1.2. Історія формування популяції української чорно-рябої молочної худоби

За останні 35-40 років процес породоутворення розвивався найбільш інтенсивно і в широких масштабах. З одного боку, це пов`язано з розробкою нових інтенсивних технологій, до яких традиційні породи виявились непридатними, з іншого – з розробкою методу штучного осіменіння тварин та можливістю тривалого зберігання сперми плідників [7 ].

Якщо у 1955-1975 роках відбувався процес заміни однією породи іншою, то в наступному двадцятиріччі домінувало створення нових порід шляхом відтворного схрещування, так званиз комбінованих з бугаями спеціалізованих молочних порід світової селекції. Саме таким шляхом була створена нова порода чорно-рябої молочної худоби. Практично до кінця 70-х років минулого століття повністю завершилось поглинальне схрещування білоголової української породи, а також у значній ступені симентальської з бугаями чорно-рябої породи переважно голландської селекції. Цей процес супроводжувався деяким підвищенням молочності, вмісту жиру в молоці та покращенням технологічності вим`я у помісей. Проте істотних змін щодо основних селекційних ознак не відбулось [14].

Наприкінці 70-х років минулого століття було висунуто концепцію й розроблено програму створення молочного типу чорно-рябої худоби. При цьому поліпшуючою визначено голштинську породу, яка істотно відрізнялась від чорно-рябої високими надоями, молочним типом будови тіла, добре розвиненим „машинним” вим`ям. Предбачалось створити між вихідними породами тип худоби, що синтезує високий надій, технологічність голштинської, жирномолочність та задовільні м`ясні якості голландизованої чорно-рябої худоби [4].

Реалізацію перетворення української популяції чорно-рябої худоби й виведення нового типу здійснювали в 2 етапи. На першому з них одержували помісей запланованої кровності за вихідними породами, відбираючи серед тварин таких, що задовільняють цільові стандарти; організовували оцінку бугаїв за індивідуальними ознаками та якістю потомства і за її результатами закладали нові лінії на бугаїв-плідників з великою перевагою.

Другий етап передбачав закріпленні і консолідацію бажаних ознак створеного типу тварин шляхом використання різних прийомів добору та підбору, створення генеалогічної структури та розширеного відтворення поголів`я нового типу чорно-рябої породи [2].

Внаслідок схрещування вітчизняної чорно-рябої, білоголової української, симентальської порід з голштинськими бугаями сформовано три внутріпородні типи нової породи, які відрізняються материнською основою, часткою спадковості поліпшуючої породи і, залежно від цього – різним проявом селекційних ознак: центрально-східний, західний та поліський.

Найбільш крупний і високопродуктивний масив становить центрально-східний внутрішній тип, створений на основі симентальської та голландської худоби з використанням, насамперед, чистопородинх бугаїв-плідників голштинської породи. Частка спадковості поліпшуючої породи в цьому типі знаходиться в межах 5/8-7/8.

Тваринам цього типу характерна міцна щільна конституція, гармонійність будови тіла, чорно-ряба масть з перевагою чорних або білих плям. Вим`я ванноподібної або чашоподібної форми, з великим запасом, щільно прикріплене і пропорційно розвинене. Голова чітко окреслена, продовгувата, часто з білою проточиною. Шия довга, з тонкою складчатою шкірою. Лопатки косо і щільно прилягають до тулуба, холка гостра, спина рівна і пряма, іноді з випинаючими остистими відростками, що не є вадою, поперек широкий і рівний. Зад широкий, довгий, з незначним нахилом від маклоків до сідничних горбів. Кінцівки міцні, скакальні суглоби добре розвинені. Характерною є добре розвинена середня частина тулуба [13, 19].

Помісні тварини із збільшенням кровності за голштинською породою мають вищу молочну продуктивність і у таких тварин покращуються морфофункціональні властивості вим’я [25].

Українську чорно-рябу молочну породу затвердили наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996 року №127 „Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби”.

Організаціями-оригінаторами нової породи є Інститут розведення і генетики тварин УААН, Інститут тваринництва УААН, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН, Інститут сільського господарства Полісся УААН, Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція [8].

Українська чорно-ряба молочна порода худоби найпоширеніша в господарствах України, бо за рівнем молочної продуктивності, типом будови тіла, придатністю до машинного доїння, використанням приордних пасовищ та угідь ці тварини відповідають сучасним вимогам ведення прибуткового молочного виробництва [5].

Поряд з позитивними результатами, пов`язаними з виведенням нової високопродуктивної породи, виявились і негативні: зменшився чистопородинй генофонд і кількість місцевих порід худоби, тому виникла проблема збереження цінного генофонду вітчизняних порід [17].

Встановлено, що для виведення, функціонування і подальшого вдосконалення нової породи та її структурних формувань створено достатню племінну базу. В Україні налічується 66 племінних заводів і 333 племінні репродуктори української чорно-рябої молочної породи [11]. Загальний масив новоствореної породи становить 2565 тис. голів, у тому числі 1800 тис. корів. У базових племінних господарствах налічується 40750 голів маточного поголів`я, з них – 18800 корів [6]. Генетично гарантований рівень продуктивності тварин даної породи становить: надій за 305 днів лактації – 5500-7500 кг молока, середньодобовий приріст молодняку – 650-700 г [1].

В умовах сьогодення основою селекції чорно-рябої худоби повинна бути не кровність за голштинською породою, що не є самоціллю, а за тезою відомого вченого-селекціонера Ф.Ф. Ейснера, добір на підставі оцінки за власною продуктивністю, типом та якістю потомства тих тварин, які у конкретних умовах оплачують корми найбільним виходом продукції за тривалого збереження високої плодючості й здоров`я [15].

Найбільша кількість тварин української чорно-рябої молочної породи нараховується в Київській області – 25,6%, у Львівській – 25,3%; дуже мало племінних тварин у Житомирській області – 1,2%, Вінницькій – 1,8%, Полтавській – 0,2%.

Молочна продуктивність чистопородних корів за ІІ лактацію була вищою порівняно з І лактацією на 526 кг молока, а за ІІІ лактацію і старше – на 1084 кг порівняно з продуктивністю за І лактацію і на 558 кг вище порівняно з продуктивністю корів за ІІ лактацію [22].

Жива маса дорослих корів – 600-650 кг, бугаїв – 850-110 кг. Телиці за добрих умов годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290-300 кг, у 18 – 400-420 кг; бугайці – 380-400 та 500-520 кг, маючи при цьому задовільні м`ясні якості [10].

У провідних господарствах України тварини українеської чорно-рябої молочної породи мають наступні показники: племзавод „Первуженський” Богодухівського району Харківської області – одне з провідних господарств України з розведення симентальської та чорно-рябої худоби. Нині загальне стадо становить 2352 голів, з них 680 корів. Надій на корову – 4413 кг молока, середньодобові прирости молодняку – 579 г. Кращий надій за 305 днів лактації понад 11 тис. кг молока.

У племзаводі „Правда” Львівської області за І лактацію тварини мали живу масу 494 кг, ІІ – 532 кг, ІІІ – 575 кг. Надій корів за І лактацію становив 5508 кг, ІІ – 5984 кг, ІІІ – 6730 кг; за І лактацію надій корів становив 78,99% від найвищої, за ІІ лактацію - 85,82%, за ІІІ лактацію – 96,52% [9].

Проте світовий і вітчизняний досвід з проблеми породоутворення показує, що в Україні за несприятливих умов годівлі і утримання в багатьох господарствах зменшуються можливості виявлення цінних генотипів. Тому голштинізація худоби мала позитивний ефект лише в стадах з міцною кормовою базою, добрими умовами утримання і експлуатації тварин, вирощування ремонтного молодняку [16, 17].

Треба відмітити, що імпортні тварини добре передають потомству великі розміри, високоногість, довжину тулуба і форму вим`я тільки за умов достатньої і повноцінної годівлі. Однак за молочною продуктивністю не встановлено переваг порівняно з потомством, одержаним від вітчизняних бугаїв. Це, очевидно, пов`язано з різнорідністю підбору батьківських пар, коли в стадах корів з надоєм 2500-3500 кг молока використовували плідників з надоєм матерів на рівні 8000-900 кг. Як відомо, різнорідний підбір призводить до розхитування спадковості у потомства, збільшення мінливості ознак та кількості малоцінних особин. З іншого боку, у більшості тварин зростає витрата підтримуючого корму і зменшується, що затрачається на виробництво продукції [24].

Згідно аналізу даних племінного обліку кращих племінних і товарних ферм Золочівського району, зокрема господарств „Заповіт”, „Прогрес”, „Мир”, дослідного господарста ім. Грушевського одночасно використовува-ли імпортиних і вітчизняних плідників, від яких одержали дочок, які вирощу-вались в одні й ті самі роки за однакових умов годівлі, догляду та утримання.

Продуктивність матерів імпортних бугаїв становила 8786 кг молока з вмістом жиру 4,36%, вітчизняних – відповідно 6700 кг та 3,9%, тобто на 24% і 10% менше порівняно з імпотрними. Не зважаючи на нижчу племінну цінність вітчизняних плідників, надій їх дочок був 3510 кг, імпортних – 2932 кг, тобто на 578 кг молока більше.

Отже, орієнтація переважно на імпортний генофонд призводить до різкого погіршення стану вітчизняного тваринництва та його племінної бази, до залежності від іноземних форм. Імпортних бугаїв необхідно використовувати винятково із селекційною метою, зокрема для закладання і створення окремих ліній, але, ні в якому разі, для масового поліпшення молочного скотарства [9].

Головною умовою збільшення продуктивності, зниження затрат корму на одиницю продукції, нормування відтворної функції корів і отримання життєздатних телят є повноцінна годівля тварин. Без утворення доброї кормової бази, тільки за рахунок селекції неможливо підвищити продуктивність корів [10]. Створення конкурентноспроможного молочного скотарства може бути забезпечене лише завдяки використанню якісних бугаїв-плідників, дочки яких гарантовано мають продуктивність понад 6000 кг. Поліпшення чорно-рябої худоби слід проводити шляхом використання сперми бугаїв-плідників як вітчизняної, так і зарубіжної селекції [1].