1. Огляд літератури

1.1.Технології виробництва молока в україні

Перспективний розвиток молочного тваринництва України неможливий без впровадження сучасних технологій виробництва молока. Водночас практично на всіх існуючих фермах України використовуються технології, які закладені в проекти корівників 30–40- річної давності і які не дають змоги впроваджувати високопродуктивну техніку, зокрема, сучасні доїльні установки, системи приготування та роздавання кормів, прибирання та утилізацію відходів виробництва. При цьому затрати праці на виробництво 1 ц молока перевищують 15 людино-годин, що робить галузь низькорентабельною [ ]. Об’ємно-планувальні вирішення існуючих корівників не забезпечують також нормальних умов функціонування тварин, адже площа приміщення на одну корову в старих проектах зведена до мінімуму. Існуючі проектно-технологічні вирішення корівників і технології виробництва молока, які закладені в них, вичерпали свої можливості, і в країнах з розвинутим молочним скотарством вони давно не використовуються. У зв’язку з цим нами започатковані роботи, які спрямовані на відновлення молочного тваринництва України на новій технологічній і технічній основі. Робота виконується за двома напрямами:

• впровадження сучасних технологій виробництва молока шляхом реконструкції існуючих корівників, яких в Україні налічується більше 15 тис.;

• створення молочних ферм нового покоління, які за технологією виробництва, об’ємно-планувальними вирішеннями і технологічним рівнем відповідали б сучасним вимогам і забезпечували б продуктивність стада на рівні 6–7 тис. кг молока на рік[ ]..

Основним завданням удосконалення наявних і роз­робки нових технологій виробництва молока є пошуки найефективніших систем, застосування яких дасть мож­ливість підвищити продуктивність і поліпшити умови праці, підвищити продуктивність худоби і зберегти її здоров'я. З метою вивчення цього в умовах області на новозбудованих і реконструйованих молоч­них комплексах впроваджували різні системи утримання, годівлі, доїння, видалення гною, організації активного моціону та ін. При цьо­му враховували природно-кліматичні умови, матеріальні і трудові ресурси господарств, на­явність природних й штучних пасовищ. Висо­кий ступінь розораності земель у господарст­вах області зумовив застосування цілорічно­го стійлового утримання як основного, а на окремих комплексах — стійлово-табірного [ ]..

Проведені дослідження показали, що базовими корівниками в Україні є приміщення на 100 і 200 голів. Незважаючи на значну кількість розроблених і використаних свого час різних проектів корівників, усі вони мало чим відрізняються один від одного. Основною відмінністю між приміщеннями є їх ширина і конструктивна мережа колон, що дуже важливо для проведення реконструкції і впровадження сучасних технологічних і технічних рішень. За розмірними характеристиками існуючі приміщення класифікуються таким чином:

• завширшки 9 м з відстанню між колонами 3+3+3 м;

• завширшки 10,9 м з відстанню між внутрішніми колонами в поперечному розрізі 3,5+3,9+3,5 м;

• шириною 12 м з відстанню між внутрішніми колонами в поперечному розрізі 3,5+5,0+3,5 м;

• завширшки 18 м з відстанню між внутрішніми колонами в поперечному розрізі 3,0+4,0+4,0+4,0+3,0 м;

• завширшки 18 м з відстанню між внутрішніми колонами в поперечному розрізі 6,0+6,0+6,0 м;

• завширшки 21 м з відстанню між внутрішніми колонами в поперечному розрізі 7,5+6,0+7,5 м;

• шириною 21 м з рамним каркасом.

В основу цих корівників покладена прив’язна система утримання, заїзди в приміщення мають ширину всього 2,7 м і зорієнтовані на роздавання кормів мобільними роздавачами типу КТУ-10 у традиційні годівниці, що спричиняє високі затрати праці на їх очищення від залишків корму.

Технологія з прив'язним утриманням худоби пов'язана з великими затратами праці по догляду за ху­добою, вона стримує ефективність використання сучас­них машин та спеціалізацію праці тваринників. На кра­щих молочних фермах з прив'язним утриманням корів, машинним доїнням, високим рівнем механізації інших технологічних процесів з розрахунку на одного працюю­чого припадає 15—20, а в середньому по більшості гос­подарств — тільки 10 корів.

 Незважаючи на те, що в структурі затрат праці у виробництві молока 60–70% становлять затрати на процес доїння, в 90% існуючих корівників використовують недосконалі за технічним рівнем і продуктивністю доїльні установки, що призначені для доїння корів у відро. Такий тип доїльних установок в європейських країнах використовують лише у відділеннях для отелення та ізоляторах. Тому існує великий резерв для зниження затрат праці на виконання процесу доїння. Недосконалою в існуючих проектах корівників є і система прибирання гною, яка негативно впливає на мікроклімат в приміщеннях, а, відповідно, і на продуктивність тварин. Очищення стійл і внесення підстилки також потребують великих затрат праці [ ]..

 Будівництво нових великих молочних комплексів про­мислового типу, а також реконструкція наявних ферм грунтується на безприв'язному утриманні корів. На більшості новозбудованих комплексів впроваджено безприв'язне утримання тварин за різними технологічними схемами. Цей спо­сіб найповніше відповідає технології виробни­цтва молока на промисловій основі, сприяє значному скороченню затрат ручної праці при догляді за тваринами.

Системи, що базуються на безприв'язному утриманні корів. Технологія з безприв'язним утриманням корів най­більш перспективна. Якщо в умовах прив'язного утри­мання корів годівля, доїння і відпочинок худоби відбува­ються в зоні стійла корівника, то при безприв'язному утриманні — у різних приміщеннях або в відокремлених секціях одного приміщення. Таким чином, на молочному комплексі утворюються своєрідні спеціалізовані цехи, подібні до цехів на промисловому підприємстві, з закін­ченим циклом виробництва. Завдяки ефективнішому за­стосуванню засобів механізації навантаження на одного працюючого може бути збільшено до 40—50 корів і більше.

Для України з її різноманітними кліматичними, еко­номічними та господарськими особливостями не може бути прийнята якась одна типова технологія утримання молочної худоби. Навіть в умовах однієї області успіш­но застосовують дві-три технології. Різні варіанти тех­нологій з безприв'язним утриманням корів тепер широко застосовуються у проектуванні та будівництві комплек­сів промислового типу. Комплекси з безприв'язним утри­манням корів тепер широко застосовуються у проекту­ванні та будівництві комплексів промислового типу. Комплекси з безприв'язним утриманням худоби залежно від методів годівлі, доїння та організації відпочинку тварин поділяються на декілька типів [ ]..

Комплекси з безприв'язним утриманням корів на глибокій підстилці, на яких худо­бу годують на вигульно-кормових майданчиках, а відпо­чивають корови у приміщеннях з глибокою підстилкою. Доять худобу в окремо розташованому доїльно-молочно­му блоці на установках «Ялинка» або конвейєрного ти­пу.

Комплекси з безприв'язним утриманням худоби. Корів годуюті ні біля кормового столу, відпочивають воь альних боксах, розташованих у цих же Доять корів у доїльному залі на установи; дем», «Ялинка» або конвейєрного типу.

Комплекси з безприв'язним боксовим утриманням худоби. Корів годують у приміщен­ні біля кормового столу, відпочивають вони в індивіду­альних боксах, розташованих у цих же приміщеннях. Доять корів у доїльному залі на установках типу «Тан­дем», «Ялинка» або конвейєрного типу [ ]..

При промисловій технології виробництва продуктів тваринництва технологічні процеси тісно пов'язані з біологічними. Для повнішого використання генетичного потенціалу продук­тивності тварин необхідне встановлення між ними тісного взаємозв'язку.

Таким чином, аналіз проектно-технологічних рішень корівників свідчить про те, що виробництво молока в Україні зосереджено на фермах, де ані технологія утримання тварин, ані рівень технічного її забезпечення (50–60%) не відповідають сучасним вимогам галузі. З цим пов’язані і такі високі затрати у виробництві молока .