Контрольні питання:

1. Що є предметом фінансового права?

2. Що таке фінансовий контроль?

3. Які види фінансового контролю Ви знаєте?

4. Які органи державної влади здійснюють фінансовий контроль?

5. Розкрийте поняття бюджету.

6. Що означає бюджет в матеріальному, юридичному, економічному та політичному значенні?

7. Дайте визначення бюджетного періоду.

8. Що входить до бюджетної системи?

9. Що таке бюджетний процес?

10. Які стадії бюджетного процесу?

11. В чому полягає економічна суть державних доходів?

12. Які податки і збори справляються в Україні?

13. Чим вiдрiзняється державний кредит вiд банкiвського?

14. У зв’язку з чим виникає державний борг?

15. Дайте визначення поняття «державнi видатки».

Тема 9. ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

1. Основні поняття і система кримінального права України.

2. Ознаки та склад злочину. Співучасть у злочині.

3. Поняття кримінальної відповідальності.

4. Кримінальне покарання: поняття, ознаки, види.

5. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

1. Основні поняття та система кримінального права України

Кримінальне право - це система правових норм, які встано­влюють злочинність діянь та покарання за них, а також підста­ви і порядок реалізації кримінальної відповідальності.

Виділяють три основні види відносин, які в сукупності становлять предмет криміналь­но-правового регулювання:

1) відносини, які виникають у зв’я­зку із вчиненням особою злочину. Вони виникають між особою, яка скоїла злочин, і державою в особі суду, слідчого, прокурора, органу дізнання. Кожний з цих суб’єктів має певні права і несе покладені на нього обов’язки;

2) загальнопопереджувальні відносини, по­в’язані з утриманням особи від вчинення злочину через загрозу покарання. Ці відносини ще можна назвати позитивними;

3) відносини, що наділяють громадян правами на завдаван­ня шкоди при здійсненні захисту від особливо небезпечних зло­чинців, а саме: у разі необхідної оборони, крайньої необхідності та інших обставин, що виключають злочинність діяння.

Найголовнішою функцією відносин кримінального права є охо­ронна.

Завдання кримінального права:

• охорона суспільного ладу України, його політичної й економічної систем, захист державного суверенітету від злочинних посягань;

• забезпечення захисту життя, здоров’я, честі та гідності громадян, їх конституційних прав і свобод;

• захист власності, громадського порядку, довкілля;

• викорінювання порушень правопорядку і перш за все злочинів;

• забезпечення миру і безпеки людства;

• усунення причин, що породжують злочини.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (далі − КК України), який прийня­тий 05.04.2001 р. і набрав чинності 01.09.2001 р. Він складається із Загальної та Особливої частин.

У Загальній частині представлено норми загального значен­ня, зокрема щодо поняття самого злочину, його ознак, дії КК України у просторі та часі, класифікації й підстав кримінальної відповідальності, кримінального покарання і його видів, при­значення покарання та звільнення від нього тощо.

Особлива частина КК України визначає відповідальність за конкретні види злочинів. Так, закон передбачає такі види зло­чинів:

• злочини проти основ національної безпеки України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, державна зрада тощо);

• злочини проти життя та здоров’я особи (умисне вбивство, доведення до самогубства, побої і мордування, погроза вбивством тощо);

• злочини проти волі, честі та гідності особи (захоплення заручників, підміна дитини, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини, експлуатація дітей тощо);

• злочини проти статевої свободи та статевої недоторкан­ності особи (зґвалтування, розбещення неповнолітніх тощо);

• злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина (неправомірне використання виборчих бюлетенів, порушення таємниці голосування, порушення недоторканності житла, ухилення від сплати аліментів на утримання дітей, розголошення таємниці усиновлення тощо);

• злочини проти власності (крадіжка, грабіж, вимагання);

• злочини у сфері господарської діяльності (виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, порушення порядку здійснення господарської та банківської діяльності, ухилення від сплати податків, зборів);

• злочини проти довкілля (порушення правил екологічної безпеки, приховування або перекручення відомостей про екологічний стан тощо);

• злочини проти громадської безпеки (створення злочинної організації, бандитизм тощо);

• злочини проти громадського порядку та моральності (групове порушення громадського порядку, масові заворушення, хуліганство тощо);

• злочини проти безпеки виробництва (порушення вимог законодавства про охорону праці, порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, порушення правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель);

• злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення (контрабанда наркотичних засобів, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів тощо);

• злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, блокування транспортних комунікацій);

• злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (розголошення державної таємниці, втрата документів, що містять державну таємницю);

• злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (наруга над державними символами, незаконне перешкоджання проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу);

• злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (незаконне втручання в роботу комп’ютерів, викрадення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем);

• злочини у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службова недбалість тощо);

• злочини проти правосуддя (завідомо незаконні затримання, арешт, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності тощо);

• злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) (невиконання наказу, непокора, опір начальникові або примушування його до порушення службо­вих обов’язків, дезертирство);

• злочини проти миру, безпеки людства і міжнародного пра­вопорядку (пропаганда війни, порушення законів та звичаїв війни, планування, підготовка, розв’язування й ведення агресивної війни тощо).

До принципів кримінального права належать такі:

1. відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом як злочин (ч. 1 ст. 2 КК України);

1. відповідальність лише за наявності вини (ст. 23 КК України);

2. особистий характер відповідальності (ст. 18 КК України);

4) індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання.

КК України діє відносно певного кола осіб, у певних просторових та часових межах. Так, згідно зі ст. 4 КК України злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час учинення цьо­го діяння. Часом учинення злочину визнається час учинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким за­коном чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримі­нальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі.

У відповідності до ст. 6 КК України особи, які вчинили зло­чини на території України, підлягають кримінальній відпо­відальності за КК України. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закін­чено або припинено на території України, а також якщо його виконавець або хоча б один зі співучасників діяв на території України.

Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не є підсудні у кримінальних справах судам України, в разі вчинен­ня ними злочину на території України вирішується диплома­тичним шляхом.

Ст. 7 КК України визначено, що громадяни України та осо­би без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 8 КК України, іноземці або особи без грома­дянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, несуть в Україні відповідальність у ви­падках, передбачених міжнародними договорами, або якщо вони вчинили особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

Разом з тим, ст. 25 Конституції України встановлює, що громадянин України не може бути виданий іноземній державі. Це правило поширюється і на ті випадки, коли іноземна дер­жава хоче покарати українського громадянина за вчинений на її території злочин. Видача з цією самою метою іноземців чи осіб без громадянства може мати місце, якщо вона передбачена відповідними міжнародними договорами.