Розділ VII основи організації роботи медичного пункту полку, окремого медичного батальйону дивізії і військового польового пересувного шпиталю

Медичний пункт полку

Медичний пункт полку (МПП) є основним підрозділом медичної служби полку. При розгортанні на місцевості він стає етапом медичної евакуації, на якому ураженим надають першу лікарську допомогу.

Основними завданнями МПП є проведення лікувально-евакуацій­них, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, атакож заходів щодо захисту особового складу та підрозділів медичної служби полку від зброї ма­сового ураження. Крім цього, МПП повинен організувати спеціальну підготовку особового складу медичної служби полку та забезпечити ме­дичні пункти батальйонів медичним майном, а особовий склад полку — засобами індивідуального медичного оснащення.

Завдання МПП, як етапу медичної евакуації, полягають в розшу­ку, збиранні та евакуації поранених і хворих, їх реєстрації та медично­му сортуванні; проведенні при потребі спеціальної обробки уражених, дегазації, дезактивації та дезінфекції їх обмундирування, взуття та зброї; наданні першої лікарської допомоги; тимчасовій ізоляції хворих із підозрою на інфекційне захворювання; підготовці поранених і хворих до евакуації й організації завантаження їх на евакуаційно-транспортні засоби; проведенні амбулаторного лікування легкопоранених і легко- хворих; симптоматичному лікуванні й догляді за ураженими, які ма­ють несумісні з життям ушкодження.

Для виконання цих завдань МПП має відповідні сили та засоби, які можна поділити на три частини, відповідно до виконання функціо­нальних обов'язків. До першої групи належать лікарі, фельдшери, ме­дичні сестри, санітарні інструктори та санітари, які розгортають і орга­нізовують роботу МПП, використовуючи необхідне медичне майно; дру­га група складається із санітарів, залучених легкохворих та легкопора­нених, кухаря, водіїв-санітарів, які доглядають поранених і хворих, прий­нятих у МПП; до третьої групи входять сили та засоби для збирання і вивезення поранених із підрозділів полку та МПБ у МПП.

Для переміщення, розгортання та організації роботи в МПП є ван­тажні автомобілі, санітарний транспорт, автоперев'язочна, автомобільні

напівпричіпи, польова кухня, радіостанція, медичне та господарське май­но, польові меблі, а також намети, в яких можуть розміщуватись функці­ональні підрозділи МПП.

Район для розгортання МПП вказується командиром полку на підставі доповіді начальника медичної служби полку, а конкретне місце розташування визначає начальник МПП. Відстань від розгорнутого МПП до переднього краю залежить від виду бою (в наступальному — 5-6 км, оборонному — 6-10 км), ведення бою в населеному пункті чи на відкритій місцевості та інших факторів, але вирішальною є умова: щоб надання пер­шої лікарської допомоги пораненим відбувалося в перші 4-5 годин після поранення. На шляхах, що ведуть до МПП, встановлюються вказівники (пікетаж), які повинні бути добре помітними і вночі.

МПП може розгортатися в укриттях, будівлях, підвальних при­міщеннях, наметах, в останньому випадку вибирається майданчик, роз­міри якого не менші 100x100 м. За день бою МПП може переміщатися, як правило, один-два рази. Після прибуття на місце розгортання прий­мання поранених і хворих повинно початися негайно. Спочатку розгор­тають приймально-сортувальну та перев'язочну, а всі підрозділи роз­гортаються влітку через 30 хвилин, взимку — 40-50 хвилин.

Схема розгортання МПП може змінюватися залежно від конкрет­них умов ситуації, але завжди до його складу входять сортувально-ева­куаційне відділення, перев'язочна, ізолятор (ізолятори), аптека, місця для кухні, відпочинку особового складу, стоянки автотранспорту, а при не­обхідності — й майданчик для посадки санітарних вертольотів.

У сортувально-евакуаційному відділенні розгортають сортуваль­ний пост, сортувальний майданчик, приймально-сортувальну, майданчи­ки для спеціальної обробки особового складу та транспорту, евакуаційну.

Сортувальний пост розташовують біля в'їзду в МПП із метою ре­гулювання руху транспорту, який привозить потерпілих, та спостережен­ня за змінами ситуації (наприклад, наближення груп противника тощо). Працює тут санітарний інструктор-дозиметрист, який повинен мати ком­плект захисного одягу з протигазом (респіратором), два прилади — рент- генометр-радіометр ДП-5В та ПХР-МВ (прилад хімічної розвідки — ме­дично-ветеринарний або медичний прилад хімічної розвідки МПХР), сум­ку медичну військову, особисту зброю. Для його захисту від дощу та сонця встановлюється споруда типу "грибок", під яким мають бути таб­лиця сигналів, засоби підтримання зв'язку та сповіщення особового скла­ду МПП про прибуття транспорту з потерпілими або виникнення небезпе­ки (телефон, радіотелефон, гільза від снаряду, ракетниця або свисток тощо), а також пристрій для освітлення при роботі вночі. Позначається сортувальний пост знаком Червоного Хреста та надписом "Стій". В'їзд

транспорту регулюється за допомогою шлагбаума. При прийнятті знач­ної кількості уражених сортувальний пост можна посилити. Контролює його роботу один із лікарів МПП.

На сортувальному посту всіх потерпілих розподіляють на три групи-.

1. Небезпечні для оточуючих, які мають зараження стійкими отруй­ними речовинами або радіоактивне зараження одягу та поверхні тіла вище допустимого рівня, а також ті, які доставлені з осередку біологічного ура­ження. Цю групу направляють на майданчик спеціальної обробки.

2. Хворі (підозрілі) на інфекційні захворювання. їх направляють до ізолятора.

3. Безпечні для оточуючих, яких направляють на сортувальний майданчик (інколи на тому транспорті, що їх привіз) або в приймально- сортувальну. При прийманні значної кількості потерпілих із метою поліп­шення організації роботи приймально-евакуаційного відділення цю гру­пу ділять на дві частини: 1) легкопоранених та легкохворих, які можуть рухатись самостійно; 2) тяжкопоранених та хворих, які потребують пере­несення на ношах.

Сортувальний майданчик розташовується перед приймально-сор­тувальною і за своїми "розмірами" має бути достатнім для в'їзду 3-4 ав­томобілів із потерпілими, щоб можна було мінімально залучати санітарів- носіїв для їх перенесення. Як правило, його облаштовують для прий­мання поранених при сприятливих погодних умовах. На ньому встанов­люють знаки, де повинен зупинитись транспорт, розставляють підстав­ки для нош, лавки для легкопоранених та розміщують обмінний фонд нош і ящики для збирання зброї потерпілих. Із медичного майна повинні бути прилади для проведення інгаляцій кисню, шини для транспортної іммобілізації, сортувальні марки, первинні медичні картки та медика­ментозні засоби (знеболювальні, серцево-судинні та дихальні аналепти- ки, антидоти тощо).

Працюють тут під час завантаження МПП потерпілими (відразу після розгортання) 3-4 сортувальних бригади. Склад бригади: лікар, два середніх медичних працівники, 1-2 медичних реєстратори та ланка сані­тарів із числа легкопоранених. Потім залишається одна сортувальна бригада, а решта лікарів і середніх медичних працівників працює в інших функціональних підрозділах. Медичне сортування при масовому прий­манні уражених доцільніше проводити безпосередньо на транспорті, який їх доставив. Вивантажують тільки поранених, які потребують надання невідкладних заходів першої лікарської допомоги, їх направляють у пе­рев'язочну. Решту після проведення необхідних заходів (введення знебо­лювальних засобів, бинтування, корекції транспортної іммобілізації тощо) на цьому ж транспорті евакуюють в омедб (шпиталь). При неможливості

подальшої евакуації потерпілих, які не потребують лікарської допомоги або вже отримали її тут, направляють в евакуаційну.

Приймально-сортувальна розгортається в пристосованих при­міщеннях або наметах із розрахунку на одночасне перебування в ній не менше 15-20 поранених різної тяжкості, тому тут встановлюють підстав­ки для розміщення нош (з одного боку) та лави для легкопоранених (з іншого боку). Порядок роботи з надання медичної допомоги в приймаль­но-сортувальній такий самий, як і на сортувальному майданчику. Потер­пілих тут годують, обігрівають та доглядають до переведення в евакуа­ційну, де вони очікують евакуації в омедб.

В евакуаційній повинно бути не менше 15-20 поранених та хворих, тому розгортають її, як правило, в пристосованих приміщеннях чи спору­дах, рідше — в наметі типу УСТ (УЗ, УЛ).

Ноші з тяжкопораненими та тяжкохворими ставлять на підставки, а ходячих потерпілих розміщують на нарах, лавках або на підлозі, яку накривають підстилковим матеріалом (гілки, сіно, солома тощо), а звер­ху кладуть брезент. При можливості треба виділяти для легкопотерпілих окреме приміщення. На столах розставляють посуд та продукти харчу­вання, а також медикаменти для надання невідкладної медичної допомо­ги (знеболювальні, серцево-судинні тощо). Обов'язково повинні бути пред­мети догляду за потерпілими, а в холодну пору року — обігрівальні при­лади. Евакуюють в омедб (шпиталі) насамперед поранених, які потребу­ють невідкладної кваліфікованої хірургічної допомоги , а потім інших - по черзі, що позначена на прикріплених до їх одягу сортувальних мар­ках. Супровідникові передається документація на потерпілих, яких ева­куюють, при цьому сортувальні марки з них знімають. Керує роботою санітарів у евакуаційній та надає необхідну медичну допомогу, як пра­вило, фельдшер або медсестра.

Майданчики для спеціальної обробки особового складу та техні­ки розташовують із підвітряного боку від інших функціональних підрозділів за декілька десятків метрів.

Майданчик для спеціальної обробки особового складу обтягують мотузкою і поділяють на брудну та чисту половини. На брудній половині розставляють ящики для збирання зброї, підставки для нош, ящики або мішки (краще з поліетилену) для знятого захисного одягу, обмундируван­ня, взуття та протигазів, пристосування для їх витрушування, а також столи зі щітками і дегазувальними розчинами та умивальники. Тут при необхідності проводяться часткова дезактивація (механічне видалення радіоактивних речовин), дегазація (нейтралізація отруйних речовин) та дезінфекція (знезаражування хвороботворних збудників) відкритих діля­нок тіла потерпілих, їх зброї, обмундирування та захисного одягу, взут­тя, протигазів.

Необхідно, при можливості, змінити білизну, одяг та взуття із запас­ного фонду, який створюється заздалегідь і знаходиться в ящиках на чистій половині. Тут же встановлюються обмінний фонд нош та столи для розмі­щення очних ванночок, ІПП, ПШ та дегазувальних (дезінфекційних) роз­чинів, які використовуються для обробки відкритих ділянок тіла уражених.

Працює на майданчику спеціальної обробки санітарний інструк- тор-дезінфектор або санітар. Після проведення необхідних заходів ура­жених направляють на приймально-сортувальний майданчик чи в пере­в'язочну для надання відповідної медичної допомоги та прийняття рішення щодо подальшої евакуації.

На майданчику, відведеному для спеціальної обробки транспор­ту, заходи з дезінфекції, дегазації та часткової дезактивації проводять найчастіше водії за допомогою спеціальних автомобільних комплектів і відповідних розчинів.

На сортувальному майданчику або в приймально-сортувальній діагноз встановлюють, як правило, без зняття пов'язок і записують у Пер­винну медичну картку, він є підставою для визначення черги щодо надан­ня першої лікарської допомоги й способу евакуації.

Під час медичного сортування поранених поділяють на такі групи:

1. Тяжкопоранені, які потребують надання невідкладних заходів першої лікарської допомоги в перев'язочній у першу чергу.

2. Інші поранені, які потребують першої лікарської допомоги в другу чергу.

3. Поранені, яким першу лікарську допомогу можна надавати в приймально-сортувальній.

4. Поранені, які потребують евакуації насамперед в омедб (шпи­таль) для надання невідкладної хірургічної допомоги, наприк­лад, із пораненнями голови, грудей (при відсутності пневмото­раксу), живота тощо.

5. Легкопоранені⁵, яких поділяють на три підгрупи:

а) легкопоранені, які потребують евакуації після надання відпо­відної допомоги безпосередньо в шпиталі для легкопоране- них (при наявності транспорту);

б) легкопоранені, які можуть повернутися у свої підрозділи після надання медичної допомоги ;

в) легкопоранені, яких треба залишити на лікуванні в МПП терміном до 5-7 діб (команда одужуючих).

­­­­­­­­­­­­­­­________________________

⁵Легкопораненими вважаються потерпілі, які здатні самостійно рухатися й обслуго­вувати себе, а також мають задовільний загальний стан здоров'я при відсутності ознак поранення ока та поранень, що проникають у порожнини; без ушкоджень суглобів, довгих трубчастих кісток, великих нервів та судин.

Крім того, виділяють поранених, які мають не сумісні з життям ушкодження (агонуючі).

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги (для першої гру­пи поранених) складаються з:

• тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі за допомогою накла­дання затискувача на ушкоджену судину чи прошивання її в рані; в деяких випадках проводять тампонаду рани, наклада­ють джгут або стискаючу пов'язку, чи контролюють доцільність і правильність раніше накладеного джгута;

• усунення асфіксії методами очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх тіл, слизу та крові; прошивання язика; введення дихальної трубки чи інтубації трахеї з проведенням штучної вентиляції легень, накладання трахеостоми тощо;

• переведення відкритого пневмотораксу в закритий за допомогою герметизуючої пов'язки або проведення пункції плевральної по­рожнини чи торакоцентезу при напруженому пневмотораксі;

• проведення протишокових заходів, наприклад, введення знебо­лювальних речовин та використання всіх видів новокаїнових блокад; внутрішньовенного (в тяжких випадках — внутрішньо- артеріального) переливання крові чи кровозамінників; усунен­ня недоліків транспортної іммобілізації та накладання праще- подібної шини при переломі щелепи; відтинання кінцівки, яка тримається на м'яких тканинах (за винятком судинно-нервово­го пучка);

• видалення сечі із сечового міхура при затримці сечовипускання шляхом катетеризації чи капілярної пункції;

• введення серцево-судинних засобів, проведення закритого ма­сажу серця і штучної вентиляції легень при зупинці серцевої діяльності та дихання;

• при ураженнях отруйними речовинами — введення антидотів; при наявності показань — штучне дихання, інгаляції кисню, пропущеного через спирт, та кровопускання при виникненні набряку легень, промивання шлунка та давання адсорбентів, дегазація отруйних речовин, які потрапили в рану;

• при комбінованому радіаційному ураженні — застосування ан­тидотів із метою пригнічення первинної реакції на опромінення та промивання шлунка для очищення йогб від радіоактивних речовин;

• при ураженні бактеріальними засобами — проведення негайної ізоляції уражених, застосування медикаментозних засобів для неспецифічної профілактики та використання засобів індивіду-

ального захисту, введення сироваток при встановленні виду збуд­ника, наприклад, протиботулінічної.