3. Меланома - стадії розвитку, класифікація

Меланома (меланосаркома, злоякісна меланома) — одна з найбільш злоякісних пухлин людини, складає 1,2% всіх злоякіс­них пухлин і 4% пухлин шкіри. [Рис. 48] Найчастіше локалізуєть­ся в шкірі кінцівок, тулуба, обличчя, виникає на фоні невусів або «сіє поуо» з популяції зовні нормальних меланоцитів.Частіше зустрічається у жінок 30—50 років, встановлено взає­мозв'язок між меланомою шкіри та інсоляцією (ультрафіолетова радіація), може розвиватись на фоні плями Гетчинсона або дисп-ластичних невусів.В розвитку меланома розрізняють ранню стадію — фаза горизотального росту і пізню стадію — фазу вертикального росту. В ранній стадії пухлина знаходить всередині епідерміса базальна мембрана якого збережена, в дермі зустрічається лімфоїдна інфільтрація (це стадія «іп хіпі»). В пізній стадії пухлина розрос­тається в дерму та підшкірну клітковину, з'являються гематогенні та лімфогенні метастази.

4. Морфологія меланом різного типу

Клініко-морфологічно виділяють 4 варіанти меланоми: типу злоякісного лентіго, поверхнево-розповсюджена меланома, ноду-лярна меланома та акральна лентигінозна меланома.

Лентиго-меланома. Меланома типа злоякісного лентиго у більшості випадків локалізується в області голови, шиї, зовніш­ньої поверхні кінцівок, тобто місцях доступних сонячній інсоляції, зустрічається у віці біля 70 років. Фаза радіального росту є досить тривалою. Вона характеризується появою вогниша неправильноїформи, що нагадує веснянку коричневого кольору, з ділянками голубуватого або сіруватого кольору (тривалість фази до 20 і більше років). Інвазії пухлинних клітин в дерму в цей період не спостер­ігається, за винятком окремих клітин або невеликих скупчень їх, шо можуть проникати у сосочковий шар дерми. Тому в цій стадії розрізняють дві підстадії: передінвазивну та стадію інвазії в сосоч­ковий шар дерми, тобто мова йде про меланому типу злоякісного лентиго. Фаза вертикального росту може розтягуватись на декіль­ка років. При інвазії пухлинних клітин в дерму вони набувають веретеноподібної форми. При інвазії в дермі з'являються клітинні інфільтрати з лімфо'шних елементів, гістіоцитів та макрофагів. Меланома цього типу характеризується низьким ступенем злоякі­сності.

Поверхнево-розповсюджена меланома зустрічається у будь-яко­му віці, пік захворюваності падає на п'яте десятиріччя життя одна­ково часто у осіб обох статей. У чоловіків зустрічається у два рази частіше на шкірі голови та шиї, спини, тулуба, живота, у жінок — у три рази частіше на шкірі в області стегна та гомілок. Найбільш часта локалізація — шкіра спини, де меланома розвивається впро­довж декількох років. Має вигляд плями коричневого кольору з рожево-сіруватою або чорного кольору крапчатістю. Це найбільш частий вид меланоми. На стадії радіального росту росте у всіх на­прямках — до рогового шару і в глибину дерми, але в межах по­товщеного у 2—4 рази епідермісу з ознаками гіперкератозу. В складі його знаходяться великі за розмірами меланоцити (до 15 мкм) з світлою цитоплазмою і гіперхромними атиповими ядрами, які роз­ташовуються поодиноко або у вигляді окремих груп, нагадують клітини Педжета. У фазі радіального росту клітини відносно мо-номорфні, ця форма росту (іп віїи) може існувати до 10 років. У другій фазі — вертикального росту — пухлинні клітини проника­ють у ретикулярний шар шкіри, а пізніше і в підшкірну жирову клітковину. Клітини дещо менші за розмірами, в порівнянні з по­передньою стадією. Інвазія їх у дерму, як правило, не супровод­жується лимфоїпною клітинною інфільтрацією.

Вузлова форма меланоми характеризується наявністю вузла або синьо-чорного кольору бляшки, що виступає над поверхнею шкіри, має нечіткі контури або нагадує поліп на ніжці. У два рази частіше зустрічаються у осіб чоловічої статі старше 50 років. Переважна локалізація — спина, голова, шия, хоча меланоми даного типу можуть спостерігатись на будь-якій ділянці шкіри. Цей тип мела­номи має тільки одну фазу — вертикального росту. Спостерігаєть­ся інвазія в дерму та підшкірну клітковину. Клітини мають форму веретеноподібних, епітеліоідноподібних або нагадують невусні. Кількість мітозів варіабельна.В цитоплазмі клітин зустрічаютьсягранули меланіна чорно-бурого кольору, ядра неправильної фор­ми з грубодисперсним хроматином І великими за розмірами ядер­цями. Пухлина рано дає гематогенні та лімфогені метастази.

Акральна лентигінозна меланома — найчастіше локалізується в ділянці долонь та підошв, на слизових оболонках в порожнині рота, носа, ануса. Частіше виникає у негрів. Характерним є інтрае-підермальна проліферація з великих за розмірами, неправильної форми меланоцитів зі значною кількістю меланіна в цитоплазмі. Має місце їх інвазія в дерму, сосочковий шар якої розширюється в ньому з'являються лімфоїдно-клітинні інфільтрати.

Таким чином, клітинний склад меланом при всіх її типах є різно­манітним. Можна виділити наступні види клітин, що зустрічають­ся найчастіше: веретеноподібні, що нерідко містять меланін; епі-теліоїдноподібні клітини; невусоподібні клітини; велетенські од-ноядерні та багатоядерні клітини. Зустрічаються також меланоми з балоноподібних клітин. Прогноз меланоми визначається наступ­ними факторами: стадією розвитку пухлини, рівнем інвазії пух­линних клітин, товщиною пухлини.