 290,5 тис.грн.

• вартість основних виробничих фондів - 35,2 тис.грн.

• чисельність робітників - 8 чол.

• чистий прибуток підприємства - 16,8 тис.грн.

1. Визначаємо фондовіддачу підприємства

2. Визначаємо фондомісткість підприємства

3. Визначаємо фондоозброєність робітників підприємства

4. Визначаємо рентабельність основних фондів підприємства

Фондовіддача та фондоозброєність підприємства складають 8,25 та 4,4 тис. грн. відповідно при фондомісткості всього 0,12 тис. грн. Доля прибутку в загальній вартості основних фондів займає майже половину тобто 47,7%. Таким чином, можна зробити висновок, що ОФ на підприємстві використовуються ефективно.

Найважливішими із системи взаємопов’язаних показників є коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів

• Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається

де ОФ (виб) – вартість виведених за рік фондів,

а ОФ(поч.р.) – вартість фондів на початок року

• Сутність оновлення основних фондів вимірюють за допомогою коефіцієнта оновлення, який відображає частку введених у дію у даному періоді основних фондів

, де ОФ(вв) – вартість введених основних фондів

ОФк.р. – вартість основних фондів на кінець періоду

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію ОФ перевищує вартість основних фондів, що вибули з експлуатації.

- Для цього розраховується коефіцієнт приросту ОФ

, де ОФср.р. – середньорічна вартість основних фондів

Стан основних виробничих фондів характеризують також коефіцієнт зносу та придатності основних фондів.

- Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Він визначається відношенням суми зносу ОФ до їх первісної вартості.

, де - сума зносу основних фондів

Оф (_{пер варт}) - первісна вартість основних фондів

Показник зносу ОФ може визначатися також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.

- Коефіцієнт придатності ОФ розраховується

К(прид.) = 1 – Кзносу, де К зн. – коефіцієнт зносу основних фондів

Коефіцієнт придатності свідчить, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності .

Для більш детальної характеристики стану основних виробничих фондів підприємства розраховують коефіцієнти фізичного та морального зносу.

Коефіцієнт фізичного зносу визначається відношенням суми витрат на поточний та капітальний ремонти основних фондів до їх первісної вартості:

,

де ВР – витрати, понесені на поточний та капітальний ремонти основних фондів;

ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнт морального зносу визначається за формулою:

, де ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів;

ОФ_справ. – справедлива (сучасна) вартість основних фондів.

Справедлива (сучасна) вартість основних фондів обчислюється шляхом ділення їхньої первісної вартості на коефіцієнт зростання продуктивності праці аналогічних прогресивних сучасних основних фондів:

, де ППП – приріст продуктивності праці, %

Література: Головінов М.І. с. 59-63, 73-85

Мазаракі А.А. с. 275-284