3.2.2. Залізничний транспорт

Залізничний транспорт — один з видів наземного транспорту. Розвиток залізничного транспорту, безумовно, пов'язаний з винаходом паровоза, який був створений в 1825 році Дж. Стефенсоном. Вважається, що з цього періоду почали створюватися залізнична мережа і приватні залізничні компанії. В даний час велика частина залізничних компаній — державні. Ці компанії надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів за допомогою потягів, а також послуги з обслуговування складної транспортної інфраструктури, зокрема, роботу бригад потягів; обслуговування залізничної мережі; технічне обслуговування потягів і обслуговування пасажирів.

Технічне оснащення залізничного транспорту характеризується наявністю наступних елементів:

- рейкові шляхи із штучними спорудами;

- станції з відповідним облаштуванням;

- пересувні елементи потяга (вагони, локомотиви, електровози);

- пристрої електропостачання;

- спеціальні засоби регулювання і забезпечення безпеки руху і управління перевізним процесом.

Великі пасажирські станції обладнуються капітальними будівлями і спорудами (вокзал, платформам, майданчики, підприємства дистанцій служби депо, депо, центри фірмового транспортного обслуговування клієнтури та ін.). Залізнична колія є земляним полотном, на якому розміщуються залізобетонні або дерев'яні шпали з прилаштованими до них сталевими рейками. Відстань між внутрішніми гранями голівок двох паралельно розташованих на шпалах рейок називається шириною колії. В Росії, країнах СНГ, Прибалтиці, Фінляндії, ширина колії складає 1520 мм. В більшості європейських країн, США, Канаді, Мексиці, Уругваї, Туреччині, Ірані, Єгипті, Тунісі, Алжирі — 1435 мм. Це так звана нормальна або стефенсонівська колія. В Індії, Пакистані, Аргентині, Бразилії, Іспанії використовується широка колія двох типів — 1656 і 1600 мм. В Японії використовують середню і вузьку колії — 1067, 1000 і 900 мм.

До основних характеристик залізничного транспорту можна віднести, по-перше, його зручність:

- можливість пересування по певній території і одночасно отримання різних послуг в транспортному засобі, наявність спальних місць, салонів, ресторанів, барів;

- можливість під час подорожі оглядати місцевість, читати, відпочивати;

- можливість економії часу — як правило, залізничні вокзали розташовані в центрі міста, це дозволяє економити час при під'їзді до нього;

- незалежність залізничного транспорту від стану атмосфери, що дозволяє чітко дотримуватися графіку руху (прибуття і відправлення).

По-друге, вартість користування залізничним транспортом значно нижче у порівнянні з іншими видами, наприклад, авіацією, водним транспортом. Залізничні компанії визначають ціну проїзду залежно від пройденої відстані (ціна/км) і спираються на міжнародні тарифи. Тариф — система ставок, по яких стягується платня за послуги.

Залізничні пасажирські тарифи — це встановлена платня за проїзд пасажира та перевезення вантажів і багажу.

Основні тарифи залізничного транспорту:

• загальний (генеральний) тариф — вартість проїзду у вагоні з місцями для сидіння;

• додатковий тариф, що враховує класифікацію потягу, додаткові послуги (спальний вагон, замовлення місця, клас та інше).

Так, доплата за швидкість потягу складає 10—12% від загального тарифу, вартість проїзду в СВ і вагоні міжнародного класу вище на 40—50%.

Паралельно основного тарифу існують спеціальний тариф і різні знижки. До них відносять:

• дитячий тариф (наприклад, тариф для проїзду дітей у віці від 5 до 10 років встановлюється у розмірі 1/4 вартості квитка для дорослого пасажира);

• сімейний тариф;

• груповий шкільний тариф;

• знижки для студентів;

• знижки на міжнародні поїздки.

Загальний пасажирський тариф складається таким чином — абсолютна вартість проїзду збільшується із збільшенням дальності поїздки, але при цьому із збільшенням відстані вартість 1 пасажиро/км знижується.

Залізничні потяги також мають свою класифікацію. Вони розподіляються на наступні види:

1) за відстанню — ближнього і дальнього слідування;

2) за розкладом — денні і нічні потяги.

В Європі, наприклад, існує наступна класифікація потягів:

ТD — міжконтинентальні потяги;

IС — міжнародний експрес;

IСL — швидкісний суперекспрес;

ТЄЄ — фірмовий експрес;

ЄС — швидкісний експрес;

Е — швидкий поїзд;

RSВ — приміський потяг.

Всі вагони підрозділяються на класи — перший, другий, туристичний. Купе, у свою чергу, на чоловіче, жіноче, сімейне; для осіб, що палять або не палять; люкс, одно-, двох-, трьох-, чотиримісне і турист (шестимісне).

Потяги дальнього прямування мають наступні характеристики:

- комфортне купе;

- повний комплект послуг;

- мало зупинок в дорозі;

- велика швидкість переміщення (100—350 км/година).

Порівняно низькі тарифи служать передумовою для використання залізничного транспорту в масовому туризмі. Основна функція залізничного транспорту — перевезення туристів.

В розвитку залізничного туризму можна виділити ряд напрямів. По-перше, залізнична мережа може використовуватися як туристичний об'єкт. Туристичний залізничний маршрут може поєднувати пересування потягу на історичній території, містами, що об'єднуються будь якими історичними подіями.

По-друге, формування туристських потягів відбувається за допомогою спеціалізованого рухомого складу, оскільки пересувні елементи, що використовуються зараз, мало пристосовані до 10- або 20-денної подорожі. Інакше кажучи, існує тенденція формування спеціальних потягів, що мають використовуватися як „готелі, що пересуваються”. Їх маршрути будуть проходити по географічним зонам, які представляють інтерес для туристів.

Ці потяги мають наступні характеристики:

1) пропонуються транспортне обслуговування, спальні місця, харчування і розваги (потяги забезпечені спальними вагонами, ресторанами, барами, душами, лазнями);

2) пропонується кухня тих місць, які проїжджають;

3) забезпечують екскурсії до пам'ятних місць, прийоми. Основні етапи пересування такими потягами передбачені ночами, вдень туристи відвідують місцеві визначні пам'ятки, музеї і т.і.

У світі в даний час відомо декілька висококласних туристських потягів, що є популярними серед туристської аудиторії. Самий відомий — «Східний експрес» — «потяг королів і король потягів». Свою діяльність він почав в 1883 р., доставляючи мандрівників за 4 дні з Парижа до Константинополя. Зараз «Східний Експрес» перевозить пасажирів з Лондона і Парижа до Венеції. «Транссибірський спеціальний експрес» перевозить пасажирів за 19 днів з Москви до Монголії. «Голубий потяг» здійснює перевезення пасажирів в Південній Африці — за 24 години з Кейптауна в Преторію та вважається найкомфортабельнішим поїздом в Південній Африці. Ще декілька прикладів: «Шотландський Королівський експрес» — маршрут якого проходить через Шотландське високогір'я, «Палац на колесах» в Індії, що виконаний в стилі махараджей та втілює стародавню індіанську культуру.

По-третє, це будівництво високошвидкісних магістралей. Їх очевидні переваги: зручність, швидкість і відносно недорогий тариф на цей вид транспорту. Наприклад, найшвидший електропоїзд Париж—Ліон складає значну конкуренцію авіації, він перетягує на свій бік 18% пасажирів у авіакомпаній.

По-четверте, обслуговування за формулою «Євронайт» — залізничні перевезення + готельний сервіс. Як приклад можна розглянути факт об'єднання в 1991р. Міжнародної залізничної компанії „Вагон Лі” з готельною компанією «Аккор», що дозволило організувати готельне обслуговування двох класів.